Рішення № 80023907, 21.02.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2019 року ЛуцькСправа № 140/2474/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Мачульського В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов’язання вчинити дії, визнання незаконним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1, позивач) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 міської ради (відповідач) про визнання протиправною бездіяльність, яка допущена під час розгляду заяви від 17.08.2018 щодо внесення зміни до підпункту 5 пункту 1 рішення ОСОБА_2 міської ради від 26.06.2014 № 57/17 «Про надання дозволу на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» змінивши мету отримання земельної ділянки по вул. Ярослава Мудрого, 34 в м. Ковелі з оренди на 25 років на отримання безоплатно у власність та зобов’язання розглянути заяву на черговій сесії з подальшим прийняття рішення за результатами розгляду такої заяви; визнання незаконним та скасування рішення ОСОБА_2 міської ради № 21/48 від 23.03.2017 «Про затвердження містобудівної документації «Проект внесення змін до генерального плану міста Ковеля».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є власником земельної ділянки по вулиці Ярослава Мудрого 34 в м. Ковелі, кадастровий номер 0710400000:19:002:0002, площею 0,047 га, право власності на яку набуто в порядку спадкування за заповітом. З метою отримання суміжної земельної ділянки у власність позивач звернувся до ОСОБА_2 міської ради із клопотанням про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1000,00 кв.м. по вул. Ярослава Мудрого 34, яка фактично перебуває у його користуванні та є суміжною із уже належною йому ділянкою.

Рішенням ОСОБА_2 міської ради №57/17 від 26.06.2014 клопотання було задоволено та надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Ярослава Мудрого 34 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за рахунок земель ОСОБА_2 міської ради, орієнтовною площею 1000 кв.м.

Проте, рішенням ОСОБА_2 міської ради №29/22 від 28.09.2017 у рішення №57/17 від 26.06.2014 було внесено зміни, а саме пункт 2 виключено, а пункт 4 викладено у новій редакції, яким зарезервовано на період виконання проектно-вишукувальних робіт вищевказану ділянку до 31.12.2018 року.

Намагаючись реалізувати рішення ОСОБА_2 міської ради №57/17 від 26.06.2014, позивач звертався до відповідних землевпорядних організацій, які в усному порядку відмовлялися приймати замовлення на виготовлення проекту землеустрою, пояснюючи, це тим що на вказану земельну ділянку відсутня проектна документація. Також, було роз’яснено, що земельна ділянка не може бути розроблена, адже знаходиться в санітарно-захисній зоні. Підставою для віднесення земельної ділянки до санітарно-захисної зони є рішення ОСОБА_2 міської ради №21/48 від 23.03.2017, яким затверджено містобудівну документацію та встановлено таку зону.

Ознайомившись із рішенням ОСОБА_2 міської ради №21/48 від 23.03.2017, позивач, вважає що ОСОБА_2 міська рада , ухвалюючи таке рішення діяла протиправно, що призвело до порушення прав ОСОБА_1, які полягають у наступному.

Встановлення санітарно-захисної зони унеможливило подальшу реалізацію та виконання рішення ОСОБА_2 міської ради №57/17 від 26.06.2014, щодо дозволу на виготовлення проекту землеустрою, адже при наявності такого рішення земельна ділянка не може бути розроблена та в наступному передана мені для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд у зв’язку із тим, що в межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво будь-яких споруд пов’язаних із постійним перебуванням людей. Так як рішення про дозвіл на складання проекту землеустрою було наданий позивачу значно раніше, ніж ухвалювалось оскаржуване рішення, то відповідно при ухваленні такого рішення відповідач був зобов’язаний врахувати дану обставину та не включати таку ділянку до санітарно-захисної зони.

17.08.218 року позивач звернувся до ОСОБА_2 міської ради із заявою в якій просив внести зміни до підпункту 5 пункту 1 рішення ОСОБА_2 міської ради № 57/17 від 26.06.2014 «Про надання дозволу на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» змінивши мету отримання земельної ділянки по вул. Ярослава Мудрого 34 в м. Ковелі з оренди на 25 років на отримання безоплатно у власність.

Під час розгляду вказаної заяви ОСОБА_2 міською радою знову було допущено бездіяльність, адже заява була розглянута не у порядку та не у спосіб, який визначено законодавством, а саме розгляд заяви не був проведений на сесії міської ради та відповідне рішення по вказаній заяві органом місцевого самоврядування не приймалось.

На підставі вищевикладеного позивач просить суд, визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 міської ради, яка допущена під час розгляду заяви від 17.08.2018 року щодо внесення зміни до підпункту 5 пункту 1 рішення ОСОБА_2 міської ради від 26.06.2014 року № 57/17 «Про надання дозволу на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок » змінивши мету отримання земельної ділянки по вул. Ярослава Мудрого 34 в м. Ковелі з оренди на 25 років на отримання безоплатно у власність та зобов’язати ОСОБА_2 міську раду Волинської області розглянути заяву на черговій сесії з подальшим прийняттям рішення за результатами розгляду такої заяви, а також визнати незаконним та скасувати рішення ОСОБА_2 міської ради № 21/48 від 23.03.2017 року «Про затвердження містобудівної документації «Проект внесення змін до генерального плану міста Ковеля».

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 26.12.2018 розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без проведення судового засідання та виклику сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.1).

Відповідач 21.01.2019 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовних вимог не визнав повністю (а.с.63-67). В обґрунтування своєї позиції вказав, що на заяву ОСОБА_1 від 17.08.2018, виконавчим комітетом Кольської міської ради 13.09.2018 надано відповідь про відмову в задоволенні вимог викладених у заяві, у відповідності до вимог Закону України «Про звернення громадян». Також, у відповіді зазначено, що згідно статті 39 Земельного кодексу України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм та згідно інформації, що надана відділом містобудування та архітектури, земельна ділянка по вул. Ярослава Мудрого 34 не передбачена під розміщення житлової забудови.

Відповідно до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.06.1996р. за № 173 (із змінами, внесеними згідно з Наказом МОЗ № 362 від 02.07.2007р., № 653 від 31.08.2009р.) навколо об’єктів залізничного транспорту встановлюються санітарно-захисні зони, а дана земельна ділянка по вул. Ярослава Мудрого, 34 входить саме в санітарно- захисну зону, що засвідчує фрагмент генерального плану м. Ковеля.

Крім того, позивач вже звертався з приводу питання про можливість надання земельної ділянки по вул. Ярослава Мудрого 34 для будівництва та обслуговування жилого будинку, яке розглядалось на сесії міської ради і рішенням № 29/28 від 28.09.2017р. було відмовлено у наданні такого дозволу в зв’язку з невідповідністю затвердженій містобудівній документації (санітарно-захисна зона залізниці).

Твердження позивач про те, що рішенням ОСОБА_2 міської ради № 21/48 від 23.03.2017 року «Про затвердження містобудівної документації «Проект внесення змін до генерального плану міста Ковеля» було затверджено містобудівну документацію, згідно з якою встановлено санітарно-захисну зону в місці розташування земельної по вул. Ярослава Мудрого, 34, не відповідає дійсності, оскільки згідно Переліку внесених змін до генплану затвердженим даним рішенням, зміни по вул. Ярослава Мудрого не відбувались, а санітарно-захисна зона залізничного транспорту міста Ковель була встановлена в Генеральному плані міста Ковель, затвердженому рішенням Волинського облвиконкому № 389-р від 1980 року.

Тим самим рішення ОСОБА_2 міської ради № 21/48 від 23.03.2017 року «Про затвердження містобудівної документації «Проект внесення змін до генерального плану міста Ковеля» ніяк не порушує права ОСОБА_1

З наведених підстав відповідач просить суд у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

В поданому до суду відповіді на відзив від 28.01.2019 позивач заперечив доводи відзиву на позовну заяву та підтримав власну правову позицію у справі (а.с.74-75). Також, додатково зазначив, що відповідно до рішення сесії ОСОБА_2 міської ради № 29/28 від 28.09.2017 року про яке вказує відповідач, та яким питання щодо можливості надання земельної ділянки позивачу у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд по вул. Ярослава Мудрого 34 вже розглядалось на сесії ОСОБА_2 міської ради яким було відмовлено у наданні такого дозволу вбачається, що відбувався розгляд заяви громадянина ОСОБА_3. Тобто, таке питання було розглянуто та ухвалено рішення не відносно позивача – ОСОБА_1, а відносно іншої особи, і тому покликання відповідача на вказану обставину не має жодного правового значення для вирішення вказаного спору та не спростовує законності та обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а також пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи (позов, відзив на позов та відповідь на відзив), суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково, з таких мотивів та підстав.

Частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 0,047 га по вул. Ярослава Мудрого 34 в м. Ковелі, кадастровий номер: 0710400000:19:002:0002, яке набуто в порядку спадкування за заповітом, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10.12.2013 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №14321279 від 10.12.2013 (а.с.24-25).

З метою отримання суміжної земельної ділянки у власність позивач звернувся до ОСОБА_2 міської ради із клопотанням про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1000,00 кв.м. по вул. Ярослава Мудрого 34.

Рішенням ОСОБА_2 міської ради №57/17 від 26.06.2014 ОСОБА_1 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 25 років орієнтовною площею 1000 кв.м. по вул. Ярослава Мудрого 34 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за рахунок земель ОСОБА_2 міської ради, не наданих у власність чи користування (підпункт 5 пункт1 рішення №57/17 від 26.06.2014) (а.с.9,46)

Рішенням ОСОБА_2 міської ради №29/22 від 28.09.2017 внесено зміни до рішення ОСОБА_2 міської ради №57/17 від 26.06.2014, в частині продовження гр. ОСОБА_1 терміну виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1000 кв.м. по вул. Ярослава Мудрого 34, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а саме: виключено пункт 2 та пункт 4 викладено у новій редакції, яким зарезервовано на період виконання проектно-вишукувальних робіт земельні ділянки в пункті 1 даного рішення, терміном до 31.12.2018 року (а.с.10).

17.08.2018 ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 міської ради із заявою в якій просив внести зміни до підпункту 5 пункту 1 рішення ОСОБА_2 міської ради № 57/17 від 26.06.2014 «Про надання дозволу на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» змінивши мету отримання земельної ділянки по вул. Ярослава Мудрого 34 в м. Ковелі з оренди на 25 років на отримання безоплатно у власність (а.с.17,70).

Листом №М-462/2 від 13.09.2018 Виконавчим комітетом ОСОБА_2 міської ради, надано відповідь позивачу про відмову в задоволенні вимог викладених у заяві, у відповідності до вимог Закону України «Про звернення громадян». Також, у відповіді зазначено, що згідно статті 39 Земельного кодексу України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм та згідно інформації, що надана відділом містобудування та архітектури, земельна ділянка по вул. Ярослава Мудрого 34 не передбачена під розміщення житлової забудови.

Відповідно до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.06.1996р. за № 173 (із змінами, внесеними згідно з Наказом МОЗ № 362 від 02.07.2007р., № 653 від 31.08.2009р.) навколо об’єктів залізничного транспорту встановлюються санітарно-захисні зони, а дана земельна ділянка по вул. Ярослава Мудрого, 34 входить саме в санітарно- захисну зону, що засвідчує фрагмент генерального плану м. Ковеля.

Крім того, питання про можливість надання даної земельної ділянки у приватну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку по вул. Ярослава Мудрого 34 в м. Ковелі вже розглядалось на сесії міської ради і рішенням № 29/28 від 28.09.2017р. було відмовлено у наданні такого дозволу, а саме ОСОБА_3 в зв’язку з невідповідністю затвердженій містобудівній документації (санітарно-захисна зона залізниці) (а.с.16,68).

