Рішення № 80033660, 12.02.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2019 р. м. Київ Справа № 911/2127/18

Суддя Д.Г.Заєць, розглянувши матеріали справи

за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “КП Білоцерківський ДБК”, Київська область, смт. Глеваха

за участю третіх осіб, які не заявлять самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача

1. Державна служба України з надзвичайних ситуацій, м. Київ

2. ОСОБА_1 обласна державна адміністрація, м. Київ

про стягнення заборгованості

секретар судового засідання О.О.Стаднік

представники:

від позивача - ОСОБА_2

від відповідача – ОСОБА_3

від третіх осіб - не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області №66/11/9433 від 24.09.2018 року (вх.№2199/18 від 27.09.2018 року) до Товариства з обмеженою відповідальністю «КП Білоцерківський ДБК» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача 1. Державної служби України з надзвичайних ситуацій, 2. ОСОБА_1 обласної державної адміністрації про стягнення коштів у сумі 143910,00 грн. по незавершеному будівництву за бюджетною програмою «Забезпечення житлом громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов Угоди б/н від 10.09.1997 року щодо будівництва житлового будинку, у зв’язку із чим позивач просить стягнути з відповідача кошти по незавершеному будівництву за бюджетною програмою «Забезпечення житлом громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» у сумі 143910,00 грн.

Ухвалою суду від 22.10.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/2127/18 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 13.11.2018 року.

До суду від позивача надійшло обґрунтування б/н б/д (вх. №32004/18 від 12.11.2018 року) про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_1 обласної державної адміністрації.

Відповідач та третя особа, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, у судове засідання 13.11.2018 року не з’явились, про причини неявки суд не повідомили. Відповідач відзив на позов не надіслав.

Ухвалою суду від 13.11.2018 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача залучено ОСОБА_1 обласну державну адміністрацію та відкладено розгляд справи на 11.12.2018 року.

До суду від позивача надійшло клопотання №66/11/11363 від 23.11.2018 року (вх. №32986/18 від 26.11.2018 року) про витребування доказів у третьої особи 2 – ОСОБА_1 обласної державної адміністрації, а саме, Угоди від 10.09.1997 року та протоколу від 05.05.1997 року.

До суду від відповідача надійшло клопотання №37/18 від 04.12.2018 року (вх. №33877/18 від 05.12.2018 року) про продовження строку для надання відзиву.

До суду від представника позивача надійшло клопотання б/н, б/д (вх. №33949/18 від 06.12.2018 року) про долучення документів до матеріалів справи, а саме, копії акту від 14.06.2006 року.

До суду від відповідача надійшов відзив на позов №4/05-18 від 07.12.2018 року (вх. №34224/18 від 11.12.2018 року), в якому відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування поданого відзиву відповідач зазначає, що позивачем не доведено належними доказами наявність договірних відносин між позивачем та відповідачем, неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань, а також розмір позовних вимог. Крім того, відповідач зазначає, що ТОВ «КП Білоцерківський ДБК» було створено 23.12.2010 року шляхом перетворення Колективного підприємства «Білоцерківський домобудівельний комбінат», в той же час позивач, у відповідності до ст.ст.105, 107 Цивільного кодексу України, з вимогами щодо виконання зобов’язань до особи, яка припиняється – КП «Білоцерківський ДБК» не звертався.

Треті особи, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання 11.12.2018 року не з’явились, вимоги ухвали суду не виконали.

Представник позивача у судовому засіданні 11.12.2018 року повідомив, що ним не отримано відзив на позовну заяву.

Крім того, у судовому засіданні 11.12.2018 року представниками сторін подано клопотання про продовження строків підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 11.12.2018 року витребувано у третьої особи – ОСОБА_1 обласної державної адміністрації Угоду від 10.09.1997 року, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено розгляд справи на 22.01.2019 року.

Відповідач та треті особи, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, у судове засідання 22.01.2019 року не з’явились, про причини неявки суд не повідомили.

Третя особа - ОСОБА_1 обласна державна адміністрація вимоги ухвали суду від 11.12.2018 року не виконала, витребуваних документів та пояснень не надала.

Ухвалою суду від 22.01.2019 року закрито підготовче провадження у справі №911/2127/18 та призначено розгляд справи по суті на 12.02.2019 року.

До суду від позивача надійшла відповідь на відзив №66/11/1754 від 05.02.2019 року (вх.№2499/19 від 06.02.2019 року).

Треті особи, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, у судове засідання 12.02.2019 року не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвал суду не виконали.

Представник позивача у судовому засіданні 12.02.2019 року позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.02.2019 року проти позову заперечив, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у зв’язку з їх недоведеністю та необґрунтованістю.

