Рішення № 80029265, 22.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 лютого 2019 року № 826/7470/18

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Шевченко Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1) звернулась до суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 0029104204 від 16.03.2018;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 0029084204 від 16.03.2018;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 002912404 від 16.03.2018.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм податкового законодавства та підлягають скасуванню, оскільки податковим органом не враховано ту обставину, що кредитором було прощено позичальнику частину боргу з урахуванням зміни курсу в валюті кредиту, а тому таке прощення не є додатковим благом та не спричиняє для позивача податкових наслідків.

Крім того, відповідач дійшов помилкових висновків щодо суми доходу, яке є додатковим благом, віднісши все тіло прощеного боргу до додаткового блага, не відрахувавши при цьому різницю між основною сумою боргу за кредитом в іноземній валюті, визначеній за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов'язання та таким кредитом з іноземної валюти в гривню і сумою такого боргу, визначеного за офіційним курсом НБУ станом на 01.01.2014.

13.07.2018 до суду від Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача наголосив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі встановлених перевіркою порушень та не підлягають скасуванню. (а. с. 81-86)

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи, 09.11.2006 між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір споживчого кредиту № 11074142000, відповідно до умов якого, банк зобов'язується надати кредит у сумі 98000,00 доларів США. (а. с. 30-37)

16.06.2016 між ПАТ «УкрСиббанк» та позивачем укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 11074142000 від 09.11.2006 (щодо прощення частини боргу), якою сторони дійшли згоди про право кредитора здійснити анулювання (прощення) частини заборгованості позичальника за умови погашення останнім заборгованості у розмірі не менше еквіваленту, що дорівнює 821408,29 грн. у валюті наданого кредитного договору за курсом уповноваженого банку, а саме за курсом купівлі такої валюти, що склався на дату купівлі валюти банком за заявою клієнта. Таке погашення має бути здійснено в дату купівлі банком відповідної валюти на міжбанківському валютному ринку та отримання позичальником письмового повідомлення кредитора про прощення частини заборгованості. (а. с. 28-29)

Надалі, листом № 31-5/187 від 21.06.2016 АТ «УкрСиббанк» повідомив ОСОБА_1 про прийняте рішення про анулювання кредитної заборгованості за договором споживчого кредиту № 11074142000 від 09.11.2006, а саме: суми основного боргу 32432,68 доларів США, що складає 807861,93 грн. по курсу НБУ станом на 21.06.2016 та суми відсотків 329,87 доларів США, що складає 8216,69 грн. по курсу НБУ станом на 21.06.2016. (а. с. 27)

Зазначеним листом позивача також повідомлено про те, що анульована сума заборгованості по тілу кредиту є доходом, а відтак підлягає оподаткуванню, при цьому позивач самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Згідно відомостей з Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб Державної фіскальної служби України за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 фізичною особою-платником податків ОСОБА_1 отримано дохід від АТ «УкрСиббанк» за ознакою « 126» (дохід, отриманий платником податку, як додаткове благо, сума боргу платника податку анульовано кредитором).

У період з 07.02.2018 по 13.02.2018 Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві, на підставі наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки № 1384 від 26.01.2018, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу у вигляді додаткового блага у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податків, прощеного (анульованого) кредитором ПАТ «УкрСиббанк» платника податків фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 31.12.2016.

За результатами вказаної перевірки складено акт № 895/26-15-42- 04-30/НОМЕР_3 від 20.02.2018, яким встановлено наступні порушення податкового законодавства:

- п. п. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168, п. п. «в» п. 176.1 ст. 176, п. 179.1 ст. 179 ПК України з урахуванням вимог п. п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України, що полягає у несвоєчасному поданні до ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік;

- п. п. «а» п. 176.1 ст. 176, п. п. 44.1, 44.3 ст. 44 ПК України, не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу;

- п. п. 168.1.3 п. 168.1 ст.168 ПК України з урахуванням вимог п. п. «д» п. п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, фізичною особою ОСОБА_1 занижено загальний річний оподатковуваний дохід, отриманий як додаткове благо у вигляді суми боргу прощеного (анульованого) кредитором ПАТ «УкрСиббанк», що підлягає оподаткуванню за 2016 рік на загальну суму 537667,82 грн. та відповідно не нараховано суму податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 98022,64 грн.;

