Рішення № 80026225, 22.02.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/170/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (надалі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом та просить суд визнати протиправною бездіяльність щодо не прийняття рішення і зобов'язати відповідача прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,50 га для ведення особистого селянського господарства.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідачем із надуманих, необґрунтованих та непередбачених законом підстав відмовлено їй у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки. При цьому, позивач наголошує на тому, що виконала всі вимоги передбачені законодавством для отримання такого дозволу.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.01.2019р. відкрито спрощене провадження в адміністративній справі. Встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву та повідомлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішить справу за наявними матеріалами. Також, судом додатково було витребувано у відповідача належним чином засвідчені доказів по справі (а.с.1).

Зазначену ухвалу отримано представником відповідача 23.01.2019 р. (а.с.30).

Станом на 21.02.2019 р. відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву або ж заяви про його визнання. Крім того, відповідачем не подано суду витребувані документи.

Згідно ст.ст.262, 263 КАС України дану справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні в справі матеріали суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач звернулася до відповідача із заявою, в якій просила надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 1,50 га, для ведення особистого селянського господарства на території Чемерпільської сільради Гайворонського району Кіровоградської області. До заяви позивач додала копію паспорту та ідентифікаційного коду; графічні матеріали щодо бажаного місця розташування земельної ділянки (а.с.13-14).

За результатами розгляду такої заяви відповідачем відмовлено в наданні такого дозволу, про що повідомлено позивача листом від 08.06.2018 №К-6730/0-4021/0/17-18 (а.с.15-16).

Таку відмову оскаржено позивачем у судовому порядку.

Зокрема, рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.09.2018 р. у справі № 1140/2211/18 (набрало законної сили 10.12.2018 р.) визнати протиправною відмову, викладену в листі від 08.06.2018 К-6730/0-4021 /0/17-18 та зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,50 га на території Чемерпільської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області із врахуванням висновків суду (а.с.17-19).

На виконання рішення суду у справі №1140/2211/18 відповідач листом від 04.01.2019 №К-6371/0-24/0/17-19 повторно відмовив позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв'язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки (а.с.20).

Не погодившись з повторно відмовою позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.14 Конституції України та ст.373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Ст.3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частинами 1, 2, пункту "а" частини 3 статті 22 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом "в" частини 3 ст.116 ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2.0 гектара.

Частиною 4 статті 122 ЗК України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою вказаної статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Так, у спірних правовідносинах, з огляду на Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року №15 та Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затверджене Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №333 від 29.09.2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 року за № 1391/29521, територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане є Головне управління Держгеокадастру в області.

Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством (пп.13 п.4 Положення).

Таким чином, до повноважень відповідача, як територіального органу Держгеокадастру, належить розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Кіровоградської області, у тому числі передача таких земельних ділянок безоплатно у власність громадянам у порядку, передбаченому статтею 118 ЗК України.

Держгеокадастр України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України (Мінагрополітики України), іншими актами законодавства України, дорученнями Президента України та Міністра.

Відповідно до ч.ч.6, 7 ст.118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Вказана норма кореспондується із положеннями ч.3 ст.123 Земельного кодексу України.

Відмовляючи позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відповідач послався на невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам ч.3 ст.136 ЗК України (а.с.20).

Встановлено, що 19.09.2018 р. Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області було винесено наказ № 820 "Про визначення переліку земельних ділянок для продажу права на них на земельних торгах", до якого ввійшли землі с/г призначення на території Чемерпільської сільської ради Гайворонського району. При цьому, відповідачем не спростовано, що бажане розташування земельної ділянки, яку позивачка має намір отримати у власність, знаходиться у межах сформованої земельної ділянки державної власності, кадастровий номер: НОМЕР_2 (а.с.22-26).

Відповідно до частини 1 ст. 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Ч.2 статті 135 ЗК України передбачено, що продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.135 ЗК України організатором земельних торгів є фізична або юридична особа - власник земельної ділянки, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, що здійснює реалізацію права державної чи комунальної власності на земельні ділянки, або державний виконавець у разі виконання рішень, що підлягають примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", які уклали з виконавцем земельних торгів договір про проведення земельних торгів.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.136 ЗК України організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.

У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.

Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об'єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови.

Частиною 3 ст.136 ЗК України передбачено, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

При цьому, надання на підставі ст. 118 Земельного кодексу України відповідним уповноваженим органом, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, дозволу громадянину на розроблення проекту землеустрою щодо відведення йому у власність земельної ділянки є одним із етапів її відчуження.

Таким чином, включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок державної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, свідчить, що ця земельна ділянка до завершення торгів не може бути відчужена в інший спосіб, у тому числі у порядку безоплатної передачі громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства, а відповідний уповноважений орган не вправі видавати іншим особам дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо її відведення.

Вказана обставина повністю узгоджується із приписами частини 7 статті 118 Земельного кодексу України щодо невідповідності вимогам законів місця розташування земельної ділянки, яку особа має намір одержати безоплатно у власність, як підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо її відведення.

