Рішення № 80023299, 12.02.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

12 лютого 2019 р. Справа № 120/4262/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Вільчинського О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренка І.В.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представників відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до: Головного управління ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_4, позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - ГУ ДФС у Вінницькій області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийнятих за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки податкових повідомлень-рішень від 07.11.2018 №0052191305, № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, №0052261305 та сформованої вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 07.11.2018 № Ф-0052211305. Позивач вважає, що зазначену перевірку відповідач провів безпідставно, з порушенням строків її проведення, на основі невідомих йому первинних документів. Зазначає, зокрема, що відповідачем не враховано суму документально підтверджених витрат 2016 року, які за висновками акта перевірки становили 948925,82 грн. Відповідно, враховуючи різницю доходів та витрат 2016 року, позивач вважає, що ним не перевищено обсяг доходу платника єдиного податку, тому віднесення його до загальної системи оподаткування та нарахування грошових зобов’язань та штрафних санкцій відповідно до даної системи оподаткування є незаконним.

Ухвалою cудді Вінницького окружного адміністративного суду від 28.11.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі з призначенням підготовчого засідання. Крім того, встановлений відповідачу строк для подачі відзиву на позов.

13.12.2018 за вх. № 57447 на адресу суду від ГУ ДФС у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову повністю. Свою позицію мотивує тим, що ГУ ДФС у Вінницькій області діяло в межах та у спосіб, встановлений законом. Зазначає, що позивач за 9 місяців 2016 року перевищив обсяг доходу 5000000 грн. для платників єдиного податку 3 групи, а тому з 01.10.2016 зобов'язаний був перебувати на загальній системі оподаткування і доходи, отримані ним з 01.10.2016 по 31.12.2017 оподатковуються на загальних підставах.

На вказаний відзив представник позивача 27.12.2018 подав відповідь, у якій зазначає, що аналіз доходів та витрат здійснений без посилання на первинні документи, повторно констатуючи тези із акта перевірки.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 27.12.2018 встановлено відповідачеві строк для подання заперечення на відповідь на відзив, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 12.02.2019 з розгляду справи по суті представник позивача позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, та просив задовольнити позовні вимоги повністю.

Представники відповідача в судовому засіданні 12.02.2019 проти позову заперечували, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позову заяву, просили відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, зареєстрований в Калинівській районній державній адміністрації Вінницької області 21.01.2008, про що зроблено запис про включення відомостей про фізичну особу-підприємця до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 21530000000002374. Зазначене підтверджується, зокрема випискою про реєстрацію з ЄДР. Позивач перебуває на податковому обліку в Калинівській ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області з 21.01.2008.

Встановлено, що ГУ ДФС у Вінницькій області на підставі пп. 77.2, пп. 77.4 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України), відповідно до наказу "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки" № 573 від 14.09.2018 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 27.04.2015 по 31.12.2017.

За результатами перевірки складено акт №5289/1305/НОМЕР_5 від 24.10.2018, в якому зафіксовані такі порушення ФОП ОСОБА_1 вимог податкового законодавства:

1. п. 181.1 ст. 181 ПК України, в результаті чого не задекларовано зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 1528100 грн.

Відповідальність за вищевказане порушення передбачена абз. 1 п. 123.1 ст. 123, ст. 129 ПК України.

2. абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 11, ст. 8, п. 2 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI із змінами та доповненнями "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування", у результаті чого визначено суму єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування в сумі 112992 грн., в т.ч. за 2016 рік - 15840 грн., за 2017 рік - 97152 грн.

Відповідальність за вищевказане порушення передбачена пп. 3, п. 11, ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування".

3. п. 177.2 ст. 177 ПК України, в результаті чого занижено оподатковуваний (чистий) дохід в сумі 651784,50 грн., в т.ч. за 2016 рік - 102857 грн., за 2017 рік - 548927,50 грн. Відповідно до п. 167.1 ст. 167, п. 177.2 ст. 177 ПК України податок на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті за наслідками проведеної перевірки, визначений у сумі 117321,21 грн., в т.ч. за 2016 рік - 18514 грн., за 2017 рік - 98806,95 грн.

Відповідальність за вищевказане порушення передбачена абз. 1 п. 123.1 ст. 123, ст. 129 ПК України.

4. п. 16-1, підрозділ 10, розділ ХХ Перехідних положень ПК України, а саме занижено чистий оподатковуваний дохід, на який нараховується військовий збір. Податкове зобов'язання платника податків, визначене за результатами перевірки, складає 9776,77 грн., в т.ч. за 2016 рік - 1542,86 грн., за 2017 рік - 8233,91 грн.

Відповідальність за вищевказане порушення передбачена абз. 1 п. 123.1 ст. 123, ст. 129 ПК України.

5. п. 294.1 ст. 294 ПК України, а саме неподання податкової декларації платника єдиного податку за І-й квартал 2015 року.

Відповідальність за вищевказане порушення передбачена п. 120.1 ст. 120 ПК України.

6. п. 292.1 ст. 292, п. 296.1 ст. 296 ПК України, в результаті чого занижено зобов'язання з єдиного податку в сумі 151096,08 грн., в т.ч. за 4кв. 2016 року - 10917,63 грн., за 9 місяців 2016 року - 140178,44 грн.

