Рішення № 80029947, 21.02.2019, Олевський районний суд Житомирської області

Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/222/19

2/287/217/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2019 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого-судді Волощука В.В.

з участю секретаря Федорчук О.В.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в залі судових засідань Олевського районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного (приватно-орендного) сільськогосподарського підприємства «Іскра» про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та визнання на нього права власності, -

В С Т А Н О В И В :

06 лютого 2019 року ОСОБА_1, (далі Позивач) звернулася до суду з позовом до Приватного (приватно-орендного) сільськогосподарського підприємства «Іскра» (далі Відповідач, П(ПО)СП «Іскра») про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та визнання на нього права власності.

На обґрунтування позову зазначає, що 01 листопада 2018 року вона, як фізична особа придбала за 5 000.00 грн., у Відповідача нежитлову будівлю, загальною площею 520.7 м.кв., яка розташована по вул.Гагаріна, 1-Г, в с.Лопатичі Олевського району Житомирської області. На час укладення договору купівлі-продажу (01.11.2018 року), сторони досягли згоди по всім істотним умовам договору, згідно домовленості, Позивач передала П(ПО)СП «Іскра» обумовлену суму коштів, в розмірі 5 000.00 грн., а П(ПО)СП «Іскра» передали Позивачу у власність зазначену нежитлову будівлю.

Отже, в результаті укладеного у відповідності зі ст.655 ЦК України між Позивачем та Відповідачем договору купівлі-продажу зазначає Позивач останній набув право власності на вказану нежитлову будівлю. Проте, при зверненні Позивача до Комунального підприємства «Коростенське міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради, щодо державної реєстрації права власності на вказану будівлю, останньому було відмовлено, оскільки для державної реєстрації, відповідно до положень додатка 2 «Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно» Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5, необхідно представити договір купівлі-продажу, яким відповідно до законодавства передбачається перехід права власності, зокрема купівлі-продажу або рішення суду про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна. Відтак Позивач повинен представити рішення суду про визнання права власності або договір купівлі-продажу, форма якого відповідає вимогам діючого цивільного законодавства, тобто договір повинен бути укладено у письмовій формі з нотаріальним посвідченням, (ст.657 ЦК України). Однак, незважаючи на те, що Позивач із Відповідачем дійшли згоди з усіх істотних умов вищевказаного договору, який сторонами було виконано у повному обсязі, Відповідач ухиляється від його нотаріального посвідчення, посилаючись на відсутність коштів необхідних для оплати послуг щодо державної реєстрації вказаного об’єкту нерухомості та вчинюваної нотаріальної дії щодо його відчуження, а згодом взагалі відмовився вести будь-які перемовини щодо нотаріального посвідчення вказаного договору, що унеможливлює Позивача нотаріально посвідчити спірний договір. А, відтак просить суд визнати, що договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, загальною площею 520.7 кв.м., яка знаходиться за адресою: вул.Гагаріна, 1-Г, в с.Лопатичі Олевського району Житомирської області, укладений 01 листопада 2018 року між ОСОБА_1 та Приватним (приватно-орендним) сільськогосподарським підприємством «Іскра» є дійсним та визнати за Пзивачем право власності на нежитлову будівлю, загальною площею 520.7 кв.м., яка розташована за адресою: вул.Гагаріна, 1-Г, в с.Лопатичі Олевського району Житомирської області.

Представник позивача ОСОБА_1, - адвокат ОСОБА_2, який діє на підставі Договору «Про надання правничої допомоги позивачу у цивільній справі» № 02 від 06.02.2019 року та Ордеру серії ЖТ № 41890, на надання правової допомоги від 06.02.2019 року, заявлені позовні вимоги свого довірителя підтримав повністю, із підстав, які зазначені у позовній заяві та просив суд задовольнити їх у повному обсязі, подавши до суду 20.02.2019 року заяву щодо розгляду справи у його відсутності, з ухваленням судом рішення з підготовчого судового засідання, (а.с.22).

Представник відповідача: Приватного (приватно-орендного) сільськогосподарського підприємства «Іскра» - голова правління ОСОБА_3, у судове засідання не з’явився, проте також 20.02.2019 року подав до суду заяву щодо розгляду справи у його відсутності. Заявлені позовні вимоги Позивача визнає у повному обсязі, (а.с.23).

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, слідує, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Крім того, у відповідності до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Таким чином, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що заявлений позов ОСОБА_1, до Приватного (приватно-орендного) сільськогосподарського підприємства «Іскра» підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що власником нежитлової будівлі, загальною площею 520.7 кв.м., яка розташована в с.Лопатичі по вул.Гагаріна, 1-Г, Олевського району Житомирської області є Приватне (приватно-орендне) сільськогосподарське підприємство «Іскра», (а.с.7-11). Вказане майно розташоване за адресою: 11034, с.Лопатичі по вул.Гагаріна, 1-Г, Олевського району Житомирської області на земельній ділянці, яка належить Олевській об’єднаній територіальній громаді Житомирської області, (а.с.7-8).

01 листопада 2018 року між Приватним (приватно-орендним) сільськогосподарським підприємством «Іскра» в особі Голови правління ОСОБА_3, та ОСОБА_1, як фізичною особою відбулася домовленість про купівлю-продаж належної П(ПО)СП «Іскра» нежитлової будівлі, загальною площею 520.7 кв.м., розташованої в с.Лопатичі по вул.Гагаріна, 1-Г, Олевського району Житомирської області, за 5 000.00 грн., які П(ПО)СП «Іскра» отримали від ОСОБА_1, 01.11.2018 року. У зв’язку з чим, згідно до зазначеного договору сторонами було досягнуто всіх істотних умов договору, а саме: обговорено ціну (яку протягом двох банківських днів з моменту підписання договору було сплачено позивачем), строки оплати та передачі зазначеного нерухомого майна за договором, зобов’язання сторін, що посвідчується квитанцією до прибуткового касового ордера № б/н, та накладною № 9 від 01.11.2018 року, (а.с.12, 13).

Так згідно вимог ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 657 ЦК України визначено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Разом із тим, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним, (ч.2 ст.215 ЦК України).

Положеннями ст.220 ЦК України визначено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Таким чином, законодавець надає суду право визнати дійсним договір, який, внаслідок недодержання сторонами вимог закону про його нотаріальне посвідчення, є нікчемним. Така правова позиція викладена у п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Так між ОСОБА_1, як фізичною особою та П(ПО)СП «Іскра» в особі Голови правління ОСОБА_3, було вчинено відповідні дії, за якими між Позивачем та представником Відповідача було досягнуто домовленості із усіх істотних умов угоди, зокрема про вартість спірного нерухомого майна, його оплату позивачем та передачу останньому у володіння, де Позивач вчинив дії – 01.11.2018 року провів оплату вартості нежитлової будівлі, загальною площею 520.7 кв.м., яка розташована в с.Лопатичі по вул.Гагаріна, 1-Г, Олевського району Житомирської області, (а.с.12, 13), по договору купівлі-продажу від 01.11.2018 року, і прийняв у володіння належну П(ПО)СП «Іскра» нежитлову будівлю за вищевказаною адресою, а останнє передало зазначене нерухоме майно, тобто вчинили дії, передбачені ст.655 ЦК України.

Наведене свідчить про те, що при укладенні цього договору сторони досягли всіх суттєвих умов, передбачених ст.655 ЦК України та виконали їх. Умови угоди П(ПО)СП «Іскра», як юридичної особи не оскаржувалися останнім. Ці обставини, як і інші, наведені у позові, Відповідачем не оспорювалися.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що підстави для визнання спірної угоди дійсною, що передбачені ч.2 ст.220 ЦК України, в наявності, у зв’язку з чим порушене право Позивача підлягає захисту у судовому порядку, а тому суд визнає договір купівлі-продажу, що відбувся 01 листопада 2018 року між ОСОБА_1 та Приватним (приватно-орендним) сільськогосподарським підприємством «Іскра» - дійсним та визнає право власності на спірне майно за позивачем.

Оскільки, визнання позову представником відповідача є безумовними, не суперечать вимогам закону (ч.4 ст.206 ЦПК України), не порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд, переконавшись у правильному розумінні представником відповідача змісту обставин справи, відсутності сумнівів у добровільності та істинності його позицій з цього приводу, оскільки будь-яких заперечень до суду не подано, приходить до висновку про те, що визнання відповідачем позову слід прийняти, а позов задовольнити.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із право чинів.

За змістом ст.392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 81 ЦПК України крім того покладено обов’язок доказування і подання доказів сторонами. Із зазначеної статті слідує, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі викладеного та керуючись: ст.8, 21, 41, 55, 63, 129 Конституції України ст.ст.25, 215, 220, 328, 392, 655, 657 ЦК України, ст.ст.2, 4, 7, 10, 12-14, 17-19, 76-81, 114, 141, 206, 211, 247, 259, 263-265, 267, 272, 352, 354, 355 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Приватного (приватно-орендного) сільськогосподарського підприємства «Іскра» про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та визнання на нього права власності – задовольнити.

Визнати договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, загальною площею 520.7 кв., вартістю 5 000 (п’ять тисяч) грн., 00 коп., яка розташована за адресою: 11034, с.Лопатичі, вул.Гагаріна, 1 (один) - Г, Олевського району Житомирської області, укладений 01 листопада 2018 року між ОСОБА_1 та Приватним (приватно-орендним) сільськогосподарським підприємством «Іскра» – дійсним.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлову будівлю, загальною площею 520.7 кв.м., вартістю 5 000 (п’ять тисяч) грн., 00 коп., яка розташована за адресою: 11034, с.Лопатичі, вул.Гагаріна, 1 (один) - Г, Олевського району Житомирської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду Апеляційної інстанції через Олевський районний суд Житомирської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії СР № 551621, ІПН: НОМЕР_1, місце проживання: 34253, с.Масевичі, вул.Синіжівська, 31 Рокитнівського району Рівненської області.

Відповідач: Приватне (приватно-орендне) сільськогосподарське підприємство «Іскра», ЄДРПОУ: 05418715, адреса місцезнаходження: 11034, с.Лопатичі, вул.Гагаріна, 46 Олевського району Житомирської області.

Суддя: ОСОБА_4