Постанова № 80034528, 18.02.2019, Франківський районний суд м. Львова

465/300/17

РІШЕННЯ

Іменем України

18.02.2019 року м.Львів Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді -Кузь В.Я.

при секретарі - Янковській С. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Львові, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Управління пенсійного фонду України у Львівській області в особі Управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян ОСОБА_2 Управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про визнання протиправними дій щодо зупинення виплати пенсії за період з 01 квітня 2015 року по 14 грудня 2015 року та зобов’язання нарахувати та виплатити пенсію за вислугою років за вказаний період, допустивши до негайного виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць та стягнути на його користь судові витрати, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з адміністративним позовом, у якому просить визнати протипрпвними дії ОСОБА_2 Управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо призупинення нарахування та виплати призначеної йому пенсії за період з 01.04.2015 року по 14.12.2015 року, яка призначена відповідно до Закону України " Про пенсійне забезпечення осіб звільнених із військової служби та деяких інших осіб" , зобов"язати відповідача провести нарахування та здійснити зупинену виплату пенсії за період з 01.04.2015 року по 14.12.2015 року, допустивши негайне виконання в межах стягнення суми за один місяць та стягнути із відповідача судові витрати.

В обґрунтуванні позовних вимог покликається на те, що з 15 серпня 2012 року за матеріалами пенсійної справи йому призначена та виплачується пенсія за вислугою років, право на яку він набув відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року . Крім того, він є ветераном військової служби (посвідчення «Ветеран військової служби», серія АА № 054728).

Однак, за період з 01 квітня 2015 року по 14 грудня 2015 року відповідачем зупинено виплату довічно призначеної йому пенсії за вислугою років.

26 грудня 2016 року він звернувся до Управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України у Львівській області із відповідною заявою щодо проведення виплати пенсії.

06 січня 2017 року ОСОБА_2 управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області йому у виплаті пенсії за вказаний період було відмовлено з посиланням на вимоги ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (зі змінами, внесеними Законом України від 02 березня 2015 року № 213-УІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», оскільки у вказаний період він працював у прокуратурі Тернопільської області, а відповідно до змін у ст. 54 Закону, які набрали законної сили з 01 квітня 2015 року, тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.

Вказану відповідь він отримав 12 січня 2017 року і саме з цього моменту дізнався про порушення своїх прав та соціальних гарантій.

З діями відповідача щодо відмови у відновленні виплати пенсії не погоджується , оскільки відповідно до ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262- XII (зі змінами, внесеними Законом України від 02 березня 2015 року № 213-УІН «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» про тимчасову, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, не виплату пенсії особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", суперечить статті 17 Конституції України.

24 грудня 2015 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-УІІІ (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2016, № 5, ст. 50) до статті 54 було внесено зміни та продовжено призупинення пенсій у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус судців", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються".

20 грудня 2016 року Конституційний суд України за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 29, ст. 399) зі змінами, своїм рішенням № 7-рп/2016 (справа № 1-38/2016) визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ зі змінами, щодо тимчасового призупинення нарахування та виплати пенсій особам, які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів». Просить позов задовольнити.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав , просить позовні вимоги задоволити, з підстав викладених в адміністративному позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в їх задоволенні, надавши письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що позивачем пропущено строк звернення до суду. Виплата пенсії була тимчасово призупинена позивачу з 01.04.2015 по 14.12.2015. Отже, ОСОБА_1 протягом зазначеного періоду щомісячно не отримував пенсію. Однак, до суду звернувся лише у 2016 році. Таким чином, позивачем пропущено, встановлений КАС України, строк звернення до суду та не зазначено поважних причин пропуску вказаного строку.

Крім того, в позовній заяві від 20.01.2016, ОСОБА_1 як на підставу звернення до суду, покликається на відповідь головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яку отримав 12.01.2017 на своє звернення від 26.12.2016.

Разом з тим, позивач 26.12.2016 звернувся до головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з письмовою заявою, поданою відповідно до Закону України "Про звернення громадян", щодо нарахування та виплати пенсії за період з 01.04.2015 по 14.12.2015, відповідь на яку надана листом від 06.01.2017 № 1318/3-20, в порядку визначеному даним Законом.

Як вбачається з даного позову предметом спірних правовідносин є призупинення нарахування пенсії за вищезазначений період.

Однак, ОСОБА_1 не звертався до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону - 2262, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1.

Тому, вимога позивача про зобов'язання головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести нарахування та здійснити виплату тимчасово призупиненої пенсії за період з 01.04.2015 по 14.12.2015 є передчасною.

ОСОБА_3, у вищезазначений період позивач працював в прокуратурі Тернопільської області, виплата пенсії з 01.04.2015 була тимчасово призупинена.

Відповідно до наказу від 11.12.2015 № 114 О-к прокуратури Тернопільської області ОСОБА_4 звільнено з посади заступника начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих прокуратури області за власним бажанням (копія додається). Виплату пенсії поновлено з 15.12.2015.

Таким чином, законодавчо встановлено заборону виплати з 01.04.2015 по 31.12.2015 пенсій, призначених відповідно до Закону - 2262 особам, які працюють на окремих посадах, у тому числі і на посадах передбачених законом України "Про прокуратуру".

Враховуючи зазначене, вимога позивача щодо визнання протиправними дій головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо призупинення нарахування та виплати пенсії за період з 1 квітня 2015 року по 14 грудня 2015 року відповідно до Закону - 2262 є безпідставною та суперечить вимогам чинного законодавства.

Просить відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши зміст адміністративного позову та матеріали адміністративної справи, з’ясувавши дійсні обставини, які перевірив доказами, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Так, відповідно до ст.. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст.. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Частиною 2 статті 19 Конституції України, встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом

Судом встановлено та сторонами визнано, що позивач дійсно перебуває на пенсійному обліку в ОСОБА_2 Управлінні Пенсійного Фонду України у Львівській області.

15 серпня 2012 року за матеріалами пенсійної справи йому призначена та виплачується пенсія за вислугою років, право на яку він набув відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року . Крім того, він є ветераном військової служби (посвідчення «Ветеран військової служби», серія АА № 054728).

Відповідно до наказу від 11.12.2015 № 114 О-к прокуратури Тернопільської області ОСОБА_4 звільнено з посади заступника начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих прокуратури області за власним бажанням (копія додається). Виплату пенсії поновлено з 15.12.2015.

26 грудня 2016 року він звернувся до Управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України у Львівській області із відповідною заявою щодо виплати пенсії.

06 січня 2017 року ОСОБА_2 управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області йому у виплаті пенсії за вказаний період було відмовлено з посиланням на вимоги ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (зі змінами, внесеними Законом України від 02 березня 2015 року № 213-УІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», оскільки у вказаний період він працював у прокуратурі Тернопільської області, а відповідно до змін у ст. 54 Закону, які набрали законної сили з 01 квітня 2015 року, тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.

Вказану відповідь він отримав 12 січня 2017 року , та 20 січня 2017 року звернувся із позовом до Франківського районного суду м. Львова , відтак відповідно до вимог ст.ст. 122, 123 КАС України, строк звернення до суду із адміністративним позовом позивачем не пропущено.

Відповідач вказує, що законодавчо встановлено заборону виплати з 01.04.2015 по 31.12.2015 пенсій, призначених відповідно до Закону - 2262 особам, які працюють на окремих посадах, у тому числі і на посадах передбачених законом України "Про прокуратуру".

Пенсійне забезпечення громадян України, в т.ч. порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення", Законом України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" та іншими нормативно-правовим актами.

З 01 квітня 2015 року набрав чинності ОСОБА_3 України від 02 березня 2015 року № 213-VIIІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", яким ст.54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" викладено в такій редакції: "тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", «;Про державну службу», «;Про прокуратуру», "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється".

Пунктом 5 Прикінцевих положень ЗаконуУкраїни від 02 березня 2015 року № 213-VIIІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" передбачено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до вищезазначених законів.

