Рішення № 80026737, 12.02.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/4986/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.

секретар судового засідання Сільник Н.Є.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу ГУНП у Львівській області № 3015 від 22.08.2018 «Про накладення дисциплінарних стягнень на працівників Мостиського ВП Яворівського ВП ГУНП у Львівській області» в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції; визнання протиправним та скасування наказу ГУНП у Львівській області № 592 о/с від 17.09.2018 «По особовому складу» про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції з 21 вересня 2018 року; поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 1 ПП Мостиського ВП Яворівського ВП ГУНП у Львівській області з 22 вересня 2018 року; стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що прийняття Наказу № 592 о/с базується лише на відомостях, викладених у Наказі №3015, який, в свою чергу, містить покликання на висновок службового розслідування за фактом відкриття щодо позивача кримінального провадження № 12018140230000360 від 13.06.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України, а також на інтернет-сайти (соціальна мережа «Фейсбук») з недостовірними дописами про позивача зацікавленої особи - ОСОБА_3. Стверджує, що оскаржувані накази винесені відповідачем за відсутності факту доведеної вини у вчиненні ОСОБА_1 такого діяння. Вважає, що відповідачем не дотримано встановленої процедури службового розслідування вчинення дисциплінарних проступків, що призвело до винесення незаконних та необґрунтованих оскаржуваних наказів. Так, службове розслідування було проведено з ознаками упередженості та однобічності. До уваги було взято лише безпідставні заяви потерпілої, тоді, коли фактичні докази позивача невинуватості були проігноровані. Видаючи оскаржувані накази, відповідач виходив з того, що зібрана під час службового розслідування інформація щодо вчинення позивачем кримінального правопорушення, є достатнім доказом таких діянь і тому висновок відповідача щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з поліції є обґрунтованим. Стверджує, що порушення службової дисципліни, яке відображене в оскаржуваній наказах, пов'язане виключно з обвинуваченням позивача у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України.

Позивач вважає, що спірні накази в частині накладення на нього дисциплінарного стягнення є протиправними і підлягають скасуванню.

У судових засіданнях позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги з підстав, що викладені у позовній заяві, відповіді на відзив та просили позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив, подав до суду відзив на позов, у якому зазначив, що 13.08.2018 р. була написана заява дружиною позивача ОСОБА_4, в якій вона просить вжити заходів до її чоловіка ОСОБА_1, який 13.08.2018 року близько 18:30 год. побив її, душив та наніс тілесні ушкодження. Дані відомості були внесені до ЄРДР від 13.08.2018 за №12018140230000503 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. Окрім того, по даному факту до Мостиського ВП надійшла ще одна заява від гр. ОСОБА_5, в якій він просить вжити заходів до ОСОБА_1, який 13.08.2018 р. близько 18:30 год. побив його та погрожував фізичною розправою дружині дітей. Також з даного приводу надійшла ще одна заява гр. ОСОБА_6, яка просить вжити заходів до позивача мотивуючи це тим, що він постійно погрожує, постійно знаходиться в нетверезому стані, бив її тітку ОСОБА_4, погрожує її батькам, бив її тата та порвав його футболку. Цього ж дня по даному факту звернулась із заявою гр. ОСОБА_3, яка просить вжити заходів до ОСОБА_1, який 13.08.2018 р. побив її сестру ОСОБА_4, був у нетверезому стані та ледь не переїхав дітей, погрожував її дітям, погрожував їй, побив її чоловіка. Після цього інциденту на місце події прибули працівники СОГ Мостиського ВП у складі строго ОСОБА_7, оперуповноваженого ОСОБА_8, які доставили позивача до Мостиської КЦРЛ де ОСОБА_1 як вбачається із рапорту ОСОБА_7 - у грубій формі заявив, що відмовляється від проведення освідчення особи на стан сп'яніння після чого побіг у невідомому напрямку. Дана обставина підтверджується і рапортом ОСОБА_8, який говорить, що прибувши у Мостиську КЦРЛ, ОСОБА_1 у грубій формі відмовився від освідчення та втік у невідомому напрямку. Вищевказані обставини підтверджуються і поясненнями осіб, які були очевидцями даної події. Таким чином при визначенні дисциплінарного стягнення було враховано систематичні скарги звернення на службу « 102» на дії позивача про що свідчать зокрема і відповідні матеріали ЖЄО №1083 від 22.03.2018, ЖЄО №2424 від 10.06.2018, ЖЄО №2884 від 09.07.2018, ЖЄО №3539 від 13.08.2018, ЖЄО №3545 від 13.08.2018, ЖЄО №3542 від 13.08.2018, ЖЄО №3544 від 13.08.2018, ЖЄО №3547 від 13.08.2018. Відповідач стверджує, що дана подія викликала значний резонанс серед суспільства. Вважає, що видаючи оскаржувані накази відповідач діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб чітко визначений Дисциплінарним статутом. Просив у задоволенні позову відмовити.

У судове засідання представник відповідача не прибув, хоча був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду 13 листопада 2018 року було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

У судовому засіданні 03 січня 2019 року судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Заслухавши доводи позивача та представника позивача, пояснення свідків, з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, мотивуючи наступним.

ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України з 08.04.2002 по 06.11.2015, у Національній поліції України - з 07.11.2015, на посаді - з 01.12.2016, має діюче дисциплінарне стягнення - догана, оголошене наказом ГУНП у Львівській області від 09.08.2018 № 2835.

13 серпня 2018 року до Мостиського ВП Яворівського ВП ГУНП у Львівській області надійшла письмова заява слідчого СВ Мостиського ВП Яворівського ВП ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_4 про те, що 13.08.2018 в м. Мостиська, Мостиського району її побив чоловік ОСОБА_1, чим спричинив тілесні ушкодження.

Цього ж дня, відомості за вказаним фактом, слідчим відділенням Мостиського ВП Яворівського ВП ГУНП, внесено до ЄРДР та розпочато кримінальне провадження № 12018140230000503 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Крім цього, 15.08.2018 під час моніторингу Інтернет-сайтів у соціальній мережі «Фейсбук» на сторінці «Варта-1», було виявлено допис користувача Nata Golyk із змістом: «13.08.2018 року о 18.30 год. в м. Мостиська по вулиці Рудниківській, п'яний, ледь тримаючись на ногах, працівник поліції Мостиського ВП, їздить на автомобілі НОМЕР_1, чуть не збив моїх дітей на дорозі, погрожував дітям, верещав, і побив сестру та чоловіка, після чого його забрали працівники поліції Мостиського ВП, однак до лікарні на освідчення не завезли, бо по дорозі його забрав шваґро ОСОБА_9, який там же працює, і постійно його прикриває. У лікарні сказали, що нікого на освідчення не привозили, а слідчий Тимо сказав, що п'яний ОСОБА_1 втік».

Наказом ГУНП у Львівській області від 15.08.2018 року №2891 «Про призначення службового розслідування» призначено службове розслідування за фактом внесення відомостей до ЄРДР №12018140230000503 за ч. 1 ст. 125 КК України по заяві гр.ОСОБА_4 щодо неправомірних дій працівника поліції ОСОБА_1

Висновком службового розслідування від 21.08.2018 рекомендовано за грубе порушення службової дисципліни, вимог частини 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179 та ч.1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», щодо неухильного дотримання положень Конституції України, законів України та нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського, а також скоєння вчинку, що дискредитує звання поліцейського, на поліцейського СРПП №1 ПП Мостиського ВП Яворівського ВП ГУНП у Львівській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1, накласти дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції.

Наказом ГУНП у Львівській області № 3015 від 22.08.2018 «Про накладення дисциплінарних стягнень на працівників Мостиського ВП Яворівського ВП ГУНП у Львівській області» на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції.

Наказом ГУНП у Львівській області № 592 о/с від 17.09.2018 «По особовому складу» у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, старшого сержанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції.

Не погодившись із вказаними наказами ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 та пункту 2 частини першої статті 19 КАС України спори з приводу проходження публічної служби віднесено до юрисдикції адміністративних судів. Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень і є одним із різновидів публічної служби. Отже, цей спір належить до юрисдикції адміністративних судів.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).

Відповідно до статті 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Стаття 18 Закону № 580-VIII визначає основні обов'язки поліцейського. Зокрема, поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді (пункти 1, 2, 6 частини першої).

