Рішення № 80027059, 22.02.2019, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

№ 243/362/17

Справа № 2/243/801/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2019 року Слов’янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючий суддя Пронін С.Г.

за участю

секретаря Маслової К.С.

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Слов’янську Донецької області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 10 квітня 2012 року між позивачем і ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит у сумі 300 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Вказав, що відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківський послуг, - позичальник зобов’язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених укладеним договором. Зазначив, що свої зобов’язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору. Натомість відповідач свої обов’язки за вказаним договором не виконав і станом на 30 листопада 2016 року сума заборгованості за кредитним договором складає 13 095 гривень 02 копійки, яка складається з наступного: 1 954 гривні 26 копійок – заборгованість за кредитом; 10 041 гривня – заборгованість за відсотками за користування кредитом; 500 гривень – штраф (фіксована частина) відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг; 599 гривень 76 копійок – штраф (процентна складова) відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг. Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитом, а також понесені позивачем судові витрати.

Представник позивача ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності № 9589-К-О від 10 листопада 2017 року, в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити АТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні позову, оскільки суму боргу за тілом кредиту він сплатив, а тому й відсотки за користування кредитом, а також штрафи за невиконання умов кредитного договору, позивач йому нараховував неправомірно. Крім того, відповідач у судовому засіданні заперечував проти стягнення з нього судового збору у зв’язку з тим, що він у відносинах, що склалися між ним та банком, є споживачем, а отже звільнений від сплати судового збору.

Суд, вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

10 квітня 2012 року відповідачем ОСОБА_2 було особисто підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку. З цієї Анкети-заяви слідує, що ОСОБА_2 ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами Банку, які були йому надані для ознайомлення в письмовому вигляді. Своїм підписом він підтвердив своє зобов’язання виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, які викладені на офіційному банківському сайті ПриватБанку, а також регулярно знайомитися з їх змінами на сайті ПриватБанку. Крім цього в цій анкеті-заяві зазначено, що клієнт згоден з тим, що ця Заява разом з Пам’яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між

ним та позивачем АТ КБ «ПриватБанк» договір про надання банківських послуг. На підставі цієї заяви та проти чого й не заперечує сам відповідач, йому 10 квітня 2012 року було надано кредит у сумі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Згідно з вимогами частини 1 статті 207 ЦК України слідує, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною 1 статті 628, статтею 629 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 підтвердив свою згоду на те, що підписана Анкета-заява разом з «Пам’яткою клієнта», «Умовами та правилами надання банківських послуг», та «Тарифами Банку» складає між ним та Банком договір, що підтверджується підписом у заяві, суд приходить до переконання про укладення сторонами саме кредитного договору, невід’ємними частинами якого є Анкета-заява, «Пам’ятка клієнта», «Умови та правила надання банківських послуг» й «Тарифи Банку», та отримання в зв’язку з цим відповідачем кредиту у сумі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Згідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання недопустима. Статтями 526, 527, 530 ЦК України передбачені загальні умови виконання зобов’язання, а саме: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З розрахунку заборгованості за договором № б/н від 10 квітня 2012 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом – ОСОБА_2, станом на 30 листопада 2016 року, вбачається, що станом на 30 листопада 2016 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 1 974 грн. 26 коп., що складається з поточної заборгованості за кредитом у розмірі 1 886 грн. 50 коп. та простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 87 грн. 76 коп.

Разом з тим, суд не приймає до уваги надану відповідачем довідку № 49, видану йому 15 січня 2019 року військовою частиною 3035 про зарахування його заробітної плати за листопад 2018 року у сумі 3 046 грн. 35 коп. на розрахунковий рахунок, відкритий у ПАТ КБ «ПриватБанк», адже вказана довідка свідчить лише про виплату заробітної плати військовою частиною 3035 відповідачу у листопаді 2018 року через установу АТ КБ «ПриватБанк», а не про погашення відповідачем суми його заборгованості перед позивачем за тілом кредиту у кредитному договорі № б/н від 10 квітня 2012 року.

Таким чином, враховуючи, що станом на 30 листопада 2016 року розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитом становить 1 974 грн. 26 коп., натомість приймаючи до уваги, що АТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути з ОСОБА_2 суму боргу за кредитом у розмірі 1 954 грн. 26 коп., а відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу за тілом кредиту саме у розмірі 1 954 грн. 26 коп.

Що стосується вимог АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

З розрахунку заборгованості за договором № б/н від 10 квітня 2012 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом – ОСОБА_2, станом на 30 листопада 2016 року, вбачається, що станом на 30 листопада 2016 року заборгованість відповідача перед позивачем за відсотками за користування кредитом становить 10 041 гривня.

Отже приймаючи до уваги, що ОСОБА_2 станом на 30 листопада 2016 року грошовими коштами, наданими йому позивачем на виконання ним умов кредитного договору № б/н від 10 квітня 2012 року, користувався, та кредитні правовідносини між сторонами не припинялися, суд приходить до висновку, що і в цій частині позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» знайшли своє підтвердження, а тому підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про сплату відповідачем штрафу (фіксованої частини) в розмірі 500 гривень та штрафу (процентної складової) в розмірі 599 гривень 76 копійок, то суд в цій частині керується наступним.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Згідно з вимогами ст. 2 вказаного Закону України на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов’язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

На час розгляду справи в суді Указ Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не прийнятий.

Так, в ході судового розгляду цієї справи було встановлено, що зареєстрованим та постійним місцем проживання відповідача є с. Черкаське Слов’янського району Донецької області, яке входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02 грудня 2015 року.

З розрахунку заборгованості за договором № б/н від 10 квітня 2012 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом – ОСОБА_2, станом на 30 листопада 2016 року, слідує, що станом на 14 квітня 2014 року заборгованість відповідача перед АТ КБ «ПриватБанк» за штрафами відсутня, у зв’язку з чим у цій частині позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» не підлягають задоволенню.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача судових витрат, суд виходить з вимог ст. 141 ЦПК України, якою передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, та не приймає до уваги доводи ОСОБА_2 про звільнення його від сплати судового збору як споживача банківських послуг, оскільки частиною третьою статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що від сплати судового збору звільняються споживачі за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Таким чином, оскільки у даній цивільній справі ОСОБА_2 є не позивачем, а відповідачем, та суд дійшов висновку про порушення умов кредитного договору, тобто цивільного договірного зобов’язання, саме відповідачем, а не позивачем, то і підстави для застосування до ОСОБА_2 положень ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» відсутні.

Так, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню заборгованість за кредитом в розмірі 1 954 гривні 26 копійок та заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 10 041 гривня. Отже сума задоволених позовних вимог становить 91,60% (11 995,26 грн. * 100% / 13 095,02 грн.). Тому судовий збір, що підлягає стягненню з відповідача становить: 1 465 гривень 60 копійок (1 600 грн. * 91,60% / 100%).

Що стосується наданих відповідачем подяк за виконанням ним військових обов’язків, то суд також не приймає їх до уваги у якості підстави для звільнення його від виконання кредитного договору № б/н від 10 квітня 2012 року, оскільки нормами цивільного законодавства чітко визначений перелік підстав для припинення договірних зобов’язань, та який не включає у себе таку підставу для припинення договору або звільнення від його виконання як подяка особі за певні якості або заслуги.

За таких обставин суд приходить до висновку, що з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягають стягненню: заборгованість за кредитом в розмірі 1 954 гривні 26 копійок, заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 10 041 гривня, а також судовий збір в розмірі 1 465 гривень 60 копійок.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-268, 273 ЦПК України, ст. ст. 525, 526, 527, 530, 1048, 1049, 1050, 1056-1, 1054, 1055 ЦК України, ч. 1, 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, на рах. 29092829003111, МФО 305299, код ЕДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором № б/н від 10 квітня 2012 року, яка станом на 30 листопада 2016 становить 11 995 (одинадцять тисяч дев’ятсот дев’яносто п’ять) гривень 26 копійок та складається з заборгованості за кредитом в розмірі 1 954 гривні 26 копійок та заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 10 041 гривня, а також судовий збір у розмірі 1 465 (одна тисяча чотириста шістдесят п’ять) гривень 60 копійок.

В іншій частині позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 22 лютого 2019 року.

Суддя Слов’янського

міськрайонного суду ОСОБА_3