Рішення № 80028819, 14.02.2019, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/4378/18

Провадження № 2/206/88/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2019 Самарський районний суд м. Дніпропетровська

в складі:

головуючий суддя Маштак К.С.

за участю:

секретаря судового засідання Стахів О.О.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК», приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_4 про скасування державної реєстрації права власності на предмет іпотеки, -

ОСОБА_5 виклад позиції позивача та заперечень відповідачів.

26.03.2008 між позивачем, як іпотекодавцем, та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», як іпотекодержателем/банком, в забезпечення виконання умов кредитного договору, укладеного 26.03.2008 між ОСОБА_6 та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», було підписано договір іпотеки. Предметом договору іпотеки був житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за № 12-а, що розташований по вулиці Окській, у м. Дніпрі, який належав позивачу на підставі договору дарування домоволодіння (далі – предмет іпотеки). 26.03.2008 між іпотекодавцем та іпотекодержателем був укладений договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким були визначені способи та порядок позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог іпотекодержателя за кредитним договором. Умовами вказаного вище договору передбачено, що договір набуває чинності у разі настання будь-яких умов передбачених п. п. 3.1-3.3. цього договору, що підтверджується повідомленням банку з вимогою про усунення порушення та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги на адресу іпотекодавця та позичальника за кредитним договором (якщо він є відмінним від іпотекодавця), надісланим відповідно до чинного законодавства. В той же час, іпотекодавець жодного повідомлення від АТ КБ «ПРИВАТБАНК», іпотекодержателя, про усунення порушення та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки не отримувала. 16.08.2012 між банком та позичальником ОСОБА_6 була укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору, за якою сторони змінили розмір та строк виконання основного зобов’язання, крім того, позичальником було зазначено вже ПАТ «Акцент-банк», тобто, на думку представника позивача, було змінено сторону договору, а саме кредитора. В той же час, іпотекодавця про такі зміни повідомлено не було. У лютому 2018 позивачу стало відомо, що банк звернуся до суду із позовом про виселення її та ОСОБА_6, який є братом позивача з житлового будинку, що є предметом іпотеки. Із змісту вказаної вище позовної заяви позивачу стало відомо, що банк без повідомлення позивача в позасудовому порядку, що є порушенням ст. 35 ЗУ «Про іпотеку», було звернено стягнення на предмет іпотеки, шляхом набуття права власності на житловий будинок. Однак, в порушення ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» банком не було здійснено оцінку предмета іпотеки, що мало б за собою наслідки для позивача – відшкодування перевищення вартості предмету іпотеки. Крім того, представник позивача звернув увагу на те, що відповідно до додаткової угоди до кредитного договору, кредитор у зобов’язані змінився на ПАТ «Акцент-банк», а відтак позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності саме за ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» є безпідставним. Так, 01.12.2016 приватним нотаріусом ДМНО Дніпропетровської області ОСОБА_4, як державним реєстратором (далі – приватний нотаріус), було внесено запис про право власності на предмет іпотеки за ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на підставі рішення державного реєстратора, договору іпотеки та договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Крім того, приватним нотаріусом при вчиненні реєстраційних дій було порушено Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 № 1127, в частині реєстрації речових прав за відсутності доказів звернення банку до іпотекодателя з письмовою вимогою передбаченою ст. 35 ЗУ «Про іпотеку». Також, приватним нотаріусом, як державним реєстратором, було проведено державну реєстрацію раніше ніж було прийняте відповідне рішення про такі дії, що є грубим порушенням ст. ст. 18, 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Враховуючи вищевикладене представник позивача зазначив, що внаслідок недотримання банком порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, неправомірної реєстрації проведеної приватним нотаріусом права власності на предмет іпотеки, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» незаконно набув право власності на нерухоме майно, що належало позивачеві. Керуючись викладеним представник позивача просив визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 32752722 від 06.12.2016, прийняте приватним нотаріусом ДМНО Дніпропетровської області ОСОБА_4, та запис № 17847665 від 01.12.2016 про право власності на нерухоме майно ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на домоволодіння, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Окська, буд. 12-а. (а.с. 1-8).

