Рішення № 80025088, 12.02.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2019 року м. Житомир справа № 240/6126/18

категорія 3.5

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Семенюка М.М.,

з участю секретаря судового засідання Лисайчука А.О.,

позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Лугіни С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати Постанову про накладення штрафу уповноваженими особами № ЖИ170/ЖТ4052/92/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 07.12.2018.

В обґрунтування позову зазначає, що між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено цивільно-правовий договір № 9 від 25.04.2017, згідно умов якого останній надавав послуги - завантажував дрова у спеціальні бочки, проте ні головним державним інспектором відділу Держпраці в Житомирській області Тимощук Т.П. під час проведення перевірки, ні в подальшому начальником Управління Держпраці у Житомирській області не було опитано ОСОБА_4 з приводу його дійсних обов'язків по відношенню до ФОП ОСОБА_1, а пояснення позивача відповідачем не взяті до уваги та не враховані.

Ухвалою від 27.12.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідач подав відзив на позов (а.с.45-49), в якому просить відмовити в задоволенні позову, зазначаючи, що договір № 9 від 25.04.2017 між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_4 має ознаки трудових відносин, які не були оформлені належним чином, чим порушені вимоги ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 24 КЗпП України; акт інспекційного відвідування підписаний ОСОБА_1 без зауважень; згідно актів виконаних робіт ОСОБА_4 виконував різні роботи; ще до прийняття спірної постанови позивач прийняв ОСОБА_4 на роботу, що оформив належним чином.

Позивачем подана відповідь на відзив (а.с.65-66), в якій зазначає, що у відзиві відповідач підмінює поняття, вводить суд в оману та маніпулює обставинами справи.

В судовому засіданні:

- позивач та його представник просили позов задовольнити;

- представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову.

Проаналізувавши та оцінивши досліджені по справі докази, суд приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Начальник управління Держпраці у Житомирської області, розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі акта інспекційного відвідування від 21.11.2018 № ЖТ4052/92/АВ (а.с.18-23) прийняв Постанову про накладення штрафу уповноваженими особами від 07.12.2018 № ЖИ170/ЖТ4052/92/АВ/П/ПТ/ТД-ФС (а.с.11-13), якою наклав штраф на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 111690 грн.

Як вбачається зі спірної постанови, інспекційним відвідуванням встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладений цивільно-правовий договір № 9 від 25.04.2017, який має тривалий характер та ознаки трудових відносин (ОСОБА_4 виконує певні трудові функції на постійному робочому місці, виконує роботу виключно на користь роботодавця і під контролем, зобов'язаний дотримуватись внутрішнього розпорядку, режиму робочого часу, отримує на постійному місці роботи заробітну плату), які не були оформлені належним чином, чим порушено вимоги ч.3 ст. 24 КЗпП України, у зв'язку із чим на позивача був накладений штраф на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України.

Відповідно до абз.2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Суд вважає, що у даній справі між позивачем та ОСОБА_4 існували договірні, а не трудові відносини через наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договори з громадянами на використання їх праці можуть укладатися за трудовим договором або цивільно-правовою угодою. Основною відмінністю угод цивільно-правового характеру від трудових договорів є те, що перші регламентуються ЦК України, а трудові КЗпП України. Заборони на укладення договорів цивільно-правового характеру між підприємством і працівником на виконання робіт чи надання послуг, законодавством не встановлено.

Слід зауважити, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Як вбачається з цивільно-правового договору № 9 від 25.04.2017 (а.с.24), ФОП ОСОБА_1 (Замовник) доручає, а ОСОБА_4 (Виконавець) бере на себе зобов'язання виконати таки роботи (надати послуги) - завантаження дров у спеціальні бочки; "Виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання робіт, не підлягає під дію правил внутрішнього розпорядку"; за виконану роботу Замовник сплачує виконавцю винагороду в залежності від об'єму завантажених дров; можливе розірвання договору в односторонньому порядку.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_4 показав, що за договором зі ОСОБА_1 він завантажував бочки дровами для виготовлення вугілля; ніяких більше робіт він не виконував; раз на тиждень ОСОБА_1 повідомляв йому, що треба завантажити бочки, що він і робив у зручний для нього (свідка) час; іншої роботи для ОСОБА_1 свідок не виконував; гроші платили в залежності від об'єму завантажених дров.

Наведені докази свідчать, що ОСОБА_4 надавав послуги по завантаженню дров у бочки, самостійно організовуючи свій режим роботи, а не виконував роботу з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а тому його відносини з позивачем носили цивільно-правовий характер, а не характер трудових відносин.

Додатково, те, що правовідносини, що склалися між позивачем та ОСОБА_4, є цивільно-правовими, а не трудовими, підтверджується подачею позивачем звітів про застрахованих осіб до ДФС (а.с.73-169), в яких міститься інформація по працюючому за договором цивільно-правовою характеру ОСОБА_4

Загалом, наявність звітів і доказів їх отримання податковим органом спростовує твердження відповідача про недотримання позивачем процедури повідомлення органів Державної фіскальної служби про укладені договори.

В свою чергу, відповідачем не доведено факту допуску ОСОБА_4 до роботи за конкретною кваліфікацією, професією, посадою, поширення па нього правил внутрішнього трудового розпорядку, постійний характер трудових відносин між чим та позивачем, тобто що цивільно-правовий договір, оформлений з ОСОБА_4, містить ознаки трудового договору.

Посилання відповідача на те, що в складених на підставі цивільно-правового договору № 9 від 25.04.2017 актах виконаних робіт не зазначено, які конкретно роботи і в якому обсязі були виконані, не свідчить, з урахуванням самого договору та показів свідка ОСОБА_4, про наявність трудових відносин останнього з позивачем.

Те, що після проведення інспекційного відвідування ОСОБА_4 позивачем з 03.12.2018 був прийнятий на роботу по трудовому договору не є доказом того, що на момент проведення інспекційного відвідування мав місце фактичний допуск ОСОБА_4 як працівника до роботи без оформлення трудового договору.

Таким чином суд вважає спірну постанову протиправною, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи задоволення позову та приписи ст. 139 КАС України, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір в сумі 1119,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, номер НОМЕР_1) до Управління Держпраці у Житомирській області (вул. Шевченка, 18-а, м. Житомир, 10008, код 39790560) задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати Постанову про накладення штрафу уповноваженими особами Управління Держпраці у Житомирській області від 07.12.2018 № ЖИ170/ЖТ4052/92/АВ/П/ПТ/ТД-ФС.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1119,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Житомирській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Семенюк

Повне судове рішення складене 22 лютого 2019 року