Рішення № 80027318, 13.02.2019, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/8611/18

Провадження № 2/0182/300/2019

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2019 року Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Рибакової В.В.

при секретарі Затуливітер Н.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нікополя цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 12.11.2018 року звернувся до суду з зазначеним позовом (а.с.1-3), посилаючись на наступні обставини.

01.10.2015 року на підставі наказу № 437 ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» за строковим договором на посаду різальника матеріалів та виробів у цех виробництва трикотажу (ЦВТ) ПАТ НЗФ.

01.01.2016 року на підставі наказу №104, строковий трудовий договір з ОСОБА_1 продовжено до 30.03.2016 року.

01.04.2016 року на підставі наказу №359, ОСОБА_1 переведено на постійне місце роботи на посаду різальника матеріалів та виробів у цех виробництва трикотажу (ЦВТ) ПАТ НЗФ.

За період роботи, який дає право на щорічну відпустку, а саме за робочий рік з 01.10.2017 року по 01.10.2018 року, відповідач використав 17 календарних днів щорічної відпустки з 04.06.2018 року по 20.06.2018 року, що підтверджується наказом (розпорядженням) про надання відпустки №1255 від 05.05.2018 року. У 2018 року відповідач використав у березні 21 день, у травні 2 дні, у червні місяці 17 днів чергової відпустки.

Відповідач подав на ім’я начальника управління персоналом ОСОБА_2 заяву згідно якої просив звільнити його з заводу у зв’язку зі зміною місця проживання з 03.07.2018 року. Відповідно до наказу № 587 від 02.07.2018 року про припинення трудового договору, відповідача 03.07.2018 року було звільнено з заводу за ст. 38 КЗпП України. Під час звільнення, при проведенні остаточного розрахунку з працівником, за відповідачем виникла заборгованість перед підприємством в розмірі 4300,86 грн. за невідпрацьовані дні відпустки у кількості 11 календарних днів. При звільненні з підприємства ОСОБА_1 написав розписку на погашення заборгованості та зобов’язався погасити заборгованість в термін до 31.08.2018 року.

Станом на 01.09.2018 року заборгованість перед підприємством відповідачем не погашена.

На підставі викладеного, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 4300 грн. 86 коп. та понесені судові витрати.

Ухвалою судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.12.2018 року позовну заяву Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, відкрито провадження по справі, призначено проведення першого судового засідання для розгляду справи по суті на 13.02.2019 року об 15.30 год. (а.с.37,38).

Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, просить позов задовольнити, на заочний розгляд згодний (а.с.32,43).

Згідно відомостей адресно-довідкового підрозділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 04.12.2018 року, що надійшла на запит суду 10.12.2019 року, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованим або знятим з реєстрації не значиться (а.с.36).

Відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України, відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи. На ці випадки поширюється правило частини четвертої цієї статті.

З огляду на положення ч.11 ст.128 ЦПК України, відповідач про день, час та місце розгляду справи повідомлявся через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с.39,41). Також ухвалу судді від 11.12.2018 року, судову повістку, копію позову з додатками направлено відповідачу за адресою зазначеною в позові. До суду повернувся поштовий конверт з судовою повісткою з викликом у судове засідання на 13.02.2019 року о 15.30 год., як не вручений у зв’язку з закінченням терміну зберігання (а.с.42). У відповідності до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України судова повістка вважається врученою.

Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд на підставі ст.280 ЦПК України розглянув справу заочно.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню на підставі наступного.

Як вбачається з наказу (розпорядження) № 437 про прийом на роботу, ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» за строковим трудовим договором з 01.10.2015 року зі строковим випробуванням 3 місяці (по 31.12.2015 року) на посаду різальника матеріалів та виробів у цех виробництва трикотажу (ЦВТ) (а.с.6). На ОСОБА_1 було заведено особову картку №48947, табельний номер 33321 (а.с.12,13).

Як вбачається з наказу (розпорядження) № 104 про переведення на іншу роботу, ОСОБА_1 було переведено на іншу роботу з 01.01.2016 року по 30.03.2016 року, причина переведення – продовження строкового трудового договору, посада - різальник матеріалів та виробів у цех виробництва трикотажу (ЦВТ) (а.с.7).

Як вбачається з наказу (розпорядження) № 359 про переведення на іншу роботу, ОСОБА_1 було переведено на іншу роботу з 01.04.2016 року, причина переведення – переведення на постійне місце роботи, посада - різальник матеріалів та виробів у цех виробництва трикотажу (ЦВТ) (а.с.8).

02.07.2018 року відповідач звернувся до начальника управління персоналом ОСОБА_2 з заявою по звільнення за власним бажанням у зв’язку зі зміною місця проживання з 03.07.2018 року (а.с.9).

Згідно наказу (розпорядження) № 1255 про надання відпустки від 05.05.2018 року, ОСОБА_1 за робочий рік з 05.04.2017 року по 05.04.2018 року включно, було надано щорічну відпустку у кількості 40 календарних днів. Використано за 2018 рік – 21+2 дня. Всього за період з 04.06.-20.06.2018 року відпустка склала 17 робочих днів (а.с.14).

На підставі наказу (розпорядження) № 587 про припинення трудового договору від 02.07.2018 року відповідача 03.07.2018 року було звільнено на підставі особистої заяви (а.с.11).

Згідно довідки АТ «Нікопольський завод феросплавів», ОСОБА_1 працювавши на підприємстві, в 2018 році використав в березні 21 день, в квітні 2 дні, в червні 17 днів чергової відпустки. На дату звільнення 03.07.2018 року чергової відпустки напрацював 29 днів. Кількість днів надмірно використаної відпустки склала 11 днів (а.с.15).

Як вбачається з довідки-розрахунку заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 (а.с.16), в червні 2018 року відповідачу була надана чергова тарифна відпустка за період з 01.10.2017 року по 01.10.2018 року тривалістю 17 календарних днів з 04.06.2018 року по 20.06.2018 року. Згідно наказу про звільнення № 587 від 02.07.2018 року при звільненні з 03.07.2018 року було здійснено утримання за надмірно використану відпустку в кількості 11 к.д. Таким чином при кінцевому розрахунку борг за ОСОБА_1 склав 4300 грн. 86 коп. Викладене підтверджується розрахунковими листами за травень-липень 2018 року (а.с.17-19).

03.07.2018 року ОСОБА_1 на ім’я головного бухгалтера ОСОБА_3 була написана розписка на погашення боргу (а.с.10). Відповідач зобов’язався погасити заборгованість по заробітній платі, що виникла перед ПАО НЗФ станом на 03.07.2018 року у розмірі 4904 грн.12 коп., шляхом внесення готівкових коштів в касу ПАО НЗФ.

03.08.2018 року на підставі Рішення Загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» було змінено найменування Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» на Акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» (а.с.21-23).

Відповідно до п.2 ч.2 ст.127 КЗпП України, відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5, 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв'язку з переходом на пенсію.

Згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», при вирішенні спорів, пов’язаних із застосуванням ст.127 КЗпП, суди мають враховувати, що не утримані при звільненні суми за невідпрацьовані дні використаної працівником відпустки не можуть бути стягнені з нього судом у тому разі, коли трудовий договір припинено з підстав, зазначених у пунктах 3, 5, 6 ст. 36, пунктах 1, 2, 5 ст.40 КЗпП, а також при направленні на навчання та у зв’язку з виходом на пенсію. Роботодавець може звернутися із зазначеними вимогами до суду стосовно до правил ч.2 ст.233 КЗпП протягом одного року з дня виникнення права на відрахування відповідних сум.

Відповідно до п. 2.7 Положення про порядок розрахунку і виплати грошової винагороди при наданні щорічної відпустки (дане положення є додатком № 4 до Колективного договору на 2013 - 2014 рік, яке діє на даний час), у всіх випадках звільнення, окрім випадків, зазначених у п. 2.6 цього Положення, з виплат остаточного розрахунку працівника, який використав щорічну відпустку у поточному році, але на час звільнення не має права на щорічну відпустку повної тривалості, утримується сума грошової винагороди за невідпрацьований час.

Вказана заборгованість відповідачем не погашена.

За таких обставин, суд вважає за необхідне позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 4300 грн. 86 коп.

Також, на підставі ч.1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1762 грн. 00 коп., сплачений останнім при подачі позову (а.с.4).

Керуючись ст.ст. 12,13,81,89,141,259,263-265,268,280-282,284,354, п.п.15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень ЦПК України, п.2 ч.2 ст.127 КЗпП України, -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» (місцезнаходження: 53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд.310, код ЄДРПОУ 00186520) до ОСОБА_1 (РНОКПП–3227122917, зареєстрованим/знятим з реєстрації не значиться; останнє відоме місце проживання за адресою: 53200, АДРЕСА_1) про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» заборгованість в сумі 4300 грн. 86 коп. (чотири тисячі триста грн. 86 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» судовий збір у розмірі 1762 грн. 00 коп. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: ОСОБА_4