Рішення № 80025048, 21.02.2019, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 171/2149/18

Провадження № 2/211/526/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21 лютого 2019 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді – Ніколенко Д.М.,

за участю секретаря судового засідання – Гулько А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, -

встановив:

Позивач ОСОБА_2 акціонерне товариство «Київський страховий дім»(далі – ПрАТ «Київський страховий дім») звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 та просить суд стягнути з відповідача в порядку регресу суму в розмірі 12151,00 грн., пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, посилаючись на неповідомлення відповідачем страховика про дорожньо-транспортну пригоду за його участю. В обґрунтування підстав звернення зазначено, що між ПрАТ «Київський страховий дім» та відповідачем укладено поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/1226904, на підставі якого було застраховано цивільно-правову відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди за заподіяну внаслідок експлуатації транспортного засобу ВАЗ 21063 номерний знак 20685АА. 27 квітня 2017 року об 11-45 годині сталася ДТП за участю автомобілів НОМЕР_1 та ВАЗ21063 н/з 20685АА, винним в які1 визнано відповідача. Оскільки пошкоджений автомобіль НОМЕР_1 було застраховано в ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна», страховик потерпілої сторони здійснив своєму страхувальнику виплату страхового відшкодування в сумі 17501,54 грн. та в листопаді 2017 р. звернулося до Господарського суду міста Києва з вимогою до позивача про відшкодування шкоди у розмірі виплаченого страхового відшкодування. На підставі угоди від 27.11.2017 р. позивачем сплачено на користь ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» страхове відшкодування в сумі 12151,00 грн. В зв’язку з тим, що відповідач ні у встановлений строк, ні взагалі не звертався до страхової компанії з приводу повідомлення про настання страхового випадку, то виплачене страхове відшкодування страховиком підлягає стягненню з відповідача на користь страховика, тому просить задовольнити заявлені вимоги.

Ухвалою судді Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2018 р. позовну заяву передано за підсудністю до Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 листопада 2018 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання сторони не з’явилися.

До суду надійшов відзив на позов відповідача ОСОБА_1, відповідно до якого відповідач посилається на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 16 вересня 2015 року по справі № 6-284цс15, де зазначено, що факт неповідомлення страховика про ДТП є підставою для відшкодування страхувальником в порядку регресу сплаченого страховиком страхового відшкодування. проте, в разі якщо факт настання страхового випадку зафіксований правоохоронними органами, страховик сплатив страхове відшкодування, то сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховика про настання страхового випадку не може братися за основу ухвалення рішення, яке повинно ґрунтуватися на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов’язаннях, адже регресні зобов’язання входять до групи позадоговірних, тому спори з таких зобов’язань повинні вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків. заявлений позов вважає безпідставним, оскільки вину ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди за ст. 124 КУпАП судом не встановлено. вважає, що позивач діяв на власний ризик, здійснюючи виплату зазначених сум на користь ПрАТ «АСК «Інго Україна». Крім того вказує на те, що виплата страхового відшкодування була здійснена позивачем з порушенням строків її виплати понад 90 днів, а відповідач не був присутній під час огляду пошкодженого автомобіля. Оскільки відшкодування шкоди третім особам здійснюється виключно винною у завданні шкоди особою, беручи до уваги відсутність вини відповідача у зазначеній події, вважає, що у позивача відсутні будь-які правові підстави для звернення до суду із зазначеним позовом. так, постановою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 01.08.2017 р. провадження у справі закрито у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення без визнання винуватості ОСОБА_1 у вказаній дорожньо-транспортній пригоді та за відсутності відповідного висновку суду про це. Просить врахувати суд, що надана квитанція про здійснення переказу страхового відшкодування містить незрозуміле призначення платежу: виплата страхового відшкодування зг. позовна заява від 2009.2017 року», з чого незрозуміло на яких підставах та з якою метою здійснюється переказ коштів. Тому просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Враховуючи вимоги частини 1 статті 223 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до частини 2 ст. 1187 ЦК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Стаття 1188 ЦК України передбачає, що шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується винною особою.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, автомобіль марки «ВАЗ21063» державний номер 20685АА, належить відповідачу ОСОБА_1.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Київський страховий дім» на підставі полісу № АК/1226904 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який станом на 24.04.2017 р. був діючим (а.с. 4).

27 квітня 2017 року об 11-45 годині ОСОБА_1 на 120 км. автодороги Дніпро-Миколаїв керуючи автомобілем ВАЗ 21063 н/з 20685, не вибрав безпечну дистанцію та допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_1, яким керування ОСОБА_3, що рухався попереду у попутному напрямку. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження та завдано матеріальних збитків.