У судовому засіданні 12.02.2019 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач у позовній заяві зазначає, що 10.09.1997 року між Міністерством надзвичайних ситуацій України – правонаступником якого є Державна служба України з надзвичайних ситуацій, ОСОБА_1 обласною державною адміністрацією, Колективним підприємством «Білоцерківський ДБК» укладено Угоду (далі – Угода) згідно умов п.1.1 якої, Міністерство, Адміністрація, КП «Білоцерківський ДБК» згідно з протоколом від 05.05.1997 року та графіком фінансування приймають на себе зобов’язання щодо забезпечення звершення будівництва першої черги (143 квартири) 263-квартирного житлового будинку по вул. Строкова, 5 у м. Фастові Київської області, для забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до Розділу 2 Угоди, звершення будівництва першої черги (143 квартири) 263-квартирного житлового будинку по вул. Строкова, 5 у м. Фастові Київської області виконується за рахунок коштів змішаного фінансування. Змішане фінансування забезпечується за рахунок таких джерел: кошти громадян-дольовиків з будівництва житлового будинку в розмірі 15% від загальної вартості будівництва об’єкту; кошти Чорнобильського фонду у розмірі 85% від загальної вартості будівництва об’єкта згідно з графіком фінансування.

Кошти Чорнобильського фонду для фінансування завершення будівництва згаданого об’єкта виділяються Міністерством цільовим призначенням Адміністрації, згідно з графіком фінансування, який додається.

Адміністрація здійснює фінансування об’єкту шляхом оплати обсягів виконаних робіт, які пред’явлені до оплати генеральним підрядником – КП «Білоцерківський ДБК».

Взаєморозрахунки між КП «Білоцерківський ДБК» та субпідрядними організаціями виконуються відповідно до укладених угод субпідряда на підставі актів виконаних обсягів робіт.

Згідно п. 3.1. Угоди, Міністерство зобов’язується забезпечити виділення коштів Адміністрації цільовим призначенням на фінансування завершення будівництва першої черги (143 квартири) 263-квартирного житлового будинку в розмірі 85% від вартості будівництва згідно з графіком, що додається.

У відповідності до п.3.2. Угоди, адміністрація зобов’язується забезпечити своєчасне фінансування об’єкту за рахунок цільових коштів Міністерства шляхом перерахування їх на розрахунковий рахунок генеральної підрядної організації КП «Білоцерківський ДБК» на підставі актів виконаних робіт.

Згідно п. 3.3. Угоди, КП «Білоцерківський ДБК» зобов’язується забезпечити виконання будівельно-монтажних робіт відповідно до проекту; кошти, які надійшли використати лише за цільовим призначенням на виконання обсягів будівельно-монтажних робіт по цьому об’єкту; своєчасно проводити взаєморозрахунки з субпідрядними організаціями, які виконують обсяги робіт на підставі угод субпідряду; після звершення будівництва забезпечити здачу житлового будинку в експлуатацію; щомісяця звітувати перед Адміністрацією, а також, в разі потреби перед Міністерством про цільове використання наданих коштів.

Відповідно до п. 5.3. Угоди, ця Угода набуває чинності з моменту її підписання всіма сторонами і діє до звершення будівництва першої черги (143 квартири) 263-квартирного житлового будинку по вул. Строкова, 5 у м. Фастові Київської області.

Як зазначає позивач, ОСОБА_1 обласна державна адміністрація в грудні 1997 року перерахувала кошти в сумі 550000,00 грн. КП «Білоцерківський ДБК», що підтверджується актом Головного контрольно-ревізійного управління України б/н від 05.03.1999 року.

Міністерство та Адміністрація повністю, на думку позивача, виконали свої зобов’язання відповідно до п.п. 3.1., 3.2. Угоди від 10.09.1997 року.

Відповідно листа Виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області від 19.06.2006 року №6-21-1022 повідомлено Головне управління МНС України в Київській області, що по вул. Строкова, 5 у м. Фастові Київської області проведено будівництво і вкладені кошти управлінням у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи ОСОБА_1 обласної державної адміністрації в сумі 55000,00 грн., згідно Угоди від 10.09.1997 року по будівництву першого пускового комплексу (71 квартира) 143-квартирного будинку. Документально підтверджено, що житло надано постраждалим від наслідків Чорнобильської катастрофи на суму 406090,00 грн. Залишок коштів в сумі 143910,00 грн. вкладено у будівництво другого пускового комплексу. Цим же листом повідомлено, що недобудований об’єкт знаходиться на балансі Фастівської міської ради і після завершення будівництва житлову площу на суму 143910,00 грн. буде передано Головному управлінню МНС України в Київській області.