Відповідальність за вищевказане порушення передбачена абз. 1 п. 123.1 ст. 123, ст. 129 ПК України.

7. п. 51.1 ст. 51, п. 176.2 ст. 176 ПК України, а саме неподання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку (1-ДФ) за 4кв. 2015-2017 роки.

Відповідальність за вищевказане порушення передбачена п. 119.2 ст. 119 ПК України.

За неведення книги обліку доходів та витрат, за неподання декларацій про майновий стан і доходи за 20016-2017 роки для платників, які перебувають на загальній системі оподаткування, за заниження зобов'язань з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на позивача складені протоколи про адміністративне правопорушення.

На підставі висновків акта перевірки ГУ ДФС у Вінницькій області прийняла податкові повідомлення рішення:

від 07.11.2018 № НОМЕР_6, відповідно до якого за порушення п. 181.1 ст. 181 ПК України донараховано суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 1910125 грн., з яких 1528100 грн. - сума грошового зобов'язання за основним платежем та 382025 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а. с. 15);

від 07.11.2018 № НОМЕР_2, відповідно до якого за порушення п. 177.2 ст. 177 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування, в розмірі 146651,51 грн., з яких 117321,21 грн. - сума за податковим зобов'язанням та 29330,19 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а. с. 13);

від 07.11.2018 № НОМЕР_1, відповідно до якого за порушення п.п. 1.2, 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір в розмірі 12212,96 грн., з яких 9776,77 грн. - сума за податковим зобов'язанням та 2444,19 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а. с. 14);

від 07.11.2018 № НОМЕР_4, відповідно до якого за порушення п. 292.1, п. 296.1 ст. 292, ст. 296 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб в розмірі 188870,10 грн., з яких 151096,08 грн. - сума за податковим зобов'язанням та 37774,02 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а. с. 11);

від 07.11.2018 № НОМЕР_3, відповідно до якого за порушення гл. 2, ст. 19, п. 49, пп. 49.18.2 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 170 грн. за платежем єдиний податок з фізичних осіб (а. с. 12);

від 07.11.2018 року № НОМЕР_7, відповідно до якого за порушення п. 51.1 ст. 51, п. 176.2 ст. 176 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податків у вигляді з/п в розмір 510 грн. (а. с. 16).

Окрім того відповідачем прийнята вимога про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2018 № Ф-0052211305 щодо сплати єдиного внеску у розмірі 112992 грн. (а. с. 17).

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та вимогою, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України, Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та іншими нормативними актами.

Відповідно до приписів пунктів 291.2, 291.3 ст.291 ПК України (у редакції, чинній станом на момент періоду, що перевірявся) спрощена система оподаткування, обліку та звітності особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку, в тому числі, третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень (підпункт 3 п. 291.4 ст. 291 ПК України).

Отже, для перебування на спрощеній системі оподаткування третьої групи платників єдиного податку обсяг доходу фізичних осіб-підприємців протягом календарного року не має перевищувати 5000000 грн.

Податковий кодекс України визначає як обов'язкову, так і добровільну реєстрацію особи платником податку на додану вартість.

Будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву (п. 183.1 ст. 183 ПК України).

У разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу (п. 183.2 ст. 183 ПК України).

Однак, у разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом. Якщо такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 182.1 статті 182 цього Кодексу, реєстраційна заява подається у строк, визначений пунктом 183.3 цієї статті (п. 183.4 ст. 183 ПК України).

Відповідно до п. 183.10 ст.183 ПК України, будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Вимоги щодо обов'язкової реєстрації особи платником податку на додану вартість передбачено статтею 181 ПК України.

Пунктом 181.1 ст. 181 ПК України передбачено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої-третьої групи.

На переконання відповідача, позивач перевищив обсяг надходжень 5000000 за 9 місяців 2016 року (обсяг надходжень склав 5933856,25 грн.), тому не пізніше 10.10.2016 повинен був подати заяву на реєстрацію платника ПДВ. Виходячи з обсягу отриманих доходів за період з 11.10.2016 по 31.12.2017, за результатами перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не задекларував та не сплатив 1528100 грн. ПДВ.

Разом з тим, доказів того, що обсяг доходу позивача а 9 місяців 2016 року перевищував встановлені у підпункті 3 п. 291.4 ст. 291 ПК України розміри, до матеріалів справи не представлено. Склад податкового правопорушення доводиться контролюючим органом виключно на підставі акта перевірки. У вказаному акті також не здійснено покликань на конкретні первинні документи та проведення аналізу на підставі таких документів.

Суд зауважує, що обов'язковій реєстрації платниками податку на додану вартість підлягають особи, у яких загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню податку на додану вартість, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 грн.

Разом з тим, особи, які є платником єдиного податку першої-третьої групи, не підлягають обов'язковій реєстрації платниками податку на додану вартість.

Відповідачем не оскаржується факт того, що позивач у період з 01.01.2015 по 31.12.2017 перебував на спрощеній системі оподаткування. