Ухвала суду № 80028659, 21.02.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про забезпечення позову

21 лютого 2019 року Справа № 580/611/19

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Гарань С.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у справі № 580/611/19 за його позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 29.01.2019 № 198 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки арбітражного керуючого (самозайнятої особи) ОСОБА_1 ».

Одночасно з поданням позовної заяви позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу ГУ ДФС у Черкаській області від від 29.01.2019 № 198 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки арбітражного керуючого (самозайнятої особи) ОСОБА_1 ».

Заява обґрунтована тим, що реалізація податковим органом своїх функцій податкового контролю шляхом проведення документальної позапланової невиїзної перевірки може призвести до чергового порушення прав та інтересів позивача, а саме донарахування податкових зобов'язань, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат (зокрема, необхідно буде звертатись до суду, визнавати недійсним рішення, тощо).

У відповідності до ч.1 ст.154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З цих підстав суддя вирішив розглянути заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у справі № 580/611/19 без повідомлення сторін, які беруть участь у справі.

Проаналізувавши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1, а також розглянувши вищевказану заяву суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

З аналізу вказаної норми слідує, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно з ч.4 ст.150 КАС України, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Статтею 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта (п.1 ч.1); забороною відповідачу вчиняти певні дії (п.2 ч.1).

При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.2 ст.151 КАС України).

Судом встановлено, що наказом Головного управління ДФС у Черкаській області, від 29.01.2019 № 198 призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки арбітражного керуючого (самозайнятої особи) ОСОБА_1 з 18.02.2019 тривалістю п'ять робочих днів.

Згідно з вимогами пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Між тим, платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Така позиція суду узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №804/1113/16 (№К/9901/19326/18), які є обов'язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.

Таким чином, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Факт допуску до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

Оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин будуть вичерпаними, то задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платників податків, адже після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Викладене свідчить про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по суті в адміністративній справі, оскільки в разі проведення контролюючим органом перевірки на підставі оскаржуваного наказу, захист прав позивача в межах даної адміністративної справи стане неможливим, адже мета проведення перевірки буде досягнута.

Таким чином, заходи забезпечення позову шляхом зупиненням дії індивідуального акта - наказу від 29.01.2019 № 198, про які просить позивач, є співмірними із заявленими позивачем вимогами, а тому вжиття таких заходів буде мати наслідком збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. При цьому, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища.

Вказане узгоджується з правовою позицією, яку виклав Верховний Суд у своїй постанові від 13.02.2019 у справі № 813/112/18.

Відтак, суд приходить до висновку про задоволення заявлених вимог щодо вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупиненням дії індивідуального акта, до ухвалення кінцевого рішення у даній справі.

Керуючись ст.ст. 150, 154, 243, 248 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у справі № 580/611/19 за його позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову у справі № 580/611/19 шляхом зупинення дії наказу Головного управління ДФС у Черкаській області від 29.01.2019 № 198 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки арбітражного керуючого (самозайнятої особи) ОСОБА_1В.», до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.М. Гарань