Позивач зазначає, що вартість незавершеного будівництва на суму 143910,00 грн., яку планувалось передати ОСОБА_1 обласній державній адміністрації, було передано Головному управлінню МНС України в Київській області (правонаступником, якого є Головне управління ДСНС України у Київській області) згідно доручення Кабінету Міністрів України від 09.05.2006 року №20609/1/1-06, телеграми заступника Міністра України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи ОСОБА_4 від 16.06.2006 року №03-7514/26 за бюджетною програмою «Забезпечення житлом громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» (КПКВ 3201200) на підставі акту прийому-передачі існуючої на 01.04.2006 року заборгованості від 14.06.2006 року.

В позовній заяві позивач посилається на те, що 26.05.2008 року Фастівською міською радою було направлено лист №6-20-960 щодо надання фінансової допомоги по незавершеному будівництву другої черги 143-квартирного житлового будинку ОГЗ «Дзвони Чорнобиля в м. Фастів» ОСОБА_1 обласній державній адміністрації щодо співфінансування для завершення робіт з будівництва будинку (зазначений лист в матеріалах справи відсутній).

Листом КП «Білоцерківський ДБК» від 20.01.2012 року №3/05-2 повідомлено, що для визначення балансоутримувача (власника) будинку у Київській обл., м. Фастів, вул. Строкова, 5, необхідно звернутись в ГООГЗ «Дзвони Чорнобиля», якому було передано на баланс будинок після закінчення будівництва (зазначений лист в матеріалах справи відсутній).

Згідно листа Виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області від 15.05.2013 року №06-22/1359 повідомлено Головне управління МНС України в Київській області, що будівництво квартир для осіб, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС було здійснено на підставі угоди, укладеної у вересні 1997 року між Міністерством з надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та КП «Білоцерківський ДБК». На підставі зазначеної угоди побудовано перший пусковий комплекс і цокольний поверх другого пускового комплексу. У листі також зазначено, що рішенням суду незавершений будівництвом будинок (другий пусковий комплекс) було передано об’єднанню забудовників «Дзвони Чорнобиля» і в подальшому добудовано КП «Білоцерківський ДБК». Цим же листом виконавчий комітет Фастівської міської ради Київської області зазначив, що не має відношення, відповідно до договірних умов, визначених в угоді, щодо співфінансування об’єкта будівництва.

ГООГЗ «Дзвони Чорнобиля» листом №205 від 05.08.2013 року повідомило, що станом на 05.08.2013 року будинок за адресою: Київська обл., м. Фастів, вул. Строкова, 5, II черга (72 квартири) дійсно знаходиться на балансі ГООГЗ «Дзвони Чорнобиля», однак, вартість незавершеного будівництва на суму 143910,00 грн. на рахунок ГООГЗ «Дзвони Чорнобиля» перерахована не була. Цим же листом повідомлено, що рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 05.09.2006 по справі №2-1173/06 за позовом члена ГООГЗ «Дзвони Чорнобиля» до виконкому Фастівської міськради, ГООГЗ «Дзвони Чорнобиля» та МНС України про визнання права власності на будівельні матеріали було задоволено. Разом з тим МНС України письмово просило розглянути даний судовий позов без його представника та заперечень проти задоволення позову не мало (зазначений лист подано суду в неякісній, нечитабельній, належним чином не засвідченій копії, а оригінал для його засвідчення позивачем подано не було, тому суд позбавлений можливості дослідити текст даного листа).

На думку позивача КП «Білоцерківський ДБК» в порушення п. 3.3. Угоди, взятих на себе зобов’язань не виконало. Відповідно п. 4.1. Угоди, сторони в рамках цієї Угоди несуть матеріальну відповідальність за невиконання чи неналежне виконання взятих на себе зобов’язань згідно з чинним законодавством та цією угодою.

Враховуючи викладене, позивач зазначає, що його неодноразові звернення до сторін, які мали відношення до будівництва житлового будинку по вул. Строкова, 5, у м. Фастові Київської області не підтверджують заборгованість та можливість повернення коштів, а тому, посилаючись на ст.ст. 837, 858, 841, 852 Цивільного кодексу України звернувся до господарського суду із даним позовом.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до ч. 1 ст.1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (ч. 2 ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно приписів ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Порядок засвідчення копій документів визначений пунктом 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики №55 від 07.04.2003 «ДСТУ 4163-2003», відповідно до якого відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Ухвалою суду від 01.10.2018 року про залишення позовної заяви Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області без руху зобов’язано позивача усунути недоліки позовної заяви, зокрема, надати належним чином засвідчені копії (для долучення до матеріалів справи) доданих до позовної заяви.

