Рішення № 80025592, 18.02.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 лютого 2019 року м. Ужгород№ 260/19/19

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Скраль Т.В.,

з участю секретаря судового засідання - Станевської А.М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1;

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області - представник ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (88015, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Богомольця, буд. 22, к. 4, кв. 9) до Ужгородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області (88017, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Загорська, буд. 2, код ЄДРПОУ 40384233) про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 18 лютого 2019 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 22 лютого 2019 року.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог.

02 січня 2019 року, ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ужгородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області, якою просить визнати неправомірними дії Ужгородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області щодо невиплати пенсії за минулий час, а саме за період з 01 листопада 2017 року по 31 жовтня 2018 року та зобов’язати Ужгородське об’єднане управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області виплатити пенсію за період з 01 листопада 2017 року по 31 жовтня 2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку з подальшим проведенням бойових дій та антитерористичної операції в Луганській області, та з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини на території Луганської області, була вимушена покинути своє постійне місце проживання та прибути до Закарпатської області, де у встановленому порядку взята на облік як внутрішньо переміщена особа. З 01 листопада 2018 року Ужгородським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України у Закарпатській області поновлено виплату пенсії відповідно до рішення засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №24 від 05.10.2018 року та на підставі електронної пенсійної справи. Однак, пенсія з 01 листопада 2017 року по 31 жовтня 2018 року була не виплачена, та складає борг в сумі 205 025,08 гривень.

18 лютого 2019 року, позивачем було надано відповідь на відзив (а.с. 155-164), де вказав, що строк оскарження не пропущено, у зв’язку з ти, що відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь – яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

2. Позиція відповідача.

18 лютого 2019 року у встановлений судом строк відповідачем подано до суду відзив проти адміністративного позову (а.с.148-152), у якому вказує, що позивачка звернулася до управління із заявою 24 вересня 2018 року, а до Закарпатського окружного суду з позовною заявою 27 грудня 2018 року, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, встановленого статтею 122 КАС України.

Також вказує на те, що відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та Порядку № 365, Ужгородське об’єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області повідомляло позивачку листом № 02/В-230 від 19 листопада 2018 року, про те, що з 24 вересня 2018 року поновлено пенсії, за період з 01 листопада 2017 року по 31 жовтня 2018 року суму боргу обліковано. А отже твердження, що сума боргу виникла з вини Ужгородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області є безпідставним та необґрунтованим.

В судовому засідання, 18 лютого 2019 року, представник відповідача проти позовних вимог заперечувала з підстав викладених у відзиві.

3. Процесуальні дії у справі.

04 січня 2019 року, ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду позовну заяву було залишено без руху, (а.с. 74-75).

24 січня 2019 року, ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду було відкрито провадження в адміністративній справі, (а.с. 2-4).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 є пенсіонером, отримує пенсію за віком, що підтверджується посвідченням серії № 184357 (а.с. 83) та з 24 вересня 2014 року перебуває на обліку в Ужгородському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Закарпатської область, як отримувач пенсії щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів"

У 2014 році, позивач була внутрішньо переміщеною особою, яка перемістилася з м. Перевальськ Луганської області (територія тимчасово/окупованої території проведення антитерористичної операції), до м. Сєвєродонецьк Луганської області, що підтверджується довідкою від 13 грудня 2014 року № 22872 (а.с. 85).

У вересні 2017 року, важко захворів чоловік позивачки, ОСОБА_3, що змусило позивачку переїхати з м. Сєвєродонецьк Луганської області до м. Перевальська Луганської області. Даний факт підтверджується довідкою КЗ «Алчевської центральної міської лікарні» відділення променевої діагностики протоколу мультиспіральної комп'ютерної томографії обстеження ОСОБА_3 від 14.04.2018 року (а.с. 22), виписним епікризом №2055/365 від 07.05.2018 року (а.с. 87), довідкою про висновок діагнозу, видана Луганським обласним протитуберкульозним диспансером від 27.04.2018 року (а.с. 88) та довідкою про смерть, видана лікуючим лікарем ОСОБА_4 (а.с. 89). 05 листопада 2018 року, рішенням Ужгородського міськрайонного суду по справі № 308/12480/18 було встановлено факт смерті ОСОБА_3 на тимчасово окупованій території України, (а.с. 130-133).

