Рішення № 80025834, 22.02.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2019 р. справа № 300/74/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області

про визнання протиправними дій та бездіяльності щодо неврахування та часткового врахування періодів роботи при призначенні та виплаті пенсії, зобов'язання зарахувати до страхового стажу для призначення трудової пенсії за віком періоди з 14.11.1997 по 31.12.2007, загалом 10 років 47 днів, та зобов'язання провести перерахунок пенсії з 02.12.2015, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1.) 09.01.2019, звернувся в суд із позовною заявою до Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач) про визнання протиправними дій та бездіяльності щодо неврахування та часткового врахування періодів роботи при призначенні та виплаті пенсії, зобов'язання зарахувати до страхового стажу для призначення трудової пенсії за віком періоди з 14.11.1997 по 31.12.2007, загалом 10 років 47 днів, та зобов'язання провести перерахунок пенсії з 02.12.2015.

Мотивуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначив про те, що відповідач при призначенні пенсії протиправно не врахував періоди роботи позивача з 16.03.1994 по 14.11.1997, з 14.11.1997 по 01.01.2004, а також з 01.01.2004 по 01.01.2008, за які сплачувалися податки, в тому числі і єдиний податок, що призвело до зменшення стажу, який впливає на розмір пенсії. На переконання позивача, такі дії Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області свідчать про недотримання останнім вимог положень Конституції України, а також, Законів України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та "Про пенсійне забезпечення".

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків (а.с.28-31).

Позивач, в межах строку, визначеного судом, недоліки позовної заяви усунув, зокрема, подав клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду (а.с.36-37). Мотивуючи заявлене клопотання позивач вказав, що відповіді на його звернення до Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо розміру пенсії відповідачем надано лише в жовтні та листопаді 2018 року, а відтак, про порушення свого права на належне пенсійне забезпечення ОСОБА_1 дізнався саме з моменту отримання вказаних відповідей.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.01.2019 клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду - задоволено, та відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до вимог статті 263 КАС України (а.с.1-3).

З огляду на необхідність отримання додаткових письмових доказів, ухвалою суду від 12.02.2019 (а.с.49-51) витребувано у Головного управління ДФС в Івано-Франківській області та в Долинського управління ГУ ДФС в Івано-Франківській області належним чином засвідчені документи, що містять інформацію щодо сплати позивачем усіх податкових зобов'язань та єдиного соціального внеску (пенсійних внесків) за період з листопада 1997 року по грудень 2007 року, в тому числі єдиного податку за періоди з 01.01.2004 по 31.08.2004 та з 01.08.2005 по 30.09.2007.

Витребувані документи надійшли на адресу суду 20.02.2019 (а.с.119-121).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, що надійшов на адресу суду 19.02.2019. Відповідно до змісту останнього, позовні вимоги відповідач не визнав та вказав на те, що позивачем, в порушення вимог пункту 31 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", для підтвердження страхового стажу до 30.06.2000 не надано довідки про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності, а тому, підстав для зарахування до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 до 2000 року немає. Разом з цим, до заяви про призначення пенсії у 2015 році позивачем не долучено підтверджуючих документів про сплату страхових внесків з 14.11.1997 по 01.01.2004, а періоди роботи позивача з 01.01.2004 по 30.08.2004, з 01.08.2005 по 31.12.2005, з 01.01.2006 по 31.12.2006, з 01.01.2007 по 31.09.2007 зараховано до страхового стажу пропорційно сплаті страхових внесків, що підтверджується довідкою форми ОК-5 "Індивідуальні відомості про застраховану особу".

З огляду на зазначене, відповідач позовні вимоги вважає необґрунтованими та просить у задоволенні позову відмовити.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності позовну заяву, відзив на позов, письмові докази, наявні в матеріалах даної адміністративної справи, встановив такі обставини.

Відповідно до копії свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2, ОСОБА_1 з 14.11.1997 зареєстрований як фізична особа-підприємець (а.с.12).

Здійснення підприємницької діяльності позивачем припинено з 03.01.2017, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.13-15).

Згідно із копією розпорядження від 01.04.2018, ОСОБА_1 починаючи з 02.12.2015 отримує пенсію, призначену за віком по Списку №2 (зворотній бік а.с.96).

