Рішення № 80029406, 08.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 лютого 2019 року 15:58 № 826/7788/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі представників сторін: від позивача - Шевченко Д.А., від відповідача - Павленко С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод»доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» (далі - позивач/ ПАТ «КССРЗ») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач/ ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.03.2017 №0211140103, №0492140305, №0493140305, №0494140305, №0495140305.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.09.2017 у справі №826/7788/17, залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017, в задоволені адміністративного позову публічного акціонерного товариства "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" - відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №826/7788/17 касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київський суднобудівний судноремонтний завод" задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 вересня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року у справі № 826/7788/17 скасовано. Справу № 826/7788/17 направлено до Окружного адміністративного суду м. Києва на новий судовий розгляд.

В постанові від 13.02.2018 у справі №826/7788/17 Верховний Суд зазначив, що у матеріалах справи відсутні документи, щодо підстав землекористування земельними ділянками, та державної реєстрації права землекористування, акт перевірки на підставі якого прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.03.2018 адміністративну справу №826/7788/17 прийнято до провадження судді Каракашьяна С.К., призначено справу до судового розгляду, витребувано від позивача оригінали на належним чином засвідчені копії: акту перевірки від 13.03.2017 № 89/26-15-14-01-03/031149949, податкових накладних, отриманих позивачем від "ТОВ Арттревел 2012", актів форм КБ-2в та КБ-3, договору оренди земельної ділянки, укладеного між позивачем та Київською міською радою; документів щодо підстав землекористування земельними ділянками, та державної реєстрації права землекористування, витребувано від відповідача оригінали та належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких було прийнято оспорювані рішення, докази щодо наявності у позивача прав на нерухоме майно та земельну ділянку.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку публічного акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» (код 03149949) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016, результати якої оформлені актом від 13.03.2017 №89/26-15-14-01-03/03149949 (далі - акт перевірки).

Відповідно до акту перевірки, перевіркою встановлено порушення ПАТ «КССРЗ» ( в частині спірних правовідносин):

- п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 49920 грн., в тому числі по періодах: за травень 2014 року на суму 49920 грн.;

- ст. 286, п. 289.2 ст. 289 розділу ХІІІ Податкового кодексу України, пп. 5.6 п. 5 рішення Київської міської ради «Про встановлення місцевих податків та зборів у м. Києві» від 23.06.2011 №242/5629, а результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання за період з 01.01.2016 по 30.06.2016 по земельному податку в сумі 32144,60 грн. до ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві;

- ст. 286, п. 289.2 ст. 289 розділу ХІІІ Податкового кодексу України, пп. 5.6 п. 5 рішення Київської міської ради «Про встановлення місцевих податків та зборів у м. Києві» від 23.06.2011 №242/5629, а результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання за період з 01.01.2016 по 30.06.2016 по земельному податку в сумі 5206257,79 грн. до ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві;

- ст. 286, п. 289.2 ст. 289 розділу ХІІІ Податкового кодексу України, пп. 5.6 п. 5 рішення Київської міської ради «Про встановлення місцевих податків та зборів у м. Києві» від 23.06.2011 №242/5629, а результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання за період з 01.01.2016 по 30.06.2016 по земельному податку в сумі 857380,82 грн. до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві;

- ст. 286, п. 288.5 ст. 288 та п. 289.2 ст. 289 розділ ХІІІ Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання за період з 01.01.2014 по 30.06.2016 по орендній платі за землю в сумі 196783,62 грн. до ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві.

На підставі висновків акту перевірки від 13.03.2017 №89/26-15-14-01-03/03149949, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві прийняті податкові повідомлення-рішення від 31.03.2017:

- №0211140103, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 62400,00 грн., з яких 49920,00 грн. - за податковим зобов'язанням та 12480,00 грн. - штрафні санкції;

- №0493140305, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на загальну суму 245979,53 грн., з яких 196783,62 грн.

нараховано за основним зобов'язанням та 49195,91 грн. - штрафні санкції;

- №0492140305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб на 6507822,24 грн., з яких 5206257,79 грн. - податкове зобов'язання та 1301564,45 грн. - штрафні санкції;

- №0494140305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб на 40180,75 грн., з яких 32144,60 грн. - податкове зобов'язання та 8036,15грн. - штрафні санкції;

- №0495140305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб на 1071726,03 грн., з яких 857380,82 грн. - податкове зобов'язання та 214345,21 грн. - штрафні санкції.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

1. Щодо податкового повідомлення-рішення №0211140103, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Відповідно до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 ст. 206 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначено у частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 1.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку"), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Відповідно до пункту 2.1 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" (замовник) та ТОВ "Арттревел 2012" (підрядник) був укладений договір підряду від 17.04.2014 №256, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується надати послуги замовнику: ремонт покрівлі будівлі модельної дільниці ПАТ «КССРЗ» за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8, згідно з кошторисною документацією.

На підтвердження виконання умов вказаного договору, позивачем надано до матеріалів справи копії договірної ціни, локального кошторису, довідки про вартість виконаних робіт, актів приймання виконаних робіт, рахунків на оплату та податкових накладних.

Так, операції між ПАТ "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" та ТОВ "Арттревел 2012" оформлено актами КБ-2в та КБ-3 з номенклатурою: капітальний ремонт покрівлі корпусу "X" за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8 (перелік наведено в акті перевірки).

До складу податкового кредиту за травень 2014 року ПАТ "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" віднесено суми ПДВ по податкових накладних (перелік наведено в акті перевірки), отриманих від ТОВ "Арттревел 2012" з номенклатурою: ремонт покрівлі будівлі модельної дільниці.

В бухгалтерському обліку дані операції було відображено: Д-т 1522 "придбання (виготовлення) основних засобів" - К-т 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" - придбані послуги використано для проведення ремонту на суму 249598,03 грн.; Д-т 64 "Розрахунки за податками й платежами" - К-т 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" - до складу ПК віднесено суми ПДВ, сплачені при придбанні робіт у ТОВ "Арттревел 2012" на суму 49919,60 грн.; Д-т 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" - К-т 311 "Поточні рахунки в національній валюті" - оплата за придбані роботи у сумі 299517,70 грн.

Як вбачається з матеріалів справи дебіторська та/або кредиторська заборгованість у ПАТ "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" по взаємовідносинах з ТОВ "Арттревел 2012" відсутня.

На вартість робіт, придбаних у ТОВ "Арттревел 2012", 31.10.2014 збільшено балансову вартість "Електроцех "Ера" (будівля електроцеху) "Н"" інвентарний номер 00008, що обліковується на pax. 103 ( Д-т 103 - К-т 1522 ).

Балансова вартість 03 - "Електроцех "Ера" (будівля електроцеху) "Н"" станом на 01.01.2014 становила - 79649,94 грн., станом на 31.12.2014-406859,82 грн., станом на 31.12.2015 - 399856,98 грн., станом на 30.06.2016 - 396355,56 грн.

Підприємством нараховані суми амортизаційних відрахувань по "Електроцех "Ера" (будівля електроцеху) "Н"".

Отже, ПАТ "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість по іншому ОЗ, який було відремонтовано.

З огляду на вказане, відповідач дійшов висновку про недостовірність відомостей відображених в КБ-2в та КБ-3, складених ТОВ "Арттревел 2012" та номенклатурі товару у податкових накладних, оскільки акти виконаних робіт КБ-2в та КБ-3 та податкові накладні містять недостовірні відомості про зміст придбаних послуг (про об'єкт на якому були виконані дані роботи), витрати не можуть бути достовірно оцінені, а отже відповідно вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в т.ч. пункту 9 П(С)БО 16 не визнаються витратами, а відповідно на них не може бути збільшено балансову вартість ОЗ. Враховуючи викладене, ПАТ «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» в бухгалтерському обліку завищено суму адміністративних витрати на суму амортизаційних відрахувань по ОЗ - «Електродах «Ера» (будівля електроцеху) "Н"» інвентарний номер 00008, до призвело до завищення витрат у перевіряємому періоді.

Враховуючи вищевикладене, перевіркою зроблено висновки, що в порушення п. 185.1 ст.185, п.198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України ПАТ «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» завищено податковий кредит на суму ПДВ, сплачену при придбані товарів (робіт, послуг), номенклатура товару в яких не відповідає даних актів виконаних робіт КБ-2в та КБ-3, які не підтверджено документально та зв'язок яких з господарською діяльність не доведено, у розмірі 49920,00 гривень.

Крім того, ГУ ДФС у м. Києві посилається на дані, наявні в інформаційно-аналітичних ресурсах ДФС, відповідно до яких ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було складено акт від 24.07.2014 №2017/26-55-22-07/38545859 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Арттревел 2012» щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 01.05.2014 по 30.06.2014», яким не підтверджено задекларовані податкові зобов'язання з ПДВ ТОВ «Арттревел 2012» за період з 01.05.2014 по 30.06.2014, а також, не підтверджено задекларований ТОВ «Арттревел 2012» податковий кредит ПДВ за період з 01.05.2014 по 30.06.2014.

Суд критично оцінює вказані висновки відповідача, оскільки збільшення позивачем в наслідок помилки балансової вартості основного засобу з інвентарним номером 00008, що обліковується на рахунку 103, замість іншого основного засобу з інвентарним номером 00028, що також обліковується на і рахунку 103, не призвело до заниження податкових зобов'язань ПАТ «КССРЗ», оскільки один і другий основні засоби обліковуються на одному субрахунку 103 «Будинки та споруди» рахунку 10 «Основні засоби», що відповідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і о організацій (затверджена Наказом Мінфіну України від 30.11.1999 №291) призначений для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансової оренди об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені для складу основних засобів, а також об'єктів інвестиційної діяльності.

Крім того, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Слід зазначити, що досліджені під час розгляду справи первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом оформлені відповідно до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", господарські операції знайшли своє відображення у бухгалтерському обліку позивача та доводять наявність змін в активах позивача під час вчинення господарської операції.

Матеріалами справи також підтверджується, що всі фінансово - господарські зобов'язання відображені в податковому обліку позивача, що не спростовано відповідачем.

Також, згідно з пунктом 4.4 розділу 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок затверджених наказом державної податкової адміністрації України № 236 від 22.04.2011 у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Таким чином, акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання складається не за результатами проведення зустрічної звірки чи перевірки суб'єкта господарювання, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, з огляду на що зазначений акт може бути лише носієм інформації щодо наявності фактів, які унеможливлюють проведення зустрічної звірки та не може містити інформацію щодо фінансово - господарських відносин суб'єктів господарювання.

При цьому, слід зазначити, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.04.2014 у справі №К/800/36098/13.

У відповідності статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались.

Також, в матеріалах справи наявна копія ліцензії ТОВ «Арттревел 2012» на здійснення господарської діяльності , пов'язаної із створенням об'єктів архітектури Серія АЕ №260420, строк дії з 22.03.2013 по 22.03.2016.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 31.03.2017 №0211140103 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, відтак вказане податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

2. Щодо податкових повідомлень-рішень 31.03.2017 №0492140305, №0494140305, №0495140305 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з земельного податку.

Контролюючий орган в акті перевірки зазначає наступне.

Відповідно до витягу з бази даних "Кадастр" за ПАТ «КССРЗ» обліковуються земельні ділянки:

- кадастровий номер 78:015:004, за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 54, площею 0,1826 га.;

- кадастровий номер 78:015:015, за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 54, площею 0,095 га.

Перевіркою встановлено заниження податкового зобов'язання з земельного податку за період з 01.01.2016 і по 30.06.2016 у сумі 32144,60 грн., чим порушено ст. 286, п.289.2 ст.289 розділ XIII Податкового кодексу України, пп. 5.6 п.5 рішення Київської міської ради «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» від 23.06.2011 №242/5629.

Відповідно до договору на право користування землею від 11.09.2001 ПАТ «КССРЗ» отримав в тимчасове довгострокове користування строком на 5 років для експлуатації та обслуговування виробничих будівель і споруд, для експлуатації та обслуговування пожежного депо земельну ділянку на в вул. Набережно-Луговій, 8 у Подільському районі м. Києва, площею 167349 кв.м.

Перевіркою встановлено заниження податкового зобов'язання з земельного податку за період з 01.01.2016 і по 30.06.2016 у сумі 5206257,79 грн., чим порушено ст. 286, п.289.2 ст.289 розділ XIII Податкового кодексу України, пп. 5.6 п.5 рішення Київської міської ради «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» від 23.06.2011 №242/5629.

Згідно до витягу з бази даних ПК «Кадастр» по юридичних особах на 05.05.2016 (ділянки, право користування по яких знаходиться в процесі оформлення) за ПАТ "Київський суднобудівний судноремонтний завод" обліковуються земельні ділянки:

- кадастровий номер 90:191:002, за адресою: м. Київ, острів Водників, площею 14,4486 га.;

- кадастровий номер 90:178:003, за адресою: м. Київ, острів Жуків, площею 0,6738 га.

Перевіркою встановлено заниження податкового зобов'язання з земельного податку за період з 01.01.2016 і по 30.06.2016 у сумі 857380,82 грн., чим порушено ст. 286, п.289.2 ст.289 розділ XIII Податкового кодексу України, пп. 5.6 п.5 рішення Київської міської ради «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» від 23.06.2011 №242/5629.

За визначеннями підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу ХІІ цього Кодексу); землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК об'єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 ПК підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

За змістом пункту 287.7 статті 287 ПК у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

Згідно з пунктом 287.8 статті 287 ПК власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до статей 125 і 126 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на дату прийняття податкового повідомлення-рішення) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Аналіз зазначених норм права дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об'єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов'язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

Отже, платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Пунктом 271.1 статті 271 ПК встановлено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до пункту 271.2 вказаної статті ПК рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно з пунктом 274.1 статті 274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Водночас, відповідно до внесених Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" змін, зокрема, в частині плати за землю, з 01.01.2015 визначено, що плата за землю належить до місцевих податків та зборів та є складовою частиною податку на нерухоме майно (статті 10, 265 ПК).

Згідно з пунктом 284.1 статті 284 ПК органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Так, Київською міською радою прийнято рішення від 28.01.2015 № 58/923 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629", яким затверджено Положення про плату за землю в м. Києві (далі - Положення).

Відповідно до п. 5.1. Положення, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено та які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб та у постійному користуванні юридичних осіб державної та комунальної форми власності, коло яких визначено статтею 92 Земельного кодексу України, встановлюється в розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у пунктах 5.3 - 5.6 цього Положення.

Виносячи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідачем застосовано ставку податку, визначену у пункті 5.6 цього Положення, згідно якого плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено, встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, за винятком земельних ділянок, ставка податку за які справляється у розмірі, визначеному пунктами 5.3 - 5.5 цього Положення.

Водночас, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року у справі №826/10434/16, визнано незаконним та таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили пункт 5.6 "Положення про плату за землю в місті Києві", яке є додатком 3 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві" в редакції рішення Київської міської ради від 28 січня 2015 року № 58/923 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629".

Суди у цій справі наголосили, що ПК не передбачено встановлення такого податку як плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено.

Таким чином, застосувавши пункт 5.6 Положення відповідачем фактично порушено вимоги нормативного акту вищої юридичної сили - ПК, пунктом 10.4 статті 10 якого забороняється встановлення місцевих податків та зборів, не передбачених цим Кодексом.

Беручи до уваги викладене, пункт 5.6 Положення не міг бути застосований до спірних правовідносин як такий, що не відповідає закону України (частина третя статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС)), а тому застосуванню підлягав загальний пункт 5.1. Положення, яким встановлено ставку податку у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

За таких обставин, суд дійшов до висновку про протиправність та наявність підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 31.03.2017 №0492140305, №0494140305, №0495140305 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб.

За подібних правовідносин при застосуванні контролюючим органом неправильної ставки податку Верховний Суд ухвалив постанову від 06.02.2018 у справі №826/15139/16, у якій підтримав висновок судів попередніх інстанцій про скасування податкового повідомлення-рішення.

3. Щодо податкового повідомлення-рішення від 31.03.2017 №0493140305, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб.

Згідно до договору оренди земельної ділянки від 24.11.2006 ПАТ «КССРЗ» приймає в оренду земельну ділянку за адресою: м. Київ, вул. Сокальського, 3, площею 0,7493 га. Цільове призначення - для експлуатації та ) обслуговування дитячого садка №57. Договір укладено на 24 роки. Річна орендна плата встановлюється у розмірі 1,5 відсотка від нормативно грошової оцінки.

Відповідно до акту перевірки, перевіркою встановлено заниження податкового зобов'язання по орендній платі за землю за період з 01.01.2014 по 30.06.2016 у сумі 196783,6252 грн., чим порушено ст. 286, п.288.5 ст. 288 та п. 289.3.2 ст.289 розділ XIII Податкового кодексу.

Натомість, позивач зазначає, що рішенням Господарського суду м. Києва від 15.12.2014 у справі №910/23520/14 внесено зміни до Договору оренди земельної ділянки від 24.11.2006 про встановлення розміру орендної плати у розмірі 3%, згідно постанови Київського апеляційного господарського суду у справі №910/23520/14 набрало законної сили тільки 22.06.2015, до цього розмір орендної плати згідно Договору становив 1,5%.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Справляння плати за землю, в тому числі і орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу XII ПК України.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПК України).

За змістом статті 21 Закону України «Про оренду землі» розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України).

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Разом з тим підпунктом 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 ПК України визначено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Тобто, законодавець визначив нижню та верхню граничні межі річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки незалежно від того, чи збігається її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Отже річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати. При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у його пункті 5.2 статті 5, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу.

Отже, незважаючи на договірний характер користування земельною ділянкою комунальної форми власності, розмір орендної плати обмежений законодавчо, що спростовує доводи позивача щодо правомірності сплати орендної плати в розмірі встановленому в договорі з Київською міською радою (з подальшими змінами).

Також, суд відхиляє твердження позивача, що не виникло речових прав щодо орендної плати у розмірі 3%, у зв'язку зі змінами до Договору оренди, оскільки не відбулось державної реєстрації вказаних змін, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Пункт 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 р. № 1952-IV визначає державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В силу приписів частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Із наведеного вбачається, що із державною реєстрацією прав пов'язане лише право оренди земельної ділянки. Не внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про розмір орендної плати не звільняє орендаря від обов'язку сплачувати її в визначеному розмірі.

Поряд з цим, суд акцентує увагу на наступному.

Відповідно п. 289.1. статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Відповідно до пункту 288.7 статті 288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Статтями 1, 18 Закону України від 11.12.03р. №1378-IV "Про оцінку земель" (надалі Закон №1378-IV) установлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, проводиться незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій". За результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація.

Відповідно до ст.ст.15, 20, 23 Закону №1378-IV підставою для проведення оцінки земель, у тому числі нормативної грошової оцінки земельних ділянок, є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Виготовлена технічна документація нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

За результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), відповідно до п.1 Положення про зазначений орган, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15.

Згідно з п.21 Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.95р. №213, дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держгеокадастру за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує трьох робочих днів з дати надходження відповідної заяви.

Таким чином, належним джерелом даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки є витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, який виданий територіальним органом Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки, або в силу норми ст.15 Закону України "Про Державний земельний кадастр", - відомості з Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку станом на відповідну дату.

Обставини наявності у відповідача інформації з Державного земельного кадастру як підстава для нарахування орендної плати за землю при визначенні суми цього податку згідно з податковим повідомленням-рішенням входить до предмету доказування у цій справі.

Матеріали справи не містять інших доказів отримання ГУ ДФС у м. Києві відомостей про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, окрім довідки Департаменту земельних ресурсів №Ю-02842/2015 від 30.06.2015 №203.

Натомість, на виконання вимог ухвали суду від 03.08.2018, Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві надано інформацію, що за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 управлінням, за заявою Київської міської ради, виготовлено витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, відповідно до якого нормативна грошова оцінка становить 6198868,83 грн., та є відмінною від розміру, вказаного контролюючим органом, згідно довідки Департаменту земельних ресурсів .

Також, слід зазначити, що відповідно до розрахунку орендної плати за землю, наведеного в акті перевірки, контролюючим органом застосований показник 3% нормативної грошової оцінки за період з 01.01.2014.

Проте, 01.04.2014 набули чинності зміни до ПК України внесені Законом України від 27.03.2014 №1166VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", зокрема, до пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України, згідно яких річна сума орендної плати не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

До 01.04.2014 пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України встановлювалось, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХIII ПК України; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки (пп.288.5.2 зазначеного пункту).

На підставі викладеного можливо зробити висновок, що відповідачем розрахунок суми орендної плати за землю здійснено за невірними показниками, за відсутності відомостей, обов'язкова наявність яких обумовлена нормами Податкового кодексу України, що має своїм наслідком визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 31.03.2017 №0493140305. При цьому, спірне податкове повідомлення-рішення відповідача підлягає скасуванню не через відсутність у позивача вказаного податкового обов'язку, а через висновок про неправильний розрахунок відповідачем суми податкового зобов'язання.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно і всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 7, 72-77, 143, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов Публічного акціонерного товариства "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 31.03.2017 №0211140103, №0492140305, №0493140305, №0494140305, №0495140305.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 21.02.2019.

Суддя С.К. Каракашьян