Ухвала суду № 80031919, 22.02.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"22" лютого 2019 р. м. Київ Справа № 911/2179/15

Суддя Конюх О.В., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Піллар» від 19.02.2019 про відвід судді Зайця Д.Г. від розгляду скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Піллар» від 04.02.2019 на рішення та дії приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича у виконавчому провадженні №57438374 з примусового виконання наказу від 19.07.2018 у справі №911/2179/15

за позовом публічного акціонерного товариства «Квазар», м. Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Піллар», м. Київ

про стягнення 7 773 192,50 грн. та витребування майна

ВСТАНОВИВ

19.02.2019 від представника товариства з обмеженою відповідальністю «Піллар» (далі - ТОВ «Піллар», боржник) до господарського суду Київської області надійшла заява про відвід судді Зайця Д.Г. від розгляду скарги ТОВ «Піллар» від 04.02.2019 на рішення та дії приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Варави Р.С., у якій заявник просив суд:

1) визнати неправомірною постанову приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Варави Р.С. від 17.01.2019 про призначення суб'єкта оціночної діяльності у ВП №57438374,

2) визнати неправомірною оцінку майна згідно із висновком про вартість майна, складеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП Гуковим В.В. 24.01.2019,

3) визнати неправомірними дії приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Варави Р.С. по визначенню вартості майна у ВП №57438374 з примусового виконання наказу від 19.07.2018 у справі №911/2179/15 за позовом публічного акціонерного товариства «Квазар» до ТОВ «Піллар» про стягнення 7 773 192,50 грн. та витребування майна.

В обґрунтування поданої заяви про відвід судді представник ТОВ «Піллар» зазначає, що боржник 29.01.2019 звертався до господарського суду Київської області з двома скаргами від 28.01.2019 на рішення та дії приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Варави Р.С. в рамках ВП №57438374.

Також, ТОВ «Піллар» наголошує, що керуючись частиною 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», 29.01.2019 звертався до господарського суду із заявою про зупинення передачі майна на реалізацію, зупинення реалізації майна та заборону ДП «Сетам» проводити електронні торги.

Заявник твердить, що ухвалами господарського суду Київської області у складі судді Зайця Д.Г. від 01.02.2019 заяви ТОВ «Піллар» були повернуті заявнику без розгляду.

Заявник твердить, що 05.02.2019 звертався до суду із заявами про зупинення реалізації арештованого майна у порядку, передбаченому Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Мін'юсту від 29.09.2016 №2381/15, однак суддя Заєць Д.Г. 07.02.2019 постановив ухвали, якими відмовив у задоволенні вищевказаних заяв, безпідставно вважаючи, що ТОВ «Піллар» просить застосувати заходи забезпечення позову.

Заявник твердить, що 06.02.2019 ТОВ «Піллар» в рамках розгляду скарги на дії та рішення приватного виконавця щодо оцінки майна від 04.02.2019 в порядку частини 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» звернулось до суду із заявою про зупинення передачі на реалізацію майна, однак ухвалою від 07.02.2019 в задоволенні цієї заяви також було відмовлено.

Заявник твердить, що 12.02.2019 відбувся розгляд скарг ТОВ «Піллар», поданих 29.01.2019, у задоволенні яких, незважаючи на наявність очевидних грубих порушень, суддею Зайцем Д.Г. було відмовлено.

Зазначене, на думку заявника, викликає сумнів в об'єктивності та неупередженості розгляду суддею Зайцем Д.Г. скарги ТОВ «Піллар» від 04.02.2019, та дозволяє зробити припущення, що суддя суб'єктивно налаштований на користь позиції ПрАТ «Квазар», у зв'язку з чим результати розгляду цієї скарги вбачаються очевидними.

Розглядаючи в судовому засіданні 19.02.2019 заяву про відвід судді, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу.

Відтак, ухвалою суду від 19.02.2019 у справі №911/2179/15 за результатами розгляду заяви ТОВ «Піллар» від 19.02.2019 про відвід судді Зайця Д.Г. від розгляду скарги ТОВ «Піллар» від 04.02.2019 на рішення та дії приватного виконавця, постановлено зупинити провадження у справі №911/2179/18 в порядку ч. 3 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України; заяву ТОВ «Піллар» про відвід судді Д.Г.Зайця від участі у розгляді скарги у справі №911/2179/15 передати до відділу автоматизованого документообігу суду для визначення складу суду згідно вимог ч. 3 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2019 заяву ТОВ «Піллар» від 19.02.2019 про відвід судді Зайця Д.Г. від розгляду скарги ТОВ «Піллар» від 04.02.2019 на рішення та дії приватного виконавця в межах справи №911/2179/15 передано на розгляд судді Конюх О.В. (протокол автоматизованого розподілу від 20.02.2019 16:41:45).

Відповідно до ч. 7, ч. 8, ч. 11 ст. 39 ГПК України питання про відвід має бути розглянуто не пізніше двох днів з дня надходження заяви про відвід, а у випадку розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Розглянувши без повідомлення учасників справи заяву про відвід, суд зазначає таке.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Бочан проти України" (Заява № 7577/02) від 03.05.2007 суд нагадує, що "безсторонність", в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.

В рішенні у справі "Олександр Волков проти України" від 09.01.2013 зазначено наступне. (104) Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (І) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (ІІ) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах "Фей проти Австрії", від 24.02.1993, Series A N 255, пп. 28 та 30, та "Веттштайн проти Швейцарії", заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII). (105) Проте між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (див. рішення у справі "Кіпріану проти Кіпру", заява № 73797/01, п. 119, ECHR 2005-XIII). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (див. рішення від 10 червня 1996 року у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства", п. 32, Reports 1996-III). (106) У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26.10.1984 у справі "Де Куббер проти Бельгії", Series A, № 86). (107) Насамкінець, концепції незалежності та об'єктивної безсторонності тісно пов'язані між собою та залежно від обставин можуть вимагати спільного розгляду (див. рішення у справі "Сасілор-Лормін проти Франції", заява № 65411/01, п. 62, ECHR 2006-XIII).

Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра колегії господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Розглянувши подану заяву про відвід судді Зайця Д.Г. від розгляду скарги ТОВ «Піллар» від 04.02.2019 на рішення та дії приватного виконавця в межах справи №911/2179/15, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу, оскільки заявником не наведено жодних підстав для відводу судді, що передбачені ст. 35, 36 ГПК України.

Викладені в заяві про відвід обставини, на які заявник посилається як на підстави відводу, фактично є незгодою сторони з процесуальними рішеннями судді, що з огляду на ч. 4 ст. 35 ГПК України не може бути підставою для відводу.

Щодо припущень заявника про можливість несанкціонованого втручання у систему визначення судді та про порушення при здійсненні авторозподілу скарг ТОВ «Піллар» на рішення та дії приватного виконавця, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 13 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута тим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 340 Господарського процесуального кодексу України, скарга продається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

На підставі вказаних норм процесуального закону скарга ТОВ «Піллар» була передана судді, який розглядав справу у першій інстанції та ухвалював рішення (витяг з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.02.2019 11:16:48).

Судом було досліджено питання можливого несанкціонованого втручання в механізм розподілу справ та з'ясовано, що автоматизованою системою «Діловодство спеціалізованого суду» втручань у механізм розподілу справ 06.02.2019 не зафіксовано, про що 22.02.2019 роздруковано та підписано звіт про невтручання, який залучається до матеріалів справи.

Враховуючи вищевикладене, твердження заявника про порушення порядку визначення судді для розгляду скарги (пункт 4 частини 1 ст. 35 ГПК України), а також і припущення заявника про можливе вчинення несанкціонованого втручання в автоматизовану систему визначення складу суду, дійсними обставинами справи спростовуються.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що наведені заявником обставини, не є тими обставинами у розумінні ст.ст. 35, 36 ГПК України, за наявності яких можна дійти висновку про упередженість судді, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Піллар» від 19.02.2019 про відвід судді Зайця Д.Г. від розгляду скарги від 04.02.2019 ТОВ «Піллар» на рішення та дії приватного виконавця поданої в межах справи №911/2179/15.

Керуючись ст.ст. 35, 36, 38, 39 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Піллар» від 19.02.2019 про відвід судді Зайця Д.Г. від розгляду скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Піллар» від 04.02.2019 на рішення та дії приватного виконавця у виконавчому провадженні №57438374 з примусового виконання наказу від 19.07.2018 у справі №911/2179/15 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею (частина 2 ст.235 ГПК України) та не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення.

Суддя О.В. Конюх