Статтею 19 Закону № 580-VIII встановлено види відповідальності поліцейських. У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону (частина перша).

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (частина друга).

Згідно з пунктом 4 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580 -VIII до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» від 23.12.2015 № 901-VIII визначено, що до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» поширити на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 29, ст. 245 із наступними змінами, далі - Дисциплінарний статут).

Відповідно до ст.19 Закону України «Про Національну поліцію» підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Оскільки, дисциплінарний статут Національної поліції України, який затверджений Законом України від 15.03.2018, набуває чинності лише з 07.10.2018, на працівників рядового і начальницького складу Національної поліції України поширюється дія дисциплінарного Статуту органів внутрішніх справ України (ДС ОВС), затвердженого Законом України від 22.02.2006.

Дисциплінарний статут визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Приписами статті 2 Дисциплінарного статуту обумовлено, що підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою рядового або начальницького складу службової дисципліни, визначення якої наведене у статті 1 цього Статуту.

Отже, такими підставами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи рядового або начальницького складу органів внутрішніх справ ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.

Згідно з частиною першою статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Відповідно до статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту визначено види дисциплінарних стягнень.

На осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Статтею 14 Дисциплінарного статуту встановлено порядок накладання дисциплінарних стягнень.

Згідно з частинами першою та другою цієї статті з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України (частина четверта).

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення (частина п'ята).

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ (частина шоста).

Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу (частина восьма).

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо (частина десята).

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу (частина п'ятнадцята).

Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, з метою належної організації заходів, спрямованих на захист прав і свобод людини, зміцнення службової дисципліни в діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ, попередження надзвичайних подій за участю особового складу, упорядкування питань призначення, проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ, а також підвищення ефективності роботи підрозділів кадрового забезпечення наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 №230 затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України (далі - Інструкція № 230).

Пункт 1.2. Інструкції №230 визначає службове розслідування як комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з'ясування інших обставин.

Згідно з пунктом 2.1 Інструкції №230 підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи РНС) службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Оформлення матеріалів службового розслідування регламентовано у розділі VIII Інструкції № 230.Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин.

Висновок службового розслідування підписується виконавцем (головою та членами комісії) та затверджується начальником, який призначив службове розслідування, або вищим прямим начальником (пункт 8.7.).

Відповідно до статті 37 Закону України «Про запобігання корупції», Закону України «Про Національну поліцію», з метою формування в поліцейських почуття відповідальності стосовно дотримання професійно-етичних норм поведінки під час виконання службових обов'язків, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до Національної поліції України затверджено Правила етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.11.2016 № 1179 (далі - Правила № 1179).

Згідно з пунктом 1 розділу І ці Правила є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей. Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України. Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Правил № 1179 під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен:

- неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

- професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами;

- поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України;

- у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків;

- неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України;

- виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку;

- поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати;

- контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку;

- мати охайний зовнішній вигляд, бути у встановленій формі одягу;

- дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики;

- зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;

- інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Аналіз вище наведених нормативно-правових актів свідчить про обов'язок поліцейських неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

При прийнятті рішення суд виходить з таких мотивів.

Судом встановлено, що 13 серпня 2018 року до Мостиського ВП Яворівського ВП ГУНП у Львівській області надійшла письмова заява слідчого СВ Мостиського ВП Яворівського ВП ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_4 про те, що 13.08.2018 в м. Мостиська, Мостиського району її побив чоловік ОСОБА_1, чим спричинив тілесні ушкодження.

Цього ж дня, відомості за вказаним фактом, слідчим відділенням Мостиського ВП Яворівського ВП ГУНП, внесено до ЄРДР та розпочато кримінальне провадження № 12018140230000503 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Крім цього, 15.08.2018 під час моніторингу Інтернет-сайтів у соціальній мережі «Фейсбук» на сторінці «Варта-1», було виявлено допис користувача Nata Golyk із змістом: «13.08.2018 року о 18.30 год. в м. Мостиська по вулиці Рудниківській, п'яний, ледь тримаючись на ногах, працівник поліції Мостиського ВП, їздить на автомобілі НОМЕР_1, чуть не збив моїх дітей на дорозі, погрожував дітям, верещав, і побив сестру та чоловіка, після чого його забрали працівники поліції Мостиського ВП, однак до лікарні на освідчення не завезли, бо по дорозі його забрав шваґро ОСОБА_9, який там же працює, і постійно його прикриває. У лікарні сказали, що нікого на освідчення не привозили, а слідчий Тимо сказав, що п'яний ОСОБА_1 втік».

Стосовно посилання відповідача при застосуванні дисциплінарного покарання у вигляді звільнення на факт перебування позивача у стані алкогольного сп'яніння, суд зазначає наступне.

Суд не бере до уваги твердження позивача про те, що прибувши у медзаклад, він відмовився від медичного огляду у зв'язку з відсутністю дружини, оскільки це на думку ОСОБА_1 порушує рівність сторін.

Проте, суд критично ставиться до таких пояснень позивача та вважає їх такими, що спрямовані на уникнення відповідальності.

Суд зазначає, що відмова позивача від медичного огляду жодним чином не спростовує факт його перебування поза службою 13.08.2018 в стані алкогольного сп'яніння.

Опитані під час проведення службового розслідування ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та працівники поліції надали пояснення, що під час чергового сімейного скандалу ОСОБА_1 використовував ненормативну лексику та перебував у стані алкогольного сп'яніння.

Під час проведення службового розслідування було проведено огляд відеозапису подій, які мали місце 13.08.2018, який надала ОСОБА_3, та з якого у старшого сержанта поліції ОСОБА_1. вбачаються явні ознаки сп'яніння.

Таким чином, матеріалами службового розслідування підтверджено факт перебування позивача у стані алкогольного сп'яніння поза службою.

Опитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 надали пояснення, що 13.08.2018 в час конфлікту ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння.

Крім того, відповідно до абз. 2 п. 25 постанови Пленуму від 06 листопада 1992 року № 6 (зі змінами і доповненнями) «Про практику розгляду судами трудових спорів» нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп'яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку.

Так, факт перебування позивача 13 серпня 2018 року у стані алкогольного сп'яніння підтверджується матеріалами службового розслідування, поясненнями свідків, наданими в судовому засіданні, та встановленими під час розгляду справи обставинами.

Суд дійшов висновку, що позивачем не спростовано факт перебування його поза службою 13.08.2018 в стані алкогольного сп'яніння.

Не спростовано позивачем і факту нанесення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень.

Опитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4, ОСОБА_3, надали пояснення, що ОСОБА_1 під час конфлікту бив ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Позивач підтвердив, що конфлікт з колишньою дружиною та її родичами 13.08.2018 мав місце, позивач не спростував факту його перебування у стані алкогольного сп'яніння та факту нанесення ударів ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а також використання ним ненормативної лексики.

Суд враховує також той факт, що сімейний конфлікт відбувався в присутності неповнолітніх дітей.

Вказана поведінка позивача слугувала предметом службового розслідування, за наслідками якого позивача звільнено зі служби в поліції.

Суд наголошує, що ОСОБА_1, як поліцейський повинен був: поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, право на особисту недоторканність; у даному випадку обрати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків; виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою, дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики.

Суд зазначає, що позивач не вжив жодних заходів щодо уникнення сімейного конфлікту.

Судом встановлено та підтверджується і позивачем і висновком службового розслідування, що такі сімейні конфлікти мали місце 10.06.2018 та 09.07.2018, за якими у Головному управлінні НП проведено службове розслідування, за результатами якого за порушення службової дисципліни, що виразилося у вчиненні сімейного скандалу на старшого сержанта поліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення - догана. Вказаний наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не оскаржувався.

Суд не погоджується з твердженням позивача про те, що прийняття спірних наказів базується лише на висновку службового розслідування за фактом відкриття кримінального провадження відносно позивача з наступних мотивів.

Суд зазначає, що рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1, хоч і прийнято на підставі відомостей, наявних в матеріалах кримінального провадження, розпочатого відносно нього за ч.1 ст.125 КК України, однак ґрунтується на самостійних правових підставах.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням ст. 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви№ 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви№ 11882/85). Більше того, гарантована п. 2 ст. 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18).

Факт порушення позивачем службової дисципліни підтверджено належними та допустимими доказами, які встановлені службовим розслідуванням.

