Рішення № 80024974, 08.02.2019, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/4476/18

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2019 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мартиненко В. С.

за участю секретаря судового засідання Ліман С.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «РОДОВІД БАНК» ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

До Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області із вказаним позовом звернулось публічне акціонерне товариство «РОДОВІД БАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «РОДОВІД БАНК» ОСОБА_1, в якому просило стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № Д013/АК-00027.08.2 від 17.09.2008 року, яка станом на 04.07.2018 року складається з заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитом в розмірі 4863,66 дол. США, трьох процентів річних від суми заборгованості в розмірі 488,37 дол. США, заборгованості за платою за обслуговування кредиту в розмірі 22104,97 грн., трьох процентів річних від суми простроченої заборгованості за платою за обслуговування кредиту в розмірі 2156,72 грн., інфляційного збільшення заборгованості за платою за обслуговування кредиту в розмірі 10681,91 грн., а також судові витрати, що складаються з судового збору в розмірі 2635,47 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 17 вересня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «РОДОВІД БАНК» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № Д013/АК-00027.08.2, на підставі якого позивач відкрив ОСОБА_2 не відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 26566,95 дол. США терміном по 17.09.2015 року включно, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 7,70 % на рік. ОСОБА_2 зобов'язався щомісячно до 10 числа включно кожного календарного місяця частково погашати заборгованість за кредитом у сумі 316,00 доларів США на рахунок, вказаний у договорі, шляхом внесення готівкою чи перерахування відповідної суми зі свого поточного рахунку. На забезпечення вказаного зобов’язання сторонами було укладено договір застави транспортного засобу № Д013/АК-00027.08.2-3 від 17.09.2008 р.

В порушення умов договору відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 04.07.2018 року має відповідну заборгованість.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце його проведення повідомлявся належним чином, позивач надав клопотання про розгляд справи у відсутність представника позивача, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час і місце його проведення повідомлявся належним чином в порядку, передбаченому п. 19 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 14.11.2018 року постановлено провести заочний розгляд зазначеної справи.

З’ясувавши обставини справи, дослідивши докази, подані на їх підтвердження, суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17 вересня 2008 року між ВАТ «РОДОВІД БАНК» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № Д013/АК-00027.08.2, відповідно до умов якого банк відкриває ОСОБА_2 не відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 26566,95 доларів США строком по 17.09.2015 року включно. Кредитні кошти надаються для придбання автомобіля згідно з договором купівлі-продажу автомобіля № 1С/150908 від 15 вересня 2008 року, на сплату страхових платежів згідно з договором страхування № 1464-а/08До від 12 вересня 2008 р. – 0 доларів США 00 центів та на сплату страхових платежів згідно з договорами страхування придбаного автомобіля, що є предметом застави відповідно до п.1.7 цього договору, які будуть укладені протягом строку дії цього договору на строк не більше 30 днів з дати отримання чергового кредиту. Процентна ставка за вказаними кредитами дорівнює 7,70 % на рік.

Згідно із пунктами 3.1.1 – 3.1.4 кредитного договору відповідач ОСОБА_2 зобов'язався щомісячно до 10 числа включно кожного календарного місяця частково погашати заборгованість за кредитом у сумі 316,00 доларів США та нарахованими процентами шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного рахунку та повернути одержані кредити згідно з умовами договору не пізніше 17 вересня 2015 року, а також сплачувати банку плату за обслуговування кредиту згідно з п.1.5.1 - в розмірі 0,3 % від суми виданого кредиту.

Пунктами 4.1, 4.2, 4.3 кредитного договору передбачено, що розрахунок процентів за кредитами здійснюється на фактичну суму заборгованості за кредитами, починаючи з дня їх надання позичальнику. Проценти за користування кредитами нараховуються банком щомісячно, в останній робочий день місяця, та в день повного погашення кредитів позичальником за цим договором, але не пізніше терміну, вказаного у п.1.1 цього договору. При розрахунку процентів враховується фактична кількість днів в розрахунковому періоді та році. При розрахунку процентів враховується перший день та не враховується останній день користування кредитами.

Відповідно до п. 3.5 кредитного договору погашення заборгованості за цим договором здійснюється у наступній послідовності: погашення простроченої заборгованості за платою за обслуговування кредиту, погашення простроченої заборгованості за процентами за користування кредитами, погашення простроченої заборгованості за кредитами, погашення заборгованості за пенею, а також штрафами, передбаченими цим договором, погашення строкової заборгованості за платою за обслуговування кредиту, погашення строкової заборгованості за нарахованими процентами, погашення строкової заборгованості за кредитами.