З метою отримання інформації щодо періодів роботи позивача, які враховано відповідачем при визначенні розміру пенсії, ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області та Головного управління ДФС в Івано-Франківській області із запитом від 08.10.2018, у якому просив надати відповідну інформацію, серед іншого, про те, чи враховано відповідачем при призначенні пенсії періоди здійснення позивачем підприємницької діяльності, чи враховувались при визначенні розміру пенсії доходи, отримані внаслідок здійснення такої діяльності, а також, просив надати інформацію стосовно здійснення ним підприємницької діяльності, сплати податків в якості фізичної особи-підприємця та використання праці найманих робітників за період з 14.11.1997 по 03.01.2017 (а.с.18).

У відповідь, позивачу направлено листа від 09.11.2018 №1399/К-15 (а.с.21 та зворотній бік), у якому роз'яснено, що пенсію ОСОБА_1 призначено враховуючи скорочений пенсійний вік за Списком №2, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", при страховому стажі 26 років 9 місяців, в тому числі, за Списком №2 - 7 років 9 місяців та заробітній платі за період з 01.01.1987 по 31.12.1991, згідно із поданими позивачем довідками про заробітну плату, та з 01.01.2004 по 31.12.2014 - згідно із даними системи персоніфікованого обліку. В листі також вказано, що в реєстрі застрахованих осіб наявна інформація про те, що ОСОБА_1 здійснював підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування за період з 01.01.2004 по 30.09.2007, однак страховий стаж за період з 01.01.2004 по 31.08.2004 та з 01.08.2005 по 30.09.2007 автоматично не розраховано, у зв'язку із відсутністю даних про сплату страхових внесків. Періоди здійснення позивачем підприємницької діяльності з січня по серпень 2004 року та з серпня 2005 року по вересень 2007 року підтверджено на підставі документів, поданих відділом обліку платежів територіального управління Фонду. Однак, підстав для приведення стану сплати внесків платника у "ручному" режимі немає, з огляду на відсутність інформації про суми відщеплення, які надходили як частка від сплати єдиного податку. Разом з цим, позивача повідомлено про те, що у разі подання до Управління Пенсійного фонду копій платіжних документів про сплату єдиного податку за періоди, за які не підтверджено страховий стаж, такі періоди будуть приведені у відповідність до сплачених внесків.

Калуським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, у відповідь на чергове звернення позивача направлено останньому листа від 29.11.2018 №657/К-15, відповідно до змісту якого, документів, які б підтверджували період здійснення позивачем підприємницької діяльності, відповідно до пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, до Управління Пенсійного фонду не надано, відтак, і підстав для врахування такого періоду до страхового стажу немає (а.с.22 та зворотній бік).

Позивач, не погоджуючись із неврахуванням до страхового стажу при призначенні пенсії вищевказаних періодів здійснення ним підприємницької діяльності, з метою захисту своїх порушених прав, звернувся із позовною заявою до суду.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, суд керується положеннями Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, а також враховує приписи Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (надалі, також - Закон №1058-IV), Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (надалі, також - Закон №1788-XII), Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (надалі, також - Порядок № 22-1), а також іншими законами та підзаконними нормативно-правовими актами у відповідних редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Так, відповідно до Конституції України гарантування непрацездатним громадянам України права на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій передбачено Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII.

Згідно із пунктом "а" статті 3 вказаного Закону, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема: особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Разом з цим, статтею 56 вказаного Закону до видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію віднесено, серед іншого: роботу, виконувану на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв; будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

Зі змісту наведених правових положень випливає, що обов'язковою умовою набуття права на трудову пенсію є наявність стажу роботи у підприємствах та організаціях, за умови сплати останніми страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV.

Згідно із абзацом 32 частини 1 статті 1 Закону №1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Таким чином, обчислення страхового стажу позивача за період його роботи з 14.11.1997 по 01.01.2004 здійснюється відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення", а з 01.01.2004 по 31.12.2007 - згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Разом з цим, визначальною умовою виникнення права на призначення пенсії як до 01.01.2004, так і після, є сплата підприємством, організацією, де працювала особа страхових внесків до Пенсійного фонду.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Так, відповідно до пункту 2.1 вказаного Порядку, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Відповідно до довідки Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (а.с.20), долученої до позовної заяви, за період з 25.12.1997 по 03.01.2017 ОСОБА_1 перебував на обліку в Долинській ОДПІ як СПД - фізична особа. Вказана довідка містить відомості щодо сум сплачених позивачем податків, в тому числі, єдиного податку з 2001 по 2015 рік.

Також, листом Долинського управління Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №303/9/09-19-50-07-09 від 19.02.2019, направленого на виконання ухвали суду від 12.02.2019, підтверджено сплату позивачем єдиного податку за період з 2001 по 2007 рік (а.с.120-121).

З огляду на відомості, зазначені у вказаних довідці та листі, позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, зокрема, з 2001 по 2007 рік, а тому, твердження позивача про те, що на спрощеній системі оподаткування останній перебував починаючи з 2004 року є помилковими.

Відповідачем до відзиву на позовну заяву долучено копію довідки форми ОК-5 щодо індивідуальних відомостей про застраховану особу (а.с.86-88). Так, вказана довідка містить відомості про сплачені позивачем страхові внески з вересня по грудень 2004 року у розмірі 118,12 грн на місяць, з січня по березень 2005 року у розмірі 262 грн на місяць та з квітня по липень 2005 року у розмірі 143 грн на місяць, за звітні 2006 та 2007 роки відомості про сплату страхових внесків позивачем відсутні.

Разом з тим, листом відділу адміністрування, супроводження інформаційних систем, електронних реєстрів та захисту інформації від 27.06.2018 повідомлено відповідача про те, що за наслідками аналізу сплати страхових внесків ОСОБА_1, робоча група по приведенню у відповідність стану сплати внесків дійшла висновку про те, що підстав для внесення позначки про сплату внесків за січень-серпень 2004 року, серпень-грудень 2005 року, січень-грудень 2006 року, січень-вересень 2007 року - відсутні, відтак, вказані періоди не підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача (а.с.108).

Враховуючи вищенаведені відомості, відповідачем, пропорційно сплаті страхових внесків, зараховано до страхового стажу: 14 днів за період з 01.09.2004 по 14.09.2004, 15 днів - з 01.10.2004 по 15.10.2004, 14 днів - з 01.11.2004 по 14.11.2004, 15 днів з 01.12.2004 по 15.12.2004, три місяці 14 днів - з 01.01.2005 по 14.04.2005, 15 днів - з 01.05.2005 по 15.05.2005, 14 днів - з 01.06.2005 по 14.06.2005, та 14 днів - з 01.07.2005 по 14.07.2005 (а.с.110).

Зважаючи на вищевикладене, суд не погоджується із твердженнями позивача стосовно наявності підстав для врахування до його страхового стажу періоду роботи з 01.01.2004 по 31.12.2007 у повному обсязі, з огляду на відсутність відомостей про сплату страхових внесків за кожен місяць зазначеного періоду.

Стосовно наявності підстав для врахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2001 по 31.12.2003, суд звертає увагу на таке.

Як зазначалось вище, відповідно до листа Долинського управління Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №303/9/09-19-50-07-09 від 19.02.2019, судом встановлено, що ОСОБА_1 за період з 2001 по 2003 рік сплачувався єдиний податок та податок з доходів фізичних осіб.

Згідно із абзацом 4 пункту 2.1 Порядку №22-1 (в редакції від 29.08.2014) період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Суд відзначає, що з огляду на відомості, зазначені як у довідці Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, так і у листі Долинського управління Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №303/9/09-19-50-07-09 від 19.02.2019 безспірним є факт перебування позивача на спрощеній системі оподаткування в період, зокрема, з 2001 року по 2003 рік та сплату ним єдиного податку.

Абзацами 6, 7 пункту 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 № 727/98 (в редакції від 27.06.1999) передбачено, що суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку, зокрема, до Пенсійного фонду України - 42 відсотки.

Таким чином, враховуючи підтвердження сплати ОСОБА_1 єдиного податку із сум якого проводились відрахування до Пенсійного фонду за 2001-2003 роки, на переконання суду, відсутність документів, передбачених абзацом 4 пункту 2.1 Порядку №22-1 не може слугувати єдиною підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу вказаного періоду. А тому, слід врахувати до страхового стажу позивача період здійснення ним підприємницької діяльності, починаючи з 01.01.2001 по 31.12.2003, у відповідності до даних Долинського управління Головного управління ДФС в Івано-Франківській області щодо податкових платежів, сплачених позивачем.

З огляду на те, що у 2000 році позивачем податок не сплачувався, що підтверджено довідкою Долинського управління Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, підстав для включення вказаного року до страхового стажу ОСОБА_1 суд не вбачає.

Стосовно підстав для врахування до страхового стажу позивача періоду його роботи з 14.11.1997 по 31.12.1999, суд відзначає таке.

Згідно із твердженням відповідача, наведеними у відзиві на позов, підставою для неврахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.01.1998 по 30.06.2000 слугувало неподання останнім до Управління Пенсійного фонду довідки про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності , що передбачено пунктом 31 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до приписів Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 року № 2148-VIII, розділ XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV доповнено пунктом 31 такого змісту: "До страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску)".

Слід звернути увагу, що пенсію позивачу призначено з 02.12.2015, Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 року № 2148-VIII набрав чинності 11.10.2017, а тому, відсутні підстави для застосування положень пункту 31 до правовідносин, що виникли у 2015 році.

У листі Долинського управління Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №303/9/09-19-50-07-09 від 19.02.2019 зазначено про неможливість подання інформації щодо сплати позивачем внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 25.12.1997 по 31.12.1999, у зв'язку із закінченням строків зберігання документів.

Разом з цим, відповідачем у листі від 09.11.2018 №1399/К-15 зазначено про те, що у разі подання позивачем до Управління Пенсійного фонду копій платіжних документів про сплату єдиного податку за періоди, за які не підтверджено страховий стаж, такі періоди будуть приведені у відповідність до сплачених внесків.

Як зазначено вище судом, визначальною умовою зарахування до страхового стажу для призначення пенсії періодів роботи, в тому числі і здійснення підприємницької діяльності, як до 01.01.2004, так і після, є сплата підприємством, організацією, де працювала особа страхових внесків до Пенсійного фонду.

У свою чергу, відомостей про подання ОСОБА_1 до Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області будь-яких документів, що підтверджували б сплату ним відповідних страхових внесків - немає. Зазначених документів позивачем також не подано і до суду.

Натомість, позивач вказує на те, що спірний період здійснення підприємницької діяльності слід врахувати до страхового стажу на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця. Однак, слід зауважити, що сама лише наявність вказаного свідоцтва не підтверджує реальне здійснення позивачем підприємницької діяльності та не свідчить про сплату ним внесків до Пенсійного фонду як під час перебування на загальній системі оподаткування, так і на спрощеній.

Отже наявність належних та допустимих доказів, які б підтвердили право позивача на зарахування до його страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 14.11.1997 по 31.12.1999 судом не встановлено.

Відтак, усе вищенаведене дозволяє суду дійти висновку про правомірність дій та рішень Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в частині відсутності підстав для зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду здійснення підприємницької діяльності з 14.11.1997 по 31.12.2000 та з 01.01.2004 по 31.12.2007 у повному обсязі, та наявність підстав для зарахування періоду роботи ОСОБА_1 з 01.01.2001 по 31.12.2003 року до страхового стажу.

Проаналізувавши в сукупності усі наведені норми права, аргументи, наведені сторонами в обґрунтування своїх позицій та письмові докази наявні у матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Квитанцією №1-1246К від 21.01.2019 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 768,40 грн.

Учасниками справи не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відтак, підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 384,20 грн.

Враховуючи наведене, на підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 37824000), що полягає у не зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) періоду здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2001 по 31.12.2004.

Зобов'язати Калуське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 37824000) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) період здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2001 по 31.12.2004 та провести перерахунок призначеної пенсії, починаючи з 02.12.2015 із врахуванням вказаного періоду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 37824000) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1, адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1;

Відповідач - Калуське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, адреса: вул. Грушевського, буд. 18, м. Долина, Івано-Франківська область, 77503, код ЄДРПОУ - 37824000).

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.