- п. п. 1.2, п. п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України не в повному обсязі задекларовано суму доходу основної суми боргу, анульованого кредитором ПАТ «УкрСиббанк», внаслідок чого не було утримано та не перераховано до бюджету військового збору за 2016 рік у сумі 8233,91 грн. (а. с. 13-20)

Крім того, контролюючий орган зазначає, що листом № 31-5/187 від 21.06.2016 АТ «УкрСиббанк» підтвердив достовірність даних про суми виплачених (нарахованих) доходів фізичній особі-платнику податків ОСОБА_1 протягом 2016 року, що відображені у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ за ознакою доходу « 126» (дохід, отриманий платником податку, як додаткове благо, сума боргу платника податку анульовано кредитором).

На підставі вищевказаного акта перевірки контролюючим органом прийняті наступні податкові повідомлення рішення:

- № 0029094204 від 16.03.2018, яким нараховано штрафну санкцію в сумі 170,00 грн.;

- №0029104204 від 16.03.2018, яким нараховано штрафну санкцію в сумі 510,00 грн.;

- №0029084204 від 16.03.2018, яким збільшено податкове зобов'язання з ПДФО на суму 98022,64 грн. та нараховано штрафну санкцію в розмірі 24505,66 грн.;

- №0029124204, яким збільшено податкове зобов'язання з військового збору на суму 8233,91 грн. та нараховано штрафну санкцію в розмірі 2058,47 грн. (а. с. 21-26)

Вважаючи, що податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві є неправомірними та підлягають скасуванню, ОСОБА_1 звернулась до суду за захистом своїх прав.

Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню , з огляду на таке.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно з п. п. 163.1.1 та 163.1.2 п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до абз. 2 п. 164.1 ст. 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Так, п. п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Згідно п. п. «д» п. п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Відповідно до п. п. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений п. п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України є вичерпним.

Згідно з п. п. «б» п. п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід.

Разом з тим, сума процентів, нарахованих банком за умовами договору за користування кредитом, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку.

Згідно з п. п. «д» п. п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Тобто, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, прощені (анульовані) кредитором.

Наведена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 08.06.2018 у справі № 814/574/16.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань» № 321-VIII від 09.04.2015, положення якого набрали чинності 07.05.2015, підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» доповнено пунктом 8, у відповідності з яким не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Так, системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що з метою оподаткування доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми, прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, слід розглядати окремо.

У разі, якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № П/811/533/17 та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, підлягають врахуванню судами при розгляді даної справи.

Як уже зазначалось раніше, 16.06.2016 між ПАТ «УкрСиббанк» та позивачем укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 11074142000 від 09.11.2006 (щодо прощення частини боргу), якою сторони дійшли згоди про право кредитора здійснити анулювання (прощення) частини заборгованості позичальника за умови погашення останнім заборгованості у розмірі не менше еквіваленту, що дорівнює 821408,29 грн. у валюті наданого кредитного договору за курсом уповноваженого банку, а саме за курсом купівлі такої валюти, що склався на дату купівлі валюти банком за заявою клієнта.

Згідно з п. 3 додаткової угоди сума анульованого (прощеного) кредитором боргу згідно умов кредитного договору включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, з якого позичальник в порядку, розмірах та строки, передбачених чинним законодавством України, самостійно сплачує податок з доходів фізичних осіб та відображає їх у річній податковій декларації.

Листом № 31-5/187 від 21.06.2016 ПАТ «УкрСиббанк» повідомив ОСОБА_1 про прийняте рішення про анулювання кредитної заборгованості за договором споживчого кредиту № 11074142000 від 09.11.2006, а саме: суми основного боргу 32432,68 доларів США, що складає 807861,93 грн. по курсу НБУ станом на 21.06.2016 та суми відсотків 329,87 доларів США, що складає 8216,69 грн. по курсу НБУ станом на 21.06.2016.

У вказаному повідомленні банк також попередив позивача про те, що прощена їй сума боргу є додатковим благом у розумінні податкового законодавства, яке підлягає декларуванню та відповідному оподаткуванню.

Необхідно зазначити, що валюта зобов'язання за вказаним кредитом позивача не змінювалася протягом строку дії її кредитного договору.

Висновок податкового органу про те, що оскільки АТ «УкрСиббанк» у податковому розрахунку за формою 1-ДФ не зазначив суму курсової різниці між сумою анулювання (прощення) боргу в гривнях по курсу НБУ станом на день анулювання (прощення) боргу та сумою анулювання (прощення) боргу в гривнях по курсу НБУ, станом на 01.01.2014 за ознакою « 127» (інші доходи, що не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу), а тому ОСОБА_1 повинна була самостійно включити суму доходу в розмірі 807861,93 грн. до загального річного оподатковуваного доходу та задекларувати таку суму знайшов своє підтвердження під час розгляду справи.

Таким чином, суд звертає увагу на те, що позивачу банком було прощено суму основного боргу без зміни валюти зобов'язання по кредиту, що у розумінні вищенаведених норм податкового законодавства зумовлює виникнення в неї додаткового блага та, як наслідок, зобов'язання задекларувати отриманий дохід і сплатити з нього ПДФО і військовий збір.

Щодо посилання позивача на те, що Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві неправильно здійснило розрахунок додаткового блага, включивши все тіло прощеного боргу та відсотки, суд вважає їх необгрунтованими, оскільки відповідач здійснив обрахунок податків з суми «Дані перевірки»: 826801,93 грн. (807861,93 грн. - дохід у вигляді анулювання (прощення) боргу АТ «УкрСиббанк», 18940,00 грн. - дохід у вигляді анулювання (прощення) боргу від ТОВ «Бакарді-мартіні юкрейн») - 289134,11 грн. (дані податкових декларацій позивача) = 537667,82 грн. (виявлена розбіжність), з огляду на що, до обрахунку не включались прощені відсотки. (а. с. 15 (таблиця), 17 (таблиця).

Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності 01.01.2015, внесено зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, у відповідності до яких тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Відтак, за встановлених обставин отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага, правильними є й доводи відповідача щодо правомірності визначення позивачу грошового зобов'язання зі сплати військового збору, обрахованого з суми прощеного (анульованого) кредитором основного боргу (кредиту).

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0029104204 від 16.03.2018, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 510,00 грн. за неподання на перевірку Книгу обліку доходів та витрат, суд зазначає наступне.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності. ( п. 44.3 ст. 44 ПК України)

Відповідно до п. п. «а» п. 176.1 ст. 176 ПК України платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Так, наказом Міністерства доходів і зборів України № 794 від 11.12.2013 (був чинний у 2016 році на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено форму Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу та Порядку ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу.

Платники податку на доходи фізичних осіб, які відповідно до Податкового кодексу України зобов'язані подавати декларацію або мають право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку, ведуть облік у Книзі обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу за формою, затвердженою наказом Міністерства доходів і зборів України від 11 грудня 2013 року № 794. (п. 1 Порядку № 794)

Книга та реєстр документів (за наявності) знаходяться у платників податку та повинні надаватись контролюючим органам на їх вимогу та у межах компетенції, визначеної Кодексом. (п. 5 Порядку № 794)

Суд звертає увагу на те, що посилання позивача на наказ Міністерства доходів і зборів України № 481 від 16.09.2013, яким затверджено Порядок ведення книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність затверджений та як наслідок, її висновок про те, що положеннями чинного законодавства не покладено обов'язку на фізичних осіб вести книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, відхиляється судом з тих підстав, що даний наказ стосується фізичних осіб-підприємців, а в акті перевірки відповідачем здійснено посилання на наказ Міністерства доходів і зборів України № 794 від 11.12.2013.

Таким чином, застосування до позивача штрафу за ненадання до перевірки книги обліку доходів витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу є правомірним.

Приписи ч. 2 ст. 77 КАС України визначають, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведена правомірність та обґрунтованість прийняття ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно і всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява № 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Керуючись статтями 72 - 78, 90, 241, 244, 246, 255, 293, 295 - 297 КАС України,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко