Рішення № 80029008, 05.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 лютого 2019 року № 826/11954/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Клименчук Н.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 доГоловного Управління Пенсійного фонду України в м.Києві про Визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд:

- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ 42098368) щодо відмови у перерахунку пенсії державного службовця ОСОБА_1 (НОМЕР_1, виданий Мінським РУ ГУ МВС України в м. Києві 17.03.1999; ІПН НОМЕР_2) на момент призначення, з 20.05.2014, у розмірі 70 відсотків з урахуванням інших виплат, а саме: надбавки за ранг (1 ранг), надбавки за вислугу років (40%) (за стаж державної служби 34 роки 1 місяць), соціальної допомоги, матеріальної допомоги на оздоровлення, грошової винагороди державного службовця, компенсації за невикористану відпустку, індексації заробітної плати, на які нараховані та з яких утримані страхові внески до Пенсійного фонду України, без обмеження граничного розміру пенсії та без врахування максимальної величини по заробітній платі, на яку нараховано та сплачено збір на обов'язкове пенсійне страхування та ЄСВ»;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ 40376133) перерахувати ОСОБА_1 (НОМЕР_1, виданий Мінським РУ ГУ МВС України в м. Києві 17.03.1999; ІПН НОМЕР_2) на момент призначення, з 20 травня .2014 року, у розмірі 70 відсотків, з урахуванням інших виплат, а саме: надбавки за ранг (1 ранг), надбавки за вислугу років (40%) (за стаж державної служби 34 роки 1 місяць), соціальної допомоги, матеріальної допомоги на оздоровлення, грошової винагороди державного службовця, компенсації за невикористану відпустку, індексації заробітної плати, на які нараховані та з яких утримані страхові внески до Пенсійного фонду України без обмеження граничного розміру пенсії та без врахування максимальної величини по заробітній платі, на яку нараховано та сплачено збір на обов'язкове пенсійне страхування та ЄСВ;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ 40376133) компенсувати ОСОБА_1 (НОМЕР_1, виданий Мінським РУ ГУ МВС України в м. Києві 17.03.1999; ІПН НОМЕР_2) втрати частини пенсії з моменту призначення з 20.05.2015, шляхом виплати її з урахуванням фактично отриманих сум відповідно до Закону України «Про державну службу» в редакції, що діяла на час призначення пенсії.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем всупереч вимог закону відмовлено позивачу у перерахунку пенсійних виплат з урахуванням усіх видів доходів, що включаються до заробітної плати позивача та з яких відповідно до закону сплачений єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.08.2018 відкрито спрощене провадження без повідомлення учасників справи (письмове провадження).

Відповідач у відзиві на адміністративний позов зазначив, що на час звернення позивача до Управління із заявою про перерахунок пенсії внесено зміни, які набрали чинності 01.01.2015, в ст. 37-1 Закону України «Про державну службу», що регулює порядок і умови перерахунку пенсій державних службовців та фактично анульовано норми законодавства, які визначали право особи на перерахунок призначеної пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою та підстави такого перерахунку.

Положеннями пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві.

Пенсію призначено, як державному службовцю відповідно до Закону України «Про державну службу» в розмірі 70% від суми середньомісячної заробітної плати.

Позивач 08.05.2018 звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії згідно Закону України «Про державну службу» з врахуванням інших виплат, згідно довідки за вих.№09/030-838 від 19.06.2014, довідки №201/17.1 від 16.06.2014 та довідки202/17.1 від 16.06.2014.

Листом № 12980/02/С-225 від 04.06.2018 відповідач повідомив про відмову в здійсненні перерахунку пенсії, мотивуючи своє рішення тим, що відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 889 (далі - Закон №889), втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10, 12 цього розділу.

Перерахунок пенсії ОСОБА_1 не здійснено. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що він виник у зв'язку з відмовою відповідача здійснити перерахунок пенсії, призначеної позивачу за Законом України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993.

Відповідно до частини 2 статті 37-1 зазначеного Закону перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Пенсія державному службовцю виплачується у повному розмірі незалежно від його заробітку (прибутку), одержуваного після виходу на пенсію.