Не погоджуючись з отриманою відповіддю відповідача позивач звернувся з даним позовом до ОСОБА_2 міської ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов’язання вчинити дії, визнання незаконним та скасування рішення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення

Відповідно до статті 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Так згідно з частиною першою статті 81 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

г) прийняття спадщини;

ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з положеннями частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (частина сьома статті 118 ЗК України).

Відповідно до частини восьмої статті 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Статтею 12 ЗК України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, організація землеустрою.

Положеннями пункту 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що питання регулювання земельних відносин, відповідно до закону, вирішується виключно на пленарних засіданнях сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до частин першої, другої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Тобто, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, з регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесією. Відтак, приписами чинного законодавства встановлено, що розгляд клопотання заінтересованої особи у вирішенні зазначеного питання повинно прийматися у формі рішення, що є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування.

З аналізу вказаних норм вбачається, що відповідач, отримавши заяву позивача щодо внесення зміни до підпункту 5 пункту 1 рішення ОСОБА_2 міської ради від 26.06.2014 № 57/17 «Про надання дозволу на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» змінивши мету отримання земельної ділянки по вул. Ярослава Мудрого, 34 в м. Ковелі з оренди на 25 років на отримання безоплатно у власність, повинен був розглянути її та прийняти у місячний строк за результатом розгляду відповідне рішення: або про затвердження технічної документації із землеустрою, або про мотивовану відмову.

Як встановлено судом, за результатом поданої позивачем заяви, листом від 13.09.2018 ОСОБА_2 міська рада повідомила позивача, що згідно статті 39 Земельного кодексу України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм та згідно інформації, що надана відділом містобудування та архітектури, земельна ділянка по вул. Ярослава Мудрого 34 не передбачена під розміщення житлової забудови.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов’язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, в ході розгляду даної справи встановлено, що ОСОБА_2 міська рада у встановленому законом порядку не розглянула заяву ОСОБА_1 від 17.08.2018 року.

Суд може ухвалити рішення про зобов’язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб’єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду. За своєю правовою природою повноваження відповідача щодо внесення змін до рішення є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково, вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

На думку суду вирішення вказаної вимоги належить до дискреційних функцій відповідача.

З огляду на положення Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Суд не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) відповідача поза межами перевірки за критеріями відповідності прийняття ним рішень (вчинення дій), передбаченими частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, підміняти його і перебирати на себе повноваження надані Законами України.

Враховуючи те, що відповідачем розглянуто заяву ОСОБА_1 від 17.08.2018 року про внесення змін до підпункту 5 пункту 1 рішення ОСОБА_2 міської ради від 26.06.2014 № 57/17 «Про надання дозволу на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» змінивши мету отримання земельної ділянки по вул. Ярослава Мудрого, 34 в м. Ковелі з оренди на 25 років на отримання безоплатно у власність не в порядку, встановленому статтею 123 Земельного кодексу України, та не прийнято відповідного рішення, тоді як виключною компетенцією міських рад є вирішення питання щодо регулювання земельних відносин, які розглядаються на пленарному засіданні ради із прийняттям відповідного рішення, тому суд дійшов висновку, що відповідач, допустив протиправну бездіяльність у зв'язку з чим позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність, яка допущена під час розгляду заяви від 17.08.2018 щодо внесення зміни до підпункту 5 пункту 1 рішення ОСОБА_2 міської ради від 26.06.2014 № 57/17 «Про надання дозволу на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» змінивши мету отримання земельної ділянки по вул. Ярослава Мудрого, 34 в м. Ковелі з оренди на 25 років на отримання безоплатно у власність та зобов’язання розглянути заяву на сесії міської ради з подальшим прийняття рішення за результатами розгляду такої заяви підлягають задоволенню.

Суд, також критично ставиться до тверджень відповідача про те, що позивач вже звертався з приводу питання про можливість надання земельної ділянки по вул. Ярослава Мудрого 34 для будівництва та обслуговування житлового будинку, яке розглядалось на сесії міської ради і рішенням №29/28 від 28.09.2017 було відмовлено в наданні такого дозволу, оскільки як слідує з копії рішення №29/28 від 28.09.2017 ОСОБА_2 міська рада відмовила гр. ОСОБА_3 (а.с.45), хоча позивачем у даній справі є гр. ОСОБА_1.

Щодо позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення ОСОБА_2 міської ради № 21/48 від 23.03.2017 «Про затвердження містобудівної документації «Проект внесення змін до генерального плану міста Ковеля» суд зазначає наступне.

Згідно статті 17 Закону України Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VІ від 17.02.11 (у подальшому Закон №3038-VІ) зміни до генерального плану населеного пункту можуть вноситися органом місцевого самоврядування, який затверджував генеральний план населеного пункту. Генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами на чергових сесіях протягом трьох місяців з дня їх подання.

Згідно частин 5, 8 статті 18 Закону №3038-VІ внесення змін до плану зонування території допускається за умови їх відповідності генеральному плану населеного пункту. План зонування території затверджується на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання.

Судом встановлено, що рішенням ОСОБА_2 міської ради №21/48 від 23.03.2017 затверджено містобудівну документацію «Проект внесення змін до генерального плану міста Ковеля» (а.с.15).

Відповідно до Переліку внесених змін до генплану затвердженим вищевказаним рішенням, зміни по вул. Ярослава Мудрого не відбувались (а.с.15-зворот, 55).

Також, як слідує з листа юридичного відділу виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради №22.25/12 від 11.01.2019, на виконання вимог ухвали суду від 26.12.2018 останній повідомив, що в містобудівну документацію «Проект внесення змін до генерального плану міста Ковеля», затверджену рішенням ОСОБА_2 міської ради №21/48 від 23.03.2017 вулиця ОСОБА_5 до переліку внесених змін не вносилась (а.с.54).

Відтак, суд не погоджується з доводами позивача про те, що підставою для віднесення земельної ділянки по вул. Ярослава Мудрого 34 до санітарно-захисної зони є саме рішення ОСОБА_2 міської ради №21/48 від 23.03.2017, оскільки дана вулиця не внесена до переліку змін, а тому права оскаржуваним рішенням позивача не порушені.

На підставі наведеного в задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення ОСОБА_2 міської ради № 21/48 від 23.03.2017 «Про затвердження містобудівної документації «Проект внесення змін до генерального плану міста Ковеля» слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відтак, оскільки суд задовольняє позовні вимоги частково на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_2 міської ради судовий збір в розмірі 704,80 грн., сплаченого за позовну вимогу немайнового характеру згідно квитанції від 26.11.2018 (а.с.2), та який був зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України, що підтверджується відповідною випискою (а.с.78).

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Земельного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 міської ради, яка допущена під час розгляду заяви ОСОБА_1 від 17.08.2018 щодо внесення зміни до підпункту 5 пункту 1 рішення ОСОБА_2 міської ради від 26.06.2014 №57/17 «Про надання дозволу на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» змінивши мету отримання земельної ділянки по вул. Ярослава Мудрого, 34 в м. Ковелі з оренди на 25 років на отримання безоплатно у власність.

Зобов’язати ОСОБА_2 міську раду (45000, Волинська область, місто Ковель, вулиця Незалежності, будинок 73, код ЄДРПОУ 21735504) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (45000, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) від 17.08.2018 щодо внесення змін до підпункту 5 пункту 1 рішення ОСОБА_2 міської ради від 26.06.2014 №57/17 «Про надання дозволу на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» змінивши мету отримання земельної ділянки по вул. Ярослава Мудрого, 34 в м. Ковелі з оренди на 25 років на отримання безоплатно у власність.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_2 міської ради (45000, Волинська область, місто Ковель, вулиця Незалежності, будинок 73, код ЄДРПОУ 21735504) на користь ОСОБА_1 (45000, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати у сумі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 (45000, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1).

Відповідач ОСОБА_2 міська рада (45000, Волинська область, місто Ковель, вулиця Незалежності, будинок 73, код ЄДРПОУ 21735504).

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський