Рішення № 80029039, 12.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 грудня 2018 року №826/3986/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві та Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, про визнання незаконними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд), надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач), до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі відповідач - 1) та Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, (далі - відповідач 2), в якому просить:

- визнати незаконними дії Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві та Головного управління ДФС у м. Києві, які полягають у нарахуванні ОСОБА_1 земельного податку за період з 2014 року по 2017 рік включно за земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_3, площею 0,0894 га, кадастровий номер НОМЕР_2;

- скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 31.03.2015 року №28-17 на суму 20114,89, від 08.04.2016 року №4-1305 на суму 93435,30 грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 27.04.2017 року №25955-1305 на суму 62041,04 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2018 року відкрито провадження в адміністративні справі №826/3986/18 та призначено справу до розгляд у підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2018 року справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 24.05.2018 року судом протокольно задоволено клопотання представника відповідача - 1 та відповідача - 2 про заміну відповідача - 1 ДПІ в Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві на ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звільнена від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із податку на майно (в частині земельного податку), а отже відповідачами неправомірно нараховано податкові зобов'язання із земельного податку на земельну ділянку.

У своїх запереченнях проти позову представник відповідачів стверджує, що податкові повідомлення-рішення складені правомірно, а тому позовні вимоги є такими, що задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідачів у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. До суду подав письмові заперечення на позовну заяву, в яких просив у задоволенні позову відмовити повністю.

При цьому, від представника позивача та представника відповідачів подано клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів, яке прийнято судом.

Згідно з частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у редакції, яка діяла на час вчинення відповідної процесуальної дії, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи положення частини 4 статті 122 КАС України, беручи до уваги, що представником позивача та представником відповідачів подано клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів, суд ухвалив перейти до розгляду справи у письмовому провадженні.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, протягом 2014-2016 років позивач отримав від ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову вимогу та податкові повідомлення-рішення про нарахування йому земельного податку, а саме:

- податкову вимогу від 04.12.2014 року №4783-25 на суму 14788,96 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 31.03.2015 року №28-17 на суму 20114,89 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 08.04.2016 року №4-1305 на суму 93435,30 грн. з розрахунком, з якого слідує, що податок нарахований за земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3.

Позивач вважав дії відповідача незаконними, сплачувати нарахований податок відмовився, в адміністративному та/чи судовому порядку вказані рішення не оскаржував.

В середині листопада 2017 року позивач отримав через поштове відділення листа ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві №7031/Г/26-53-13-02 від 01.11.2017 року, з якого вбачається, що станом на 28.09.2017 року позивач має непогашене податкове зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб у сумі 190380,39 грн., що є підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу. Враховуючи викладене, у разі несплати податкового боргу реєстрація платника єдиного податку буде анульована за рішенням контролюючого органу згідно чинного законодавства.

У зв'язку з вищевикладеним позивач 20.11.2017 року припинив свою підприємницьку діяльність, у зв'язку з чим звертається до суду як фізична особа.

12.12.2017 року позивач звернулася до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві із запитом, в якому просила надати завірену копію податкового повідомлення-рішення про нарахування їй у 2017 році податкового зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб на суму 190380,39 грн., якого вона раніше не отримувала, а також повідомити реквізити поштової квитанції, якою на її адресу було надіслане вищевказане податкове повідомлення рішення.

Листом ГУ ДФС у м.Києві від 22.01.2018 року №2123/Г/26-15-13-05-19 позивачу було надіслано копію витребуваного податкового повідомлення-рішення та вказано, що дане ППР було надіслано позивачу 07.06.2017 року поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу: АДРЕСА_1 (номер поштового відправлення: 0101120653963).

Відповідно до довідки Укрпошти про причини повернення, вказаний лист 08.07.2017 року було повернуто поштовим відділенням Київ-183 до ГУДФС у м. Києві, у зв'язку з неврученням його адресату (причина: закінчення терміну зберігання).

Як стверджує позивач, з 2014 року по 20.11.2017 року вона, як фізична особа-підприємець, була платником єдиного податку другої групи, господарська діяльність якого здійснювалася з використанням нерухомого майна саме за адресою: м. Київ, вул. Віскозна, 3.

Належні позивачу об'єкти нерухомого майна (нежилі приміщення), розташовані за адресою: м. Київ, вул. Віскозна, 3, використовувалися нею, як фізичною особою-підприємцем, протягом 2014-2017 років для провадження господарської діяльності по здійсненню торгівлі та здаванню в оренду власного нерухомого майна.