17 жовтня 2017 року, відповідно до витягу з протоколу № 63 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам було вирішено не призначати соціальні виплати 147 переміщеним особам, (а.с. 185).

25 жовтня 2017 року, розпорядженням Управління Пенсійного фонду України у м. Сєвєродонецьку Луганської області позивачу припинено виплату пенсії з 01 листопада 2017 року на виконання постанови КМУ від 08 червня 2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» та на підставі засідання Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 63 від 17 жовтня 2017 року. Пенсію виплачено по 31 жовтня 2017 року (а.с. 183).

26 жовтня 2017 року, Управлінням праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради (лист № 8890/04) повідомлено начальника Управління Пенсійного фонду в м. Сєвєродонецьку Луганської області, що відповідно до статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», було прийнято рішення щодо скасування довідок про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, в тому числі ОСОБА_1, (а.с. 186-187).

20 вересня 2018 року, ОСОБА_1 була взята на облік внутрішньо переміщеної особи, яка перемістилася з м. Перевальськ Луганської області до м. Ужгород Закарпатської області, що підтверджується довідкою № НОМЕР_1, виданою Департаментом праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради, (а.с. 84).

24 вересня 2018 року, ОСОБА_1 звернулася з заявою до Ужгородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про зміну місця проживання (а.с. 189). Згідно заяви та рішення засідання міської комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (протокол № 24 від 05 жовтня 2018 року (а.с.190), позивачу було поновлено та виплачується пенсія з 01 листопада 2018 року. За період з 01 листопада 2017 року по 31 жовтня 2018 року суму боргу обліковано.

05 жовтня 2018 року, рішенням міської комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (протокол № 24 від 05 жовтня 2018 року) було рекомендовано призначити (поновити) пенсію ОСОБА_1 (а.с.190).

24 жовтня 2018 року, до Ужгородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області надійшла пенсійна справа ОСОБА_1 № 197134 від відділу пенсійного забезпечення управління Пенсійного фонду України в місті Сєверодонецьк Луганської області, про що свідчить супровідний лист начальнику Ужгородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області за № 9888/02 від 28 вересня 2018 року, (а.с. 182).

30 листопада 2018 року, ОСОБА_1 звернулася до начальника Ужгородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області із заявою щодо виплати пенсії за минулий період, (а.с. 90-91).

14 грудня 2018 року, Ужгородське об’єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області листом за № 02/В-237, 02/В-238 повідомило позивача про те, що про причини припинення виплати пенсії, просять звертатись до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєверодонецьк Луганської області, оскільки станом на 01 жовтня 2017 року вона перебувала на обліку у даному управлінні. Також, відповідач повідомив позивача про те, що відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 08 червня 2016 року № 365, суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Таким чином, суми пенсійних виплат за період з 01.11.2017 року по 31.10.2018 року в розмірі 205 025,08 грн. обліковані в управлінні Пенсійного фонду України та будуть виплачені на умовах окремого порядку визначеного КМУ (а.с. 92).

20 грудня 2018 року, ОСОБА_1 звернулася до начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області із заявою щодо припинення виплати пенсії, (а.с. 103-104).

15 січня 2019 року, Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області листом № 863/В-11, 2/В-1 надало відповідь, в якій повідомило позивача про те, що виплата пенсії була призупинена з 01 листопада 2017 року у зв’язку із скасуванням довідки внутрішнього переміщення особи на підставі рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішнього переміщеним особам від 17 жовтня 2017 року № 63, (а.с. 108).

Не погоджуючись з діями Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області щодо невиплати пенсії у період з 01 листопада 2017 року по 31 жовтня 2018 року, позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Конституція України

Стаття 46 Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

ОСОБА_5 право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року ( далі по тексту – ОСОБА_5 № 1058-IV)

ОСОБА_5, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Стаття 4 частина 1

Законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Стаття 4 частина 3

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Стаття 45 частини 1 пункт 1

Пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку:

1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Стаття 46 частини 2

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Стаття 47 частини 1

Пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 49

Виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Закон України “Про пенсійне забезпечення” ( далі по тексту – ОСОБА_5 № 1788-XII)

Стаття 87

Суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Закон України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” від 20 жовтня 2014 року ( далі по тексту – ОСОБА_5 № 1706-VII)

Стаття 7 частини 1,2

1. Для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

2. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв’язання проблем, пов’язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Стаття 12 частини 1

Підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.

Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 365 ( далі по тексту – Порядок № 365)

Пункт 15

Орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Постанова Кабінету Міністрів України “Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам” від 05 листопада 2014 року № 637 (далі по тексту – Постанова № 637)

Пункт 1

Призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296). Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території населених пунктів, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.

Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 (далі по тексту – Порядок № 509)

Пункт 6 абзац 3

Довідка діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту.

Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (далі по тексту – ОСОБА_5 № 1382-IV)

Стаття 2 частина 2

Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Постанова Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме: «...при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера. Пенсійна справа не пізніше п'яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).

ОЦІНКА СУДОМ ОБСТАВИН СПРАВИ

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує на пропущення шестимісячного строку для звернення до суду, так як позивач ОСОБА_1 звернулася до управління із заявою 24 вересня 2018 року, а позов до Закарпатського окружного адміністративного суду подала 27 грудня 2018 року.

Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За загальним правилом, відповідно до частини 2 статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зміст наведеної норми свідчить про те, що КАС України є загальним законом, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав. Водночас відносини щодо строків звернення до адміністративного суду регулюються не тільки нормами КАС України, а й іншими законами України.

Спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо пенсійного забезпечення громадян, строки та порядок перерахунку пенсій є ОСОБА_5 № 1058-IV.

Відповідно до частини 2 статті 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Необхідними умовами застосування наведеної норми адміністративними судами є: 1) факт нарахування сум пенсій за минулий час, що підтверджується відповідними доказами; 2) доведеність вини пенсійного органу - наявність протиправних дій або протиправної бездіяльності, наслідками яких є невиплата сум пенсій.

Згідно з матеріалами справи, призначена пенсія виплачувались позивачу щомісяця до 01 листопада 2017 року, після чого її виплата була поновлена з 01 листопада 2018 року.

Судом встановлено, що рішення про скасування протоколу про призначення ОСОБА_1 пенсії не приймалося, позивач перебуває на обліку, як пенсіонер в Ужгородському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Закарпатської області, а призначена їй пенсія перераховується згідно з законодавством, що підтверджується розрахунком пенсійних виплат.

Практика застосування правових норм щодо строків звернення до адміністративного суду передбачала їх застосування за умови, коли право позивача на отримання спірних сум пенсій відповідачем визнано не було, що і стало підставою звернення до суду (постанова Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року у справі № 21-329а13).

У справі, що розглядається, відповідач право позивача на отримання пенсії не заперечував, про що свідчить лист Ужгородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області від 14 грудня 2018 року за № 02/В-237, 02/В-238, в якому вказано, що пенсію поновлено та виплачено з 01 листопада 2018 року, а також обліковано суму боргу за період з 01 листопада 2017 року по 31 жовтня 2018 року у сумі 205 025, 08 грн. (а.с. 92).

У судовому засіданні представник відповідача вказує на те, що позивачем пропущений строк не для звернення до суду, а для перерахунку такої пенсії.

Судом було досліджено дані твердження, та встановлено наступне.

Позивач, звернулась до Ужгородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області 24 вересня 2018 року (а.с. 189) та за результатами такого звернення подала адміністративний позов до суду 02 січня 2019 року, (а.с. 6).

Крім того, тривала відсутність за попереднім місцем обліку в управлінні ПФУ м. Сєвєродонецька Луганської області, зумовлена доглядом за важкохворим чоловіком ОСОБА_3, що змусило її переїхати з міста Сєверодонецьк Луганської області до міста Перевальськ Луганської області. На підтвердження таких доводів, позивач надала суду довідку КЗ «Алчевської центральної міської лікарні» відділення променевої діагностики протоколу мультиспіральної комп'ютерної томографії обстеження ОСОБА_3 від 14.04.2018 року (а.с. 22), виписним епікризом №2055/365 від 07.05.2018 року (а.с. 87), довідкою про висновок діагнозу, видана Луганським обласним протитуберкульозним диспансером від 27.04.2018 року (а.с. 88) та довідкою про смерть, видана лікуючим лікарем ОСОБА_4 (а.с. 89). Поховавши чоловіка та у зв'язку із проведенням бойових дій та антитерористичної операції в Луганській області, та з метою уникнення наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини на території Луганської області, позивач покинула свої постійне місце проживання та прибула до Закарпатської області.