Заперечуючи проти заявлених вимог, представником АТ КБ «ПРИВАТБАНК» було зазначено таке. 04.08.2016 ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на адресу позивача, на виконання ст. ст. 35, 37 ЗУ «Про іпотеку», були направлені повідомлення про намір ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» набуття права власності на предмет іпотеки, яке було отримано позивачем. За відсутності будь-яких заперечень з боку позивача, банк набув право власності на нерухоме майно. Крім того, представником відповідача було зазначено про безпідставність посилань позивача щодо застосування Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а також того, що в матеріалах нотаріальної справи містяться докази того, що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» направлялись ОСОБА_7 повідомлення про намір набуття права власності на предмет іпотеки, а саме квартиру № 3 по вул. Титова у м. Дніпрі, яке отримано останньою (а.с. 28-33).

Не погоджуючись із обставинами викладеними у відзиві на позовну заяву, представник позивача вказав, що жодних доказів направлення 04.08.2016 ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на адресу позивача письмових вимог представником відповідача не надано. Крім того, представником позивача було зазначено про те, що представник відповідача помилково дійшов до висновку, що вимоги позивача обґрунтовуються Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а також і те, що спір стосується квартири № 3 по вул. Титова у м. Дніпрі (а.с. 51-52).

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

06.08.2018 представником позивача до суду було подано позовну заяву.

Ухвалою судді від 08.08.2018 ухвалою суду позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

11.09.2018 представником відповідача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» суду було надано відзив на позов.

16.10.2018 представником позивача до канцелярії суду було подано відповідь на відзив АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

07.11.2018 від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

06.12.2018 ухвалою суду клопотання представника позивача про витребування доказів було задоволено повністю, зобов’язано приватного нотаріуса ОСОБА_4 та Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради надати суду належним чином засвідчену копію реєстраційної справи в строк до 26.12.2018.

Так, судові засідання призначені судом на 27.12.2018, 16.01.2019, були відкладені судом у зв’язку із невиконанням ухвали суду про витребування доказів від 06.12.2018.

28.01.2019 до канцелярії суду, від приватного нотаріуса ОСОБА_4, на виконання ухвали суду від 06.12.2018, надійшли копії запитуваної реєстраційної справи.

14.02.2019 судом заслухано вступне слово учасників справи, з’ясовано всі обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та досліджено докази, якими вони обґрунтовуються, ухвалено рішення суду, про що складено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

26.03.2008 між ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір за № DNL0GA0000006940. За змістом якого фізичній особі було надано кредитні кошти у розмірі 84780,00 дол. США на строк з 26.03.2008 по 26.03.2018 (далі – кредитний договір) (а.с. 15-19).

26.03.2008 між позивачем (далі - іпотекодавець) та ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (далі - іпотекодержатель) було укладено договір іпотеки (далі – договір іпотеки).

У відповідності до п. 35.2. договору іпотеки, іпотекою забезпечувалось виконання зобов’язань позичальника за кредитним договором від 26.03.2008 № DNL0GA0000006940, укладеного між іпотекодержателем та позичальником ОСОБА_6 по поверненню кредиту, наданого у вигляді не поновлюваної лінії, в сумі 84780,00 дол. США на споживчі цілі, а також у розмірі 9180,00 дол. США на сплату страхових платежів на строк з 26.03.2008 до 26.03.2018 включно.

Пунктом 35.3. договору іпотеки встановлено, що в забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором від 26.03.2018 № DNL0GA0000006940 іпотекодавець ОСОБА_2 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок загальною площею 102,8 кв.м., житлова площа 33,3 кв.м. з господарчими будівлями та спорудами, що розташовані на земельній ділянці розміром 600 кв.м. у фактичному користуванні та знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Окська, буд. 12-а.

Сторони визнали, що вартість предмета іпотеки складає 545400,00 грн. – п. 35.5. договору іпотеки.

У випадку порушення кредитного договору позичальником або цього договору іпотекодавцем іпотекодержатель направляє іптекодавцю і позичальнику письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом тридцятиденного строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі почати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках передбачених п.п.18.8.1., 18.8.2., 18.9 цього договору, відповідно до розділу V ЗУ «Про іпотеку» на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі. При звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку сторони погодились, що початкова ціна предмета іпотеки встановлюється в розмірі зазначеному у п. 35.5. цього договору. Іпотекодержатель має право реалізувати предмет іпотеки за ціною, зазначеною у цьому пункті - п. 24. договору іпотеки.

