Рішення № 80025573, 22.02.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 лютого 2019 рокум. Ужгород№ 260/1407/18

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Іванчулинця Д.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 88000, РНОКПП НОМЕР_1) в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 88000, РНОКПП НОМЕР_1) в особі представника ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, 88009) до Ужгородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (вул. Загорська, 2, м. Ужгород, 88017, ЄДРПОУ 40384233) про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов’язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 (далі - позивач) в особі представника ОСОБА_3 (далі – представник позивача) звернулась до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Ужгородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі – відповідач), в якому просить: 1) визнати протиправною відмову Ужгородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області у призначенні та перерахунку пенсії ОСОБА_1 у зв’язку із втратою годувальника – ОСОБА_4, у розрахунку 50% від щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, померлого годувальника, скасувавши рішення Ужгородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатської області викладене у формі вкладки № 64 до протоколу № 86 від 04.12.2018 року; 2) Зобов’язати Ужгородське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити та провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 у зв’язку із втратою годувальника – ОСОБА_4, у розрахунку 50% від щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці починаючи із дати смерті померлого годувальника.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження у даній адміністративній справі.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_4 - чоловік позивачки, а також батько малолітнього ОСОБА_2, суддя апеляційного суду Закарпатської області сьогодні - Закарпатський апеляційний суд, знаходячись у відставці, отримував довічне грошове утримання судді у відставці. 01 жовтня 2018 року, ОСОБА_4 помер, будучи годувальником для свого дванадцятирічного сина. Відповідно до вкладки №64 до протоколу №86 від 04.12.2018 року, ОСОБА_1, Ужгородським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Закарпатської області, призначено пенсію по втраті годувальника на неповнолітнього сина на загальних підставах та відмовлено у перерахунку пенсії у зв'язку із втратою годувальника у розрахунку від щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, померлого годувальника. 12-річний син померлого судді Закарпатського апеляційного суду відставці ОСОБА_2, перебував на утриманні свого батька, як дитина, що не досягла 18-річного віку, відповідно ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", є непрацездатним, а тому має право на отримання пенсії по втраті годувальника у зв'язку із смертю батька. Відповідно до ч. 1 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-УШ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-УШ), судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України (ч.5 ст. 142 вказаного Закону). Таким чином, щомісячне довічне грошове утримання також являє собою регулярну щомісячну грошову виплату, яка була призначена чоловікові позивачки, у зв'язку із звільненням у відставку, та виплачувалась територіальним органом Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України як захід матеріального забезпечення. Позивач зазначає, що пенсія за віком та довічне грошове утримання судді мають однакову правову природу. Так, пенсією є регулярна щомісячна грошова виплата, яка призначається у встановленому державою порядку, як захід матеріального забезпечення у зв'язку з настанням певної обставини - досягнення пенсійного віку, інвалідності, смерті годувальника. На підставі вищенаведеного просить позов задовольнити.

З відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує. Зокрема, зазначає, що відповідно до матеріалів пенсійної справи ОСОБА_4 встановлено, що годувальник, який помер 02.10.2018 року, отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII). Відповідно до ч.ч. 1,2 вказаної статті суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом,, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки ІНФОРМАЦІЯ_1 і старші після досягнення ними такого віку: 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому, вказує, що в рішенні від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 Конституційний Суд України охарактеризував щомісячне довічне грошове утримання як особливу форму соціального забезпечення судців, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання суддів, у тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді; щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага; особливість щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування (абзаци п'ятий, шостий, сьомий пункту 7 мотивувальної частини). З аналізу наведеного відповідача звертає увагу, що щомісячне грошове утримання судді у відставці не є за своєю правовою природою страховою виплатою, тобто пенсією. Також вказує, що положеннями Закону №1402-VIII не передбачено право на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника, а визначає можливість призначення пенсії на загальних умовах, встановлених Законом № 1058-ІV. Таким чином, враховуючи те, що Законом України «Про судоустрій та статус суддів» не передбачено призначення пенсії по втраті годувальника, гр. ОСОБА_1 призначено пенсію по втраті годувальника на неповнолітнього сина на загальних підставах відповідно до норм статтей 36 - 37 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". На підставі вищенаведеного просить у задоволенні позову відмовити.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті приходить до наступних висновків.

Відповідно до копії свідоцтва про одруження серії І-ФМ № 452234 від 18 жовтня 1986 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є подружжям, ОСОБА_5 присвоєне прізвище ОСОБА_4.

Учасниками справи не заперечується, що ОСОБА_4 займав посаду судді апеляційного суду Закарпатської області, сьогодні – Закарпатський апеляційний суд та знаходячись у відставці, отримував довічне грошове утримання судді у відставці.

Копією Свідоцтва про смерть серії І-ФМ № 252559 від 02 жовтня 2018 підтверджено, що ОСОБА_4 помер 01 жовтня 2018 року.

Відповідно до довідки Об’єднаного співвласників багатоквартирного будинку № 18 ОСОБА_1 проживає разом зі своїм сином ОСОБА_2.

Згідно з свідоцтвом про народження серії І-ФМ № 043669 ОСОБА_2 народився 06.07.2006 року.

Відповідно до вкладки № 64 до протоколу № 86 від 04.12.2018 року, ОСОБА_1, Ужгородським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Закарпатської області, призначено пенсію по втраті годувальника на неповнолітнього сина на загальних підставах та відмовлено у перерахунку пенсії у зв'язку із втратою годувальника у розрахунку від щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, померлого годувальника.

Повідомлено, що пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається відповідно до наступних нормативно-правових актів: Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», Закону України «Про прокуратуру», Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Враховуючи те, що Законом України «Про судоустрій та статус суддів» не передбачено призначення пенсії по втраті годувальника, гр. ОСОБА_1 призначено пенсію по втраті годувальника на неповнолітнього сина на загальних підставах відповідно до норм статтей 36-37 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

В силу положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи (а тому і органи та посадові особи пенсійного фонду України, як органи виконавчої влади, до яких відноситься і Відповідач) зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення та визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, є Закон України від 09.07.2003 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону №1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону №1058-IV, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (ОСОБА_6), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 36 Закону №1058-IV визначено, що непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону №1058-IV, до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону №1058-IV, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Відповідно до абз. 22 ст. 1 Закону №1058-IV, пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно ч. 1, 5 ст. 142 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII), судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки ІНФОРМАЦІЯ_1 і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Отже, судді, який вийшов у відставку може виплачуватися одне з двох: або пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом; або щомісячне довічне грошове утримання судді, що вибирає суддя.

Пенсія за віком та довічне грошове утримання судді мають однакову правову природу. Так, пенсією є регулярна щомісячна грошова виплата, яка призначається у встановленому державою порядку, як захід матеріального забезпечення у звязку з настанням певної обставини - досягнення пенсійного віку, інвалідності, смерті годувальника.

Не є спірним, що чоловік позивачки, який помер 01.10.2018 року, отримував щомісячне довічне грошове утримання судді, тому малолітній син – ОСОБА_2, який перебував на його утриманні, має право на пенсію у зв'язку із втратою годувальника, виходячи з розміру 50% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на час смерті годувальника ОСОБА_4, яка повинна виплачуватися територіальним органом Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України, як захід матеріального забезпечення.

Таким чином, суд дійшов висновку, про необхідність визнання протиправною відмову Ужгородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області у призначенні та перерахунку пенсії ОСОБА_7 у зв’язку із втратою годувальника – ОСОБА_4, у розрахунку 50% від щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, померлого годувальника, скасувавши рішення Ужгородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області викладене у формі вкладки № 64 до протоколу № 86 від 04.12.2018 року.

Щодо позовної вимоги зобов’язати призначити та провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 у зв’язку із втратою годувальника починаючи із дати смерті померлого годувальника суд зазначає наступне.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, слід зобов’язати Ужгородське об’єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області призначити та провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 у зв’язку із втратою годувальника – ОСОБА_4, у розрахунку 50% від щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці починаючи з дня, що настає за днем смерті померлого годувальника.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При розгляді справи суд також враховує практику Європейського Суду з прав людини, в рішеннях якого у справах «Стек та інші проти Сполученого Королівства», «Пічкур проти України» зазначено, якщо у державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Якщо держава вирішує створити механізм соціальних виплат, вона повинна зробити це у спосіб, що відповідає статті 14 Конвенції щодо заборони дискримінації. Дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях. У практиці Європейського Суду з прав людини напрацьовані також три головні критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок чи відповідає певний захід втручанням у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями ст.1 Першого протоколу, а саме чи є такий захід законним; чи переслідує втручання в право власності «суспільний інтерес»; чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям. За оцінкою Європейського Суду з прав людини не буде вважатись пропорційним втручання, яке становить «особистий та надмірний тягар» для особи.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем доведено позовні вимоги, а суб'єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, не довів, що діяв у межах закону, відмовляючи ОСОБА_8 у перерахунку пенсії у зв'язку із втратою годувальника, виходячи з розміру 50% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на час смерті годувальника, що підтверджено доказами, які перевірено судом, тому позов підлягає задоволенню.

Аналогічну позицію висловив і Вищий адміністративний суд України в постанові від 21.01.2016 року по справі № 677/2056/14-а.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 704,80 грн. належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 88000, РНОКПП НОМЕР_1) в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 88000, РНОКПП НОМЕР_1) в особі представника ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, 88009) до Ужгородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (вул. Загорська, 2, м. Ужгород, 88017, ЄДРПОУ 40384233) про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов’язання вчинити дії – задовольнити частково.

2. Визнати протиправною відмову Ужгородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області у призначенні та перерахунку пенсії ОСОБА_7 у зв’язку із втратою годувальника – ОСОБА_4, у розрахунку 50% від щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, померлого годувальника, скасувавши рішення Ужгородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області викладене у формі вкладки № 64 до протоколу № 86 від 04.12.2018 року.

3. Зобов’язати Ужгородське об’єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області призначити та провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 у зв’язку із втратою годувальника – ОСОБА_4, у розрахунку 50% від щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці починаючи з дня, що настає за днем смерті померлого годувальника.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ужгородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (вул. Загорська, 2, м. Ужгород, 88017, ЄДРПОУ 40384233) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 88000, РНОКПП НОМЕР_1) суму судового збору у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.) сплаченого згідно квитанції № НОМЕР_2 від 17 грудня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).

Суддя ОСОБА_9