Ухвала суду № 80027040, 19.02.2019, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Провадження № 1-кп/243/223/2019

Справа № 243/10649/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2019 року

Слов’янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого – судді Ільяшевич О.В.,

секретар судового засідання Зубков В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Слов’янського міськрайонного суду Донецької області (Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Добровольського, 2) кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 42018050000000421 від 11 липня 2018 року за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, фактичне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор Сергєєв А.В.,

захисник ОСОБА_2,

обвинувачений ОСОБА_1,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Слов’янського міськрайонного суду Донецької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про обрання запобіжного заходу обвинуваченому у виді особистого зобов’язання на два місяці, оскільки вважає, що доведені ризики передбачені ст. 177 КПК України не зменшились, адже на даний час судовий розгляд обвинувального акту не завершений, та у випадку не застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу це створить передумови для продовження спілкування підозрюваного з учасниками кримінального провадження, впливу на свідків кримінального провадження, та перешкоджання ОСОБА_1 кримінальному провадженню іншим чином.

Прокурор Сергєєв А.В. в судовому засіданні уточнив, що він звертається із клопотанням саме про застосування запобіжного заходу, а не його продовження. Також прокурор повідомив, що йому невідомо про те, що з часу закінчення дії запобіжного заходу у виді особистого зобов’язання 12 січня 2019 року, ОСОБА_1 вчиняв будь-які порушення, спроби впливу на свідків, та інші дії, спрямовані на перешкоджання кримінальному провадженню. Також не може навести суду докази того, що у вказаний період часу були випадки неналежної процесуальної поведінки з боку ОСОБА_1. Разом з тим, він наголошує на тому, що є висока ймовірність того, що такі дії можуть бути вчинені обвинуваченим в процесі розгляду кримінального провадження.

Захисник ОСОБА_2 заперечив проти задоволення клопотання прокурора, зазначивши, що на сьогодні підстав для застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу немає, оскільки його підзахисний має міцні соціальні зв’язки та жодного разу від суду не ухилився. Прокурором не доведено, що у цей період часу підзахисний будь-яким чином здійснив спроби ухилитися від суду, вплинути на свідків або іншим чином перешкодити кримінальному провадженню. Вважає, що зазначені прокурором ризики є необґрунтованими, та жодним чином не виправдовують застосування навіть найменшого запобіжного заходу до обвинуваченого, у зв’язку із чим у задоволенні клопотання слід відмовити

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав доводи свого захисника, та у задоволенні клопотання прокурора просив відмовити.

Згідно із ч. 3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Ухвалою суду від 13 листопада 2018 року, до обвинуваченого ОСОБА_1 був застосований запобіжний захід у виді особистого зобов’язання та його зобов’язано прибувати за кожною вимогою до суду а також виконувати наступні обов’язки: не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування із ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які є свідками у даному кримінальному провадженні, а також здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну. Строк дії запобіжного заходу встановлений до 12 січня 2019 року включно.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання зокрема, спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.

5) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

За приписами ч. 2 вказаної статті, підставою застосування запобіжного заходу є також наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров’я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв’язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

За правилами ч. 2 ст. 194 КПК України, слідчий суддя, суд зобов’язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

На думку сторони обвинувачення, існує ризик здійснення впливу обвинуваченого на свідків кримінального провадження та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Такі доводи прокурора ґрунтуються на тому, що на даний час судовий розгляд обвинувального акту не завершений, та у випадку не застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу це створить передумови для спілкування підозрюваного з учасниками кримінального провадження, впливу на свідків кримінального провадження, або перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

З огляду на представлені суду доводи, суд, вирішуючи клопотання про обрання запобіжного заходу, приходить до такого висновку.

Суд враховує, що на сьогодні справа перебуває на стадії судового провадження, яка є вирішальною, при цьому показання свідків зафіксовані у протоколах допиту на стадії досудового провадження не є джерелом доказів у справі, а отже кожен свідок повинен бути допитаний безпосередньо у судовому засіданні.

Разом з тим, суд зважає на те, що запобіжний захід у виді особистого зобов’язання закінчився ще 12 січня 2019 року, тобто понад місяць тому, однак, стороною обвинувачення будь-яких вагомих доказів того, що поведінка обвинуваченого, як під час перебування останнього під особистим зобов’язанням, так і після того, як двомісячний строк обраного щодо нього особистого зобов’язання закінчився, дозволяла б дійти висновку, що ризики, передбачені ст.. 177 КПК України, на сьогодні існують хоча з найменшою долею ймовірності, - суду не представлено. Навпаки, на запитання суду, стороною обвинувачення зазначено в судовому засіданні, що будь-яких доказів негативної поведінки обвинуваченого в сенсі ст. 177 КПК України немає. Отже за таких обставин, ризик впливу на свідків та /або інше перешкоджання кримінальному провадженню, на думку суду, на сьогодні не існує.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді особистого зобов’язання задоволенню не підлягає, оскільки на сьогодні зазначені прокурором ризики не виправдовують застосування до обвинуваченого навіть такого найменшого запобіжного заходу як особисте зобов’язання.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 177, 178,194, 331, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому у виді особистого зобов’язання – відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Ухвала складена у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.

Повний текст ухвали проголошений 22 лютого 2019 року о 10 год. 00 хв.

Головуючий – суддя О.В. Ільяшевич