Рішення № 80028257, 21.02.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2019 р. Справа № 520/434/19

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1, з адміністративним позовом до Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Київське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова, ідентифікаційний код юридичної особи: 41247819 щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1;

- зобов'язати Київське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова, ідентифікаційний код юридичної особи: 41247819, нарахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, за серпень 2018 року негайно після проголошення судового рішення.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що є пенсіонером та отримує пенсію за віком. У зв'язку з проведенням бойових дій та антитерористичної операції в місці його постійного проживання він був вимушений переїхати до Харківської області, отримав довідку внутрішньо переміщеної особи та став на пенсійний облік в Київському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Харкова. Проте, відповідач за серпень 2018 року припинив виплату пенсії з підстав, не передбачених ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Будь - якої інформації щодо прийняття рішення про припинення пенсії позивач від відповідача не отримував. Позивач вважає дії відповідача з припинення нарахування та виплати незаконними, оскільки вони порушують її право на пенсійне забезпечення.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2019 року відкрито спрощене провадження по даній справі в порядку, передбаченому ст. 263 КАС України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Ухвалою суду від 21.01.2019 року також витребувано у відповідача додаткові документи по справі.

Копія вказаної ухвали була надіслана та вручена уповноваженому представнику відповідача 29.01.2019 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Проте, відзиву на позов у встановлений судом строк до канцелярії суду не надходило, причин поважності його неподання відповідачем не повідомлено. Витребувані документи представником відповідача також не були надані.

Згідно положень ч.4 ст. 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до ч.6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Оцінивши повідомлені позивачем обставини, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 та є пенсіонером за віком.

Позивач перебував на пенсійному обліку в УПФУ Київського району Донецької області.

В червні 2018 року у зв'язку зі зміною фактичного проживання з Новобаварського району м. Харкова позивача отримав довідку № НОМЕР_2 від 19.06.2018 року внутрішньо переміщеної особи. Контактна адреса позивача як внутрішньо переміщеної особи є: АДРЕСА_1.

25.07.2018 року позивач звернувся до Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова із заявою про запит пенсійної справи з Шевченківського ОУПФУ м. Харкова та взяття на облік у зв'язку із зміною реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 відповідно до довідки про взяття на облік ВПО.

З 01.08.2018 року позивач перебуває на обліку в Холодногорському відділенні Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова та отримував пенсію за віком як переміщена особа з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції.

Згідно листа Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова від 21.11.2018 року № 21524-47/01-02, витягом з протоколу районної комісії з питань призначення (поновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним осо Адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради від 27.07.2018 року № 30 (110) підтверджено реєстрацію місця проживання позивача та вирішено питання щодо призначення (відновлення) позивачу соціальних виплат.

Пенсійна справа позивача надійшла до управління 09.08.2018 року після нарахування відомостей на серпень 2018 року та спеціалістами відділ питань призначення, перерахунку та виплати пенсій № 3 проведено взяти облік та призначено пенсію з 01.08.2018 року. Поновлення пенсії було відпрацьовано для виплати у вересні 2018 року, яку позивач отримав у вересні 2018 року.

Позивач зазначив, що 21.09.2018 року отримав пенсію за вересень 2018 року. За серпень 2018 року пенсію позивачу не виплачено. Окремого рішення пенсійного органу позивач не отримував.

У листі Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова від 21.11.2018 року № 21524-47/01-02 також зазначено, що виплата позивачу пенсії за серпень 2018 року в сумі 3510,20 грн. буде виплачена при наявності відповідного бюджетного фінансування.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії за серпень 2018 року, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з даним позовом для захисту своїх порушених прав та інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 року за № 1706-VII, з наступними змінами та доповненнями, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Частиною 1 даної статті передбачено, що для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як передбачено п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року за № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", з наступними змінами та доповненнями, припинення або відновлення соціальних виплат проводиться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад або територіальними органами Пенсійного фонду України згідно з Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року за №365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам".

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року за № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", з наступними змінами та доповненнями, комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворені районними, районними у мм. Києві і Севастополі державними адміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад, приймають рішення про відновлення або про відмову у відновленні соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, довідки яких недійсні на дату набрання чинності цією постановою, відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого цією постановою, за умови отримання внутрішньо переміщеною особою нової довідки відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10. 2014 року за № 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб".

Згідно з п.15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року за № 365, з наступними змінами та доповненнями, орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 4 Закону № 1058-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Питання виплати пенсій врегульовані положеннями ст. 47 Закону № 1058-IV, якою визначено, що пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону № 1058-IV, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; (положення пункту 2 частини першої статті 49 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 р. N 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Вищезазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.

Матеріали справи не містять рішення пенсійного органу щодо припинення нарахування та виплати позивачу пенсії за серпень 2018 року.

В листі від 21.11.2018 року № 21524-47/01-02 пенсійним органом зазначено, що виплата позивачу пенсії за серпень 2018 року нарахована та буде проводитись при наявності відповідного бюджетного фінансування.

Надаючи оцінку вищезазначеним діям відповідача, суд зазначає наступне.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону №1058-IV, загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами, зокрема законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом, та обов'язковості фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій та наданням соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом.

Пунктом 9 ч.1 ст. 16 зазначеного вище Закону №1058-IV передбачено, що застрахована особа має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.

Суд зауважує, що відсутність відповідного бюджетного фінансування не може бути законною підставою для відмови у виплаті пенсіонеру належних йому пенсійних сум, що є основним джерелом існування, як то передбачено Конституцією України. Таким чином, невиплата позивачу пенсії за серпень 2018 року свідчить про втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

Відповідно до ч.2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Невиплата позивачу пенсійним органом його пенсії за серпень 2018 року свідчить про порушення права позивача на отримання належної йому пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Щокін проти України", питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

Згідно ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Згідно довідки Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, виданої гр. ОСОБА_1, пенсійним органом нараховано позивачу пенсію за серпень 2018 року у розмірі 3 510,20 грн., проте не виплачено пенсії.

Суд зазначає, що доказів виплати позивачу нарахованої суми пенсії за серпень 2018 року пенсійним органом до суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, з метою відновлення прав позивача на пенсійне забезпечення, передбачене Конституцією України, суд вважає задовольнити позовні вимоги та зобов'язати Київське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова виплатити нараховану пенсію ОСОБА_1 за серпень 2018 року.

Позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення пенсійного органу щодо припинення виплати пенсії позивачу не підлягає задоволенню, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем було прийнято таке рішення.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 371 КАС України передбачено негайне виконання рішення суду щодо присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення пенсії за один місяць.

Розподіл судових витрат не здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України, оскільки позивача звільнено від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-263, 293, 295, п.п.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_2; адреса проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_1) до Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (код ЄДРПОУ 41247819, адреса: 61022, м. Харків, м-н Свободи, 5, 2 під., 3 пов.) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов'язати Київське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова виплатити нараховану пенсію ОСОБА_1 за серпень 2018 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) пенсії у межах суми стягнення за один місяць звернути до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Шевченко О.В.