Рішення № 80027846, 19.02.2019, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа №303/7043/18

2/303/201/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2019 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі головуючого-судді Куцкір Ю.Ю.

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мукачево цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_2 академії внутрішніх справ України – ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування витрат, пов’язаних з утриманням у навчальному закладі, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_2 академії внутрішніх справ – ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 про відшкодування витрат, пов’язаних з утриманням у навчальному закладі.

Позов мотивований тим, що 25.08.2014 року між НАВСУ та ОСОБА_4 було укладено Договір №14-384 про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України згідно до якого останній навчався за рахунок коштів державного бюджету. Наказом ректора НАВСУ від 11.08.2014 року №128 о/с ОСОБА_4 з 15.08.2014 року зараховано курсантом на перший курс денної форми навчання за державним замовленням. Наказом НАВС від 06.11.2015 року №192 о/с відповідача було звільнено за п.9 ХІ Закону України «Про ОСОБА_2 поліцію» та ст.61 Закону України «Про вищу освіту» і відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за п.63 «к» (у зв’язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації). Наказом НАВС від 11.11.2015 року №202 о/с відповідача відповідно до п.3 ст.47, п.1 ст.81 та п.12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ОСОБА_2 поліцію» було призначено на посаду із присвоєння спеціальних звань. Наказом НАВС від 31.03.2016 року №33 о/с відповідача було відраховано з НАВС та звільнено зі служби в поліції за п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про ОСОБА_2 поліцію» - за власним бажанням.

З 15.08.2014 року по 01.04.2016 року відповідно до умов Договору, відповідач у період навчання перебував на державному забезпеченні харчуванням, речовим майном, грошовим утриманням та житлом із надання комунальних послуг. Укладення договору та обов’язок відшкодування витрат за навчання у разі дострокового звільнення передбачено ст.18 Закону України «Про міліцію» (діючого на момент вступу відповідача). Відповідно курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовуються Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов’язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку. У зв’язку з тим, що відповідач добровільно не сплатив витрати, пов’язані з його утриманням у навчальному закладі, представник позивача просить суд стягнути з останнього 21 745,59 гривень.

Представник позивача ОСОБА_2 академії внутрішніх справ України – ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився надіславши до суду заяву про розгляд справи без його участі, просить суд позов задоволити з підстав наведених в ньому.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання повторно не з’явився хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином про причину неявки суд не повідомив.

Вивчивши позовну заяву з доданими до неї матеріалами та аналізуючи в сукупності докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.3, 4 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

ОСОБА_5 ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст.76, ч.1, 2 ст.77, ст.ст.79 і 80 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом встановлено, що 25.08.2014 року між ОСОБА_2 академією внутрішніх справ України, Головного управління МВС України в Закарпатській області та ОСОБА_4 було укладено Договір №14-384 про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України (ОСОБА_2 академії внутрішніх справ), (а.с. 6).

ОСОБА_5 з наказу ОСОБА_2 академії внутрішніх справ №128 о/с від 11.08.2014 року ОСОБА_4 було зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра за державним замовленням з 15.08.2014 року (а.с. 7).

ОСОБА_6 з наказу №192 о/с від 06.11.2015 року по особовому складу передбачено, що ОСОБА_4, курсанта 2-го курсу факультету підготовки фахівців для підрозділів кримінальної поліції, згідно ст.61 ЗУ «Про вищу освіту» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено у запас Збройних Сил з продовженням навчання у ОСОБА_2 академії внутрішніх справ 06.11.2015 року (а.с. 8).

Відповідно до ОСОБА_6 з наказу №33 о/с віж 31.03.2016 року по особовому складу, за п.7 ч.1 ст.77 (за власним бажанням) ЗУ «Про ОСОБА_2 поліцію» ОСОБА_4 звільнено, відраховано його з числа курсантів 2-го курсу факультету №2 навчально-наукового інституту №1 за власним бажанням. Сума фактичних витрат на підготовку звільненого курсанта становить 28 845,59 гривень (а.с. 10-22).

Статтею 25 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ передбачено порядок підготовки громадян України для проходження військової служби на посадах рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу. Так, зарахування громадян України до вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів проводиться на добровільних засадах відповідно до особистих заяв після успішного складення вступних іспитів та відповідних випробувань.

Громадяни України, які в установленому порядку зараховані до вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів для здобуття певних освітніх та освітньо-кваліфікаційних рівнів і не мають звань офіцерського складу, вважаються курсантами, а ті, що мають такі звання, - слухачами.

З громадянами України курсантами вищого військового навчального закладу (яким виповнилося 18 років), військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладається контракт про проходження військової служби (навчання).

Приписами ч.2 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що закінчення проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до ч.10 ст.25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», курсанти та слухачі в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу відшкодовують центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

На підставі зазначених норм Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 року №964 був затверджений «Порядок відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах» (далі - «Порядку відшкодування затрат...»), який визначає механізм відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому військовому навчальному закладі у разі дострокового розірвання контракту на проходження військової служби (навчання), у зв'язку з небажанням продовжувати навчання або порушенням дисципліни, а також у разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб «офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу.

Відповідно до пунктів 3, 4 вказаного Порядку відшкодування витрат здійснюється вищим навчальним закладом у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням, перевезенням до місця проведення щорічної відпустки та у зворотному напрямку, оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

У подальшому, на виконання зазначених норм Порядку відшкодування витрат, виданий спільний наказ Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 року №419/831/240/605/537/219/534, яким затверджений «Порядок розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах» (далі - «Порядок розрахунку витрат...»).

Навчальним закладом, відповідно до вимог вищенаведених «Порядку відшкодування витрат...» та «Порядку розрахунку витрат...» були розраховані фактичні витрати, пов’язані з утриманням ОСОБА_4 в ОСОБА_2 академії внутрішніх справ з дня його зарахування по день виключення зі списків особового складу, загальна сума яких склала 28 845,59 гривень, з яких останнім добровільно відшкодовано тільки 7 100 гривень.

Пунктом 7 «Порядку відшкодування витрат...», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 року №964, визначено, що у разі відмови курсанта добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Оскільки ОСОБА_4 відраховано з навчального закладу за його особистим рапортом, тому суд вважає, що він має відшкодувати позивачу фактичні витрати, пов’язані з його утриманням у навчальному закладі.

Належних і допустимих доказів, які б спростовували факт витрачання позивачем коштів у зазначеному розмірі на утримання ОСОБА_4 у навчальному закладі протягом зазначеного періоду або невідповідності розміру цих витрат вимогам діючих нормативних актів, відповідач не надав.

Станом на час розгляду справи ОСОБА_4 самостійно не відшкодовано в повному обсязі витрати пов’язані з його утримання у ОСОБА_2 академії внутрішніх справ України та не надано суду доказів, що спростовують викладені в позовній заяві обставини.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що витрати, пов’язані з утриманням ОСОБА_4 у вищому навчальному закладі у сумі 21 745,59 гривень відповідачем не відшкодовано, те, що заборгованість у вказаному розмірі підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог. Тому, суд вважає, що з ОСОБА_4 на користь позивача слід стягнути фактичні витрати, пов’язані з навчанням в сумі 21 745,59 гривень, тобто різницю між сумою добровільно сплаченою і сумою, яка підлягає сплаті.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, ст.ст.526, 623 ЦК України, Постановою Кабінету Міністрів України №964 від 12.07.2006 року, Порядком розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженим наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16 липня 2007 року №419/831/240/605/537/219/534, суд, -

РІШИВ:

Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 академії внутрішніх справ України вартість витрат, пов’язаних з утриманням у навчальному закладі у сумі 21 745 (двадцять одну тисячу сімсот сорок п’ять) гривень 59 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 академії внутрішніх справ України сплачену суму судового збору у розмірі 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) гривні.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п.15.5 п.15 ч.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто через Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області.

Позивач: ОСОБА_2 академія внутрішніх справ України, місце знаходження 03035, м.Київ, пл.Солом`янська, 1, ЄДРПОУ 08751177, МФО 820172, р/р 31259202100175 у ДКСУ м.Київ.

Відповідач: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_2.

Повний текст рішення складено 19.02.2019 року.

Головуючий Ю.Ю. Куцкір