Рішення № 80032740, 07.02.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2019 року Справа № 915/1103/18

м. Миколаїв.

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

за участю секретаря судового засідання Сьянової О.С.,

від позивача: ОСОБА_1 – довіреність від 01.01.2017р.,

від відповідача: ОСОБА_2 – ордер від 08.01.2019р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом приватного підприємства “ЯВІР-2005”,

36007, вул. Хлібозаводська, 7 , м. Полтава;

до державного підприємства “Миколаївський бронетанковий завод”,

54017, вул. 1-а Слобідська, 120, м. Миколаїв;

про стягнення основного боргу та штрафу, а загалом грошових коштів у сумі 518707 грн. 62 коп. за договором про надання послуг з фізичної охорони від 16.05.2014 № Хн/630-ф, –

В С Т А Н О В И В:

Приватним підприємством (ПП) “ЯВІР-2005” пред’явлено позов до державного підприємства (ДП) “Миколаївський бронетанковий завод” про стягнення з останнього грошових коштів у загальній сумі 518707 грн. 62 коп., із яких: 432256 грн. 35 коп. – основний борг; 86451 грн. 27 коп. – штраф; з посиланням на неналежне виконання ДП “Миколаївський бронетанковий завод” зобов’язань за укладеним між сторонами договором про надання послуг з фізичної охорони від 16.05.2014 № Хн/630-ф (далі – договір), а саме, зобов’язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати наданих послуг, внаслідок чого утворився основний борг у спірній сумі, на яку ПП “ЯВІР-2005” нараховано штраф у порядку п. 6.3 договору, а також позивач просить про стягнення грошових коштів на відшкодування судових витрат, зокрема, з оплати позовної заяви судовим збором та витрати на правову допомогу.

За такими вимогами ухвалою суду від 08.10.2018 відкрито провадження в даній справі і призначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.

ДП “Миколаївський бронетанковий завод” у відзиві від 20.12.2018 №3854 заперечує в частині відшкодування адвокатських послуг. Заявою від 04.01.2019 № 33позов визнало в частині основного боргу .

Крім того, від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Між сторонами у справі укладено договір від 16.05.2014 р. № Хн/630-ф про надання послуг з фізичної охорони (далі - договір), згідно умов якого ПП "ЯВІР-2005" (охорона) прийняло під охорону територію Державного підприємства "Миколаївський бронетанковий завод", ще знаходиться за адресою: вул. 1-а Слобідська, 120, м. Миколаїв, Миколаївська область Охорона об'єктів та майна, що на них знаходиться, здійснюється погодинно у календарні дні тижня згідно з Додатком № 1 до даного Договору (п. 2.1 договору та Додатку № 2 до нього).

Оплата послуг здійснюється замовником щомісячно до 5 числа наступного місяця за місяцем надання послуг шляхом перерахування замовником грошових коштів на рахунок охорони згідно виставлених охороною рахунків. Підтвердженням надання послуг являється Акт здачі приймання робіт (п.п. 3.2, 3.3 договору).

Сторонами погоджено строк дії договору до 31.12.2017 р., якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не вимагатиме його припинення, договір вважається, щоразу, продовженим на тих же умовах і на той же строк. (п.п. 10.1, 10.2 договору з урахуванням додаткової угоди № 2 від 16.05.2016).

На виконання умов договору ПП “ЯВІР-2005” у період квітень - липень 2018 надавало ДП “Миколаївський бронетанковий завод” послуги з охорони його об’єкту, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт, зокрема, від 30.04.2018 р. № 980 на суму 118161 грн. 45 коп. - за квітень 2018 року; від 31.05.2018 р. № 1533 на суму 118161 грн. 45 коп. – за травень 2018 року; від 30.06.2018 р. № 1753 на суму 118161 грн. 45 коп. – за червень 2018 року; від 31.07.2018 р. № 2011 на суму 118161 грн. 45 коп. – за липень 2018 року, котрі підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено їх печатками (ас. 25-29), а також виставлено рахунки на оплату послуг від 01.04.2018 № 471 на суму 118 161,45 грн.; від 01.05.2018 №997 на суму 118 161,45 грн.; від 01.06.2018 № 1201 на суму 118 161,45 грн.; від 01.07.2018 №1452 на суму 118 161,45 грн. Із останнього також випливає, що всього послуг надано на суму 472645 грн. 80 коп., із яких ДП “Миколаївський бронетанковий завод” оплачено 40389 грн. 45 коп. (платіжного доручення № 1593 від 14.05.2018), а сума основного боргу становить 432256 грн. 35 коп.

За твердженнями позивача, договір розірвано з 01.08.2018, у порядку п. 10.2 договору, направлено лист № 124/017 від 27.07.2018 (ас. 29).

ПП “ЯВІР-2005” направлено відповідачу претензію від 22.08.2018 р. за № 940 з вимогою погасити спірну заборгованість (ас. 31), проте зобов’язання щодо оплати наданих послуг охорони відповідач не виконав.

Згідно розрахунку, на даний час заборгованість відповідача становить суму 432 256 грн. 35 коп.

Чинним законодавством передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст.901 ЦК України).

Зобов’язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України)

Суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 1 ст. 193 ГК України). Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилось неможливим внаслідок дії непереборної сили. Не вважаються такими обставинами, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Ураховуючи викладене, суд визнає доведеним, що ДП “Миколаївський бронетанковий завод” неналежно виконувало свої грошові зобов’язання з оплати вартості наданих йому послуг охорони за укладеним з позивачем договором, унаслідок чого утворився основний борг у сумі 432256 грн. 35 коп. котру на даний час не погашено, а тому позовні вимоги ПП “ЯВІР-2005” в частині стягнення указаної суми основного боргу є обґрунтованою.

Суд також визнає обґрунтованою вимоги ПП “ЯВІР-2005” про стягнення з відповідача пені за прострочення оплати послуг за договором.

Господарським законодавством визначено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України). Господарськими санкціями визнаються штрафні санкції у вигляді грошової суми, зокрема штраф, пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України). Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Укладеним сторонами договором передбачено, що за прострочення оплати послуг охорони триває більше сорок п'яти календарних днів, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 20% вартості послуг, оплата за якими прострочена, що не звільняє відповідача від зобов'язань щодо оплати послуг (п. 6.2 договору). Зміст зазначеного пункту договору узгоджується з наведеними вище положеннями законодавства.

Суд погоджується з розрахунком штрафу у сумі 86451 грн. 27 коп., нарахованої позивачем на суму прострочених зобов’язань ПП “ЯВІР-2005”, і зазначена сума підлягає до стягнення з відповідача.

Таким чином, суд визнає доведеними позовні вимоги в загальній сумі 518707 грн. 62 коп. (432256 грн. 35 коп. + 86451 грн. 27 коп.), а тому позов ПП “ЯВІР-2005” підлягає задоволенню повністю.

Разом з тим, суд, виходячи з інтересів обох сторін, ураховує що відповідач на даний час знаходиться у складному фінансовому становищі, а також є підприємством військово-оборонного комплексу і забезпечує броньованою колісною технікою військові частини і з'єднання Збройних Сил України. Наразі підприємством виконується державне оборонне замовлення на 2017 рік в рамках програми пов'язаної з підвищення обороноздатності і безпеки держави затвердженої Кабінетом Міністрів України, що фінансується за кредитні кошти під державні гарантії. Фінансування даного замовлення відбувається за принципом цільового використання коштів, що передбачає витрачання коштів лише на розпорядження обігових коштів для відшкодування штрафних коштів. До того ж, боржник не ухиляється від виконання своїх зобов'язань, а навпаки не заперечуючи проти стягнення основного боргу, пояснює, що шукає способи погашення заборгованості перед позивачем.

Викладені обставини суд визнає винятковими, що мають істотне значення і дають право суду зменшити суму нарахованої пені, виходячи із положень ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, якими передбачено право суду зменшити розмір неустойки, за наявності обставин, що мають істотне значення.

Дотримуючись засад справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності, як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права, суд вважає, що розмір вимоги про стягнення штрафу може бути зменшений до суми 60515 грн. (зменшено на 30 %).

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, у разі задоволення позову, на відповідача (ст. 129 ГПК України).

ПП “ЯВІР-2005” при зверненні в Господарський суд Миколаївської області з позовом у даній справі, оплачено його судовим збором у загальній сумі 7780 грн. 61 коп., згідно платіжного доручення від 01.10.2018 № 2720 на суму 7780 грн. 61 коп., виходячи із ціни позову 518707 грн. 62 коп.