Ухвалою суду від 22.10.2018 року про відкриття провадження у справі позивача зобов’язано надати оригінали всіх доданих до позовної заяви документів для огляду у судовому засіданні та належним чином засвідчені копії для долучення до матеріалів справи.

Однак, витребувані матеріали позивачем не надано. У судовому засіданні 13.11.2018 року представник позивача повідомив суд, що ним було належним чином засвідчено тільки ті документи, які були у нього в наявності і які він мав можливість звірити з оригіналом, всіх інших документів, доданих до позовної заяви в копіях, позивач в оригіналі не має, а тому й не має змоги подати їх належним чином засвідчені копії.

Ухвалою суду від 11.12.2018 року клопотання позивача №66/11/11363 від 23.11.2018 року (вх. №32986/18 від 26.11.2018 року) про витребування у третьої особи – ОСОБА_1 обласної державної адміністрації Угоди від 10.09.1997 року задоволено, витребувано у ОСОБА_1 обласної державної адміністрації оригінал для огляду у судовому засіданні та належним чином завірену копію для долучення до матеріалів справи Угоди від 10.09.1997 року. Однак, третя особа - ОСОБА_1 обласна державна адміністрація у судові засідання не з’явилась, витребувані ухвалою суду документи не надала.

У судовому засіданні 22.01.2019 року представник позивача вказав, що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті.

Господарський суд зазначає, що всупереч зазначеним вимогам законодавства в матеріалах справи відсутні належним чином засвідчені письмові докази, якими позивач обґрунтовує свій позов, зокрема й Угода б/н від 10.09.1997 року, порушення умов якої, на думку позивача, і стало підставою для звернення з даним позовом та стягнення з відповідача заборгованості, тому, суд не може прийняти такі докази, оскільки такі документи не є допустимими доказами в розумінні Господарського процесуального кодексу України.

Так, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому, питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що в матеріалах справи відсутні допустимі докази, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.07.2018 року у справі №904/8549/17.

Крім того, приписами ст. 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У відповідності до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Це стосується позивача, який мав довести суду обставини щодо невиконання саме відповідачем взятих на себе договірних зобов’язань щодо незавершення будівництва за бюджетною програмою і обов’язку повернути суму, яка була сплачена позивачем за таке будівництво, а також розмір заборгованості, що підлягає сплаті.

Проте, позивачем в процесі розгляду справи у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не надано суду жодних належних та допустимих доказів, що підтверджують факт наявності договірних відносин саме між ним та відповідачем, факт невиконання відповідачем своїх обов’язків у таких договірних відносинах. Крім того, позивачем не обґрунтовано з посиланням на відповідні належні докази правової природи, походження, виникнення та розмір суми боргу. Не надано первинних документів, що підтверджують суму заборгованості у розмірі 143910,00 грн. Матеріали справи не містять договорів та угод зі всіма додатками про будівництво житлового будинку 1 та 2 черг у м. Фастові по вул. Строкова, 5, квитанцій, платіжних доручень про перерахування коштів забудовнику, актів приймання-передачі житла, незавершеного будівництва як, і не надано доказів на спростування обставин, повідомлених відповідачем.

Пунктами 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

В тому обсязі доказової бази, яка надана позивачем під час розгляду даної справи, суд не вбачає законних підстав для задоволення вимог про стягнення заборгованості в розмірі 143910,00 грн., оскільки встановити факт здійснення господарської операції за відсутності первинної документації, оригіналів договорів про будівництво житла, актів прийому-передачі житла, актів виконаних робіт, суду не видається можливим, отже, документами, наданими позивачем, не доведено наявність заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.

Дана норма кореспондується з положенням статті 20 Господарського кодексу України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання.

В процесі розгляду справи судом не встановлено, а позивачем не доведено порушення відповідачем будь-яких цивільних, господарських та інших прав і інтересів позивача. Відповідно, у суду, в даному випадку, відсутні підстави вважати порушеним право позивача, що надавало б йому підстави для захисту цього права у встановленому чинним законодавством порядку.

З огляду на те, що не виявляється можливим документально обґрунтовано встановити обставини справи, з врахуванням недоведеності наявності заборгованості відповідача перед позивачем, розміру заборгованості, наявності порушеного права чи охоронюваного законом інтересу позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 73, 74, 123, 129, 233, 236 – 240 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області №66/11/9433 від 24.09.2018 року (вх.№2199/19 від 27.09.2018 року) до Товариства з обмеженою відповідальністю «КП Білоцерківський ДБК» за участю третіх осіб, які не заявлять самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державної служби України з надзвичайних ситуацій, ОСОБА_1 обласної державної адміністрації про стягнення заборгованості відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256,257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 22.02.2019 року.

Суддя Д.Г. Заєць