Доказів направлення вимоги іпотекодержателем вказаної вище вимоги про усунення порушень, суду надано не було.

Пунктом 29 іпотечного договору сторони встановили, що звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання у порядку, встановленому ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», або продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом у порядку передбаченому ст. 38 ЗУ «Про іпотеку».

26.03.2008 між позивачем та ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, з метою визначення способів та порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог іпотекодержателя за кредитним договором у випадках, встановлених п. п. 3.1.-3.3. цього договору, зокрема, у випадку, якщо в момент настання термінів виконання будь-кого зобов’язання, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані, за умови не отримання задоволення своїх вимог відповідно до п. 9 цього договору, що підтверджується випискою з рахунку для зарахування коштів згідно з кредитним договором та розрахунком заборгованості – п. 3.1., інших порушень умов, передбачених кредитним договором - п. 3.2. та в разі дострокового розірвання кредитного договору або зміни його умов, при наявності невиконаних зобов’язань на момент розірвання – п. 3.3. (а.с. 108-109).

Також, у вказаному договорі сторони встановили, що звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом надіслання повідомлення іпотекодавцю про це, одним із наступних способів задоволення своїх вимог, про що іпотекодержатель сповіщає іпотекодавця у цьому повідомленні про: перехід до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобов’язаний письмово повідомити іпотекодавця, при чому відправлення іпотекодавцю зазначеного у цьому пункті повідомлення є свідченням про перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя. Якщо звернення стягнення здійснюється цим способом задоволення вимог, цей договір з повідомленням іпотекодавцю є підставою для реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем; або шляхом продажу предмету іпотеки від свого імені – п. 6.

У пункті 9 вказаного договору було визначено, що цей договір набуває чинності у разі настання будь-якої із умов, передбачених п. п. 3.1.-3.3. цього договору, що підтверджується повідомленням іпотекодержателя з вимогою про усунення порушення та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі не виконання цієї вимоги на адресу іпотекодавця та позичальника за кредитним договором (якщо він є відмінним від іпотекодавця), надісланим відповідно до вимог чинного законодавства.

Доказів настання умов передбачених п. п. 3.1.-3.3. договором про задоволення вимог іпотекодержателя, а також наявності відповідних повідомлень суду надано не було.

В той же час, представником іпотекодержателя було подано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на домоволодіння за адресою: будинок № 12а, по вул. Окській, у м. Дніпрі (а.с. 101).

Так, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна (далі – реєстру речових прав) № 74973034 від 06.12.2016 наявна наступна інформація, а саме: дата, час державної реєстрації: 01.12.2016 14:16:10, державний реєстратор: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, підстава виникнення права власності: договір іпотеки виданий 28.03.2008, договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 26.03.2008, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32752722 від 06.12.2016 15:21:12, об’єкт нерухомого майна: будинок № 12-а за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Окська, загальна площа: 102,8 кв.м., житлова площа 33,3 кв.м., власник: ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с. 23).

Згідно із копією звіту про оцінку майна, виконаної 19.01.2017, ринкова вартість домоволодіння, загальною площею 102,8 кв.м., житловою площею 33,3 кв.м., розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Окська, буд. 12-а, складає 1 115 117 грн. (а.с. 48-49).

ІV. Докази та аргументи, наведені учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

В обґрунтування порушення приватним нотаріусом вимог законодавства, а також безпідставності проведення державної реєстрації прав на предмет іпотеки за іпотекодержателем, представник позивача, окрім іншого, посилався на те, що відповідно до додаткової угоди до кредитного договору, кредитор у зобов’язані змінився з ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на ПАТ «Акцент-банк», а відтак позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності саме за ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» є безпідставним.

Так, 16.08.2012, дійсно, між ПАТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_6 було укладено додаткову угоду до кредитного договору № DNL0GA0000006940 від 26.03.2008, за змістом якої, пункт 8.1. кредитного договору, який передбачав порядок та умови надання кредиту, було викладено у новій редакції.

