Рішення № 80027051, 22.02.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5651/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Білостоцького О.В.

При секретарі: Єренкевич О.А.

За участю сторін:

Представника позивача: Нестерової О.В.

Представника відповідача: Хвостікової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Новікон» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Новікон» до Державної фіскальної служби України, в якому позивач просить суд: визнати протиправними та скасувати рішення Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі Комісія, Комісія ДФС України) №475440/36501757 від 22.12.2017 року, №475441/36501757 від 22.12.2017 року, №475442/36501757 від 22.12.2017 року, №475443/36501757 від 22.12.2017 року; зобов'язати відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні позивача №208 від 22.11.2017 року, №209 від 22.11.2017 року, №283 від 30.11.2017 року та № 284 від 30.11.2017 року, станом на дату подання їх на реєстрацію.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним у встановленому законодавством порядку було складено та направлено до контролюючого органу податкові накладні №208 та №209 від 22.11.2017 року, №283 та №284 від 30.11.2017 року, реєстрацію яких необґрунтовано було зупинено. Підставою для зупинення Комісією ДФС України було зазначено відповідність податкових накладних пункту 6 Критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної, затверджених наказом Міністерства фінансів України №567 від 13.06.2017 року.

На підтвердження правомірності та реальності господарських операцій, відображених у податкових накладних №208 та №209 від 22.11.2017 року, №283 та № 284 від 30.11.2017 року, позивачем 18.12.2017 року було направлено до ДФС України пояснення та первинні документи. Однак Комісією були прийняті рішення №475440/36501757, №475441/36501757, №475442/36501757 та №475443/36501757 від 22.12.2017 року про відмову в реєстрації податкових накладних відповідно №208 від 22.11.2017 року, №209 від 22.11.2017 року, №283 від 30.11.2017 року та №284 від 30.11.2017 року.

Вищезазначені рішення позивач вважає незаконними, необґрунтованими, таким, що не враховують специфіку діяльності позивача та не містить конкретної інформації щодо причин та підстав для їх прийняття.

Ухвалою суду від 20.11.2018 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Новікон» до Державної фіскальної служби України було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження із повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання

21.01.2018 року ухвалою суду подальший розгляд справи було вирішено проводити в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.

15.02.2019 року у справі було проведено підготовче судове засідання, в яких представниками позивача та відповідача були надані пояснення по справі та відзив на адміністративний позов (т. 2 а.с. 120-124).

15.02.2019 року протокольною ухвалою суду підготовче провадження у справі було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 15.02.2019 року представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник Державної фіскальної служби України проти задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Новікон» заперечувала з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов (т. 2 а.с. 120-124) та зазначила, що рішення комісії ДФС України №475440/36501757, №475441/36501757, №475442/36501757, №475443/36501757 від 22.12.2017 року, якими позивачу було відмовлено у реєстрації податкових накладних №208 та №209 від 22.11.2017 року, №283 та № 284 від 30.11.2017 року, є правомірними та законними, з огляду на ненадання платником податків копій первинних документів, визначених Вичерпним переліком, а саме: документів щодо оплати товару, актів-приймання передачі товару, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних тощо.

Судом під час розгляду справи встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Новікон» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 12.05.2009 року за №1 556 102 0000 035475 (т. 2 а.с. 75-81).

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності позивача є: виробництво будівельних виробів із пластмас (основний); виробництво інших виробів із пластмас; установлення столярних виробів; оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; будівництво житлових і нежитлових будівель (т. 2 а.с. 75-81).

Як було встановлено судом, з метою здійснення власної господарської діяльності товариство з обмеженою відповідальністю «Новікон» (як постачальник) 04.10.2016 року уклало договір №04/10/2016 із ТОВ «Миколаївпромбудмонтаж» (як покупцем), за умовами якого позивач зобов'язувався передати товар у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити за товар на умовах договору. Предметом товару є конструкції металопластикові (т. 2 а.с. 15-17).

Відповідно до п. 4.1-4.3 вказаного договору вартість кожної партії товару, що поставляється згідно з цим договором, визначається у додатку до договору або у рахунках-фактурах, що складені згідно замовлення покупця. Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється в безготівковому порядку. Покупець зобов'язаний здійснити попередню оплату у розмірі 100% вартості партії протягом 14 (чотирнадцяти) банківських (робочих) днів з моменту отримання рахунку-фактури або погодження сторонами додаткової угоди до договору.

На виконання зазначеного договору позивачем були виписані на адресу ТОВ «Миколаївпромбудмонтаж» наступні рахунки-фактури: №458 від 11.10.2017 року, №414 від 28.10.2017 року та №509 від 06.11.2017 року (т. 1 а.с. 44, 112, 194, т. 2 а.с. 20).

На підставі зазначених рахунків ТОВ «Миколаївпромбудмонтаж» здійснило на банківські рахунки ТОВ «Новікон» передоплати у наступних розмірах:

по рахунку №458 від 11.10.2017 року - передоплата від 22.11.2017 року на суму 10 000, 00 грн. та 30.11.2017 року на суму 16476, 00 грн.; (т. 1 а.с. 51, 119, 201, т.2 а.с.27);

по рахунку №509 від 06.11.2017 року - передоплата від 22.11.2017 року на суму 20 000, 00 грн.; (т. 1 а.с. 51, 119);

по рахунку №414 від 28.10.2017 року - передоплата від 30.11.2017 року на суму 12 287, 00 грн. (т. 1 а.с. 201, т. 2 а.с. 27).

За результатами першої події, а саме отримання він контрагента вищезазначених грошових коштів, товариство з обмеженою відповідальністю «Новікон» виписало та подало на реєстрацію в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкові накладні №208 та №209 від 22.11.2017 року, №283 та № 284 від 30.11.2017 року (т.1 а.с.28, 96, 178, т. 2 а.с. 4).

Згідно квитанцій від 13.12.2018 року податкові накладні №208 та №209 від 22.11.2017 року, №283 та № 284 від 30.11.2017 року були доставлені до Державної фіскальної служби України, але їх реєстрацію було зупинено з посиланням на п.201.16 ст. 201 Податкового кодексу України (т. 1 а.с. 29, 97, 179, т. 2 а.с. 5).

В квитанціях податковим органом було зазначено, що "податкові накладні відповідають критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 року №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 3925". Також даною квитанцією запропоновано товариству з обмеженою відповідальністю «Новікон» надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК, та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу.

18.12.2017 року, на виконання пп. 201.16.2 п. 201.16 ст. 201 ПК України, позивач направив до ДФС України повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по кожній із зазначеної податковій накладній з поясненнями (т. 1 а.с. 30-36, 98-104, 180-186, т. 2 а.с. 6-12) та відповідним пакетом первісної документації, а саме: договором №04/10/2016 від 04.10.2016 року (т. 1 а.с. 37 -41, 107-109, 187-191, т. 2 а.с.13-17), рахунками на оплату №458 від 11.10.2017 року, №414 від 28.10.2017 року та №509 від 06.11.2017 року (т. 1 а.с. 42-44, 110-112, 192-194, т. 2 а.с. 18-20), виписками з банківських рахунків позивача (т. 1 а.с. 49-51, 117-119, 199-201, т.2 а.с. 25-27), договорами поставки, укладеними з контрагентами-постачальниками позивача ТОВ «РЕХАУ», ТОВ «ВІНПРО», ТОВ «ГЛАС ТРЬОШ ОДЕСА» та первинними документами на підтвердження виконання зазначених договорів (т.1 а.с.52-82, 120-152, 201-233, т. 2 а.с. 28-60).

Разом з тим, рішеннями Комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №475440/36501757, №475441/36501757, №475442/36501757, №475443/36501757 від 22.12.2017 року, позивачу було відмовлено у реєстрації податкових накладних №208 та №209 від 22.11.2017 року, №283 та № 284 від 30.11.2017 року, оскільки надані документи складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС України рішення про реєстрацію податкової накладної (т. 1 а.с. 83-84, 153-154, 234-235, т. 2 а.с. 61-62).

Не погодившись із зазначеними рішеннями та вважаючи їх протиправними і необґрунтованим, позивач 26.03.2018 року звернувся зі скаргами до Держаної фіскальної служби України (т. 1 а.с. 85-93, 155-162, 236-243, т. 2 а.с. 63-70). Разом з тим, на момент звернення з даним адміністративним позовом до суду, позивач відповіді на свої скарги так і не отримав.

Відтак, вичерпавши всі законні заходи щодо досудового врегулювання спору, товариство з обмеженою відповідальністю «Новікон» звернулось до суду із даним адміністративним позовом.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши письмові докази у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - ПК України).

Згідно пп. "а", "б" п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається, виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Як було встановлено судом, позивачем за правилами першої події, а саме за датою отримання відповідних сум передоплати, було виписано та подано на реєстрацію в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкові накладні №208 та №209 від 22.11.2017 року, №283 та № 284 від 30.11.2017 року.

За приписами п. 74.2 ст. 74 ПК України (в редакції, чинній на час зупинення реєстрації податкової накладної) в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (пункт 74.3 статті 74 ПК України).

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначений Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 (далі - Порядок №1246).

Згідно п. 12 Порядку №1246 (в редакції, чинній на час зупинення реєстрації податкової накладної) після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до п. 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених п.12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Аналогічні норми містить підпункт 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України (в редакції, чинній на час зупинення реєстрації податкової накладної), згідно яких реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування.

Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З квитанцій від 13.12.2017 року вбачається, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкових накладних №208 та №209 від 22.11.2017 року, №283 та № 284 від 30.11.2017 року критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН, затверджених Наказом МФУ від 13.06.2017 року №567.

Разом з тим суд зазначає, що пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України №567 (далі - Критерії) (в редакції чинній на час зупинення реєстрації податкової накладної) визначено, що моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за декількома критеріями, а саме:

- обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разу більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

- відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Податкового кодексу України, стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.

- розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку на додану вартість, якщо передбачається зміна вартості товару/послуг більше ніж удвічі та/або зміна номенклатури товарів/послуг (для кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД - зміна перших чотирьох цифр кодів, а для кодів послуг відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг - перших двох цифр кодів).

Аналізуючи вищезазначені норми, суд доходить висновку, що приписами пункту 6 Критеріїв визначено декілька критеріїв оцінки ступеня ризиків, на підставі чого податковий орган повинен був у квитанціях від 13.12.2017 року чітко зазначити вид критерію, якому не відповідають податкові накладні №208 та №209 від 22.11.2017 року та №283 та № 284 від 30.11.2017 року.

Разом з тим зі змісту Квитанцій від 13.12.2017 року про зупинення реєстрації податкових накладних вбачається, що фіскальним органом зазначено лише загальне посилання на відповідність цих податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених Наказом № 567, що на думку суду, не свідчить про виконання контролюючим органом вимог пп. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України.

Викладення у вказаній квитанції речення про «невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 3925» та віднесення з цих підстав податкових накладних №208 та №209 від 22.11.2017 року, №283 та № 284 від 30.11.2017 року до пункту 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків суд вважає необґрунтованим, оскільки такого критерію не визначено у пункті 6 наказу Міністерства фінансів України №567.

З цього приводу судом прийнято до уваги під час офіційного з'ясування обставин у справі твердження представника позивача про те, що ТОВ «Новікон» є виробником металопластикових конструкцій (вікон, дверей та ін.), у зв'язку із чим задля впровадження діяльності придбавав матеріали (склопакети, профілі ПВХ, ущільнювачі, фурнітуру та ін.) у контрагентів ТОВ «РЕХАУ», ТОВ «ВІНПРО», ТОВ «ГЛАС ТРЬОШ ОДЕСА» на підставі договорів поставки №10021207 від 17.08.2009 року, №2 від 01.12.2016 року, №010117-01 від 10.01.2017 року, що підтверджується вибірково наданими до суду видатковими накладними (т.1 а.с.54-82, 120-152, 201-233, т.2 а.с.28 -60). При цьому такі матеріали мають відмінні коди УКТ ЗЕД (ДКПП) ніж кінцева його продукція та сировина, оскільки підприємство позивача є виробником, а не займається посередницькою діяльністю.

При вирішенні справи судом також враховано і те, що невизначення контролюючим органом конкретного виду критерію, який встановлений п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567 прямо впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів, перелік яких міститься у Вичерпному переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017року №567 (далі Вичерпний перелік документів Наказу №567).

Так, пунктом 1 Вичерпного переліку документів Наказу №567 (в редакції, чинній на час зупинення реєстрації податкової накладної), зазначено перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН у розмірі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, зокрема:

1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договору, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантажування продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором або/законодавством;

2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

З аналізу норм законодавства слідує, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Як вбачається зі змісту Квитанцій про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН по податковій накладній, фіскальним органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних, та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу.

Таким чином, у Квитанціях від 13.12.2017 року фіскальним органом, в порушення підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України не вказано ані конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику (пункт 6 Критеріїв містить визначення трьох різних критеріїв), ані конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений Наказом №567.

Крім того Наказ №567 (в редакції, чинній на час зупинення реєстрації податкової накладної) не містить п. 4, на зміст якого посилається відповідач у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних із зазначенням надання «та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу».

Відповідно до пп. 201.16.2, пп.201.16.3 п.201.16 ст.201 ПК України (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування.

Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Зазначена комісія приймає рішення про: а) реєстрацію податкових накладних; б) відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що на виконання положень підпункту 201.16.2 пункту 201.6 статті 201 ПК України позивачем було направлено до податкового органу копії первинних документів та пояснення по господарським операціям, щодо яких були складені податкові накладні №208 та №209 від 22.11.2017 року, №283 та № 284 від 30.11.2017 року.

Однак рішеннями Комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №475440/36501757, №475441/36501757, №475442/36501757, №475443/36501757 від 22.12.2017 року позивачу було відмовлено у реєстрації податкових накладних в ЄРПН, оскільки надані документи складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС України рішення про реєстрацію податкової накладної.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації» від 29.03.2017 року №190 (далі - Постанова №190) (яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту в підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

На підставі вищезазначеного суд доходить висновку, що рішення Комісії ДФС України повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної із зазначенням документів, які складені з порушенням вимог законодавства та/або документів, яких не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію у ЄРПН ПН/РК.

Разом з тим оскаржувані рішення відповідача не містять конкретної інформації щодо причин та підстав для їх прийняття, а лише містять загальну тезу про те, що причиною їх прийняття є: надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування. При цьому в рішеннях не зазначено документів, що складені з порушенням законодавства та переліку документів, яких не вистачає контролюючому органу для прийняття рішень про реєстрацію податкових накладних.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача, зазначені у відзиві на адміністративний позов, щодо ненадання позивачем до податкового органу документів щодо оплати товару, актів-приймання передачі товару, видаткових накладних, документів на перевезення товару, оскільки це твердження не було обґрунтовано жодними доказами. Крім того, зазначених зауважень не вбачається ані з квитанцій про зупинення реєстрації податкових накладних, ані з рішення про відмову у їх реєстрації.

Представник позивача у судовому засідання зазначив, що контролюючому органу під час зупинення реєстрації податкових-накладних було надано виписки з банківських рахунків товариства з обмеженою відповідальністю «Новікон». Надати ж платіжні доручення до ДФС України підприємство не мало змоги, оскільки попередня оплата здійснювалось не позивачем, а його контрагентом-покупцем ТОВ «Миколаївпромбудмонтаж» з огляду на що зазначенні документи не знаходились в розпорядженні ТОВ «Новікон» та не могли бути ним надані.

Також суд зазначає, що податкові накладні №208 та №209 від 22.11.2017 року, №283 та № 284 від 30.11.2017 року були складені позивачем за результатами першої події, а саме отримання товариством з обмеженою відповідальністю «Новікон» попередньої оплати товару, що свідчить про відсутність можливості підприємства надавати до контролюючого органу первинні документи, що свідчать про її завершення (виконання).

Представниками контролюючого органу також не було спростовано в судовому засіданні твердження позивача щодо реєстрації в ЄРПН без будь-яких зауважень податкової накладної ТОВ «Новікон» № 60 від 03.11.2017 року, складену підприємством за результатом аналогічних господарських операцій позивача з ТОВ «Миколаївпромбудмонтаж». При цьому будь-яких відмінностей у порядку складання зазначеної податкової накладної та спірних податкових накладних №208, №209, №283, №284, порядку надання їх до контролюючого органу, або будь-яких інших підстав, що могли бути причинами прийняття різних рішень щодо цих податкових накладних, податковим органом суду не зазначено.

При вирішенні справи суд також виходить із того, що зазначене рішення Комісії ДФС є актом індивідуальної дії.

На думку суду правовий акт індивідуальної дії - це виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, який не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків лише чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому (яким) він адресований.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових обов'язків, обумовлених цими актами; при цьому за умов відповідності такого акту нормам чинного законодавства.

Натомість, оскаржуване рішення фіскального органу не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб'єкта владних повноважень.

Зазначений висновок суду узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року є джерелом права.

У рішенні від 13 грудня 2001 року у справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови» ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (пункт 109).

На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року; "Тошкуце та інші проти Румунії", заява №36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорватії", п. 74).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено обґрунтованості та правомірності оскаржуваних рішень №475440/36501757, №475441/36501757, №475442/36501757, №475443/36501757 від 22.12.2017 року, у зв'язку з чим у справі наявні підстави для визнання їх протиправними та скасування.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій:

а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У першому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, яке ухвалюється саме комісією ДФС України.

У другому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.

Таким чином, нормами Податкового кодексу України чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.

Пунктом 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1246 встановлено, що у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується.

При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Як було встановлено судом, та не заперечувалось учасниками справи, податкові накладні №208 та №209 від 22.11.2017 року, №283 та № 284 від 30.11.2017 року були надіслані контролюючого органу однією датою - 13.12.2017 року, що підтверджується копіями відповідних квитанцій.

З огляду на зазначене та враховуючи те, що судом встановлено відсутність у податкового органу правових підстав для відмови у реєстрацій податкових накладних, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №208 від 22.11.2017 року, №209 від 22.11.2017 року, №283 від 30.11.2017 року та №284 від 30.11.2017 року датою їх фактичного подання, а саме 13.12.2017 року.

Також судом при розгляді адміністративної справи №420/5651/18 було враховано посилання позивача щодо не розгляду відповідачем його скарг на рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстраці №475440/36501757, №475441/36501757, №475442/36501757, №475443/36501757 від 22.12.2017.

Так порядок оскарження рішень контролюючих органів встановлено статтею 56 Податкового кодексу України.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п. 56.2 ст. 56 ПК України).

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується (п. 56.3 ст. 56 ПКУ).

Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку (п. 56.8 ст. 56 ПКУ).

За приписами п. 56.9. ст. 56 ПК України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Таким чином, зі змісту наведених вище положень ПК України слідує, що контролюючий орган протягом 20 днів, наступних за днем отримання скарги, зобов'язаний надіслати платнику податків рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, або прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк та письмово повідомити про це платника податків. Юридичним наслідком порушення контролюючим органом встановленого ПК України є визнання скарги такою, що повністю задоволена на користь платника податків з наступного дня за днем закінчення зазначених строків.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, скарги позивача від 22.03.2018 на рішення №475440/36501757, №475441/36501757, №475442/36501757, №475443/36501757 від 22.12.2017 були отримані Держаною фіскальною службою України 26.03.2018 року, що підтверджується відбитком штампа відповідача зробленим на першому аркуші зазначених скарг. Разом з тим на момент розгляду адміністративної справи у суді відповіді на свої скарги позивач так і не отримав.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначених обставин не заперечувала, доказів на їх спростування не надала.

Посилання в судовому засіданні представника Державної фіскальної служби України в обґрунтування відсутності письмового рішення на подані до контролюючого органу скарги та будь-яких відповідей на них на адресу підприємства, на пропуск позивачем строків їх подання відповідачу, суд вважає хибними та такими, що не ґрунтуються на положеннях чинного податкового законодавства.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до позовної заяви додані платіжні доручення 31487 від 23.10.2018 року на суму 1 762,00 грн. (т. 1 а.с. 4) та №1594 від 13.11.2018 року на суму 5 286,00 грн. про сплату судового збору за подання адміністративного позову.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Новікон» у повному обсязі, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору з Державної фіскальної служби України за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 180, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Новікон» (65026, м. Одеса, вул. Академіка Заболотного, 28, кв. 145) до Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №475440/36501757, №475441/36501757, №475442/36501757, №475443/36501757 від 22.12.2017 року про відмову в реєстрації відповідно податкових накладних №208 від 22.11.2017 року, №209 від 22.11.2017 року, №283 від 30.11.2017 року та №284 від 30.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов'язати Державну фіскальну служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складені товариством з обмеженою відповідальністю «Новікон» податкові накладні №208 від 22.11.2017 року, №209 від 22.11.2017 року, №283 від 30.11.2017 року та №284 від 30.11.2017 року датою їх фактичного подання 13.12.2017 року.

Стягнути з Державної фіскальної служби України суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 7 048,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та п.п.15.5 п.15 ч.1 розділу VII Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 22 лютого 2019 року.

Суддя О.В. Білостоцький

.