Між тим, 01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015, пунктом 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» якого визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

У статті 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Як встановлено частиною 4 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: - у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; - у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Судом встановлено, що у травні 2018 року позивач звернувся до відповідача про перерахунок пенсії з урахуванням видів заробітної плати, з яких були сплачені страхові внески, але які не були враховані при призначенні пенсії за віком за нормами Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993. Як доказ позивачем надано довідки №09/030-838 від 19.06.2014, №201/17.1 від 16.06.2014, 202/17.1 від 16.06.2014 щодо виплат, які виплачувались у складі заробітної плати. На суми цих виплат нараховано страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно зі статтею 33 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Отже матеріальна допомога на оздоровлення, допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація заробітної плати, надбавка за особливі умови проходження державної служби та премії до державних і професійних свят, на які нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування входила до системи оплати праці державного службовця.

Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

У статті 2 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що до структури заробітної плати входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до частини 1 статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Згідно зі статтею 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються зокрема суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.

За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Таким чином, законодавство як загальне, так і спеціальне відносить до складу заробітної плати також інші виплати.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що надбавка за ранг (1 ранг), надбавка за вислугу років в розмірі 40%, соціальна допомога, матеріальна допомога на оздоровлення, грошова винагорода державного службовця, індексація заробітної плати входили до структури оплати праці державного службовця. Відтак ці виплати, з яких були нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до видів оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій, а їх середньомісячна сума включається до заробітку для обчислення пенсії, призначеної на підставі Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993.

Така правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постановах від 14.05.2013 у справі №21-125а13, від 28.05.2013 у справі №21-97а13, Верховним Судом у постанові від 15.03.2018 у справі №440/1130/16-а.

Як встановлено судом, отримувані позивачем надбавки за ранг (1 ранг), надбавки за вислугу років (40%) (за стаж державної служби 34 роки 1 місяць), соціальної допомоги, матеріальної допомоги на оздоровлення, грошової винагороди державного службовця, індексації заробітної плати з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, були включені до довідок на підставі яких здійснювалось нарахування пенсії позивачу натомість відповідач протиправно не врахував їх у заробіток позивача для обчислення пенсії за віком при її призначенні. Інших доказів, що підтвердили зворотне відповідачем не надано.

Отже, спірні правовідносини виникли не з приводу перерахунку пенсії, а пов'язані з неправильним визначенням розміру пенсії при первинному її призначенні.

Суд зазначає, що позивач має право на перерахунок раніше призначеної йому пенсії, з врахуванням до заробітку для обчислення пенсії всіх складових заробітної плати, які він отримував, будучи державним службовцем, та з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески, підтверджені відповідними довідками.

Виявлення помилки щодо неврахування певних сум до заробітку при призначенні пенсії чи раніше проведеному перерахунку пенсії, у разі якщо в пенсіонера виникає право на підвищення пенсії, є підставою для здійснення перерахунку пенсії у строки, установлені частиною 4 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Між тим, листом №12980/02С-225 від 04.06.2018 відповідач відмовив у проведенні перерахунку пенсії позивача, пославшись на те, що на час звернення із заявою про перерахунок пенсії норми законодавства, які визначали право особи на такий перерахунок, зокрема стаття 37-1 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993, скасовано.

Суд визнає такі доводи необгрунтованими, оскільки перерахунок, про який просив позивач, пов'язаний з не включенням окремих отримуваних виплат до заробітку під час обчислення розміру пенсії у 2014 році, а з допущенням помилки відповідачем при нарахуванні пенсії та жодним чином вказаний перерахунок не пов'язаний з підвищенням заробітку працюючих державних службовців, яке відбулося після 01.05.2016.

Отже відповідач безпідставно відмовив позивачу у проведенні перерахунку раніше призначеної пенсії з врахуванням для обчислення пенсії всіх складових заробітної плати, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески та допущенням власної помилки при первинному нарахуванні.

Що стосується неврахування пенсійним органом під час призначення та виплати позивачу пенсії державного службовця суми компенсації за невикористану відпустку, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 №504/96-ВР у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Верховний Суд України у постанові від 16.09.2014 (справа 21-314а14) висловив свою правову позицію стосовно того, що суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема, матеріальна допомога на оздоровлення та допомога на вирішення соціально-побутових питань, сума індексації заробітної плати, включаються до складу заробітної плати державного службовця та враховуються при обчисленні розміру його пенсії.

Разом з тим, у постанові від 01.03.2018 по справі №К/9901/1486/17 Верховний Суд зазначив, що грошова компенсація за невикористану відпустку при звільненні не входить до системи оплати праці державних службовців, з якої обраховується пенсія, так як грошова компенсація за невикористані дні відпустки є одноразовою виплатою, яка хоча і включається до фонду заробітної плати (додаткового), проте є виплатою за невідпрацьований час (пункт 2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати ), тобто має іншу правову природу-відноситься до разових платежів; не пов'язана з виконанням позивачем своїх обов'язків і має компенсаційний характер, пов'язаний як правило із фактом звільнення працівника.

У постанові Верховного суду по справі №К/9901/3087/17 від 27.03.2018, судом висловлена така ж правова позиція.

Зважаючи на такі обставини, суд вважає, що відповідачем під час призначення та розрахунку ОСОБА_1 пенсії державного службовця, правомірно не враховано суму компенсації за невикористану відпустку, нараховану в зв'язку із звільненням позивача з державної служби, оскільки остання не входить до системи оплати праці державних службовців згідно із Законом України «Про державну службу» з якої обраховується пенсія, та має інше цільове призначення.

Суд приходить до висновку, що відмова Головного управління ПФУ в м. Києві у здійсненні перерахунку пенсії, викладена у листі №12980/02/С-225 від 04.06.2018, прийнята відповідачем необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, всупереч повноваженням відповідача та вимогам чинного законодавства, що призвело до порушення права позивача на належне пенсійне забезпечення.

Щодо строків звернення до суду, то Верховний Суд в складі колегії Касаційного адміністративного суду в рішенні від 15.02.2018 у зразковій справі 820/6514/17 дійшов висновку, що право на перерахунок пенсії з 01.01.2016 не може бути обмежений будь-яким строком.

Крім того, суд не приймає до уваги посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою з огляду на те, що позивачем доведено, а судом встановлено, що про порушення своїх прав ОСОБА_2 дізнався після отримання відмови органу Пенсійного фонду України в перерахунку раніше призначеної пенсії.

Більш того, згідно з частиною 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Крім того, суд враховує позицію Верховного Суду у постанові від 24.04.2018 по справі №646/6250/17 згідно якої, у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.

Разом з тим, суд наголошує, що право позивача на отримання пенсії є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, основною складовою права на справедливе судочинство є право доступу до такого судочинства, в розумінні забезпечення особі можливості звернення до суду для вирішення спору.

Оцінивши в сукупності наведені норми, враховуючи специфіку даної категорії спору та те, що про можливе порушення свого права позивач дізнався у червні 2018 року після отримання листа №12980/02/С-225 від 04.06.2018, суд вважає, що строк звернення до суду із адміністративним позовом непропущено.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу без обмеження граничного розміру та без врахування максимальної величини по заробітній платі на яку нараховано та сплачено збір на обов'язкове пенсійне страхування та ЄСВ, суд дійшов висновку про їх передчасність, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток особи для обчислення пенсії.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Представником відповідача не надано суду доказів щодо включення всіх необхідних складових при розрахунку пенсії та виплати пенсії позивачу в належному розмірі.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати у розмірі 1409,60грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-78, 90, 139 241-246, 250, 255, 263 КАС України суд

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_3) задовольнити частково.

2. Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (ЄДРПОУ 42098368, адреса: вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м.Київ, 04053) щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 протиправними.

3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ 42098368, адреса: вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м.Київ, 04053) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (НОМЕР_1, виданий Мінським РУ ГУ МВС України в м. Києві 17.03.1999; ІПН НОМЕР_2) з моменту призначення, у розмірі 70 відсотків, з урахуванням інших виплат, а саме: надбавки за ранг (1 ранг), надбавки за вислугу років (40%) (за стаж державної служби 34 роки 1 місяць), соціальної допомоги, матеріальної допомоги на оздоровлення, грошової винагороди державного службовця, індексації заробітної плати, на які нараховані та з яких утримані страхові внески до Пенсійного фонду України з урахуванням висновку суду щодо компенсації за невикористану відпустку та фактично отриманих сум.

4. Стягнути на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_3) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1409,60 грн. (одна тисяча чотириста дев'ять гривень шістдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.М. Клименчук