Оцінюючи обґрунтованість вищеозначеного висновку, суд виходить із того, що відповідний висновок був прийнятий на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, які були досліджені під час перевірки і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню.

Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Тобто цей крайній захід дисциплінарного впливу може застосовуватись за скоєння поліцейським дисциплінарного проступку, який є несумісним з подальшим проходженням служби в органах Національної поліції.

Суд звертає увагу, що при встановленні факту дисциплінарного проступку підлягає встановленню/доведенню ряд факторів: - протиправності рішення, дії, бездіяльності особи; - вини особи; - наявності негативних (шкідливих) наслідків; причино-наслідкового зв'язку між протиправним діянням та порушенням дисципліни, невиконанням (неналежним виконання) покладених обов'язків. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно з'ясовувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні або необґрунтовані висновки. Вони повинні вживати всіх розумних і доступних заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події. Будь-який недолік розслідування, що перешкоджає встановленню причин порушення, є загрозою недотримання цього стандарту.

При цьому, належність доказу означає встановлення інформації (фактичних даних), які визначають предмет доказування. Зміст фактичних даних повинен відповідати їх формі, а саме документально підтверджувати певні обставини, на які посилається сторона, тобто мати ознаку допустимості, що виключає суперечливість поєднання змісту та форми доказу. Останній критерій є обов'язковою ознакою для правової придатності доказу та його достовірності, що, в свою чергу, визначає якісну оцінку вже наявного доказу як належного та допустимого, тобто дозволяє перевірити його правдоподібність та відповідність реальній дійсності у співвідношенні з іншими засобами доказування.

Видаючи Наказ від 22.08.2018 відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначений законодавством, зокрема Законом України «Про Національну поліцію», Дисциплінарним статутом Національної поліції України та Інструкції про порядок проведення службових розслідувань, тому підстави для його скасування відсутні.

Похідний наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області №592 о/с від 17.09.2018 «По особовому складу» також не підлягає скасуванню.

Пунктом 3 розділу ІV Правил № 1179 визначено, що за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики.

Відповідно до пунктів 3, 4 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику. Поліцейський повинен бути коректним та не повинен допускати застосування насильства чи інших негативних дій щодо членів суспільства, а також, незважаючи на провокації, повинен залишатися об'єктивним.

Додатково суд зазначає, що вчиняючи вищевказані дії, ОСОБА_1 зрадив моральним принципам служби, що відповідають вимогам держави і очікуванням суспільства, що ставить під сумнів можливість подальшого несення позивачем гідно, неупереджено, сумлінно та добросовісно службу в органах поліції.

Суд звертає увагу, що поведінка позивача під час події, яка відбулася 13.08.2018 не відповідає етичним нормам поліцейського щодо формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також не сприяє посиленню авторитету та довіри громадян до поліції.

Враховуючи встановлені службовим розслідуванням обставини, які підтверджуються обставинами, встановленими під час судового розгляду, суд вважає, що вони в достатній мірі підтверджують факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

У відповідності до ст. 12 Дисциплінарного статуту одним з видів дисциплінарного стягнення є звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до п. 6 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Суд також враховує, що хоча застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Відтак, наявність дисциплінарного стягнення, попередня поведінка ОСОБА_1, також були враховані відповідачем при розгляді питання про звільнення зі служби.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що дії позивача, що знайшли своє відображення у грубому порушенні службової дисципліни, не виконанні вимог Закону України «Про Національну поліцію» в частині неухильного дотримання Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, Присяги поліцейського, Правил етичної поведінки поліцейських, що підтверджується матеріалами справи, - є проступком, несумісним з перебуванням на службі в поліції.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до переконання про правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції у зв'язку з вчиненням ним дисциплінарного проступку. Відтак, відсутні підстави для скасування оскаржених наказів та поновлення позивача на службі в органах внутрішніх справ.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, в ході розгляду справи надав достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність та обґрунтованість прийнятих наказів, з огляду на що суд вважає, що відсутні підстави для визнання їх протиправними та для поновлення ОСОБА_1 на службі в Національній поліції, відтак, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Згідно з статтею 139 КАС України судові витрати з сторін не стягуються.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22.02.2019.

Суддя Р.М. Брильовський