Судом, визнано обґрунтованими вимоги ПП “ЯВІР-2005” в загальній сумі 518707 грн. 62 коп., котра, згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду з даним позовом, мала бути оплачена судовим збором у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому заява подана, а саме, в сумі 7780 грн. 61 коп. (518707 грн. 62 коп.*1,5%).

Проте, ч. 1 ст. 130 ГПК України передбачено, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Ураховуючи те, що відповідачем у відзиві визнано позов, суд вважає повернути ПП “ЯВІР-2005” з державного бюджету 50 відсотків судового збору від суми сплаченої при поданні позову, тобто 3890 грн. 31 коп. (7780 грн. 61 коп. - 50% = 3890 грн. 31 коп.).

Господарським процесуальним законодавством передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов’язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України).

Витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.ч. 1-4 ст. 126 ГПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

ПП “ЯВІР-2005” на підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу та витрат, пов’язаних із забезпеченням явки представників позивача до суду, подано: договір від 24.09.2018 № 20 про надання правової допомоги (далі – договір), укладений позивачем з адвокатом ОСОБА_1; свідоцтво від 23.09.2010 № 789 про право на зайняття ОСОБА_1 адвокатською діяльністю; квитанції від 01.10.2018 № 34 на суму 20000 грн.; від 22.01.2019 № 2 на суму 4100 грн., якими позивач оплатив послуги адвоката; акти від 09.11.2018 та від 22.01.2019 приймання-передачі наданих послуг за договором, в якому міститься перелік наданих адвокатських послуг на суму 22 100 грн.

Заява від 17.01.2019 № 55 та акти від 09.11.2018 та від 22.01.2019 приймання-передачі наданих послуг за договором містять опис робіт, виконаних адвокатом за договором, а саме: попереднє опрацювання наданих ПП “ЯВІР-2005” матеріалів, усні консультації, роз’яснення, узгодження правової позиції обговорення ходу ведення з клієнтом; пошук та вивчення законодавства та нормативно правових актів, пошук та вивчення судової практики; вивчення матеріалів справи; складання та подання позову, а також пакету документів, клопотань, заяв та відповідей щодо розгляду справи; представництво інтересів підприємства в суді.

Суд вважає, що витрати, пов’язані, зокрема, вивчення матеріалів справи, підготовкою та відправленням суду позовної заяви, клопотань та заяв про долучення документів до матеріалів справи, проведення засідань у режимі відеоконферернцій адвокатом такими, що не відшкодовуються, так як вони є витратами, не пов’язаними з наданням професійної правничої допомоги.

Ураховуючи, що витрати у сумі 22 100 грн., є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, затраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд визнає обґрунтованими витратами на професійну правничу допомогу в сумі 16000 грн., яку і належить стягнути з відповідача.

Щодо решти суми таких вимог суд вважає, що відсутні підстави для їх задоволення, тому що вони не підтверджені відповідними та допустимими доказами.

У судовому засіданні 07.02.2019, згідно з ч. 1 ст. 240 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 130, 195, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов приватного підприємства “ЯВІР-2005” задовольнити.

2. Стягнути з державного підприємства “Миколаївський бронетанковий завод” (54017, вул. 1-а Слобідська, 120, м. Миколаїв, ідентифікаційний код 078 56371) на користь приватного підприємства “ЯВІР-2005” (36007, вул. Хлібозаводська, 7, м. Полтава, ідентифікаційний код 33574487) грошових коштів у сумі 432256 грн. 35 коп. – основний борг; 60515 грн. 90 коп. – штраф, судовий збір в сумі 3890 грн. 31 коп., а також відшкодування адвокатських послуг у сумі 16000 грн.

3. Повернути приватному підприємству “ЯВІР-2005”(36007, вул. Хлібозаводська, 7, м. Полтава, ідентифікаційний код 33574487) з Державного бюджету 50% судового збору у розмірі 3890 грн. 31 коп., оплаченого за платіжним дорученням від 01.10.2018 № 2720.

Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Оформлене відповідно до вимог статті 238 ГПК України, рішення підписано 18.02.2019 року.

Суддя С.М.Коваль.