Однак, жодної інформації, враховуючи, що ПАТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_6 було укладено додаткову угоду під № 1 (за текстом преамбули угоди) про відступлення прав вимоги, заміни кредитора у зобов’язанні, угода не містить.

При цьому, ст. 512 ЦК України передбачає конкретні підстави для заміни кредитора у зобов’язанні, а згідно із ст. 513 ЦК України такий правочин, який передбачає заміну кредитора, має бути вчинений у письмовій формі.

Таким чином, суду не було надано жодного належного доказу заміни кредитора за кредитним договором та договором іпотеки, а відтак, суд доводи представника позивача з цього приводу відхиляє як безпідставні.

Щодо доводів представника позивача про те, що проведення приватним нотаріусом, як державним реєстратором, державної реєстрації було вчинено раніше ніж було прийняте відповідне рішення про такі дії, що є грубим порушенням ст. 18, 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Так, відповідно до інформації з реєстру речових прав вбачається, наступна інформація, а саме: дата, час державної реєстрації: 01.12.2016 14:16:10, державний реєстратор: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, підстава виникнення права власності: договір іпотеки виданий 28.03.2008, договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 26.03.2008, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32752722 від 06.12.2016 15:21:12, об’єкт нерухомого майна: будинок № 12-а за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Окська, загальна площа: 102,8 кв.м., житлова площа 33,3 кв.м., власник: ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».

У відповідності до п. п. 8, 11, 18 Порядку, згаданого судом неодноразово вище, формування та реєстрація заяв проводиться в порядку черговості звернення заявників до суб’єкта державної реєстрації прав або нотаріуса. Державний реєстратор, уповноважена особа за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав формує та реєструє заяву в базі даних заяв, на якій заявник (за умови відсутності зауважень до відомостей, зазначених у ній) проставляє власний підпис. За результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

При цьому п. 5 Порядку передбачає, що державна реєстрація прав проводиться у строки, встановлені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації за умови вчинення дій та/або процедур, передбачених цим Порядком під час розгляду заяви, приймається державним реєстратором у будь-який час до закінчення строку державної реєстрації прав.

У відповідності до ч. 1 ст. 19 Закону про державну реєстрацію прав передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав (крім іпотеки) проводиться у строк, що не перевищує п’яти робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав. Державна реєстрація обтяжень, іпотек речових прав проводиться у строк, що не перевищує двох робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав.

При цьому, у контексті вказаного вище закону термін «іпотека» вживається як вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном/обтяження майна.

Враховуючи вищевикладене, та з урахуванням інформації з реєстру речових прав, суд приходить до висновку, що 01.12.2016 відбувалась реєстрація саме заяви іпотекодержателя про державну реєстрацію за ним прав на предмет іпотеки, при цьому саме рішення про таку реєстрацію прийнято відповідно до строків визначених ч. 1 ст. 19 Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а тому суд відхиляє доводи представника позивача щодо порушення ст. 18, 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Також, підлягають відхиленню доводи представника відповідача щодо відсутності підстав для застосування Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а також і те, що спір стосується квартири № 3 по вул. Титова у м. Дніпрі, оскільки ні вказаний закон ні вказане нерухоме майно не було предметом розгляду у даній справі.

V. ОСОБА_7 права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» (далі – ЗУ «Про іпотеку») (в редакції, яка була чинна на час прийняття оскаржуваного рішення) у разі порушення основного зобов’язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положеннями ст. 36 ЗУ «Про іпотеку» передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання.

Зі змісту вказаних вище норм законодавства України та положень договору іпотеки вбачається, що у іпотекодержателя виникає право звернути стягнення на предмет іпотеки тільки у випадку невиконання позичальником вимоги кредитора протягом тридцятиденного строку з дня її отримання.

Вказані вимоги кореспондуються зі змістом п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі – Порядок), відповідно до якого для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі…».

Зі змісту вказаної вище норми вбачається, що іпотекодержатель для оформлення права власності на предмет іпотеки за собою в обов’язковому порядку повинен був надати приватному нотаріусу, як державному реєстратору, докази вручення вимог позивачу та боржнику. Підтвердженням отримання вимог має бути повідомлення про вручення поштового відправлення, вручене та оформлене відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 та Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» від 12.05.2006 № 211.

Однак, з відомостей, які містяться в реєстрі речових прав відсутні будь-які відомості про виконання іпотекодержателем вимог п. 1 п. 61 Порядку, а саме надання приватному нотаріусу документів, які підтверджують факт завершення тридцятиденного строку з моменту отримання вимог позивачем та боржником, тобто доказів вручення вимог відповідним особам.

Представником відповідача, також, не було надано відповідні докази у судовому засіданні.

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон про реєстрацію прав) у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом.

Згідно із ч. 2 ст. 18 Закону про реєстрацію прав перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

При цьому, положеннями п. 57 Порядку передбачено, що для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв’язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов’язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Враховуючи вказані обставини, суд приходить до висновку, що за відсутності доказів вручення вимог приватний нотаріус з метою виконання вимог ст. ст. 35-37 Закону та п. п. 57, 61 Порядку повинен був відмовити іпотекодержателю у реєстрації за ним права власності на предмет іпотеки.

Також, слід зазначити, що відповідно до відомостей з реєстру речових прав державна реєстрація була проведена, окрім інших документів, також на підставі договору іпотеки, виданого приватним нотаріусом 28.03.2008, тоді коли договір іпотеки було підписано 26.03.2008, як і договір про задоволення вимог іпотекодержателя.

Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб’єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов’язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

З зазначеної норми вбачається, що іпотекодержатель при зверненні стягнення на предмет іпотеки мав визначити її вартість станом на дату набуття та обґрунтувати перед приватним нотаріусом наявний розмір заборгованості за кредитним договором з метою визначення різниці між вартістю предметом іпотеки та зобов’язаннями за кредитним договором для подальшого повернення її позивачу, як іпотекодавцю.

Водночас, з реєстру речових прав, а також копії реєстраційної справи жодним чином не вбачається, що приватному нотаріусу були надані документи, які б підтверджували вартість предмету іпотеки на момент його перереєстрації на іпотекодержателя та взагалі наявності заборгованості за кредитним договором, як наслідок, дані обставини свідчать про порушення приватним нотаріусом та іпотекодержателем вимог ч. 3 ст. 37 ЗУ «Про іпотеку».

При цьому, наданий зі сторони відповідача висновок про вартість об’єкта оцінки, не може бути доказом виконання вимог ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», оскільки така оцінка була проведена 19.01.2017, тобто після проведення державної реєстрації предмету іпотеки.

В той же час, п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01.11.1996 № 9 передбачено, що вирішуючи спори, що випливають із права приватної власності громадян, суди повинні виходити з положень ст. 41 Конституції про те, що це право є непорушним і ніхто не може бути протиправно його позбавлений.

Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Вимогами ч. 1 ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положеннями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до обґрунтованого висновку, що оскаржуване рішення було прийнято з порушенням законодавства, а тому воно підлягає скасуванню.

Так, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Так, згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, оцінивши наявні докази, суд приходить до висновку, що позов має бути задоволено повністю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 35-37ЗУ «Про іпотеку», ст. ст. 18, 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст. 1-4, 10, 12, 13, 76-89, 95, 141, 258, 259, 264, 265, п. 15, п.п. 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1 а, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» (місцезнаходження: вул. Грушевського, ІД, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570), приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_4 (адреса для листування: м. Дніпро, пр. Пушкіна, буд. 35/1-А) про скасування державної реєстрації права власності на предмет іпотеки задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 32752722 від 06.12.2016 15:21:12, прийняте приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_4, та запис № 17847665 від 01.12.2016 14:16:10 про право власності на об’єкт нерухомого майна ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ: 14360570, на домоволодіння, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Окська, будинок 12-а, загальною площею 102,8 кв.м., житловою площею 33.3 кв.м., реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 1107492512101.

Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» та приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір, з кожного, по 352 гривні 40 копійок, а всього 704 гривень 80 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції, що відповідає приписам пункту 15, підпункту 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 22.02.2019.

Головуючий суддя: К.С. Маштак