ОСОБА_3 України від 02 березня 2015 року № 213-VIIІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" не скасовано, його положення не визнано неконституційними, а до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то, відповідно, з вказаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, перелік яких зазначено у ст.54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". За таких обставин з 01 червня 2015 року повинна бути відновлена виплата пенсії за вислугу років, призначена відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 24 травня 2016 року (справа № 21-948а16).

Із врахуванням викладеного відповідач протиправно не відновив з 01 червня 2015 року виплату призначеної позивачеві пенсії на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, а саме, серед іншого, перше речення частини першої статті 54, відповідно до яких тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", «;Про прокуратуру", «;Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються. Таким чином, з 20 грудня 2016 року відповідач був би зобов'язаний відновити виплату пенсії позивачу, а діючи по аналогії права, повинен був здійснити виплату в період з 01.06.2015 року по 15.12.2015 року.

За таких обставин виплата пенсії позивачу повинна була бути відновлена з 01 червня по 31 грудня 2015 року .

Згідно змісту ст.22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Крім того, відповідно до ст. ст. 22 та 64 Конституції України, право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України (в тому числі і Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"") є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню.

Звуження та обмеження змісту й обсягу вказаних прав шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до ст. 22 Конституції України, не допускається.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), що ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року, і зокрема ст. 6, передбачає право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою. Під іншою ознакою, суд визнає справедливою статисфакцію право позивача перебувати як на роботі, так і на пенсії, або одночасно, оскільки такі права забезпечено йому ст. 43 та ст. 46 Конституцією України.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ч.2 статтею 77 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Ні у своїх запереченнях, ні поясненнях в судовому засіданні, представник відповідача не надала суду переконливих доказів правомірності оскаржуваних рішень, більш того, такі є гіпотетичним твердженням та суперечать існуючому національному законодавству.

З урахуванням вищевикладених конституційних норм, національного законодавств, що регулюють спірні правовідносини між сторонами, встановлених обставин даної справи, та практики застосування верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, в силу вимог ст. 6 КАС України, суд дійшов висновку про правомірність заявлених позивачкою вимог, які частково підтверджуються належними доказами.

Судові витрати у відповідності до вимог ст.. 139 КАС України, належить стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 3, 8, 19, 21,22, 43, 46, 55, 64, п.п. 1, 6, ч. 1 ст. 124 Конституції України ; ст. 6, 14 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод»; ст.ст. 2, 5 - 9, 11, ч. 2 ст. 77, 132, 139, 241-246, 251, 371КАС України, суд, -

У Х ВА Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Управління пенсійного фонду України у Львівській області в особі Управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян ОСОБА_2 Управління Пенсійного фонду України у Львівській області, задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ОСОБА_2 Управління пенсійного фонду України у Львівській області в особі Управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян ОСОБА_2 Управління Пенсійного фонду України у Львівській області, щодо невиплати пенсії з 01 серпня 2015 року по 14 грудня 2015 року ОСОБА_1.

Зобов’язати Головне Управління пенсійного фонду України у Львівській області ( м. Львів, вул.. Митрополита Андрея, 10, Код ЄДРПОУ 213814885) здійснити нарахування та виплатити раніше призначену та призупинену пенсію за вислугу років ОСОБА_1 за період з 01 серпня 2015 року по 14 грудня 2015 року, призначеної відповідно до Закону України « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року.

Стягнути з бюджетних асигнувань ОСОБА_2 Управління пенсійного фонду України у Львівській області ( м. Львів, вул.. Митрополита Андрея, 10, Код ЄДРПОУ 213814885) на користь ОСОБА_1 ( ідентифікаційний код № НОМЕР_1) 640 (шістсот сорок) грн.. 00 коп.

Рішення суду в частині стягнення пенсії в межах суми за один місяць допустити до негайного виконання.

В решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до восьмого апеляційного адміністративного суду через суд, що ухвалив рішення протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Суддя В. Кузь