Рішення № 80023848, 18.02.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2019 року Справа № 160/119/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

04 січня 2019 року ОСОБА_2 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати неправомірними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в

Дніпропетровській області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_2 згідно її заяви від 27.09.2017 року та зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, як члену сім'ї померлого інваліда війни І групи, з 01 жовтня 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона є членом сім’ї померлого інваліда війни І групи, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком. 27 вересня 2017 року вона звернулась із заявою про перерахунок пенсії через зміну надбавки, проте з посиланням на наявність розбіжностей в прізвищах позивача та її батька їй було відмовлено в перерахунку пенсії. Вказані дії відповідача вважає неправомірними і такими, що порушують конституційні права на пенсійне забезпечення.

Ухвалою суду від 10.01.2019 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) на 08.02.2019 року.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

30 січня 2019 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заперечує проти позовних вимог, оскільки спірне рішення видане на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України. Також зауважив, що про порушення своїх прав ОСОБА_2 дізналась у вересні 2018 року, а отже, нею було пропущено шестимісячний строк звернення до суду. Крім того, на думку відповідача, вимоги позивача є передчасними, оскільки перерахунок пенсії можливий лише за умови встановлення факту родинних відносин.

За правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України,).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив (частини 2, 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України).

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд зазначає, що оскільки останній день строку ухвалення рішення – 11.02.2019 року припадає на день участі судді у семінарі, судове рішення ухвалено першим робочим днем судді – 18.02.2019 року.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області як пенсіонер та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Позивач разом з батьками, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з 07.02.1974 року постійно проживала у м. Дніпрі за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою про склад сім'ї №2784 від 28.02.2018 року. Своєї сім’ї не має.

Мати позивачки - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, померла 28.07.2000 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-КИ №305509.

Батько позивачки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ветеран війни - інвалід війни І групи (свідоцтво серії Є №016265 від 23.11.2015 року), помер 05 липня 2017 року, підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-КИ №751940.

Позивач прийняла спадщину та оформила право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за законом від 25.01.2018 року.

21 вересня 2017 року ОСОБА_2 отримала посвідчення серії С №128681, видане Управлінням соціального захисту населення Новокадацької районної у місті Дніпрі ради, про те, що вона є членом сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни.

27 вересня 2017 року позивач подала заяву до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо проведення перерахунку пенсії через зміни надбавки як члену сім'ї померлого інваліда війни І групи. До своєї заяви позивачка додала копії відповідних документів, у тому числі, копію свого свідоцтва про народження та копію свідоцтва члена сім'ї померлого інваліда війни І групи.

Через неотримання відповіді на вказану заяву позивач звернулась 07.11.2018 року з письмовою заявою до відповідача щодо надання офіційної письмової відповіді про причини не проведення перерахунку її пенсії з вересня 2017 року.

Згідно з відповіддю від 15.11.2018 року за вих. № П17615-18, Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовлено у перерахунку пенсії з 27.09.2017 року у зв'язку з розбіжністю у написанні прізвищ позивача та батька українською мовою.

Відповідно до статті 46 Конституції України, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.03.2003 року (далі - Закон №1058-ІV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно з частиною 3 статті 4 Закону №1058-ІV, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

В силу приписів пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-XII (далі – Закон № 3551-XII), до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать: утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв'язку з цим виплачується пенсія; батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім'ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.

Відповідно до частини 4 статті 15 Закону № 3551-XII, членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни, які не одружилися вдруге, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно з частиною IV додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.1994 року № 94 «Про порядок надання пільг, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», документами, на підставі одного з яких надаються пільги, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», є, зокрема, пенсійне посвідчення (при наявності штампу чи відповідного запису «Україна. Сім'я загиблого» або «Україна. Дружина (чоловік) померлого інваліда (учасника Вітчизняної війни)», або довідки, видані органами Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Міністерства з питань надзвичайних ситуацій, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Управління державної охорони, Міністерства соціального захисту населення.

Положеннями пункту 7 вказаної постанови визначено, що громадянам, які набули статусу ветерана війни або особи, яка має особливі заслуги перед Батьківщиною, та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», після прийняття цього Закону, пільги надаються з дня звернення.

Частиною 5 статті 45 Закону №1058-ІV закріплено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа (ч. 4 ст. 45 Закону №1058-ІV).

Судом встановлено, що до заяви від 27.09.2017 року про перерахунок пенсії позивачем додано: паспорт на ім'я ОСОБА_2; свідоцтво про смерть на ОСОБА_3; довідку про спільне проживання, видану ОСОБА_2 про спільне проживання з ОСОБА_3 на момент його смерті; посвідчення члена сім'ї померлих ветеранів війни на ОСОБА_2; посвідчення інваліда війни І групи на ОСОБА_3; свідоцтво про народження «Пивоваровой Татьяны Николаевны» (російською мовою).

