Рішення № 80024672, 22.02.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2019 р. Справа№805/2393/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №89904-13 від 27 червня 2016 року,

ВСТАНОВИВ:

28 липня 2016 року позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №89904-13 від 27 червня 2016 року на суму 49591,27 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що спірним податковим повідомленням-рішенням визначено податкове зобов'язання з орендної з фізичних осіб за 2016 рік в сумі 49591,27 гривень, проте, відповідачем не були враховані приписи статті 6 Закону України від 2 вересня 2014 року №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон №1669-VII), згідно якої під час проведення антитерористичної операції звільняються суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності. Позивач зазначив, що на підставі договору оренди земельної ділянки від 25.01.2008, укладеного з Маріупольською міською радою Донецької області, він користується земельною ділянкою, за адресою: АДРЕСА_2, площею 0,0599 га, тобто земельна ділянка знаходиться у зоні проведення антитерористичної операції. Просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.06.2016 за №89904-13 в повному обсязі.

У відзиву відповідач зазначив, що на підставі договору оренди земельної ділянки від 25.01.2008 в користуванні позивача знаходиться земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2, площею 0,0599 га, цільове призначення - для роздрібної торгівлі у неспеціалізованому магазині (функціонування магазину). Нарахування фізичним особам сум податку (орендної плати) проводиться податковим органом, який видає платникові податку до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про сплату податку (пункт 288.7 статті 288; пункт 286.5 статті 286 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Відповідно до пункту 288.7 статті 288 та пункту 287.5 статті 287 ПК України, податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. Зазначив, що земельна ділянка надана у користування позивачу як громадянину, а не суб'єкту господарювання. Закон №1669-VII не є законом з питань оподаткування або внесення змін до ПК України, і суперечить пункту 2.1 статті 2 та пункту 7.3 статті 7 ПК України. В Закон №1669-VII були внесені зміни, відповідно до яких суб'єкти господарювання звільнені від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та розташованих на лінії зіткнення. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Провадження у справі відкрито 01 серпня 2016 року.

30 серпня 2016 року постановою Донецького окружного адміністративного суду в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

16 листопада 2016 року ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду постанова суду першої інстанції залишена без змін.

22 жовтня 2018 року постановою Верховного Суду скасовані постанова Донецького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року, справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції. Верховний Суд зазначив, що стаття 6 Закону №1669-VII має пряму дію і не вимагає додаткового отримання сертифіката про засвідчення настання форс-мажорних обставин. Згідно статті 6 Закону № 1669-VII достатньою підставою для звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності конкретних суб'єктів господарювання є встановлення факту здійснення ними діяльності на території проведення антитерористичної операції. Суди попередніх інстанцій надавали оцінку статті 6 Закону №1669-VII в редакції, яка діяла до 08 червня 2016 року. Проте судами не надана оцінка спірним правовідносинам із урахуванням статті 6 Закону №1669-VII в редакції з 08.06.2016, відповідно до якої звільняються суб'єкти господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону.

26 грудня 2018 року справа прийнята до провадження суддею Циганенком А.І., розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників (у письмовому проваджені).

28 січня 2019 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.

13 червня 2000 року ОСОБА_1 був зареєстрований в якості фізичної особі-підприємця.

25 січня 2008 року між позивачем та Маріупольською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки (далі - Договір оренди), за умовами якого у користування ОСОБА_1 на строк 10 років надавалась земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2, площею 0,0599 га, з цільовим призначенням: для роздрібної торгівлі у неспеціалізованому магазині (функціонування магазину). Відповідно до пункту 4.1 Договору оренди, орендна плата за землю сплачується Орендарем (позивачем) у грошовій формі у розмірі з 01 січня 2008 року - 3 % від грошової оцінки земельної ділянки (за рік).

27 червня 2016 року Маріупольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області було прийнято податкове повідомлення-рішення №89904-13 про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання з орендної плати за землю з фізичних осіб за 2016 рік в сумі 49591,27 гривень.

13 липня 2016 року вказане повідомлення-рішення отримано позивачем.

29 червня 2017 року рішенням Маріупольської міської ради №7/19-1706 вирішено провести нормативну грошову оцінку земель м. Маріуполь.

13 липня 2018 року рішенням Маріупольської міської ради №7/32-2922 вирішено затвердити технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Маріуполь.

При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до статті 269 ПК України платниками плати за землю є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв)землекористувачі.

Відповідно до пункту 288.1 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (пункт 288.2 статті 288 ПК України).

Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (пункт 288.3 статті 288 ПК України).

Нарахування фізичним особам сум податку (орендної плати) проводиться контролюючим органом, які видають платникові податку до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку (пункт 288.7 статті 288 та пункт 286.5 статті 286 ПК України).

Відповідно до пункту 288.7 статті 288, пункту 287.5 статті 287 ПК України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок (пункт 289.1 статті 289 ПК України).

Згідно статті 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочате проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України від 2 вересня 2014 року №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон №1669-VII).

Відповідно до статті 6 Закону №1669-VII, в редакції яка діяла до 08 червня 2016 року, під час проведення антитерористичної операції звільняються суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Абзацом 2 статті 1 зазначеного Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014.

02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», яким місто Маріуполь віднесене до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

08 червня 2016 року набув чинності Законом України від 17 травня 2016 року №1365-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування», яким стаття 6 Закону №1669-VII була викладена в наступній редакції: «Звільнити суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону».

Згідно частини 4 статті 4 Закону №1669-VII, в редакції Закону України №1365-VIII, перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 1085, в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1276-р, був затверджений «Перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», до якого включені населені пункти с. Гнутове (м. Маріуполь), смт. Сартана (м. Маріуполь), смт. Талаківка (м. Маріуполь), с-ще Ломакине (м. Маріуполь).

На дату прийняття спірного податкового повідомлення-рішення Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції не приймався.

Отже, до 08 червня 2016 року позивач був звільнений від сплати за користування земельною ділянкою комунальної власності, переданої йому в оренду за Договором оренди, оскільки здійснював діяльність на території проведення антитерористичної операції.

З 08 червня 2016 року позивач мав здійснювати оплату за користування земельною ділянкою комунальної власності, яка передана в оренду за Договором оренди, оскільки ця земельна ділянка розташована в місті Маріуполь, який не включений до «Переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення».

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме спірне податкове повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за період січень-травень 2016 року є протиправним та підлягає скасуванню, в іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю на поточний рік сплачується рівними частками за податковий період, який дорівнює календарному місяцю.

Таким чином, сума безпідставно визначеного податкового зобов'язання становить 20663,03 гривень ((49591,27:12)х5).

Заперечення відповідача проти позову судом не приймаються до уваги, оскільки вони не ґрунтуються на чинному законодавстві, суперечать фактичним обставинам справи та усталеній судовій практиці.

Судовий збір, сплачений позивачем, підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Позовні вимоги задоволені на 41,69% (20663,03:49591,27х100%).

Загальна сума судових витрат по сплаті судового збору становить -1890,42 гривень (551,21+607,21+732,00).

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача має бути стягнуто - 788,12 гривень (1890,42х41,69%).

Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 72-76, 90, 139, 143, 241-246, 250, 251, 255, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (місцезнаходження: 87549, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Артема, 93, код ЄДРПОУ 39883070) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.06.2016 №89904-13 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №84904-13, прийняте 27 червня 2016 року Маріупольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області, в частині визначення податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за період січень-травень 2016 року в сумі 20663 (двадцять тисяч шістсот шістдесят три) гривні 03 копійки.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 788 (сімсот вісімдесят вісім) гривень 12 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

Повний текст рішення складений 22 лютого 2019 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Донецького окружного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Суддя Циганенко А.І.