Рішення № 80028949, 12.02.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2019 року Чернігів Справа № 620/4086/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Кашпур О.В.,

за участі секретаря - Андрушко І.М.,

представника позивача - Резнік Е.С.,

представника відповідача - Черевка А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Обрій" LTD до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування припису та постанови,

В С Т А Н О В И В:

Позивач 17.12.2018 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Чернігівській області і просить:

визнати протиправним та скасувати припис відповідача про усунення виявлених порушень №25-23-12/0518 від 15.11.2018;

визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу №25-23-012/0787/322 від 06.12.2018 уповноваженими посадовими особами Управління праці у Чернігівській області в розмірі 781 830,00 (сімсот вісімдесят одна тисяча вісімсот тридцять грн. 00 коп.).

стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Обрій" LTD витрати по сплаті судового збору.

Свої вимоги мотивує тим, що оскаржувані припис та постанова є протиправними, оскільки висновки акту інспекційного відвідування, на підставі яких прийнято відповідні рішення, не відповідають дійсним обставинам справи. Позивач наполягає на тому, що висновки відповідача є неправомірним, оскільки реальність цивільно-правових договорів підтверджується первинними документами - договорами, актами, звітами; за цивільно-правовими договорами своєчасно нараховувалися та сплачувалися відповідні податки у встановленому законодавством розмірі, що свідчить про їх виконання сторонами у встановленому законом та передбаченому договором порядку. Позивач зазначає, що відповідачем не доведено того, що цивільно-правові договори не відповідають дійсним намірам сторін чи суперечать чинному законодавству України. На думку позивача відповідач не має жодних повноважень щодо кваліфікації (трактування) тих чи інших цивільних або будь-яких інших правовідносин у якості трудових, а також щодо здійснення контролю або нагляду за правильністю ведення бухгалтерського обліку та звітності. Крім того, ТОВ "Агрофірма"Обрій" LTD наполягає на тому, що чинне законодавство України не містить обов'язкових приписів, у яких випадках сторони зобов'язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, сторони договору вільні у своєму виборі щодо форми оформлення відносин і на свій розсуд вправі визначати вид такого договору. Враховуючи наведені обставини, позивач вважає, що оскаржуваний припис і постанова були винесені з порушенням чинного законодавства.

Ухвалою суду від 18.12.2018 у справі відкрито провадження, слухання справи призначено за правилами загального позовного провадження. Відповідачу було надано термін для подачі до суду відзиву на позовну заяву.

Разом з позовною заявою ТОВ "Агрофірма"Обрій" LTD було подано клопотання про забезпечення позову. Згідно ухвали суду від 18.12.2018 клопотання про забезпечення задоволено, вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови Управління Держпраці в Чернігівській області про накладення штрафу № 25-23-012/0787/322 від 06.12.2018.

Управлінням Держпраці в Чернігівській області 04.01.2019 було подано до суду відзив на позовну заяву. Відповідач заперечує проти задоволення позову та зазначає, що працівники: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 були допущені до роботи ТОВ «Агрофірма «Обрій» LTD без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням позивача та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, що є порушенням ч. 3 ст. 24 КЗпП України. Відповідач наполягає на тому, що для них був чітко встановлено графік та режим роботи, оплата праці, чітко визначена підпорядкованість уповноваженій особі підприємства, їх робота не є юридично самостійною, а здійснюється систематично у межах діяльності підприємства, без визначення результату роботи, без конкретного обсягу роботи, з фіксованою вартістю за одну зміну. З огляду на зазначене, відповідач наполягає на тому, що природа договорів, укладених із цими особами, не є цивільно-правовою, предметом укладених договорів є процес праці, а не її кінцевий результат. З огляду на ці обставини, відповідач вважає, що фактично між ТОВ "Агрофірма"Обрій" LTD та вказаними особами склалися трудові відносини, що не були належним чином оформлені, а отже відбулося порушення трудового законодавства, а тому позовні вимоги є необгрунтованими.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що на підставі наказу Управління Держпраці в Чернігівській області від 13.11.2018 № 338 та направлення на перевірку від 13.11.2018 № 1253 головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Антоненко О.П. в період з 14.11.2018 по 15.11.2018 проведено інспекційне відвідування ТОВ "Агрофірма"Обрій" LTD щодо додержання законодавства про працю в частині дотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, строків виплати заробітної плати, використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин.

За результатом проведення інспекційного відвідування встановлені порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України, про що складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю, від 15.11.2018 № 25-23-012/0787.

На підставі акту перевірки інспектором праці Антоненко О.П. винесено припис про усунення виявлених порушень № 25-23- 12/0518 від 15.11.2018.

06 грудня 2018 року начальником Управління Держпраці у Чернігівській області Дорошенком С.В., за участю представника позивача Мань В.В. було розглянуто справу про накладення штрафу на підставі акту інспекційного відвідування від 15 листопада 2018 року № 25-23-012/0787 та винесено постанову№25-23-012/0787/322 від 06.12.2018 про накладення на ТОВ Агрофірма «Обрій» LTD штрафу в розмірі 781 830,00 грн.

Під час проведеної перевірки Управлінням Держпраці у Чернігівській області встановлено, що позивачем, як замовником, з однієї сторони та фізичними особами, як виконавцями, з іншої було укладено договори цивільно-правового характеру: від 29.08.2018, укладений з ОСОБА_3; від 29.08.2018, укладений з ОСОБА_6; від 29.08.2018 укладений з ОСОБА_5; від 29.08.2018, укладений з ОСОБА_4; від 30.08.2018, укладений з ОСОБА_7; від 01.10.2018, укладений з ОСОБА_8; від 13.11.2018, укладений з ОСОБА_9 (а.с. 30-36).

Згідно п. 1.1 договорів від 29.08.2018, 30.08.2018, 01.10.2018 Виконавець зобов'язується надати Замовникові послуги, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити послуги (роботи) з охорони зерна, яке зберігається в силобегах на полі.

Відповідно до п. 1.1 договору від 13.11.2018 виконавець зобов'язується надати Замовникові послуги, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити послуги (роботи) з охорони техніки на полі.

Згідно ізп. 1.2 договорів виконавець виконує роботу (послуги) на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, що діють на підприємстві замовника.

В пункті 1.3 договорів від 29.08.2018 визначено строк дії договорів, який становить з 29.08.2018 по 31.12.2018. Строк дії договору від 30.08.2018 розпочинається в день укладення договору 30.08.2018 і закінчується 31.12.2018. Договори від 01.10.2018 та від 13.11.2018 розпочинають свою дію в день укладення і діють до 31.12.2018.

Замовник оплачує виконавцю винагороду, розмір якої визначається у п. 3.1. договору. Відповідно до п. 3.1 договорів, вартість послуг виконавця складає 457 гривень 62 копійки за зміну.

Надані виконавцями послуги оформлюються двосторонніми актами прийняття-передання наданих послуг (виконаних робіт) не пізніше 5 (п'яти) днів після закінчення звітного періоду (календарного місяця). Замовник сплачує щомісячно вартість послуг перерахуванням коштів на рахунок виконавця (або шляхом видачі їх у касі підприємства) протягом 10 банківських днів з дати підписання актів прийняття-передачі наданих послуг (виконаних робіт) (п.п. 3.1.1, 3.2 договорів).

Договорами передбачено, що виконавець надає послуги протягом терміну, визначеного договорами (п. 3.3)

Також між сторонами цих договорів було складено додатки до договорів, відповідно до яких відповідальною особою щодо співробітництва по цивільно-правовим договорам з боку замовника є ОСОБА_13 (а.с. 36-44).

Судом встановлено, що між виконавцями за цивільно-правовими договорами та замовником було складені акти приймання-передачі наданих послуг (а.с. 46-65). На підставі вказаних актів виконавцям за договорами виплачувались кошти у формі готівки, що підтверджується відповідними відомостями (а.с. 66-83).

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ч. 3 ст. 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Отже чинне законодавство передбачає обов'язок роботодавців укладати трудові договори з найманими працівниками та в разі невиконання цього обов'язку передбачає накладення на винну особу штрафу.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування) визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. N 295 (далі Порядок 295).