Таким чином, положеннями Земельного кодексу України прямо передбачено заборону відчуження земельних ділянок, включених до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, до їх завершення.

Такий висновок відповідає правовій позиції, сформульованій Верховним Судом у постановах від 03.04.2018 р. справі №815/3059/17, від 02.10.2018 р. у справі №806/3708/15,

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.01.2019 р. було витребувано у відповідача належним чином засвідчені докази того, що:

- бажане місце розташування земельної ділянки, яку позивачка має намір отримати у власність, знаходиться у межах сформованої земельної ділянки, яка перебуває у державній власності кадастровий номер: НОМЕР_2;

- наказ від 19.09.2018 р. № 820 "Про визначення переліку земельних ділянок для продажу права на них на земельних торгах" охоплює земельну ділянку кадастровий номер: НОМЕР_2, визначеної позивачем для відведення у власність (а.с.1).

Відповідачем ухвалу суду від 22.01.2019 р. не виконано, витребувані документи суду не подано.

Отже, факт того, що земельна ділянка, яку позивачка має намір отримати у власність, включена до відповідного переліку земель згідно наказу від 19.09.2018 р. № 820 не підтверджено.

Таким чином, враховуючи, що на час розгляду відповідачем заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, так само як і на час розгляду справи доказів того, що спірна земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності згідно із ч. 1 ст. 136 ЗК України, за наказом від 19.09.2018 р. № 820 "Про визначення переліку земельних ділянок для продажу права на них на земельних торгах" включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах, не надано, суд дійшов висновку, що позивач мав право на отримання її у власність у межах норм безоплатної приватизації.

Отже, відповідач з непередбачених законом та не підтверджених документально підстав відмовив у наданні позивачу такого дозволу.

Як вказано Верховним Судом України у рішенні від 24.11.2015 року у справі № 816/1229/14, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку не виконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Суд при перевірці правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, згідно приписів статті 245 КАС України, не перебираючи на себе повноважень відповідного органу, вправі покласти на суб'єкта владних повноважень зобов'язання вчинити певні дії з метою захисту порушених прав та інтересів позивача.

Таким чином, виходячи з встановлених у справі фактичних обставин, враховуючи встановлений у судовому порядку факт протиправності рішення відповідача, суд вважає, що з метою повного захисту прав позивача відповідач має бути зобов'язаний надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, і і задоволення позову в цій частині не свідчить про втручання в дискреційні повноваження відповідача

Суд також враховує положення обов'язкової до застосування судової практики Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі Олссон проти Швеції (Olsson v. Sweden) від 24.03.1988 року.

При вирішенні вказаної справи Європейський суд з прав людини прийшов до висновку, що будь-яка норма не може вважатися "законом", якщо вона не сформульована з достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, з професійною допомогою міг передбачити з часткою ймовірності, яка може вважатися розумною в даних обставинах, наслідки, які може спричинити за собою конкретну дію. Проте досвід показує, що абсолютна точність недосяжна і що необхідність уникати надмірної жорсткості формулювань і слідувати за обставин, що змінюються, веде до того, що багато законів неминуче викладені в термінах, які більшою чи меншою мірою є невизначеними.

Фраза "передбачено законом" не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципом верховенства права. Таким чином, мається на увазі, що у внутрішньому праві повинні існувати певні заходи захисту проти свавільного втручання публічних властей у здійснення прав, охоронюваних inter alia п.1 статті 8 Конвенції.

Закон, який передбачає дискреційні повноваження, сам по собі не є несумісним з вимогами передбачуваності за умови, що дискреційні повноваження та спосіб їх здійснення вказані з достатньою ясністю для того, щоб з урахуванням правомірності мети зазначених заходів забезпечити індивіду належний захист від свавільного втручання держави.

Крім того, згідно до п. 65 вказаного рішення Суду втручання повинно бути зумовлено досягненням правомірної цілі.

Також Європейський суд з прав людини вказує, що у відповідності зі сформованою практикою Суду, під поняттям необхідності мається на увазі, що втручання відповідає якій-небудь нагальній суспільній потребі і що воно пропорційно законній меті.

Суд вважає, що застосування дискреційних повноважень суб'єкта владних повноважень повинно мати чіткі межі застосування. І за наявності правової можливості відповідного органу прийняти одного з двох рішень суд зобов'язаний відновити порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова є неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Оскільки, як встановлено, крім визначених відповідачем і визнаних судом протиправними, інші підстави для відмови позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відсутні, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача надати такий дозвіл.

Отже, позовній вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач сплатила судовий збір у сумі 768,40 грн. (а.с.2), а тому такий підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області не пізніше 30 днів з дня набрання рішенням суду законної сили надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 1,50 га, для ведення особистого селянського господарства на території Чемерпільської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області.

Стягнути з державного бюджету на користь ОСОБА_1 (код - НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (код - 39767636) судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп..

Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України. Відповідно до підпункту 15.5 п.15 Розділ VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Л.І. Хилько