Рішення № 80029422, 22.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 лютого 2019 року № 640/21268/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справуза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Аріс Плюс»доГоловного управління ДФС у Миколаївській областіпровизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

Суд прийняв до уваги таке:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Аріс Плюс» (далі - позивач, ТОВ «Фірма «Аріс Плюс») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Миколаївській області), в якому просило:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 06.06.2018 № 801/2018, яким позивачу анульовано свідоцтво платника ПДВ;

зобов'язати відповідача направити ДФС України документи щодо скасування рішення від 06.06.2018 № 801/2018, яким позивачу анульовано свідоцтво платника ПДВ, для внесення відповідних змін до Реєстру платників податку на додану вартість та поновити реєстрацію позивача платником податку на додану вартість.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване позивачем рішення складено відповідачем 06.06.2018 і в цей же день, враховуючи неодноразову відмову контролюючого органу, як за основним місцем обліку, так і за неосновним, у прийнятті заяви товариства про приєднання до договору про визнання електронних документів (квитанції ДФС зі статусом «не прийнято»: від 09.02.2018, 12.04.2018, 23.05.2018, 05.06.2018), позивачем подано податкову звітність за лютий-квітень 2018 року до ДПІ у Центральному районі м. Дніпра, яка прийнята податковим органом.

Відтак, на думку позивача, ним подано до контролюючого органу звітність з порушенням граничних термінів подання податкової декларації з ПДВ, однак до складання останнім документа, який є підставою для анулювання свідоцтва платника ПДВ та внесення до реєстру відповідного запису про це.

Враховуючи зміну адреси місцезнаходження ТОВ «Фірма «Аріс Плюс», пов'язане зі зміною адміністративно-територіальної одиниці, позивача з березня 2018 року взято на облік як платника податків до Заводського району м. Миколаєва, а з травня 2018 року до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва. При цьому, позивач вказує, що, враховуючи норми законодавства, продовжував перебувати у ДПІ у Центральному районі м. Дніпра за місцем неосновного обліку.

Також позивач зазначив, що підставою для анулювання податковим органом реєстрації суб'єкта господарювання як платника ПДВ є, зокрема, неподання ним протягом 12-ти місяців підряд декларації з ПДВ з відомостями щодо постачання та/або придбання товарів з метою формування податкових зобов'язань чи податкового кредиту.

При цьому, слід враховувати, що зазначена обставина у розумінні ст. 184 ПК України та Положення № 1130 має абсолютний характер і не настає у разі подання суб'єктом господарювання вказаної податкової звітності за попереднім місцезнаходженням (неосновним місцем обліку), як таке передбачено Порядком № 1588.

Таким чином, позивач вказує, що, враховуючи неприйняття заяв товариства про приєднання до договору про визнання електронних документів від 12.04.2018, від 23.05.2018, від 24.05.2018, від 05.06.2018, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва (основне місце обліку платника податків) з підстав відсутності автора на обліку у контролюючому органі, позивач змушений був 06.06.2018 подати паперову форму декларацій до ДПІ у Центральному районі м. Дніпра, а 07.06.2018 направити до цього ж контролюючого органу заяву про приєднання до договору про визнання електронних документів, яка була прийнята.

Отже, враховуючи подання позивачем звітності 06.06.2018, позивач вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для анулювання свідоцтва платника ПДВ 06.06.2018.

Крім того, позивач стверджує, що відповідачем не вжито жодних заходів для перевірки відомостей щодо неподання позивачем протягом 12-ти місяців поспіль податкової звітності, зокрема, за його попереднім місцем знаходження.

Також позивач просить звернути увагу, що він був позбавлений можливості подавати електронну звітність, оскільки як ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва (основне місце обліку), так і ДПІ у Центральному районі м. Дніпра (неосновне місце обліку) сім разів не приймали заяву позивача про приєднання до договору про визнання електронних документів мотивуючи різними безпідставними причинами, отже, несвоєчасність подання звітності з ПДВ пов'язана, в тому числі, з неправомірними діями ДФС.

Представник відповідача у відзиві зазначив, що за результатами розгляду матеріалів справи щодо анулювання реєстрації платника ПДВ позивачу встановлено, що підприємство зареєстровано платником ПДВ 01.04.2017 та протягом дванадцяти послідовних періодів (за звітні податкові періоди травень 2017 року - квітень 2018 року) платником не надавались податкові декларації з податку на додану вартість, про що складена довідка від 04.06.2018 № 3788/14-29-12-03-06/41207378.

На підставі зазначеної довідки та відповідно до пп. «г» п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України комісією, створеною відповідно до розпорядження ГУ ДФС у Миколаївській області від 16.05.2018 № 105-р, прийнято рішення від 06.06.2018 № 801/2018, яке відповідно до п. 5.7 розділу V Положення № 1130 надіслано платнику листом від 08.06.2018 № 8335/10/14- 29-12-03-08 за місцем знаходження (місцем проживання) платника відповідно до наявних баз даних ГУ ДФС у Миколаївській області. Примірник рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ не був вручений платнику та повернувся до контролюючого органу (відповідно до довідки «Укрпошта» лист повернуто у зв'язку з закінченням терміну зберігання).

Відповідач послався і на те, що як вбачається із квитанцій, наданих позивачем до суду, у прийнятті заяв відмовлено через невідповідність реєстраційних даних автора, зазначених у заяві про приєднання до Договору, даним Єдиного державного реєстру та Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, що свідчить про недотримання п. 5 Порядку. При цьому, з наданих доказів не вбачається яке місце обліку підприємства було основним на момент подання заяв про приєднання до Договору.

Також відповідач звернув увагу, що податкові декларації подано лише 06.06.2018, тобто після анулювання свідоцтва платника ПДВ. До зазначеної дати позивачем не вжито заходів, спрямованих на забезпечення своєчасної реєстрації податкових декларацій, як то оскарження рішень про неприйняття заяв про приєднання до договору про визнання електронних документів тощо.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що у відзиві представник відповідача не заперечує той факт, що анулювання свідоцтва платника ПДВ позивача відбулось саме 06.06.2018, при цьому доказів того, що анулювання відбулось до подання позивачем звітності за основним місцем обліку, відповідачем не надано, як і не надано довідки від 04.06.2018, яка начебто була складена комісією щодо неподання звітності дванадцять послідовних місяців.

Позивач зазначив і про те, що як вбачається з долученого до матеріалів позову витягу із електронного кабінету платника податків ТОВ «Фірма «Аріс Плюс» звітність за лютий-квітень 2018 року прийнята контролюючим органом 06.06.2018 об 11:35-11:39.

Разом з тим, позивач вказує, що відповідач, на якого у відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення, не долучив до відзиву ані довідки від 04.06.2018, на яку він посилається в оскаржуваному рішенні, як на передумову прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ, ані доказів винесення рішення до подання позивачем звітності 06.06.2018 (витяг з журналу обліку рішень за формою № 6-РЖ або інші підтвердження часу винесення рішення).

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -встановив:

Як вбачається з наявного матеріалів справи витягу ДПІ у Центральному районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 16.03.2017 № 1704654500093 з реєстру платників ПДВ, з 01.04.2017 позивач зареєстрований платником ПДВ.

08.06.2018 рішенням ГУ ДФС у Миколаївській області про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 801/2018 анульовано реєстрацію ТОВ «Фірма «Аріс Плюс» в якості платника податку на додану вартість відповідно до пп. «г» п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу (далі - ПК України) у зв'язку з неподанням податковому органу протягом дванадцяти послідовних податкових місяців декларацій з ПДВ, що підтверджено довідкою від 04.06.2018 № 3788/14-29-12-03-06/41207378.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

«На підставі» означає, що орган державної влади повинен бути утвореним у порядку визначеному Конституцією і законами України та зобов'язаний діяти на виконання вимог закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що орган державної влади (суб'єкт владних повноважень) повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб» означає, що орган державної влади (суб'єкт владних повноважень) зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії та повинен обирати лише визначені законом засоби.

Зазначені критерії є вимогами для органу державної влади, який приймає рішення або вчиняє дії, недотримання яких несе встановлену законом відповідальність.

При цьому, згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Отже, перевіривши на відповідність вказаним вимогам оскаржуване рішення, суд зазначає таке.

Згідно з п. 66.3 ст. 66 ПК України у разі проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження або місця проживання платника податків, внаслідок якої змінюється адміністративно-територіальна одиниця та контролюючий орган, в якому на обліку перебуває платник податків (далі - адміністративний район), а також у разі зміни податкової адреси платника податків, контролюючими органами за попереднім та новим місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків проводяться процедури відповідно зняття з обліку/взяття на облік такого платника податків. Підставою для зняття з обліку платника податків в одному контролюючому органі і взяття на облік в іншому є надходження хоча б до одного з цих органів даних, що свідчать про належну державну реєстрацію таких змін органами державної реєстрації.

Норми аналогічного змісту містяться у п.п. 10.1, 10.2 розділу Х «Переведення платника податків на обслуговування з одного контролюючого органу до іншого (взяття на облік/зняття з обліку)» Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.04.2014 № 462) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.05.2014 за № 503/25280, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 1588).

Процедури переведення платника податків шляхом взяття на облік/зняття з обліку (зміни основного місця обліку) розпочинаються та проводяться контролюючими органами у разі надходження хоча б одного з таких документів: відомостей державного реєстратора про внесення змін до відомостей про місцезнаходження (місце проживання) платника податків; заяви за формою № 1-ОПП або за формою № 5-ОПП із позначкою «Зміни», поданої платником податків до контролюючого органу за новим місцезнаходженням (п. 10.4 Порядку № 1588).

Згідно з п.п. 10.5-10.7 Порядку № 1588 у разі отримання з Єдиного державного реєстру даних про зміну місцезнаходження (місця проживання) платника податків, пов'язану зі зміною адміністративного району, контролюючий орган, в якому платник податків перебуває за основним місцем обліку, вносить зміни до Єдиного банку даних юридичних осіб або Реєстру самозайнятих осіб та передає до Єдиного державного реєстру відомості про внесення відповідних відомостей до реєстрів Центрального контролюючого органу із зазначенням: дати внесення таких даних до відомчого реєстру, дати та номера запису про взяття на облік, найменування та ідентифікаційного коду контролюючого органу, у якому платник податків перебуває на обліку, та терміну, до якого платник податків перебуває на обліку у контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням (місцем проживання), що відповідає даті спливу одного місяця після отримання зазначеним контролюючим органом даних про зміну місцезнаходження (місця проживання) платника податків. У разі отримання контролюючим органом за новим місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків заяви про зміну місцезнаходження (місця проживання) платника податків такий орган вносить до Єдиного банку даних юридичних осіб або Реєстру самозайнятих осіб дані із заяви та засобами інформаційної системи таких баз в електронному вигляді формує та надсилає контролюючому органу за попереднім місцезнаходженням (місцем проживання) повідомлення про взяття на облік/зняття з обліку платника податків у зв'язку зі зміною місцезнаходження (місця проживання) за формою № 11-ОПП (додаток 11) із заповненим I розділом. Протягом двадцяти днів після отримання відомостей або заяви про зміну місцезнаходження платника податків контролюючий орган за попереднім місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків засобами інформаційної системи в електронному вигляді формує та надсилає до контролюючого органу за новим місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків повідомлення за формою № 11-ОПП (із заповненими I та II розділами). Дані про надсилання повідомлення за формою № 11-ОПП заносяться до журналу реєстрації заяв, повідомлень, інших документів про припинення чи зняття з обліку платників податків за формою № 6-ОПП (додаток 12), а також до Єдиного банку даних юридичних осіб або до Реєстру самозайнятих осіб.

Відповідно до п.п. 10.8-10.11 Порядку № 1588 протягом двох робочих днів після надходження повідомлення за формою № 11-ОПП контролюючий орган за новим місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків здійснює взяття його на облік (основне місце обліку), про що вносить відповідні зміни до Єдиного банку даних юридичних осіб або до Реєстру самозайнятих осіб. Якщо до дати спливу одного місяця після отримання документів про зміну місцезнаходження (місця проживання) платника податків контролюючий орган за новим місцезнаходженням (місцем проживання) не здійснив взяття такого платника на облік (основне місце обліку), то взяття на облік за новим місцезнаходженням (місцем проживання) здійснюється автоматично у день спливу такого строку. Дані про взяття на облік вносяться до двох примірників повідомлень за формою № 11-ОПП (заповнюється III розділ) та надсилаються до контролюючого органу за попереднім місцезнаходженням (місцем проживання). Зняття з обліку (за основним місцем обліку) за попереднім місцезнаходженням (місцем проживання) здійснюється автоматично одночасно із взяттям на облік (за основним місцем обліку) за новим місцезнаходженням (місцем проживання). Інформація про зняття з обліку вноситься до Єдиного банку даних юридичних осіб або до Реєстру самозайнятих осіб. Дані про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого містяться в Єдиному державному реєстрі, передаються до Єдиного державного реєстру у день взяття на облік у контролюючому органі за новим місцезнаходженням (місцем проживання) із зазначенням: дати та номера запису про взяття на облік, назви та ідентифікаційного коду контролюючого органу, у якому платника податків взято на облік.

З наявної в матеріалах справи службової записки начальнику юридичного управління ГУ ДФС у Миколаївській області від 21.01.2019 № 14-29-08-07 (реєстраційний номер від 23.01.2019 № 32/14-29-08-01-07) видно, що згідно з базою даних позивач станом на 01.01.2019 перебуває на обліку в ГУ ДФС у м. Києві, ДПІ У Дарницькому районі. Протягом 2018 року неодноразово змінював податкову адресу, а саме:

07.03.2018 відбулась зміна місцезнаходження з 49054, Дніпропетровська область, м. Дніпро, Центральний р-н, вул. Сергія Подолинського, буд, 31- Б, кв. (офіс) 310 на 54058, Миколаївська область, м. Миколаїв, Заводський р-н, вул. Озерна, буд. 9;

28.07.2018 з 54029, Миколаївська область, м. Миколаїв, Заводський р-н, пр-т Центральний, буд. 24 на 54030, Миколаївська область, м. Миколаїв, Центральний р-н, вул. Потьомкінська, буд. 13/5;

19.11.2018 з 54030, Миколаївська область, м. Миколаїв, Центральний р-н, вул. Потьомкінська, буд. 13/5, на 02095, м. Київ, Дарницький р-н, вул. А. Ахматової, буд. 7/15, кв. 1.

Водночас, відповідно до ч. 8 ст. 45 Бюджетного кодексу України у разі зміни місцезнаходження суб'єктів господарювання - платників податків сплата визначених законодавством податків і зборів після реєстрації здійснюється за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду.

Так, згідно з п. 10.13 Порядку № 1588 у разі зміни місцезнаходження суб'єкта господарювання - платника податків сплата визначених законодавством податків і зборів після такої реєстрації здійснюється таким платником податків за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду: 1) у такому випадку одночасно із зняттям з обліку юридичної особи (крім юридичних осіб, які включені до Реєстру неприбуткових установ та організацій) або фізичної особи - підприємця за основним місцем обліку здійснюється взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку згідно із розділом VII цього Порядку без подання заяви платником податків та з урахуванням особливостей, визначених пунктами 10.14 - 10.21 цього розділу; 2) до закінчення року платник податків обліковується в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням (неосновне місце обліку) з ознакою того, що він є платником податків до закінчення року, а в контролюючому органі за новим місцезнаходженням (основне місце обліку) - з ознакою того, що він є платником податків з наступного року.

У контролюючому органі за неосновним місцем обліку платник податків сплачує всі податки та збори, які згідно із законодавством мають сплачуватись на території адміністративно-територіальної одиниці, що відповідає неосновному місцю обліку, щодо таких податків подає податкові декларації (розрахунки, звіти) та виконує інші обов'язки платника податків, а контролюючий орган стосовно платника податків здійснює адміністрування таких податків, зборів (п. 7.3 розділу VII Порядку № 1588).

Таким чином, у зв'язку зі зміною місцезнаходження позивач до закінчення поточного бюджетного періоду 2018 року, обліковувався у контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням - ДПІ у Центральному районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області (неосновне місце обліку), а в контролюючому органі за новим місцезнаходженням (основне місце обліку) - ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області (у період з 07.03.2018 по 27.0' 8.2018) та ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області (у період з 28.07.2018 по 19.11.2018) - обліковувався з ознакою того, що він є платником податків з наступного року, тобто з 01.01.2019, що також підтверджується витягом з електронного кабінету платника податків щодо його облікових даних.

Відповідно до пп. «г» п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

При цьому, згідно з п. 184.2 ст. 184 ПК України анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті «а» пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах «б» - «з» пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу.

За змістом п. 5.5 розділу V Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1456/26233 (далі - Положення № 1130), анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу може бути здійснене на підставах, визначених у підпунктах «б» - «з» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункти «б» - «з» пункту 5.1 цього розділу). Контролюючі органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав. Рішення про анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Такими документами є, зокрема, довідка про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт «г» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до контролюючого органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку).

Згідно з п. 5.6 розділу V Положення № 1130 за наявності зазначених підтвердних документів (відомостей) контролюючий орган за місцем перебування на обліку платника податків приймає рішення про анулювання реєстрації особи - платника ПДВ незалежно від здійснення контролюючим органом документальних та камеральних перевірок такої особи і їх результатів, а також обов'язку такої особи бути зареєстрованою та/або нараховувати чи сплачувати податок на додану вартість відповідно до законодавства. Рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за самостійним рішенням контролюючого органу оформляється за формою N 6-РПДВ (додаток 5). Таке рішення складається у двох примірниках комісією, утвореною відповідно до розпорядження контролюючого органу, та підписується керівником (заступником керівника або уповноваженою особою) контролюючого органу. У рішенні про анулювання реєстрації платника ПДВ обов'язково вказуються підстави (одна або декілька) для такого анулювання з посиланням на відповідні норми Кодексу.

Отже, анулювання реєстрації платника податку за рішенням податкового органу на підставі пп. «г» п. 184.1 ст. 184 ПК України можливе за таких обставин: неподання платником податку на додану вартість декларацій з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або подання такої декларації з податку на додану вартість з показниками про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Такі обставини мають підтверджуватись як самими деклараціями з податку на додану вартість, так і довідкою про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстром (переліком) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права висловлений Верховним Судом у постановах від 05.11.2018 у справі № 820/2294/16, від 16.11.2018 у справі № 808/291/16.

Проте, всупереч вимогам п. 4 резолютивної частини ухвали суду від 24.12.2018 та ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем, на підтвердження неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців, довідки від 04.06.2018 № 3788/14-29-12-03-06/41207378, яка в силу вимог п. 5.5 Положення № 1130 є передумовою для прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ, суду не надано та, відповідно, не виконано покладений на нього обов'язок доказування правомірності свого рішення.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до ДПІ за місцем реєстрації органів управління підприємством - у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області з заявами про приєднання до договору про визнання електронних документів від 12.04.2018, від 23.05.2018, від 24.05.2018, від 05.06.2018, що також підтверджується письмовими поясненнями відповідача та наявними в матеріалах справи квитанціями та самими заявами, проте, у прийнятті заяв відмовлено через невідповідність реєстраційних даних автора, зазначених у заяві про приєднання до Договору, даним Єдиного державного реєстру та Державного реєстру фізичних осіб - платників податків. Вказані обставини, за висновком суду, свідчать про намір позивача подати відповідну податкову звітність у електронному вигляді, як того вимагає чинне законодавство.

З огляду на викладене, 06.06.2018 позивач подав до ДПІ у Центральному районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області, а контролюючий орган прийняв паперову форму декларацій з ПДВ за лютий-квітень 2018 року, що підтверджується, як витягом з електронного кабінету платника податків щодо вихідних документів позивача за 2018 рік, так і листами ДПІ у Центральному районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 25.07.2018 № 1761/10/04-65-08 та ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 27.07.2018 № 45163/10/04-36-08-01-14.

Крім того, зі змісту наявних в матеріалах справи податкових декларацій з ПДВ за вказані періоди видно, що вони містять відповідні показники з метою формування податкового кредиту, тобто такі декларації не можуть свідчити про відсутність постачання/придбання товарів.

Отже, контролюючим органом не тільки не проаналізовано вказані обставини, а взагалі їх не враховано, що свідчить про порушення принципу обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, передбаченого ч. 2 ст. 2 КАС України.

Враховуючи викладене у сукупності, а також те, що відповідач щонайменше передчасно зробив висновок про неподання позивачем контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців, суд дійшов висновку, що рішення ГУ ДФС у Миколаївській області від 06.06.2018 № 801/2018, яким позивачу анульовано свідоцтво платника ПДВ, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

В той же час, згідно з п.п. 2.3, 2.4 Положення № 1130 формування та ведення Реєстру здійснює Державна фіскальна служба України. Контролюючі органи забезпечують достовірність даних про платників податків у Реєстрі, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних. З кола обов'язків щодо ведення Реєстру Державна фіскальна служба України здійснює, зокрема, відміну анулювання реєстрації платника ПДВ.

Відповідно до п. 5.10 Положення № 1130 рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за самостійним рішенням контролюючого органу може бути оскаржене в адміністративному порядку відповідно до вимог статті 56 Кодексу або до суду. Підставою для внесення до Реєстру змін щодо скасування анулювання реєстрації, що відбулось за самостійним рішенням контролюючого органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення контролюючого органу про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Рішення із копіями відповідних документів направляється до Державної фіскальної служби України для внесення відповідних змін до Реєстру.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За приписами ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005, заява № 38722/02).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, що не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Таким чином, Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (п. 59 рішення від 06.09.2005 у справі «Гурепка проти України», заява № 61406/00); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (п. 158, рішення від 26.10.2000 у справі «Кудла проти Польщі», заява № 30210/96) (п. 29 рішення від 16.08.2013 у справі «Гарнага проти України», заява № 20390/07).

Отже, враховуючи те, що судом встановлено протиправність рішення відповідача та скасовано його, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача направити ДФС України документи щодо скасування рішення від 06.06.2018 № 801/2018, яким позивачу анульовано свідоцтво платника ПДВ, для внесення відповідних змін до Реєстру платників податку на додану вартість та поновити реєстрацію позивача платником податку на додану вартість.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності винесення оскаржуваного рішення.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

За таких умов, судовий збір, сплачений позивачем, стягується відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі - ГУ ДФС у Миколаївській області.

Водночас, з матеріалів справи судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 5286 грн. за подання позовної заяви до суду, що підтверджується платіжним дорученням від 20.12.2018 № 40.

Таким чином, суд звертає увагу, що позивачем сплачено судовий збір надміру, оскільки заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру (3524 грн. - по 1762 грн. за кожну, а фактично сплачено за три вимоги - 5286 грн. = 3*1762 грн.).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем підлягало до сплати судовий збір у розмірі 3524 грн. за заявлені позовні вимоги, а відтак, саме вказана сума підлягає стягненню на користь позивача.

Також суд роз'яснює позивачу його право на повернення надміру сплачених коштів у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників».

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Аріс Плюс» (02095, м. Київ, вул. А. Ахматової, 7/15, офіс 1, код ЄДРПОУ: 41207378) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (54001, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Лягіна, 6, код ЄДРПОУ: 39394277) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 06.06.2018 № 801/2018, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Аріс Плюс» анульовано свідоцтво платника ПДВ.

3. Зобов'язати Головне управління ДФС у Миколаївській області направити Державній фіскальній службі України документи щодо скасування рішення від 06.06.2018 № 801/2018, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Аріс Плюс» анульовано свідоцтво платника ПДВ, для внесення відповідних змін до Реєстру платників податку на додану вартість та поновити реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Аріс Плюс» платником податку на додану вартість.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Аріс Плюс» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 3524 грн. (три тисячі п'ятсот двадцять чотири гривні 00 копійок).

Рішення відповідно до статті 255 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Р.О. Арсірій