Відповідно до п. 2, 3 Порядку 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці:

Держпраці та її територіальних органів;

виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов'язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження).

Відповідно до п. 19, 20 Порядку 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. N 509 (далі - Порядок 509).

Відповідно до п. 2 порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі:

рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади;

акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Аналіз наведеного свідчить про те, що посадовим особам територіальних органів Держпраці надано право проводити перевірки з питань додержання законодавства про працю, а також накладати штрафи на суб'єктів господарювання в разі виявлених порушень. Аналіз норм Порядку 509 свідчать про те, що акт інспекційного відвідування, на підставі якого застосовано штраф, має містити ознаки порушення законодавства про працю.

Порушення відповідно до акту перевірки від 15.11.2018 в цьому випадку становить те, що ТОВ Агрофірма «Обрій» LTD не укладено трудові договори з найманими працівниками ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9

Проте з такими висновками відповідача суд погодитись не може та враховує ч. 1 ст. 1 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435 (ЦК України), якою встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Судом встановлено, що між позивачем та громадянами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9 були укладені цивільно-правові договори, згідно яких виконавці зобов'язувались надати послуги по моніторингу цілісності і схоронності майна позивача з метою уникнення посягань з боку сторонніх осіб, здійснюючи зовнішній огляд цілісності об'єкту охорони.

Зазначені послуги носять тимчасовий характер на строк проведення осінньо-польових робіт. Зазначені особи не забезпечувались постійним місцем роботи в полі та зобов'язувалися на власний ризик надати послуги (виконати роботи) в обсязі і на умовах, передбачених договором, а позивач, як замовник зобов'язувався прийняти та оплатити дані послуги (роботи). Виконавці не підпорядковуються правилам внутрішнього трудового розпорядку замовника, не забезпечувались технічними засобами та їм визначались умови праці, а самі організовували процес виконання робіт. Факт виконання робіт та надання послуг підтверджується відповідними актами виконаних робіт.

Водночас суд зазначає, що ТОВ "Агрофірма"Обрій" LTD було надано копії наказів про затвердження штатних розписів, відповідно до яких додаткові посади охоронців в штат підприємства не вводились, а отже фізичні особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9 не перебували в штаті товариства.

Наведені вище обставини на думку суду не свідчать про те, що предметом наведених вище договорів був процес праці і що вони за своєю сутністю є трудовими, адже сукупність наведених ознак говорить про відсутність ознак договорів, які притаманні трудовому договору.

Крім того, управлінням Держпраці в Чернігівській області під час інспекційного відвідування було встановлено, що виконавці робіт за цивільно-правовими договорами здійснювали свої роботи відповідно до розроблених графіків чергувань на листопад - грудень 2018 року, які розроблені начальником охорони ТОВ Агрофірма «Обрій» LTD ОСОБА_14, доведені до відома виконавців під підпис.

Суд не погоджується з висновком відповідача про те, що зазначений графік свідчить про підпорядкування виконавців робіт за цивільно-правовими договорами правилам внутрішнього-трудового розпорядку ТОВ "Агрофірма"Обрій" LTD, оскільки за сутність цивільно-правового договору сторони можуть встановлювати будь-які правила та порядок надання послуг або виконання робіт. Відповідно до додаткових угод саме ОСОБА_13 є відповідальним у товаристві за наглядом за належним виконанням договорів, а отже він наділений повноваженнями щодо визначення черговості, в буквальному сенсі дат надання послуг. Водночас графік не свідчить про те, що вказані фізичні особи прямо підпорядковувалися ОСОБА_13, а лише свідчить про те, що виконавці на власний розсуд здійснюються виконання договорів у певний, визначений замовником час.

У відповідності до норм Цивільного кодексу України діє принцип свободи договору. Згідно ст.6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідачем суду не надано доказів наявності законодавчо визначеної заборони позивачу щодо укладення вищезазначеного договору.

У статті 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Доказів наявності у цивільно-правових договорів ознак нікчемного правочину відповідачем суду не надано, як і не надано доказів визнання судом цих договорів недійсним.

Аналіз договорів, укладених між ТОВ "Агрофірма"Обрій" LTD та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, свідчать про те, що вони укладені між сторонами, які вільні у їх укладенні, виконавці робіт (послуг) самостійно, в межах встановлених строків договору, визначали порядок роботи, при цьому правила внутрішнього розпорядку позивача на них не розповсюджувалися.

Відповідно до ч.1 Господарського кодексу України одним із загальних принципів господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом. Конституційним правом, важливим для визначення господарських правовідносин, є право кожного на підприємницьку діяльність, не заборонену законом, закріплене ст.42 Конституції України. Правопорядок у сфері господарювання визначається також комплексом соціальних прав, закріплених Конституцією, насамперед, це право кожного на працю, які він вільно обирає або на яку він вільно погоджується.

Тобто, громадяни ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9 мали конституційне право укладати цивільно-правові договори та у відповідності до ст.837, 901 ЦК України виконувати зобов'язання, передбачені умовами даних договорів.

Відповідно до ст.21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

При цьому слід врахувати, що цивільно-правовий договір - це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

За договором підряду, укладеним між власником і громадянином, останній зобов'язується за винагороду виконувати для підприємства індивідуально визначену роботу.

Основною ознакою, що відрізняє підрядні (цивільно-правові) відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, оскільки метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

В свою чергу, за договором надання послуг (виконання робіт) оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами. Водночас відповідно до п. «а» ч.3 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків зараховується до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію.

Отже основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини від підрядних є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує і виконує свою роботу.

У цивільно-правових відносинах діє принцип свободи договору, тобто сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.327 ЦК України).

Умовами цивільно-правової угоди, укладеної між сторонами, передбачено, що підрядник повинен самостійно організувати та нести відповідальність за організацію та виконання роботи з урахуванням вимог техніки безпеки з охорони праці. Зазначені умови притаманні саме договору підряду.

Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами, тобто нормами КЗпП України та інших актів трудового законодавства, що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг (підрядника) у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема нормами ЦК України.

З аналізу вищевикладеного суд дійшов висновку про те, що трактування відповідачем відносин, що склались між позивачем та громадянами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, трудовими, суперечить вищевикладеному висновку суду.

Таким чином, наведені інспектором в акті від 15.11.2018 № 25-23-012/0787 твердження не можуть бути підставою для висновків про те, що правовідносини між ТОВ "Агрофірма "Обрій" LTD та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9 згідно цивільно-правових договорів не є відносинами цивільно-правового характеру. А дії позивача щодо укладення цього договору не можуть бути розцінені як фактичний допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору, що свідчить про відсутність в діях позивача ознак порушення ч. 3 ст.24 КЗпП України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.1, 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що оскаржувані припис в №25-23-12/0518 від 15.11.2018 та постанова про накладення штрафу №25-23-012/0787/322 від 06.12.2018 винесені не обґрунтовано, тобто без врахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), на підставі помилкових висновків, викладених в акті перевірки, а отже підлягають скасуванню, відповідно позов - задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору за подачу до суду позовної заяви в сумі 3524,00 грн. та судовий збір за подачу до суду клопотання про забезпечення позову в сумі 528,60 грн.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати припис Управління Держпраці у Чернігівській області про усунення виявлених порушень № 25-23-12/0518 від 15.11.2018.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Чернігівській області № 25-23-012/0787/322 від 06.12.2018.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернігівській області 4052 (чотири тисячі п'ятдесят дві) грн. 60 коп. судових витрат на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма"Обрій" LTD.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма"Обрій" LTD (вул. Науменка, 42, с.Харкове, Талалаївський район, Чернігівська область,17270, код ЄДРПОУ 30148071).

Відповідач: Управління Держпраці у Чернігівській області (вул. П'ятницька, буд. 39,м. Чернігів,14000, код ЄДРПОУ 39779238).

Повне судове рішення складено 22 лютого 2019 року.

Суддя О.В. Кашпур