З матеріалав справи вбачається, що Свідоцтво про народження позивача серії ЧЕ №065308 складено у 1949 році російською мовою, де зазначено, що батьком «Пивоваровой Татьяны Николаевны» є «Пивоваров Николай Порфирьевич». Під час видачі паспортів громадян України прізвище російською було перекладено у батька позивача як ОСОБА_3, а у позивачки - як ОСОБА_2. При цьому, написання їхніх прізвищ у паспортах російською мовою не відрізняється.

Свідоцтво ветерана війни - інваліда війни І групи складено українською мовою та видавалось батьку позивача з зазначенням прізвища відповідно до вказаного у паспорті. Так само було складене українською мовою свідоцтво про смерть батька на підставі даних паспорта. Свідоцтво члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни позивачу було складено українською мовою на підставі даних її паспорту.

Крім того, суд зазначає, що зазначена відмінність у написанні прізвищ позивача та її померлого батька українською мовою не стала перешкодою у видачі 25.01.2018 року нотаріусом Свідоцтва про право на спадщину, подальшої реєстрації прав на нерухоме майно, у видачі Управлінням соціального захисту населення Новокадацької районної у місті Дніпрі ради свідоцтва члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, оскільки в написанні їхніх прізвищ російською мовою жодних розбіжностей не має.

За викладених обставин, суд не погоджується з позицією відповідача, адже вказана розбіжність, пов'язана із написанням прізвища позивача, очевидно виникла у зв'язку з недоліками перекладу з російської на українську мову.

При цьому, суд зазначає, що невідповідність у написанні анкетних даних позивача в одній букві у прізвищі, суд не може визнати обґрунтованою підставою для відмови у здійсненні перерахунку пенсії, оскільки матеріалами справи підтверджується, що позивач є пенсіонером, членом сім'ї загиблого ветерана війни - інваліда війни І групи, тобто, в розумінні вимог статті 10 Закону №3551-XI є особою, на яку поширюється чинність цього Закону.

Стосовно тверджень відповідача щодо порушення позивачем строку звернення до суду, встановлених ст. 122 КАС України, суд зазначає наступне.

За змістом частин 1 та 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судовим розглядом встановлено, що позивачу остаточно стало відомо про порушення її права на проведення перерахунку пенсії після отримання нею листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 15.11.2018 року №П17615-18 «Про розгляд звернення», а до суду за захистом свого порушеного права вона звернулась 04 січня 2019 року, тобто в межах шестимісячного строку, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України.

За таких обставин, суд критично оцінює доводи відповідача, викладені у відзиві, про те, що позивач звернулася до суду з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, позаяк відповідач помилково ототожнює строк звернення до суду, встановлений процесуальним Законом, із датою виникнення права позивача на перерахунок пенсії.

Адміністративний суд не може застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, як підставу відмови у задоволенні позову, у справах з вимогами, пов’язаними з виплатою компенсаторної складової доходу, та у справах з вимогами, пов’язаними з виплатою доходу як складової конституційного права на соціальний захист, до якого належить, зокрема, й пенсія.

Таким чином, право позивача на отримання сум пенсій у відповідних розмірах відповідачем не визнано саме у листопаді 2018 року, що і стало підставою звернення до суду, отже, встановлений частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячний строк на звернення з позовом до адміністративного суду позивачем не пропущено.

При цьому, суд зазначає, що доказів прийняття рішення про відмову у перерахунку пенсії позивачці за її заявою від 27.09.2017 року та направлення його на адресу позивачки, відповідачем до суду не надано. В той же час, відповідачем у відзиві на позовну заяву не заперечується факт звернення позивачки в вересні 2017 року із заявою про перерахунок пенсії та подачу документів, що підтверджують підстави для проведення перерахунку.

Відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Аналіз даної статті дає підстави дійти висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб’єкта владних повноважень.

Оскільки судом встановлено, що виплата позивача перерахованої пенсії за період з 27.09.2017 року є наслідком протиправної бездіяльності суб’єкта владних повноважень, то відповідно до спірних правовідносин має застосовується друга умова - виплата пенсії за минулий час без обмеження строку.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №646/6250/17; від 19.06.2018 у справі №646/6250/17.

Відповідно до приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем в ході розгляду справи не було доведено правомірність дій щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_2 з дня звернення із відповідною заявою – 27.09.2017 року, у зв’язку із чим суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що ухвалою суду від 10.01.2019 року сплату судового збору позивачу було відстрочено до ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України врегульовано питання розподілу судових витрат, зокрема, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки сплату судового збору, що підлягав оплаті відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України, відстрочено до ухвалення судового рішення у справі, і судовий збір не оплачено, тому відповідно до наведених вимог процесуального законодавства при задоволенні позову такий судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб’єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 (49128, АДРЕСА_3, ІПН НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити у повному обсязі.

Визнати неправомірними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_2 згідно її заяви від 27.09.2017 року.

Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_2 як члену сім'ї померлого інваліда війни І групи з 01 жовтня 2017 року та здійснити її виплату.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева