Рішення № 80033481, 19.02.2019, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2019 року Справа № 926/1577/18

Господарський суд Чернівецької області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, м. Чернівці

до Новодністровської міської ради, м. Новодністровськ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - фізичної особи-підприємця Силантьєвої Ганни Миколаївни, м. Новодністровськ

про скасування рішення Новодністровської міської ради №26 від 01.02.2018

Суддя О.В. Гончарук

Секретар судового засідання - Балух-БзовикМ.В.

Представники:

від позивача - Смутняк О.В.;

від відповідача - Богачук О.В.;

від третьої особи - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області звернулось з позовом до Господарського суду Чернівецької області до Новодністровської міської ради про скасування рішення Новодністровської міської ради № 26 від 01.02.2018, яким фізичній особі-підприємцю Силантьєвій Ганні Миколаївні затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0280 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, в мікрорайоні «Діброва» між будинками № 11 та № 14 м. Новодністровськ Чернівецької області та надано їй цю земельну ділянку в оренду.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 02.10.2018 позовну заяву Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків вказаних в ухвалі.

16 жовтня 2018 року через канцелярію Господарського суду Чернівецької області від позивача надійшла заява (вх. № 3266) про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 29.10.2018 відкрито провадження у справі з призначенням її до розгляду у підготовчому засіданні на 15.11.2018 та зобов'язано відповідача надати суду належним чином засвідчену копію рішення 46 сесії 7 скликання Новодністровської міської ради від 01.02.2018 № 26.

15 листопада 2018 року від Новодністровської міської ради надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 3105), в якому відповідач позов не визнає.

Ухвалою суду від 15.11.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - фізичну особу-підприємця Силантьєву Ганну Миколаївну та відкладено підготовче засідання на 12.12.2018.

У зв'язку з перебуванням судді Гончарук О.В. 12.12.2018 у Чернівецькому регіональному відділенні Національної школи суддів України, підготовче засідання призначено на 13.12.2018.

06 грудня 2018 року від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 3992), в якій позивач не погоджується з доводами відповідача, наведеними у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою суду від 13.12.2018 строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів - до 28.01.2019 та відкладено підготовче засідання на 03.01.2019.

Ухвалою від 03.01.2019 підготовче засідання відкладено на 22.01.2019.

Ухвалою суду від 22.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 12.02.2019.

На день вирішення спору по суті, 12.02.2019, третя особа у судове засідання не з'явилася, що не перешкоджає розгляду справи без її участі, оскільки її належним чином повідомлено про місце, дату та час даного судового засідання.

Представник позивача у вступному слові наполягав на задоволенні позову з підстав, зазначених у позовній заяві та у відповіді на відзив, зокрема зазначав, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням вимог чинного земельного законодавства, яке регулює правовідносини щодо передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності.

Так, відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Закону України від 16.09.2008 № 509-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву» прийняті і не виконані до набрання чинності цим Законом рішення відповідних органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом, а розроблені відповідно до цих рішень проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розглядаються в установленому законом порядку.

До того ж, представник позивача просить звернути увагу на те, що право власності на об'єкт нерухомого майна зареєстровано за третьою особою пізніше прийнятого оскаржуваного рішення.

Крім цього, представник позивача звертає увагу на те, що дана справа відноситься до юрисдикції господарського суду, оскільки міська рада діяла як власник земельної ділянки, а внаслідок прийняття оскаржуваного рішення у третьої особи виникло цивільне право.

Щодо власних повноважень, представником позивача зазначено, що органи Держгеокадастру наділені функцією державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві на позовну заяву, зокрема те, що Новодністровська міська рада, приймаючи рішення від 01.02.2018 №26 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0280 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі та передачу земельної ділянки в оренду фізичній особі-підприємцю Силантьєвій Г.М.» діяла лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а саме відповідно до пункту 1 частини 1 Розділу Х Земельного кодексу України, де передбачено, що у разі прийняття відповідними органами рішення про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки до 1 січня 2008 року передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів).

У судовому засіданні 12.02.2019 оголошено перерву до 19.02.2019.

На день продовження вирішення спору по суті, 19.02.2019, представник позивача наполягає на задоволенні позову, а представник відповідача проти позову заперечує.

Заслухавши представників сторін, з'ясувавши обставини справи, дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи, господарський суд встановив наступне.

14 травня 2002 року між продавцем - ОСОБА_4 та покупцем - Силантьєвою Ганною Миколаївною укладено договір купівлі-продажу приміщення кіоску, згідно якого покупець купив приміщення кіоску № 14-а, що знаходиться в м. Новодністровську, мікрорайон «Діброва» Чернівецької області, загальною площею 7,9 кв. м., яке належить продавцю на підставі свідоцтва про право власності виданого виконавчим комітетом Новодністровської міської ради 22.02.2002 на підставі рішення № 186 від 27.09.2001 та зареєстрованого в Чернівецькому обласному бюро технічної інвентаризації 22.02.2002.

Рішенням Новодністровської міської ради від 28.07.2005 за №122 надано дозвіл приватному підприємцю Силантьєвій Ганні Миколаївні на виготовлення містобудівного обґрунтування реконструкції малої архітектурної форми «Міраж» та проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для здійснення комерційних послуг та надано в оренду додаткову земельну ділянку 63 кв. м, у зв'язку з чим приватному підприємцю Силантьєвій Ганні Миколаївні у місячний термін необхідно було укласти договір оренди на земельну ділянку загальною площею 98,5 кв. м терміном на 10 років на умовах Положення про оренду землі затвердженого сесією міської ради від 27.01.2005.

Рішенням Новодністровської міської ради від 22.03.2006 за №249 надано дозвіл приватному підприємцю Силантьєвій Ганні Миколаївні на виготовлення проекту землеустрою на додаткову земельну ділянку загальною площею 290 кв. м для будівництва торгового дому «Міраж» в м-н «Діброва» біля будинку №11 загальною площею 388,75 кв. м. (землі прибудинкові території) та надати в оренду терміном на 10 років, у зв'язку з чим приватному підприємцю Силантьєвій Ганні Миколаївні у місячний термін необхідно було укласти договір оренди на умовах Положення про оренду землі затвердженого сесією міської ради від 27.01.2005.

01 жовтня 2006 року між Новодністровською міською радою та Силантьєвою Г.М. укладено договір №18 на право користування земельною ділянкою, згідно якого власник передав, а користувач в строкове, платне користування для комерційного використання земельну ділянку загальною площею 0,0389 га, яка знаходиться в м. Новодністровьк, прибудинкова територія між буд. 11 «Д» та 14 «Д», МАФ «Міраж», строком на шість місяців та який в подальшому не продовжувався.

Рішенням Новодністровської міської ради від 01 лютого 2018 року №26 (пункт 1 цього рішення) фізичній особі-підприємцю Силантьєвій Ганні Миколаївні затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,028 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі в мікрорайоні «Діброва» між будинками №11 та №14 у м. Новодністровськ Чернівецької області з кадастровим номером земельної ділянки: НОМЕР_1.

Пунктом 2 рішення Новодністровської міської ради від 01 лютого 2018 року №26 вирішено укласти з фізичною особою-підприємцем Силантьєвою Ганною Миколаївною договір оренди земельної ділянки площею 0,028 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі в мікрорайоні «Діброва» між будинками №11 та №14 у м. Новодністровськ Чернівецької області з кадастровим номером земельної ділянки: НОМЕР_1.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7302366032017 від 29.12.2017, земельна ділянка розташована в м. Новодністровьк, Чернівецької області, м-он «Діброва» між буд. №11 та №14, за кадастровим номером НОМЕР_1, за цільовим призначенням - 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що належить до землі житлової та громадської забудови, яка зареєстрована Відділом Держземагенства у м. Новодністровьку Чернівецької області 21.02.2014.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 15.01.2019 за третьою особою зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна: інше, нежитлове приміщення, загальною площею 7,9 кв. м. за адресою м. Новодністровьк, Чернівецької області, м-он «Діброва» , будинок 11-а, приміщення 11-а на підставі договору купівлі-продажу, серії та номеру: АЕР526967, виданого 14.05.2002.

Спір між сторонами у цій справі виник щодо законності рішення 46 сесії 7 скликання Новодністровської міської ради від 01.02.2018 за № 26, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0280 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, в мікрорайоні «Діброва» між будинками № 11 та № 14 м. Новодністровськ Чернівецької області.

Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (частина 1 статті 124 Земельного кодексу України).

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу (частина 2 статті 124 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Закону України від 16.09.2008 № 509-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву» прийняті і не виконані до набрання чинності цим Законом рішення відповідних органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом, а розроблені відповідно до цих рішень проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розглядаються в установленому законом порядку. Передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів).

Цим же законом від 16.09.2008 №509-VI пункт 1 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу доповнено абзацом третім такого змісту: «У разі прийняття відповідними органами рішення про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки до 1 січня 2008 року передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів)».

Разом з тим, відповідачем не взято до уваги, що ця норма, а саме: абзац третій підпункту 17 пункту 2 розділу I Закону від 16.09.2008 № 509-VI діяв протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом (пункт 2 розділу II Закону від 16.09.2008 № 509-VI із змінами, внесеними згідно із Законом N 2367-VI від 29.06.2010).

За таких обставин, оскаржуване рішення прийнято всупереч вимог статей 123, 124 Земельного кодексу України.

Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частинами 3, 4 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки

Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають, як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, що звернулась за їх захистом.

Отже, оскарження правового акта індивідуальної дії лише з підстав невідповідності його актам цивільного законодавства та іншим нормам законодавства не є достатньою підставою для визнання цього акта незаконним та скасування в порядку господарського судочинства.

Статтею 2 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із частинами 1-3 статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до частини 2 статті 90 Земельного кодексу України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно із частинами 1, 2 підпунктів «а, б, в, г» частини 3 статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно статті 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Частиною першою статті 188 Земельного кодексу України передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначені Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель».

Статтею 4 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» встановлено, що об'єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Згідно частини другої статті 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно з Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до підпункту 25 пункту 4 вказаного вище Положення, Держгеокадастр організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок, дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Згідно підпункту 31 пункту 4 Положення, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року № 333 затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, згідно з підпунктом 30 пункту 4 якого Головне управління Держгеокадастру в області здійснює державний нагляд (контроль) в агропромисловому комплексі у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

Відповідно до підпункту 3 пункту 6 Положення про Головне управління, посадові особи Головного управління в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду лише з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Отже, Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Держгеокадастр в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Мінагрополітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

Статтею 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» встановлено, що державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до органів Національної поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення; викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов'язаних з порушенням земельного законодавства України; передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення; проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України; звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився. Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства про охорону земель можуть мати й інші повноваження відповідно до закону.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що органи Держгеокадастру виконують, серед іншого, дві абсолютно різні функції, а саме: функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності; функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Частинами 2 та 3 вищезазначеної статті 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

З аналізу вищезазначеного законодавства України вбачається, що державні органи на рівні з іншими суб'єктами, яким надано право на звернення до господарського суду, доводять наявність порушення, невизнання або оспорювання їх прав або законних інтересів.

Одночасно, державний орган може також звернутись до суду у випадку, якщо це прямо передбачено законодавством України, зокрема, у даному випадку, державний орган - Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області наділений правом на звернення до суду з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва та повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок.

Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Господарський суд, за наслідками розгляду справи встановив, що рішенням Новодністровської міської ради № 26 від 01.02.2018 жодних цивільних прав позивача не порушено. При цьому на законодавчому рівні Головному управлінню Держгеокадастру у Чернівецькій області, не надано права для звернення до суду з позовом, що є предметом у даній справі.

Згідно зі статтею 188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснюється відповідно до закону.

У чинному на даний час листі Вищого господарського суду України від 11.06.2012 №01-06/805/2012 «Про деякі питання практики розгляду справ зі спорів, пов'язаних із здійсненням державного контролю за використанням і охороною земель», судам роз'яснено, що у разі звернення державного органу з відповідним позовом, необхідно з'ясувати наявність у нього передбаченого законодавчим актом, тобто законом, повноваження на подання позову до суду. Якщо позов подано державним органом за відсутності передбачених законом повноважень, господарський суд повинен з цієї підстави відмовити державному органу в позові.

Доводи позивача щодо наявності підстав для задоволення позову спростовуються вимогами вищезазначеного законодавства України, а відтак, з урахуванням вищевикладеного, у задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Повне судове рішення складено 22.02.2019.

Суддя О.В. Гончарук