Вина ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії БР № 181407 від 27.04.2017 р., в якому вказано обставини вчинення вищевказаного правопорушення, що підтверджує вищевказаний факт скоєння адміністративного правопорушення.

Вказані обставини встановлені постановою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2017 року, за якою провадження по справі закрито в зв’язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення. Постанова суду не оскаржена, набрала законної сили (а.с. 5 – копія постанови).

Частина 6 статті 82 ЦПК України передбачає, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі по адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії ( бездіяльність) та чи вчиненні вони цією особою.

Зазначене спростовує твердження відповідача про відсутність втсановлення судом його вини в дорожньо-транспортній пригоді.

Згідно із ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996р. № 85/96-ВР (далі – Закон № № 85/96-ВР) здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

На підставі страхового акту № 152389 від 19.05.2017 р., складеного ПрАТ «АСК «ІНГО Україна», де була застрахована цивільно-правова відповідальність потерпілої сторони ОСОБА_4 ТОВ на підставі полісу № 250523260.16 131, автомобіль НОМЕР_2, вказана подія була визнана страховим випадком та прийнято рішення про виплату потерпілій стороні страхового відшкодування в сумі 17501,54 грн. (а.с. 6 – копія страхового акту).

Згідно ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (далі – Закон № 1961-IV) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно п. 3 ст. 20 Закону № 1961-IV страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

На підставі зазначеного Товариству з обмеженою відповідальністю «Астеллас Фарма» було виплачено ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» страхове відшкодування в сумі 17501,54 грн., що підтверджується та рахунком на оплату № 1188 від 17 травня 2017 року (а.с. 7 – копія рахунку) та направлено звернення до ПрАТ «Київський страховий дім» із заявою про страхове відшкодування.

На підставі угоди про здійснення страхового відшкодування, складеної 27 листопада 2017 року між ОСОБА_2 акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» та ОСОБА_2 акціонерним товариством «Київський страховий дім», останнє здійснило ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» виплату страхового відшкодування в погодженій між сторонами сумі 12151,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 23060 від 28.11.2017 р. (а.с. 8,9 – копія угоди, платіжного доручення).

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно підпункту «ґ» підпункту 38.1.1. пункту 38.1 статті 38 Закону № 1961-IV, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Відповідно до підпункту 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Такий обов'язок установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.

Разом з тим, факт неповідомлення страховика про ДТП є підставою для відшкодування страхувальником у порядку регресу сплаченого страховиком страхового відшкодування. Проте в разі, якщо факт настання страхового випадку зафіксований правоохоронними органами; відповідач як особа, винна в ДТП, притягнутий до адміністративної відповідальності; страховик сплатив страхове відшкодування, то сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховика про настання страхового випадку не може братися за основу ухвалення рішення, яке повинно ґрунтуватись на загальних положеннях про відшкодування шкоди у недоговірних зобов'язаннях.

Це узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 6-284цс15 та від 22 березня 2017 року у справі № 6-2011цс16 та Верховного Суду в постановах від 16 січня 2019 року у справі №208/7291/13-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 756/5005/16-ц та від 23 січня 2019 року у справі № 278/443/17.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 30 березня 2016 року №6-186цс16, у разі якщо страхувальник або водій забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, не повідомив у встановлені строки страховика про настання такої події, внаслідок чого в останнього виникли необґрунтовані виплати, то після виплати страхового відшкодування страховик має підстави для регресного позову до страхувальника.

Однак судом встановлено, що факт настання страхового випадку ніким не оспорюється. Він зафіксований правоохоронними органами. Сам позивач його визнав, добровільно сплативши страхове відшкодування та не довів наявності необґрунтованих виплат, які виникли внаслідок порушення відповідачем ОСОБА_1 зобов'язань.Тому сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховику про настання страхового випадку не може бути покладений в основу ухвалення судового рішення, яке у своїй основі має базуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях, адже регресні зобов'язання входять до групи позадоговірних, тому спори з них мають вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків.

Таким чином, аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 1762,00 грн., сплачений ним при подачі позову (а.с. 1), однак в зв’язку з відмовою в задоволенні вимог, сплачений судовий збір відшкодуванню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 979, 1187, 1188, 1191 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 13, 81, 89, 141, 263, 265 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 21 лютого 2019 р.

Суддя Д.М.Ніколенко