З аналізу вищевказаних обставин, правових норм, суд приходить до висновку, що позивач тривалий час не отримувала призначену пенсію; про винесення щодо неї будь-яких рішень або розпоряджень про припинення виплати пенсії не повідомлялася, та відповідачем такі обставини під час розгляду справи в суді не спростовані, отже мало місце триваюче порушення прав позивача, яке було відновлено відповідачем тільки з 01 листопада 2018 року.

Крім того, суд звертає увагу, що у листі Ужгородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області від 14 грудня 2018 року вказано, що згідно із заявою позивачки від 24 вересня 2018 року, про зміну місця проживання та відповідно до рішення засідання міської комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 24 від 05 жовтня 2018 року, було поновлено та виплачено пенсію з 01 листопада 2018 року, а також обліковано суму боргу за період з 01 листопада 2017 року по 31 жовтня 2018 року у сумі 205 025,08 грн. (а.с. 92 на звороті).

Таким чином, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача стосуються пенсії, яка є джерелом для її існування, отже є соціальною гарантією визначеною Конституцією України, а саме статтею 46, а нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, що визначено частиною другою статті 46 Закону № 1058-IV

Отже, посилання відповідача на те, що позивачем було пропущено шестимісячний строк для звернення до суду, передбачений статтею 122 КАС України та строк для перерахунку пенсії є безпідставними.

Щодо позовної вимоги про визнання неправомірними дії Ужгородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області щодо невиплати пенсії за минулий час, а саме за період з 01 листопада 2017 року по 31 жовтня 2018 року, судом встановлено наступне.

Як встановлено судом, пенсія позивачу була припинена (виплачувалася до 31 жовтня 2017 року), відповідно до розпорядження Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 25 жовтня 2017 року, на виконання постанови КМУ від 08 червня 2016 року № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" та на підставі рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 63 від 17 жовтня 2017 року. Однак, приписами статті 49 Закону № 1058 не передбачено таких підстав для припинення виплати пенсії.

Таким чином, жоден з випадків, передбачених статтею 49 Закону № 1058 щодо позивача управлінням не застосовані та не доведені.

Водночас, за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Позивач має статус внутрішньо переміщеної особи від 20 вересня 2018 року, (а.с. 84).

Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв’язання проблем, пов’язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно відновлення всіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які зареєстровані як внутрішньо переміщені особи, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Щодо доводів відповідача, про застосування Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженим Постановою КМ №365 від 08.06.2016 року, то суд критично оцінює такі доводи, оскільки підстави припинення пенсійних виплат визначені у статті 49 Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та такий список підстав є вичерпним. Крім того, Постанова КМ є підзаконним нормативно-правовим актом, та не може суперечити актам вищої юридичної сили. Слід також зазначити, що Пункти 7,8,9,13 Порядку, що визначений Постановою № 365 - визнані нечинними Окружним адміністративним судом міста Києва, з чим погодилася і апеляційна інстанція у справі № 826/12123/16 постановою від 04.07.2018 року, рішення набрало законної сили.

Крім того, судом критично оцінюються доводи відповідача з того приводу, що суми які не виплачені за минулий період обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачується на умовах окремого порядку. До прийняття даного порядку та доопрацювання програмного забезпечення дані доплати підлягають тільки обліку, ( а.с.21)

На такі доводи відповідача, суд вважає за необхідне зазначити, що право позивача на отримання пенсії є беззаперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов’язань та таке право не може залежати від наявності чи відсутності у державі окремого порядку, що буде регулювати виплату пенсій, що не виплачені за минулий період.

Конституційний Суд України у рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

Закон № 1382-IV гарантує позивачу право на вільний вибір місця проживання в України.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що дії Ужгородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області що проявилися: у невиплаті пенсії за минулий час, а саме за період з 01 листопада 2017 року по 31 жовтня 2018 року з посиланням на Порядок № 365; посилання відповідача на відсутність окремого порядку, що регулює виплату пенсій за минулий період; відсилання позивача ОСОБА_1 до управління ПФУ в м. Сєвєродонецьк Луганської області (оскільки, остання перебувала там на обліку станом на 01.10.2017 року) - є неправомірними та протиправними. Крім того, такі дії відповідача суд не може розцінити як добросовісні, розсудливі, вчинені з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи, як цього вимагає частина друга статті 2 КАС України. Відповідно позов цій частині є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Щодо позовної вимоги про зобов’язання Ужгородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області виплатити пенсію за період з 01 листопада 2017 року по 31 жовтня 2018 року судом встановлено наступне.

Вказану вимогу суд розцінює як похідну вимогу від вимоги про визнання неправомірними дії Ужгородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області щодо невиплати пенсії за минулий час, а саме за період з 01 листопада 2017 року по 31 жовтня 2018 року.

Як вже зазначалося судом, була встановлена неправомірність дій, що полягала у безпідставній відмові у виплаті пенсії за минулий час з 01 листопада 2017 року по 31 жовтня 2018 року, чим порушено право позивача, яке гарантоване Конституцією на пенсійне забезпечення.

Крім того, як встановлено судом пенсійні виплати позивачу за період з 01 листопада 2017 року по 31 жовтня 2018 року відповідачем нараховувались. За результатами розгляду справи, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Ужгородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання неправомірними дій Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області щодо невиплати пенсії за період з 01 листопада 2017 року по 31 жовтня 2018 року, то належним способом відновлення порушеного права буде саме зобов'язання Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області виплатити пенсію позивачу за період з 01 листопада 2017 року по 31 жовтня 2018 року.

Такий спосіб захисту узгоджується із вимогами частини 2 статті 46 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", де встановлено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. За вимогами статті 87 Закону України 1788-XII суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Слід сказати, що статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Враховуючи, що пенсія, яка призначена позивачу є виплатою довічною та постійною, суд прийшов до висновку про порушення відповідачем вимог Конституції України та Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

ВИСНОВКИ СУДУ

Враховуючи наведене, суд вважає, що припинення виплати пенсії позивачу з 01 листопада 2017 року по 31 жовтня 2018 року було здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV, а з точки зору положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним. Крім того, таке право позивача на отримання пенсії мало бути негайно відновлено одразу після першого можливого звернення до пенсійного органу, як внутрішньо переміщеної особи, оскільки пенсія зі спірний період нараховувалася, обліковувалася в органі, що здійснює соціальні виплати та підлягала виплаті за період від часу припинення.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Щокін проти України», питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (цитата у п. 33 цього рішення).

Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених у ч.1 ст.126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, до яких, зокрема, відноситься і щомісячне довічне грошове утримання. Конституційний статус судді передбачає, у тому числі, надання йому у майбутньої статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя, дає підстави ставити до суддів високі вимоги і зберігати довіру до їх компетентності та неупередженості. За змістом норм Конституції України надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання, вихідна допомога тощо), що відповідає його статусу, є гарантією забезпечення незалежності.

Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не наведено жодного порушення з боку позивача, яке б відповідно до чинного законодавства було б підставою для прийняття рішення про невиплату позивачу боргу за минулий період. Діючи поза законом, відповідач тим самим свавільно втрутився у право позивача на отримання пенсії, що призвело до його порушення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є такими, що підлягають до повного задоволення, з вище визначених судом підстав.

Приписами частини 1 статті 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 704,80 грн., що підтверджено квитанцією від 27.12.18 №3882730057, (а.с. 5).

Відповідні судові витрати належить компенсувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Інші судові витрати у справі відсутні.

Керуючись статтями 242 - 246, 263, 371 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Ужгородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати неправомірними дії Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01 листопада 2017 року по 31 жовтня 2018 року.

3. Зобов'язати Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (88017, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Загорська, буд. 2, код ЄДРПОУ 40384233) виплатити пенсію ОСОБА_1 (88015, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Богомольця, буд. 22, к. 4, кв. 9, ІПН НОМЕР_2 ) за період з 01 листопада 2017 року по 31 жовтня 2018 року.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (88015, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Богомольця, буд. 22, к. 4, кв. 9, ІПН НОМЕР_2) за рахунок бюджетних асигнувань Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (88017, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Загорська, буд. 2, код ЄДРПОУ 40384233) судові витрати у розмірі 704, 80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.).

5. В частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць рішення суду виконується негайно.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

Суддя ОСОБА_6