17.09.2008 р. між позивачем та відповідачем укладено Договір застави транспортного засобу № Д013/АК-00027.08.2-3, відповідно до умов якого відповідач як заставодавець для забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов'язань перед ВAT «РОДОВІД БАНК» як заставодержателем за Кредитним договором та можливих змін та доповнень до нього, передав в заставу належне на праві власності рухоме майно, а саме: автомобіль марки Hyundai, модель Tucson, 2008 року випуску, колір - бежевий, шасі (кузов, рама, коляска) Y6LJN81BP9L211939, KMHJN81BP9U977648, тип ТЗ легковий універсал, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Позивач свої зобов’язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, що підтверджується виписками з особистого рахунку ОСОБА_2

На виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариства» відкрите акціонерне товариство «РОДОВІД БАНК» з 17.06.2009 року змінило найменування на публічне акціонерне товариство «РОДОВІД БАНК».

Відповідач ОСОБА_2 не виконав зобов’язання щодо поетапного повернення кредитних коштів та процентів за користування ними за кредитним договором № Д013/АК-00027.08.2 від 17.09.2008 року. Так, відповідно до виписок по рахункам ОСОБА_2 останні платежі відповідач здійснив 08.07.2014 року в рахунок погашення суми простроченого кредиту в розмірі 316,26 дол. США і 4,44 дол. США та прострочених процентів в розмірі 30,30 дол. США і 34,80 дол. США.

На підставі рішення Правління Національного банку України № 811-рш від 19.12.2017 року «Про відкликання ліцензії санаційного банку та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» відкликано ліцензію санаційного банку та вирішено ліквідувати АТ «РОДОВІД БАНК».

Відповідно до Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №5455 від 20.12.2017 р. та на виконання рішення Правління Національного банку України від 19.12.2017 року №811-рш припинено тимчасову адміністрацію АТ «РОДОВІД БАНК» з 20.12.2017 року, відкликано повноваження тимчасової адміністратора, запроваджено процедуру ліквідації АТ «РОДОВІД БАНК» та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ОСОБА_1 строком на два роки з 20.12.2017 року по 19.12.2019 року включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В зв’язку з неналежним виконанням відповідачем кредитних зобов’язань позивачем нарахована заборгованість за кредитним договором № Д013/АК-00027.08.2 від 17.09.2008 року, яка станом на 04.07.2018 року складається з 4446,69 дол. США - заборгованість за тілом кредиту; 416,97 дол. США - заборгованість за процентами за користування кредитом, нарахованими до закінчення строку дії кредитування, а всього в розмірі 4863,66 дол. США, три проценти річних від суми заборгованості в розмірі 488,37 дол. США, яка складається з суми трьох процентів річних від суми простроченого кредиту в розмірі 446,63 дол. США та трьох процентів річних від суми прострочених процентів по кредиту в розмірі 41,74 дол. США, а також із заборгованості за платою за обслуговування кредиту в розмірі 22104,97 грн., трьох процентів річних від суми простроченої заборгованості за платою за обслуговування кредиту в розмірі 2156,72 грн., інфляційного збільшення заборгованості за платою за обслуговування кредиту в розмірі 10681,91 грн.

Проте нарахування позивачем плати за обслуговування кредиту за даним кредитним договором є неправомірним з наступних підстав.

Так, відповідно до розрахунку заборгованості за договором кредиту № Д013/АК-00027.08.2 від 17.09.2008 року станом на 04 липня 2018 року позивачем було нараховано заборгованість за платою за обслуговування кредиту в розмірі 22104,97 грн., а також три проценти річних від суми простроченої заборгованості за платою за обслуговування кредиту в розмірі 2156,72 грн., інфляційне збільшення заборгованості за платою за обслуговування кредиту в розмірі 10681,91 грн. Крім того, платежі відповідача на загальну суму 30671,31 грн. були віднесені позивачем в рахунок погашення плати за обслуговування кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин) договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Частиною 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції від 22.09.2011 року, чинній на час виконання договору) встановлено, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

У рішенні від 10.11.2011 року Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення Закону ( 1023-12 ), які є предметом офіційного тлумачення у справі, спрямовані на захист прав споживачів кредитних послуг та збалансування цих прав з іншими суспільними цінностями, що захищаються публічною владою. Тому в аспекті конституційного звернення положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону ( 1023-12 ) у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (254к/96-ВР ) слід розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

У розумінні ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга означає діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Відповідно до п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що передбачена п.1.5.1 умова кредитного договору щодо надання банку плати за обслуговування кредиту в розмірі 0,3 % від суми виданого кредиту не може бути визнано додатковою послугою, за яку може бути нарахована така плата.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що судам відповідно до ст. 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом, та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом. Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Таким чином, на підставі ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, що діяла на час виконання договору) п. 1.5.1 кредитного договору, яким передбачено плату за обслуговування кредиту, є нікчемним з моменту укладення кредитного договору, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача простроченої заборгованості за платою за обслуговування кредиту, в тому числі і трьох процентів річних від суми простроченої заборгованості за платою за обслуговування кредиту та інфляційне збільшення заборгованості за платою за обслуговування кредиту, не підлягають задоволенню.

Оскільки судом встановлено неправомірне зарахування платежів відповідача в загальній сумі 30671,31 грн. на погашення плати за обслуговування кредиту, суд дійшов висновку про те, що вказана сума грошових коштів має бути віднесена на погашення простроченої заборгованості за процентами в розмірі 416,97 дол. США та тілом кредиту в розмірі 4446,69 дол. США, що відповідає п. 3.5 кредитного договору щодо черговості погашення заборгованості.

Відповідно до курсу Національного банку України станом на день ухвалення рішення 08 лютого 2019 року 30671,31 грн. відповідає 1137,69 дол. США. А отже, заборгованість за кредитом дорівнює 3725 доларів США 97 центів (4446,69 +416,97 – 1137,69).

Оскільки судом встановлено необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» заборгованості за кредитним договором № Д013/АК-00027.08.2 від 17.09.2008 року, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 720 доларів США 72 центів; заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 416 доларів США 97 центів, та разом з тим, встановлена наявність заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3725 доларів США 97 центів, суд дійшов висновку про необхідність здійснити перерахунок трьох процентів річних від суми простроченого кредиту.

Відповідно до виписок по рахункам ОСОБА_2 останні платежі відповідач здійснив 08.07.2014 року, а отже саме на вказану дату заборгованість відповідача за кредитним договором в розмірі 3725 доларів США 97 центів набула статусу сталої.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню три проценти річних від суми простроченого кредиту в розмірі 3725 доларів США 97 за період з 08.07.2014 року по 08.02.2019 року (день винесення рішення), що складає 1676 днів, та відповідає 513 доларам США 27 центів (3725,97*3/100/365*1676).

Відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.

Згідно з ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (ч. 3 ст. 533 ЦК України).

ОСОБА_3 Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у цивільній справі № 373/2054/16-ц виклала наступний висновок щодо застосування норм права, який відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.

При обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про необхідність стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «РОДОВІД БАНК» заборгованість за кредитним договором № Д013/АК-00027.08.2 від 17.09.2008 року, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3725 доларів США 97 центів, трьох процентів річних від суми простроченого кредиту за період з 08.07.2014 року по 08.02.2019 року в розмірі 513 доларів США 27 центів, а всього в розмірі 4239 доларів США 24 центів.

В частині позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» заборгованості за кредитним договором № Д013/АК-00027.08.2 від 17.09.2008 року, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 720 доларів США 72 центів; заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 416 доларів США 97 центів; суми заборгованості за платою за обслуговування кредиту в розмірі 22104 гривень 97 копійок, трьох процентів річних від суми простроченої заборгованості за платою за обслуговування кредиту в розмірі 2156 гривень 72 копійок; інфляційного збільшення заборгованості за платою за обслуговування кредиту в розмірі 10681 гривні 91 копійки, а всього в розмірі 1137 доларів США 69 центів та 34943 гривень 60 копійок – відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України у зв’язку із частковим задоволенням позову з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що дорівнює 1651 грн. 25 коп.

Керуючись ст.ст. 141, 259, 264-265, 273, 279, 280-282, 289, п.п.15.5, 19 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «РОДОВІД БАНК» ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» заборгованість за кредитним договором № Д013/АК-00027.08.2 від 17.09.2008 року, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3725 доларів США 97 центів, трьох процентів річних від суми простроченого кредиту за період з 08.07.2014 року по 08.02.2019 року в розмірі 513 доларів США 27 центів, а всього в розмірі 4239 (чотирьох тисяч двохсот тридцяти дев’яти) доларів США 24 центів.

В частині позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» заборгованості за кредитним договором № Д013/АК-00027.08.2 від 17.09.2008 року, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 720 доларів США 72 центів; заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 416 доларів США 97 центів; суми заборгованості за платою за обслуговування кредиту в розмірі 22104 гривень 97 копійок, трьох процентів річних від суми простроченої заборгованості за платою за обслуговування кредиту в розмірі 2156 гривень 72 копійок; інфляційного збільшення заборгованості за платою за обслуговування кредиту в розмірі 10681 гривні 91 копійки, а всього в розмірі 1137 (однієї тисячі ста тридцяти семи) доларів США 69 центів та 34943 (тридцяти чотирьох тисяч дев’ятисот сорока трьох) гривень 60 копійок – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» витрати, пов’язані зі сплатою судового збору, у розмірі 1651 (однієї тисячі шестисот п’ятдесяти однієї) гривні 25 копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького Апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складення повного рішення суду 13 лютого 2019 року.

Позивач: публічне акціонерне товариство «РОДОВІД БАНК», місцезнаходження: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд.1-3, ЄРДПОУ 14349442; відповідач: ОСОБА_2, останнє відоме зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_2.

Суддя