Рішення № 80025886, 15.02.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2019 року м.Київ справа № 810/5066/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області, Комісії виконавчого комітету Білоцерківської міської ради щодо розгляду заяв про виплату грошової компенсації за належні до отримання жилі приміщення окремим категоріям громадян, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради, про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (позивач - ОСОБА_1.) з позовом до Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області (далі - відповідач-1), Комісії виконавчого комітету Білоцерківської міської ради щодо розгляду заяв про виплату грошової компенсації за належні до отримання жилі приміщення окремим категоріям громадян (далі - відповідач-2), в якому позивач просить суд:

- визнати неправомірним та скасувати рішення комісії виконавчого комітету Білоцерківської міської ради щодо розгляду заяв про виплату грошової компенсації за належні до отримання жилі приміщення окремим категоріям громадян від 11.07.2018 року №53 про відмову ОСОБА_1 в призначенні грошової компенсації за належні для отримання житлові приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей;

- зобов'язати комісію виконавчого комітету Білоцерківської міської ради щодо розгляду заяв про виплату грошової компенсації за належні до отримання жилі приміщення окремим категоріям громадян призначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, грошову компенсацію за належні для отримання житлові приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей як особі, на яку розповсюджується дія норм, визначених у пунктах 11-14 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.10.2018 відкрито провадження у справі №810/5066/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду, призначено підготовче судове засідання. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради (далі - третя особа).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.11.2018 закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Управлінням соціального захисту Білоцерківської міської ради йому надано статус інваліда війни 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з захистом Батьківщини та видано відповідне посвідчення серії НОМЕР_2.

Рішенням Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області №159 від 17.04.2018 в розділ 5 рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 14 листопада 2017 року №414 внесено зміни шляхом викладення його у такій редакції: "Включити в списки на позачергове отримання житла: ОСОБА_1. Сім'я 2 особи, Підстава - інвалід війни", що підтверджується копією витягу з рішення.

Позивач вказує, що відповідно до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" особи з інвалідністю внаслідок війни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на позачергове забезпечення житлом.

Постановою Кабінету Міністрів України №719 від 19.10.2016 затверджений Порядок виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей.

Так, пунктом 3 вказаного Порядку передбачено, що право на отримання грошової компенсації відповідно до цього Порядку мають особи з інвалідністю І-ІІ групи, визначені пунктами 11-14 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Позивач вказує, що він подав усі необхідні документи до виконавчого комітету Білоцерківської міської ради для розгляду їх на комісії щодо розгляду заяв учасників бойових дій, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції та потребують поліпшення житлових умов про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення, яка створена при виконавчому комітеті, щодо виплати йому грошової компенсації за житло.

Однак, відповідач відмовив в призначенні грошової компенсації позивачу, посилаючись на те, що статус інваліда війни позивачу встановлено відповідно до положень частини 1 статті 7 та пункту 1 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" на підставі постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08.08.2017 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017.

Тобто, на момент встановлення гр. ОСОБА_1 статусу інваліда війни, останній не був особою, визначеною у пунктах 11-14 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Позивач наголошує, що на нього розповсюджується дія норм пунктів 11-14 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Відтак вважає, що має право на отримання грошової компенсації відповідно до Порядку №719. Тому відповідач, відмовляючи у призначенні такої грошової компенсації, порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Відповідач-1 позов не визнав та подав відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що пунктом 5 Порядку №719 передбачено, що за поданням структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (крім м. Києва) рад, за рішенням виконавчого комітету міської, районної в місті (у разі її створення) ради або за розпорядженням голови районної, районної в м. Києві держадміністрації утворюються комісії щодо розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю про виплату грошової компенсації (далі - комісія).

До складу комісії входять представники виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, структурних підрозділів районних, районних у м. Києві держадміністрацій з питань соціального захисту населення, економіки, фінансів, квартирного обліку, капітального будівництва, громадських організацій, які об'єднують ветеранів антитерористичної операції (за їх згодою).