Таким чином, позивач вважає нарахування їй податкового зобов'язання із земельного податку на земельну ділянку незаконним, у зв'язку з чим звернулася з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Статтею 270 вказаного Кодексу визначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

За змістом пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України закріплено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Пунктом 287.6 статті 287 Податкового кодексу України встановлено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Тобто, фізична особа-власник нежилого приміщення (його частини) є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

В силу вимог пункту 287.8 статті 287 Податкового кодексу України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Приписами статті 120 Земельного кодексу України закріплено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Отже, платником земельного податку є особа, яка володіє відповідним речовим правом на земельну ділянку (правом власності або правом користування), відповідно з моменту набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (нежитлового приміщення), обов'язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об'єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду.

Крім того, фізична особа - власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно та зобов'язаний сплачувати до бюджету податок за площі під такими приміщеннями з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території.

25.05.2000 року позивач була зареєстрована як фізична особа-підприємець, що підтверджує свідоцтво серії В01 №566518, видане Дніпровською районною у м.Києві державною адміністрацією, та перебувала на обліку у Державній податковій інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

З 01.04.2012 року позивач був платником єдиного податку за видами діяльності: 70.20.0 Здавання в оренду власного нерухомого майна; 52.46.0 Роздрібна торгівля залізними виробами, фарбами та склом. Місцем провадження господарської діяльності вказані адреси: м. Київ, вул. Віскозна, 3 та м. Бровари, вул. Київська, 75.

У зв'язку з набранням чинності новим ДК 009:2010 та поступовим переводом кодів КВЕД 2005 на КВЕД 2010 були внесені відповідні зміни і трансформовані назви та цифри позначення кодів. Тому за даними витягу з ЄДРПОУ станом на 18.07.2012 року, видами господарської діяльності позивача (як фізичної особи-підприємця) за КВЕД 2010 стали: 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах, 68.20 Надання в оренду і експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 14.04.2003 року, ТОВ «Металстиль», в особі директора ОСОБА_2, продало, а ОСОБА_1 купила нежилі приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3

Нежилі приміщення, зазначені у п. 1 цього Договору, являють собою нежилі приміщення слюсарної (літ. « 10»):

- підвал: приміщення 1 пл. - 13,1 кв. м., приміщення 2 пл. - 20,6 кв.м., приміщення 3 пл. - 23.5 кв.м., приміщення 4 пл. - 23,5 кв.м. - всього по підвалу 80,7 кв.м.;

- поверх І: приміщення 5 пл. - 13, кв.м., приміщення 6 пл. - 20,7 кв.м., приміщення 7 пл. - 36,0 кв.м. - всього по І поверху 69,8 кв.м.;

- поверх ІІ: приміщення 1 пл. - 13,1 кв.м., приміщення 2 пл. - 20,07 кв.м. - всього по ІІ поверху 33,8 кв.м.;

- поверх ІІІ: приміщення 1 пл. - 13,1 кв.м., приміщення 2 пл. - 20,7 кв.м. - всього по ІІІ поверху 33,8 кв.м.;

- поверх IV: приміщення 1 пл. - 36,1 кв.м., приміщення 2 пл. - 32,8 кв.м. - всього по ІV поверху 68,9 кв.м.

Загальна площа відчужуваних приміщень становить 287,0 кв.м. вартістю 73134 грн. 73 коп.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 14.04.2003 року ТОВ «Металстиль», в особі директора ОСОБА_2, продав, а ОСОБА_1 купила нежилу будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3

Нежила будівля, зазначена у п. 1 цього Договору являє собою склад газу (літ « 5»), загальною площею 15,90 кв.м., вартістю 8057 грн. 77 коп.

З викладеного слідує, що позивач набула право власності на нежилі приміщення та нежилу будівлю, а також на земельну діяльну, на якій розміщені дані об'єкти, розташовані по вул. Віскозна, 3, в м. Києві 14.04.2003 року.

У пункті 269.2 статті 269 Податкового кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, сплачують земельний податок в особливому порядку, передбаченому главою 1 розділу XIV цього Кодексу (за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності).

Відповідно до пп. 297.1.4 п. 297.1 ст. 297 ПК України, платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

З вищевказаної норми слідує, що якщо право власності на земельну ділянку оформлене на фізичну особу (фізичну особу-підприємця) і земельна ділянка використовується ним для провадження господарської діяльності, то такий підприємець (платник єдиного податку) звільняється від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку.

Разом з цим, підпунктом 291.5.3 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу встановлено, що не можуть бути платниками єдиного податку, зокрема, фізичні особи - підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів.

Як вбачається із наказу Державної податкової служби України від 23.11.2012 року №1051, у разі надання в оренду будівель, споруд або їх частин за договором оренди, одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також яка прилягає до будівлі або споруди, тобто підприємницька діяльність наймодавців провадиться обов'язково за рахунок здачі в оренду майна і земельної ділянки, то така фізична особа - підприємець (власник нежитлового приміщення) теж звільняється від нарахування (сплати) та подання податкової звітності з земельного податку.

Так, на підтвердження своїх тверджень позивачем до суду надано наступні документи.

З договору оренди складських приміщень, від 01.04.2014 року слідує, що ФОП ОСОБА_1 (орендодавець) передає, а орендар бере у тимчасове володіння крите складське приміщення, що являє собою будівлю складу газу (літ. « 5» 0). Адреса об'єкта, що орендується: АДРЕСА_3. Загальна площа складає: 15,9 кв.м.

Термін оренди складає чотири місяці з моменту прийняття об'єкта, що орендується.

Відповідно до Договору №24/04-2014 від 24.04.2014 року ФОП ОСОБА_1 (продавець) зобов'язується передати у власність ОСОБА_3 (покупець) товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Найменування товару: цемент ПЦ 400. Продаж здійснюється зі складу продавця: АДРЕСА_3.

Відповідно до Договору №14/05-2014 від 14.05.2014 року ФОП ОСОБА_1 (продавець) зобов'язується передати у власність ОСОБА_4 (покупець) товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Найменування товару: цемент ПЦ 400. Продаж здійснюється зі складу продавця: АДРЕСА_3.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 31.07.2014 року ФОП ОСОБА_1 (продавець) передає у власність ОСОБА_5 (покупця) товар, а покупець оплачує та приймає товар: цемент ПЦ 400. Відпуск товару здійснюється зі складу Продавця за адресою: АДРЕСА_3.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 30.09.2014 року ФОП ОСОБА_1 (продавець) передає у власність ОСОБА_6 (покупця) товар, а покупець оплачує та приймає товар: цемент ПЦ 400. Відпуск товару здійснюється зі складу Продавця за адресою: АДРЕСА_3.

Відповідно до договору №16/03-15 купівлі-продажу від 16.03.2015 року ФОП ОСОБА_1 (продавець) продає, а покупець купує будівельні матеріали в асортименті та за цінами, вказаними у додатку №1 (специфікація або накладна) до даного договору. Відпуск товару здійснюється зі складу продавця: АДРЕСА_3

Відповідно до Договору №01/04-2015 від 01.04.2015 року ФОП ОСОБА_1 (продавець) зобов'язується передати у власність ФОП ОСОБА_7 (покупець) товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Найменування товару: цемент. Продаж здійснюється зі складу продавця: АДРЕСА_3.

Відповідно до договору оренди складських приміщень від 01.04.2015 року ФОП ОСОБА_1 (орендодавець) передає, а ФОП ОСОБА_7 бере у тимчасове володіння крите складське приміщення, що являє смобою будівлю складу газу (літ « 5»). Адреса об'єкта оподаткування, що орендується: АДРЕСА_3.

Термін оренди складає три місяці з моменту прийняття об'єкта, що орендуєься.

Відповідно до Договору №03/08-2015 від 03.08.2015 року ФОП ОСОБА_1 (продавець) зобов'язується передати у власність ОСОБА_4 (покупець) товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Найменування товару: цемент. Продаж здійснюється зі складу продавця: АДРЕСА_3.

Відповідно до договору №07/08-2015 купівлі-продажу від 07.08.2015 року ФОП ОСОБА_1 (продавець) продає, а покупець ОСОБА_8 купує будівельні матеріали в асортименті та за цінами, вказаними у додатку №1 (специфікація або накладна) до даного договору. Відпуск товару здійснюється зі складу продавця: АДРЕСА_3

Відповідно до договору купівлі-продажу від 30.09.2014 року ФОП ОСОБА_1 (продавець) передає у власність ОСОБА_9 (покупця) товар, а покупець оплачує та приймає товар: цемент ПЦ 400. Відпуск товару здійснюється зі складу Продавця за адресою: АДРЕСА_3.

Відповідно до Договору №09/07-2016 від 09.07.2016 року ФОП ОСОБА_1 (продавець) зобов'язується передати у власність ОСОБА_10 (покупець) товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Найменування товару: цемент ПЦ 400. Продаж здійснюється зі складу продавця: АДРЕСА_3.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 05.08.2016 року ФОП ОСОБА_1 (продавець) передає у власність ОСОБА_11 (покупця) товар, а покупець оплачує та приймає товар: цемент ПЦ 400. Відпуск товару здійснюється зі складу Продавця за адресою: АДРЕСА_3.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 26.08.2016 року ФОП ОСОБА_1 (продавець) передає у власність ОСОБА_12 (покупця) товар, а покупець оплачує та приймає товар: цемент ПЦ 400. Відпуск товару здійснюється зі складу Продавця за адресою: АДРЕСА_3.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 03.10.2016 року ФОП ОСОБА_1 (продавець) передає у власність ОСОБА_13 (покупця) товар, а покупець оплачує та приймає товар: цемент ПЦ 400. Відпуск товару здійснюється зі складу Продавця за адресою: АДРЕСА_3.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 23.05.2017 року ФОП ОСОБА_1 (продавець) передає у власність ОСОБА_14 (покупця) товар, а покупець оплачує та приймає товар: цемент ПЦ 400. Відпуск товару здійснюється зі складу Продавця за адресою: АДРЕСА_3.

Відповідно до Договору №25/05-2017 від 25.05.2017 року ФОП ОСОБА_1 (продавець) зобов'язується передати у власність ОСОБА_15 (покупець) товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Найменування товару: цемент ПЦ 400. Продаж здійснюється зі складу продавця: АДРЕСА_3.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 26.06.2017 року ФОП ОСОБА_1 (продавець) передає у власність ОСОБА_16 (покупця) товар, а покупець оплачує та приймає товар: цемент ПЦ 400. Відпуск товару здійснюється зі складу Продавця за адресою: АДРЕСА_3.

Відповідно до договору №29/06-17 купівлі-продажу від 29.06.2017 року ФОП ОСОБА_1 (продавець) продає, а ОСОБА_17 (покупець) купує будівельні матеріали в асортименті та за цінами, вказаними у додатку №1 (специфікація або накладна) до даного договору. Відпуск товару здійснюється зі складу продавця: АДРЕСА_3

Відповідно до договору купівлі-продажу від 15.07.2017 року ФОП ОСОБА_1 (продавець) передає у власність ОСОБА_18 (покупця) товар, а покупець оплачує та приймає товар: цемент ПЦ 400. Відпуск товару здійснюється зі складу Продавця за адресою: АДРЕСА_3.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 01.09.2017 року ФОП ОСОБА_1 (продавець) передає у власність ОСОБА_19 (покупця) товар, а покупець оплачує та приймає товар: цемент ПЦ 400. Відпуск товару здійснюється зі складу Продавця за адресою: АДРЕСА_3.

Як зазначалося вище, станом на 18.07.2012 року, видами господарської діяльності позивача (як фізичної особи-підприємця) за КВЕД 2010 є: 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах, 68.20 Надання в оренду і експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах, що спростовує доводи позивача відносно використання у власній господарській діяльності земельної ділянки, оскільки об'єктом такої діяльності позивача є об'єкти нерухомості, а не земельна ділянка, на яких вони розташовані.

Відтак, платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обов'язком сплати земельного податку не припиняється у разі набуття власником чи користувачем земельної ділянки статусу суб'єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності. Тобто з набуттям ознак (якості) суб'єкта господарювання фізична особа, яка ним стала, не перестає бути власником чи користувачем земельної ділянки і не звільняється від обов'язку сплати земельного податку.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 7 липня 2015 року (справа №21-775а15), постанові від 7 липня 2015 року (справа №826/12388/13-а) та постанові від 24 листопада 2015 року (справа №826/14703/13-а), Верховним Судом у постанові від 27.02.2018 року (справа №826/8675/17).

З огляду на встановлені судом обставини, а також беручи до уваги вимоги наведених норм, суд приходить до висновку щодо правомірності здійсненого контролюючим органом донарахування з земельного податку, зважаючи на те, що позивач був власником нежилого приміщення та був землекористувачем земельної ділянки, на якій було розташоване належне йому на праві власності приміщення, яке використовувалося у його власній господарській діяльності, на відміну від земельної ділянки на якій воно розташоване.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку щодо правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень і відсутності підстав для визнання незаконними дії Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві та Головного управління ДФС у м. Києві, які полягають у нарахуванні ОСОБА_1 земельного податку за період з 2014 року по 2017 рік включно за земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_3, площею 0,0894 га, кадастровий номер НОМЕР_2.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню повністю.

З огляду на вищезазначене, на думку суду, відповідачем надані беззаперечні докази на підтвердження правомірності прийнятого рішення, що є предметом оскарження позивачем, що кореспондується з приписами частини другої статті 19 Конституції України, у свою чергу позивач не довів обставини на яких ґрунтуються його вимоги щодо скасування спірних податкових повідомлень-рішень, тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві (код. ЄДРПОУ: 39466328, адреса: 02217, м. Київ, Деснянський р-н, вул.Закревського, буд. 41) та до Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) про визнання незаконними дій та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко