Рішення № 80027898, 22.02.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2019 р. справа № 520/11415/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горшкової О.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,61004, код НОМЕР_1 до 1)Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Основ'янського району Харківської міської ради (просп. Гагаріна, буд. 7,м. Харків,61001, код ЄДРПОУ03196630) , 2) Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (вул. Гольдбергівська, буд. 15,м. Харків,61140, код ЄДРПОУ41247824) про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Основ'янського району Харківської міської ради № 471 від 12.10.2018 року про скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1;

- зобов'язати Слобожанське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова відновити нарахування та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.04.2016;

В обґрунтування позову позивач зазначив, що є пенсіонером та отримує пенсію за віком. У зв'язку з проведенням бойових дій та антитерористичної операції в місці його постійного проживання він був вимушений переїхати до м. Харкова, отримав довідку внутрішньо переміщеної особи та став на пенсійний облік в Слобожанське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова. Проте, з 01.07.2014 року, з 01.03.2016 року виплата пенсії була призупинена, у зв'язку з тим, що 12.10.2018 року була скасована дія довідки внутрішньо переміщеної особи. Позивач вважає таке рішення незаконним, оскільки воно порушує його право на пенсійне забезпечення.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачам рекомендованим листом з повідомленням про вручення, та була отримана ними про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи.

Слобожанське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова надало до суду відзив на позов (вх. № 01-26/4943/19 від 25.01.2019 року), в якому зазначив, що з 01.03.2016 року позивачу було призупинено нарахування та виплату пенсії у зв'язку з не підтвердженням фактичного місця проживання. Заборгованість з виплати пенсії відсутня, оскільки вона не нараховується. Відповідач 2 з заявленими позовними вимогами не погоджується, позов вважає не обґрунтованим та таким, що суперечить нормам матеріального права, що діють в системі пенсійного забезпечення, та просить залишити позов без задоволення.

Відповідачем 1 - Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Основ'янського району Харківської міської ради надало до суду відзив на адміністративний позов, в якому проти задоволення позову заперечує, з підстав того, що довідку позивача скасовано відповідно до вимог закону, зокрема ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

У період з 14.02.2019 року по 18.02.2019 року суддя Горшкова О.О. перебувала у відпустці.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою відповідно до довідки від 13.12.2017 року №0000438147 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3. Позивач як внутрішньо переміщена особа перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення адміністрації Основ'янського району Харківської міської ради.

Відповідно до пенсійного посвідчення НОМЕР_4 ОСОБА_1 є пенсіонером, отримує пенсію за віком та перебуває на обліку в Слобожанському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Харкова. З 01.03.2016 року Слобожанське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова призупинило виплату пенсії ОСОБА_1.

На адвокатський запит представника позивача Слобожанське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова листом від 27.11.2018 року за вих. №17302/48-01 повідомило, що протоколом засідання районної комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 29 від 16.07.2018 року ОСОБА_1 відмовлено в поновленні пенсії в зв'язку з не підтвердженням фактичного місця проживання.

Протоколом засідання районної комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 42 від 16.10.2018 року ОСОБА_1 скасовано дію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщено особи від 13.12.2017 року № НОМЕР_2 і відмовлено в поновленні виплат пенсії.

На адвокатський запит представника позивача Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Основ'янського району Харківської міської ради листом від 05.12.2018 року №7508/10 повідомлено, що рішенням Управління від 12.10.2018 року № 471 ОСОБА_1 скасовано дію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № НОМЕР_2 від 13.12.2017 року.

Так, на повідомлення, яке надіслане 06.07.2018 року УПСЗНА Основ'янського району Харківської міської ради, для проходження фізичної ідентифікації внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 не звертався. Повідомлення № 4376/10 від 16.07.2019 року про необхідність з'явитись до Управління, надіслане рекомендованим листом, повернулося з поштового відділення у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

Згідно листа Держприкордонслужби, отриманого Управлінням 22.08.2018 року, відомостей щодо перетину державного кордону України ОСОБА_1 у вказаний період не виявлено. На підставі цього Управління дійшло висновку, що ОСОБА_1 повернувся до покинутого місця постійного проживання (тривала відсутність понад 60 днів).

На підставі цього було винесено рішення № 471 від 12.10.2018 року про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 № НОМЕР_2 від 13.12.2017 року. Такі дії Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова та Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Основ'янського району Харківської міської ради позивач вважає протиправними, необґрунтованими та такими, що порушують його право на належне соціальне забезпечення.

Рішенням начальника Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Основ'янського району Харківської міської ради № 471 від 12.10.2018 року «Про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи» довідка № НОМЕР_3 ОСОБА_1 скасована 12.10.2018 року.

Не погодившись з такими діями відповідачів, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно з положеннями ст.12 зазначеного Закону, підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.

У разі неповідомлення внутрішньо переміщеною особою про її повернення до покинутого місця постійного проживання згідно з абзацом другим пункту 3 частини другої статті 9 цього Закону рішення про скасування дії довідки відповідно до пункту 3 частини першої цієї статті приймається на підставі інформації про тривалу відсутність (понад 60 днів) особи за місцем проживання, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання.

Інформацією, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання, є: дані, отримані з відповідних державних реєстрів; дані, отримані в результаті обміну інформацією структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; дані, отримані в результаті обміну інформацією структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад з громадськими об'єднаннями, волонтерськими, благодійними організаціями, іншими юридичними та фізичними особами, що надають допомогу внутрішньо переміщеним особам відповідно до статті 16 цього Закону.

Як передбачено положеннями п.3 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого Постановою КМУ № 365 від 08.06.2016 року, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення та/або робочі групи, що утворюються з представників територіальних підрозділів МВС, ДМС, СБУ, Національної поліції, Держфінінспекції, Держаудитслужби та Пенсійного фонду України за рішенням районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - робоча група) також можуть проводити додаткові перевірки фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи із складенням акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.

Відповідно до положень п.6 Порядку №365, за відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування представник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення або робочої групи робить відповідний запис в акті обстеження матеріально-побутових умов сім'ї і залишає внутрішньо переміщеній особі повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з'явитися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення для проходження фізичної ідентифікації. Представник робочої групи протягом одного робочого дня передає акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї відповідному структурному підрозділу з питань соціального захисту населення.

Однак, в письмовому поясненні, яке викладено у відзиві Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Основ'янського району Харківської міської ради судом встанослено, що додаткова перевірка фактичного місця проживання позивача не проводилась. Підставою для прийняття Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Основ'янського району Харківської міської ради оскаржуваного рішення була тривала відсутність (понад 60днів) особи за місцем проживання, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця проживання.

Як передбачено п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, соціальні виплати за рішенням комісій або органів, що здійснюють соціальні виплати, припиняються у разі: 1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати; 2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї; 3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат; 4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"; 5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Водночас, суд зазначає, що положеннями ст. 14 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" встановлено, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.

Відповідно до приписів ст.2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що рішення начальника Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Основ'янського району Харківської міської ради № 471 від 12.10.2018 «Про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи» підлягає скасуванню в частині скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №0000438147 ОСОБА_1.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон № 1058-IV.

Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах її повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Судом встановлено, що позивачу з 01.03.2018 року було призупинено виплату пенсії у зв'язку з відсутністю за фактичним місцем проживання відповідно до пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365. Однак вищезазначений Закон не містить такої підстави припинення виплати пенсії.

Водночас Закон № 1058-IV не передбачає такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, як наявність відомостей Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, які перетинають державний кордон "Аркан" з підстав перевірки місця фактичного проживання пенсіонера.

Конституційний Суд України у Рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зазначив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) дійшов висновку про те, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю в поводженні, яка порушувала статтю 14 Конвенції, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. При цьому Суд зауважив, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця поживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункти 51-54).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Отже, у вказаних рішеннях Конституційного Суду України та ЄСПЛ застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може пов'язуватися з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

Крім того, будь-які посилання Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова на встановлену законом підставу для призупинення виплати пенсії до суду не надано.

Окрім цього суд зазначає, що положення частини другої статті 7 Закону № 1207-VII не застосовуються до спірних правовідносин з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 7 Закону № 1207-VII виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території і не отримують пенсій та інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської Федерації, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною першою статті 3 Закону № 1207-VII для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) повітряний простір над територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини.

Таким чином, положення частини другої статті 7 Закону № 1207-VII не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки позивач не проживав на тимчасово окупованій території, визначеній частиною першою статті 3 цього Закону.

Стосовно посилань відповідачів на необхідність застосування до спірних правовідносин положень пункту 1 частини першої статті 10 та статті 20 Закону № 1706-VII, постанов Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» та від 08 червня 2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 10 Закону № 1706-VII Кабінет Міністрів України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади щодо вжиття ними необхідних заходів із забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб відповідно до цього Закону.

Частиною другою статті 20 Закону № 1706-VII визначено, що закони та інші нормативно-правові акти України діють в частині, що не суперечить цьому Закону.

Проте наведені положення Закону № 1706-VII не надають Кабінету Міністрів України повноважень на визначення випадків припинення виплати пенсій.

За змістом конституційних норм Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Преамбулою Закону № 1058-IV визначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

При цьому згідно з преамбулою Закону № 1706-VII цей Закон відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні (частина перша статті 2 Закону № 1706-VII).

Отже, ураховуючи наведені положення Закону № 1706-VII, Велика Палата Верховного Суду в межах апеляційного перегляду рішення у типовій зразковій справі №805/402/18-а прийшла до висновку, що прийняття законодавцем цього Закону спрямоване на встановлення додаткових гарантій дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб, до яких належить і позивач, а не на звуження обсягу їх прав, закріплених в інших законодавчих актах України, зокрема в частині першій статті 49 Закону № 1058-IV.

Відповідно до ч.2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини

У рішенні у справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Втручання Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про протиправність дій Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 та зобов'язання відновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2016 року та виплатити усі належні суми.

Окремо суд зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 02.10.2018 року по справі №227/2524/17, скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не є підставою для припинення виплати пенсії, передбаченою ст. 49 Закону № 1058. Також суд звертає увагу на те, що з 01.04.2016 року позивачу було призупинено виплату пенсії, у зв'язку з тим, що 12.10.2018 року була скасована дія довідки внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 371 КАС України передбачено негайне виконання рішення суду щодо присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення пенсії за один місяць.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 241-247, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Основ'янського району Харківської міської ради, Слобожанського об'єднаного управління пенсійного фонду України м. Харкова про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Скасувати рішення начальника Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Основ'янського району Харківської міської ради від 12.10.2018 №471 про скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 13.12.2017 року № НОМЕР_3, видану на ім'я ОСОБА_1.

Зобов'язати Слобожанське об'єднане управління пенсійного фонду України (м. Харкова вул. Гольдбергівська, 15, м. Харків, 61140, код ЄДРПОУ 41247824) відновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 код НОМЕР_1) з 01.04.2016 року.

Стягнути солідарно за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Основ'янського району Харківської міської ради (61001, місто Харків, пр. Гагаріна, 7, код ЄДРПОУ 03196630), Слобожанського об'єднаного управління пенсійного фонду України м. Харкова (м. Харкова вул. Гольдбергівська, 15, м. Харків, 61140, код ЄДРПОУ 41247824) на користь Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) судовий збір у розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять) грн. 60 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Cуддя Горшкова О.О.