Таку комісію утворено рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 08 листопада 2016 року №478 "Про комісію щодо розгляду заяв членів сімей загиблих військовослужбовців та інвалідів про виплату грошової допомоги" в подальшому у зв'язку із зміною законодавства склад та назва комісії змінювались.

Пунктом 6 Порядку №719 визначені повноваження комісії до яких належить: перевірка наявності у особи статусу члена сім'ї загиблого та особи з інвалідністю; визначення категорії особи як члена сім'ї загиблого; перевірка складу сім'ї особи з інвалідністю; перевірка наявності документів про взяття на квартирний облік членів сім'ї загиблого та особи з інвалідністю; перевірка факту спільного або роздільного проживання членів сім'ї загиблого, які мають право на грошову компенсацію; прийняття рішення про призначення або відмову в призначенні грошової компенсації; визначення розміру грошової компенсації; перевірка наявності майнових прав на нерухоме майно членів сім'ї загиблого та особи з інвалідністю, а також всіх членів родини, на яких розраховується грошова компенсація, відчуження такого майна протягом попереднього року.

Враховуючи вищевикладене у даному випадку повноваження виконавчого комітету полягають лише у створенні зазначеної Комісії, жодних повноважень щодо контролю за її діяльністю чинним законодавством не передбачено.

Відповідач-2 позов не визнав та подав відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що з метою отримання компенсації позивач 26 квітня 2018 року звернувся до управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради із заявою про виплату грошової компенсації. Заяву з необхідними документами було у встановленому порядку винесено на розгляд Комісії щодо розгляду заяв про виплату грошової компенсації за належні до отримання жилі приміщення окремим категоріям громадян.

Розгляд заяви позивача здійснювався у відповідності до вимог Порядку №719.

Відповідно до вимог Порядку №719 право на отримання грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення надано особам з інвалідністю І-ІІ групи, визначеним пунктами 11-14 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та особам, які втратили функціональні можливості нижніх кінцівок, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, які перебувають на квартирному обліку.

Відповідач-2 вказує, що на момент встановлення гр. ОСОБА_1 статусу інваліда війни пунктами 11-14 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", які визначали умови встановлення статусу інваліда війни особам, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, передбачалось, що до інвалідів війни належать особи, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва.

Оскільки, гр. ОСОБА_1 має інвалідність внаслідок захворювання, пов'язаного з захистом Батьківщини, то були відсутні правові підстави для встановлення заявнику статусу інваліда війни у відповідності до пунктів 11-14 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Враховуючи вищевикладене, відповідно до підпункту 4 пункту 15 Порядку №719, так як заявник не є особою, визначеною у пунктах 11-14 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", рішенням комісії від 11.07.2018 №53 гр. ОСОБА_1 було відповідно в призначенні компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей.

Третьою особою надано пояснення щодо позову, в яких зазначено, що на момент встановлення гр. ОСОБА_1 статусу інваліда війни пунктами 11-14 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", які визначали умови встановлення статусу інваліда війни особам, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, передбачалось, що до інвалідів війни належать особи, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва.

Оскільки, гр. ОСОБА_1 має інвалідність внаслідок захворювання, пов'язаного з захистом Батьківщини, то були відсутні правові підстави для встановлення заявнику статусу інваліда війни у відповідності до пунктів 11-14 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

При цьому, третьою особою вказано, що 14 листопада 2017 року Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту щодо посилення соціального захисту учасників антитерористичної операції, учасників Революції Гідності та членів сімей загиблих таких осіб". Зміни набули чинності 24.02.2018 і передбачають віднесення до інвалідів війни згідно з пунктами 11-14 частини другої статті 7 Закону також осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції та стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини.

Абзацом 3 пункту 2 Прикінцевих положень вказаного вище Закону визначено, що право на отримання статусу інваліда війни мають також учасники антитерористичної операції, які до набрання чинності цим Законом стали інвалідами внаслідок захворювання, одержаного під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Оскільки статус особи з інвалідністю внаслідок війни позивачу встановлений 19.10.2017 до набрання чинності 24.02.2018 змін, внесених 14 листопада 2017 року Верховною Радою України до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту щодо посилення соціального захисту учасників антитерористичної операції, учасників Революції Гідності та членів сімей загиблих таких осіб", то внесення управлінням соціального захисту населення Білоцерківської міської ради змін щодо підстав встановлення такого статусу відповідно до Порядку надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни особам, які отримали інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2015 року №685, не передбачено.

Присутній у підготовчих судових засіданнях 06.11.2018 та 26.11.2018 позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд позов задовольнити.

Присутній у підготовчих судових засіданнях 06.11.2018 та 26.11.2018 представник відповідачів проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

У підготовчих судових засіданнях 06.11.2018 та 26.11.2018 представник третьої особи проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

При цьому, представник позивача у підготовчому судовому засіданні 26.11.2018 подав суду письмове клопотання про подальший розгляд справи №810/5066/18 у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи клопотання представника позивача, протокольною ухвалою суду від 26.11.2018 було постановлено здійснити подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1, виданим Міським відділом №2 Білоцерківського МУГУ МВС України в Київській області 27.12.1997 (а.с. 10-11).

Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії АВ №0764489 від 20.09.2017 позивачу з 19.09.2017 встановлено другу групу інвалідності довічно, причина інвалідності - захворювання, пов'язане з захистом Батьківщини (а.с. 13).

19 жовтня 2017 року Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області видало позивачу посвідчення інваліда війни 2 групи серії НОМЕР_2 (а.с. 47).

Судом встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області від 17.04.2018 №159 внесено зміну в розділ 5 рішення Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області від 14.11.2017 №414, виклавши його в такій редакції: "Включити в списки на позачергове отримання житла: ОСОБА_1, сім'я 2 особи, підстава - інвалід війни" (а.с. 18).

26 квітня 2018 року позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області із заявою, в якій просив призначити йому грошову компенсацію для придбання житла, у відповідності до Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей, затвердженого Постановою №719, як інваліду війни 2 групи, з числа осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції (а.с. 45).

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 04.05.2018 y власності, володінні чи користуванні сім'ї ОСОБА_1 (5 членів сім'ї) перебуває двокімнатна квартира, розташована на 3-му поверсі. Квартира не приватизована (а.с. 56).

Рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області від 22.05.2018 №212 затверджено положення про комісію щодо розгляду заяв про виплату грошової компенсації за належні до отримання жилі приміщення окремим категоріям громадян та склад відповідної комісії (а.с. 41-44).

Рішенням комісії щодо розгляду заяв про виплату грошової компенсації за належні до отримання жилі приміщення окремим категоріям громадян Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 11.07.2018 №53 "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1." відмовлено позивачу в призначенні компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей.

Рішення вмотивоване тим, що відповідно до Порядку №719 право на отримання грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення надано особам з інвалідністю І-ІІ групи, визначеним пунктами 11-14 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та особам, які втратили функціональні можливості нижніх кінцівок, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, які перебувають на квартирному обліку.

Як зазначено у даному рішенні на момент встановлення гр. ОСОБА_1 статусу інваліда війни пунктами 11-14 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", які визначали умови встановлення статусу інваліда війни особам, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, передбачалось, що до інвалідів війни належать особи, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва.

В рішенні вказано, що оскільки, гр. ОСОБА_1 має інвалідність внаслідок захворювання пов'язаного з захистом Батьківщини, то були відсутні правові підстави для встановлення заявнику статусу інваліда війни у відповідності до пунктів 11-14 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Як зазначено у рішенні 14 листопада 2017 року Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щодо посилення соціального захисту учасників антитерористичної операції учасників Революції Гідності та членів сімей загиблих таких осіб". Зміни набули чинності 24.02.2018 і передбачають віднесення до інвалідів війни згідно з пунктами 11-14 частини другої статті 7 Закону також осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції та стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини.

Абзацом 3 пункту 2 Прикінцевих положень вказаного вище Закону визначено, що право на отримання статусу інваліда війни мають також учасники антитерористичної операції, які до набрання чинності цим Законом стали інвалідами внаслідок захворювання, одержаного під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Оскільки, як вказано у рішенні, статус особи з інвалідністю внаслідок війни встановлений 19 жовтня 2017 року до набрання чинності 24.02.2018 року змін, внесених 14 листопада 2017 року Верховною Радою України до Закону України "Про внесення змін до Закону України ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щодо посилення соціального захисту учасників антитерористичної операції, учасників Революції Гідності та членів сімей загиблих таких осіб", то внесення управлінням соціального захисту населення Білоцерківської міської ради змін щодо підстав встановлення такого статусу відповідно до Порядку надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни особам, які отримали інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2015 року № 685, не передбачено (а.с. 15).

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рядовий міліції ОСОБА_1 в період з 22.07.2014 по 11.02.2015 безпосередньо брав участь в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення Антитерористичної операції на території Луганської області, що підтверджується довідкою Головного управління Національної поліції в Луганській області від 26.02.2016 №А-1181 (а.с 50).

Згідно виписки з акта огляду медико-соціальною комісією МСЕК №0214476 позивачу встановлено з 26.04.2016 третю групу інвалідності, причина інвалідності: захворювання, пов'язане із захистом Батьківщини (а.с. 82).

Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії АВ №0764489 від 20.09.2017 позивачу з 19.09.2017 встановлено другу групу інвалідності довічно, причина інвалідності: захворювання, пов'язане з захистом Батьківщини (а.с. 13).

19 жовтня 2017 року Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області видало позивачу посвідчення інваліда війни 2 групи серії НОМЕР_2 (а.с. 66-а).

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них, визначено в Законі України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-ХІІ (далі - Закон №3551-ХІІ, у редакції, чинній на момент видачі позивачу посвідчення інваліда війни).

Відповідно до пункту 11 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ до інвалідів війни належать також інваліди з числа: військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних) та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, а також працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення.

Порядок надання статусу інваліда війни особам, зазначеним у пунктах 11 - 14 частини другої цієї статті, визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 3 ст. 7 Закону №3551-ХІІ).

Так, відповідно до пункту 2 Порядку надання статусу інваліда війни особам, які отримали інвалідність внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №685 від 08.09.2015 (далі - Порядок №685; у редакції, чинній на момент видачі позивачу посвідчення інваліда війни), статус інваліда війни надається, зокрема:

- військовослужбовцям (резервістам, військовозобов'язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, поліцейським, особам рядового і начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, ДПтС, інших утворених відповідно до закону військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районі антитерористичної операції у період її проведення;

- працівникам підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час забезпечення її проведення безпосередньо в районі антитерористичної операції у період її проведення; особам, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районі антитерористичної операції в період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил, МВС, Національної поліції, Національної гвардії та інших утворених відповідно до закону військових формувань та правоохоронних органів.

Тобто, зазначені норми законодавства на момент видачі позивачу посвідчення інваліда війни не передбачали такої причини інвалідності як "захворювання, пов'язані із захистом Батьківщини".

Проте, відповідно до частини першої статті 7 Закону №3551-ХІІ до інвалідів війни належать особи з числа: військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

До інвалідів війни належать також інваліди з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами (п.1 ч. 2 ст. 7 Закону №3551-ХІІ).

Судом встановлено, що посвідчення інваліда війни 2 групи серії НОМЕР_2 видано позивачу згідно поданої ним заяви та на підставі постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08.08.2017 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017 у справі №357/7294/17.

Так, постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08.08.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017 у справі №357/7294/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії, позов задоволено. Визнано протиправними дії Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу та видачі посвідчення інваліда війни та зобов'язано Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області встановити ОСОБА_1 статус інваліда війни та видати посвідчення встановленого зразка (а.с. 19-21, 113-116).

Отже, постанова Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08.08.2017 у справі №357/7294/17 набрала законної сили 10.10.2017.

Під час розгляду справи №357/7294/17 судами встановлено, що позивач в період з 22.07.2014 по 11.02.2015 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції. Також, згідно довідки до акта огляду МСЕК, позивачу встановлено третю групу інвалідності в зв'язку з захворюванням, пов'язаним із захистом Батьківщини. Частина 1 та пункт 1 частини 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачають надання статусу інваліда війни особам, які стали інвалідами внаслідок захворювання, одержаного під час захисту Батьківщини. Законодавець не передбачив такої підстави у п. 11 ч. 2 ст. 7 даного Закону.

Проте, суд у справі №357/7294/17 захистив права позивача шляхом застосування до спірних правовідносин аналогії закону, а саме: частину 1 та пункт 1 частини 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Тобто, суди дійшли висновку, що зважаючи на те, що частина 1 та пункт 1 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачають надання статусу інваліда війни особам, які стали інвалідами внаслідок захворювання, одержаного під час захисту Батьківщини, а у п. 11 ч. 2 ст. 7 цього Закону законодавець не передбачив такої підстави надання статусу інваліда війни, - права позивача мають бути захищені шляхом застосування до спірних правовідносин аналогії закону, а саме: частину 1 та пункт 1 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до положень яких до інвалідів війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

Таким чином, суд "захворювання, пов'язане із захистом Батьківщини" прирівняв до поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції та зобов'язав Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області встановити ОСОБА_1 статус інваліда війни у відповідності до пункту 11 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

При цьому в подальшому, а саме 14.11.2017 Верховною Радою України був прийнятий Закон України №2203-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щодо посилення соціального захисту учасників антитерористичної операції, учасників Революції Гідності та членів сімей загиблих таких осіб" (далі - Закон №2203-VIII), який набрав чинності через три місяці з дня його опублікування , тобто 24 лютого 2018 року.

Відповідно до пункту 11 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення - 11.07.2018; з урахуванням змін, внесених Законом №2203-VІІІ) до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, до забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях і стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Тобто, Законом №2203-VІІІ внесено зміни до Закону №3551-XII, а саме у пункті 11 частини другої статті 7 слова "поранення, контузії або каліцтва" замінено словами "поранення, контузії, каліцтва або захворювання".

З урахуванням викладеного, виходячи з наведених норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства та встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 відноситься до числа осіб, визначених у пункті 11 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Відповідно до пункту 18 статті 13 Закону №3551-ХІІ особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги, зокрема позачергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, а особи з інвалідністю І групи з числа учасників бойових дій на території інших країн - протягом року.

Органи виконавчої влади, виконавчі комітети місцевих рад зобов'язані подавати допомогу особам з інвалідністю внаслідок війни у будівництві індивідуальних жилих будинків. Земельні ділянки для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва відводяться зазначеним особам у першочерговому порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 №719 "Питання забезпечення житлом деяких категорій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також їх сімей", затверджено Порядок виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також їх сімей (далі - Порядок; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Цей Порядок визначає умови та механізм виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для сімей загиблих осіб, визначених абзацами п'ятим - восьмим пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - загиблий), для осіб з інвалідністю I - II груп, яка настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, визначених пунктами 11 - 14 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та які потребують поліпшення житлових умов (далі - грошова компенсація) і перебувають на обліку за місцем проживання відповідно до Житлового кодексу Української РСР (далі - квартирний облік) та на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги (далі - Реєстр).

Відповідно до пункту 3 Порядку право на отримання грошової компенсації відповідно до цього Порядку мають особи з інвалідністю I - II груп, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, визначених пунктами 11 - 14 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", які перебувають на квартирному обліку (далі - особи з інвалідністю).

Відповідно до пункту 4 Порядку грошова компенсація членам сім'ї загиблого або особам з інвалідністю виплачується у повному обсязі в порядку черговості взяття на квартирний облік та з урахуванням категорії отримувача грошової компенсації для членів сімей загиблих, передбачених пунктом 2 цього Порядку, за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для сімей загиблих осіб, визначених абзацами п'ятим - восьмим пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", для осіб з інвалідністю I - II груп, яка настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, визначених пунктами 11 - 14 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та які потребують поліпшення житлових умов.

Відповідно до пункту 5 Порядку за поданням структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (крім м. Києва) рад, за рішенням виконавчого комітету міської, районної в місті (у разі її створення) ради або за розпорядженням голови районної, районної в м. Києві держадміністрації утворюються комісії щодо розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю про виплату грошової компенсації (далі - комісія).

До складу комісії входять представники виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, структурних підрозділів районних, районних у м. Києві держадміністрацій з питань соціального захисту населення, економіки, фінансів, квартирного обліку, капітального будівництва, громадських організацій, які об'єднують ветеранів антитерористичної операції (за їх згодою).

У відповідності до пункту 6 Порядку до повноважень комісії належить: перевірка наявності у особи статусу члена сім'ї загиблого та особи з інвалідністю; визначення категорії особи як члена сім'ї загиблого; перевірка складу сім'ї особи з інвалідністю; перевірка наявності документів про взяття на квартирний облік членів сім'ї загиблого та особи з інвалідністю; перевірка факту спільного або роздільного проживання членів сім'ї загиблого, які мають право на грошову компенсацію; прийняття рішення про призначення або відмову в призначенні грошової компенсації; визначення розміру грошової компенсації; перевірка наявності майнових прав на нерухоме майно членів сім'ї загиблого та особи з інвалідністю, а також всіх членів родини, на яких розраховується грошова компенсація, або відчуження такого майна протягом попереднього року.

Згідно з пунктом 7 Порядку заяву про призначення грошової компенсації член сім'ї загиблого, особа з інвалідністю (далі - заявник) або їх законний представник чи уповноважена особа особисто подають до органу соціального захисту населення за місцем перебування на квартирному обліку (далі - орган соціального захисту населення).

Відповідно до пункту 10 Порядку орган соціального захисту населення протягом п'яти робочих днів з дня прийняття заяви з усіма необхідними документами обстежує матеріально-побутові умови заявника, про що складає акт за формою, встановленою Мінсоцполітики.

Після складення акта обстеження матеріально-побутових умов заявника орган соціального захисту населення протягом трьох робочих днів, а у випадку, визначеному у пункті 22 цього Порядку, протягом десяти робочих днів вносить до комісії подання про виплату грошової компенсації (п. 11 Порядку).

Комісія протягом п'яти робочих днів з дня надходження подання розглядає його по суті і в присутності заявника або його законного представника чи уповноваженої особи приймає рішення щодо призначення або відмови в призначенні грошової компенсації (п.12 Порядку).

Згідно з пунктом 15 Порядку №719, Комісія може відмовити заявнику в призначенні грошової допомоги з таких підстав: 1) загиблий або особа з інвалідністю не належали до одного з військових формувань, визначених в абзаці восьмому, формувань, визначених абзацами шостим і сьомим, або не залучалися до діяльності, визначеної абзацом п'ятим пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; 2) загиблий або особа з інвалідністю не брав безпосередню участь в антитерористичній операції (відсутня довідка, визначена в підпункті 3 пункту 8 цього Порядку); 3) заявник не є членом сім'ї загиблого, визначеним в абзацах шістнадцятому - двадцять другому пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; 4) заявник не є особою, визначеною у пунктах 11 - 14 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; 5) заявник не перебуває на квартирному обліку з урахуванням норми, визначеної у пункті 9 цього Порядку; 6) заявник є членом сім'ї загиблого за категорією, нижчою, ніж категорія, до якої належить інший член цієї ж сім'ї загиблого, в разі одночасного подання ними заяви на отримання грошової компенсації; 7) заявник є членом сім'ї загиблого за категорією, нижчою, ніж категорія, до якої належить інший член цієї ж сім'ї, який вже отримав житло або грошову компенсацію, - до виплати грошової компенсації всім членам сімей загиблих, які перебувають на обліку в Реєстрі і мають першочергове право на таку виплату; 8) заявнику вже надавалося житло або вже виплачувалася грошова компенсація як члену сім'ї загиблого або як особі з інвалідністю.

Відповідно до пункту 17 Порядку у разі відмови в призначенні грошової компенсації комісія надсилає заявнику копію відповідного рішення із зазначенням підстав для його прийняття протягом трьох робочих днів з моменту прийняття такого рішення.

У відповідності до пункту 18 Порядку заявник має право оскаржити рішення комісії про відмову в призначенні грошової компенсації до суду.

Виходячи з приписів вказаних норм та враховуючи, що ОСОБА_1 є особою, визначеною у пункту 11 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", суд вважає, що спірне рішення прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки відсутні підстави для відмови у призначенні такої допомоги, передбачені пунктом 15 Порядку №719.

За таких обставин, позовні вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування рішення Комісії щодо розгляду заяв про виплату грошової компенсації за належні до отримання жилі приміщення окремим категоріям громадян Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 11.07.2018 №53 "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1." є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання комісії щодо розгляду заяв про виплату грошової компенсації за належні до отримання жилі приміщення окремим категоріям громадян Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради призначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, грошову компенсацію за належні для отримання житлові приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей як особі, на яку розповсюджується дія норм, визначених у пунктах 11-14 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

В силу положень частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії), суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Згідно з абзацом 2 частини 4 статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У відповідності до Рекомендацій № К (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи, державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган з кількох юридично допустимих рішень може обирати те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Водночас, суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції цих органів.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Так, Пленум Вищого адміністративного суду України в пункті 10.3 Постанови від 20 травня 2013 року №7 "Про судове рішення в адміністративній справі" зазначив, що суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Суд звертає увагу на те, що рішення суб'єкта владних повноважень про відмову в призначенні грошової допомоги має містити вичерпні підстави для такого рішення, з метою гарантування права особи на оскарження такого рішення та запобігання можливим подальшим діям, направленим на позбавлення право особи на отримання грошової компенсації та неодноразовому зверненню особи до суду за захистом своїх прав.

Суд зазначає, що дискреційні функції відповідача-2 як суб'єкта владних повноважень стосовно відмови в призначенні грошової допомоги досить жорстко обмежені в законодавчому порядку, оскільки такі рішення мають відповідати положенням чинного законодавства та можуть бути оскаржені у судовому порядку.

З урахуванням тієї обставини, що під час розгляду справи у суді були встановлені факти неправомірної відмови позивачу в призначенні грошової допомоги та наявність підстав для призначення позивачу грошової допомоги, суд вважає, що у даному випадку у відповідача-2 відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, у зв'язку з чим повний та ефективний захист порушеного права позивача потребує зобов'язання комісії щодо розгляду заяв про виплату грошової компенсації за належні до отримання жилі приміщення окремим категоріям громадян Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради призначити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належні для отримання житлові приміщення відповідно до Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також їх сімей, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 №719.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення з даним позовом до суду, позивач судовий збір не сплачував, на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір". Таким чином, судовий збір за рахунок відповідачів на користь позивача відшкодуванню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється з метою реалізації завдань адміністративного судочинства. Суд займає активну позицію не лише під час вирішення публічно-правового спору, але й після набрання судовим рішенням законної сили.

Приймаючи до уваги обставини справи, суд вважає за необхідне зобов'язати Комісію щодо розгляду заяв про виплату грошової компенсації за належні до отримання жилі приміщення окремим категоріям громадян Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради, яка є суб'єктом владних повноважень, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, з таким розрахунком, щоб суб'єкт владних повноважень мав реальну можливість виконати судове рішення у визначений законом і цим рішенням спосіб з урахуванням об'єктивних обставин.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії щодо розгляду заяв про виплату грошової компенсації за належні до отримання жилі приміщення окремим категоріям громадян Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 11.07.2018 №53 "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1.".

3. Зобов'язати Комісію щодо розгляду заяв про виплату грошової компенсації за належні до отримання жилі приміщення окремим категоріям громадян Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради призначити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належні для отримання жилі приміщення відповідно до Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також їх сімей, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 №719 «Питання забезпечення житлом деяких категорій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей».

4. Зобов'язати Комісію щодо розгляду заяв про виплату грошової компенсації за належні до отримання жилі приміщення окремим категоріям громадян Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дати набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 15.02.2019 р.

Суддя Кушнова А.О.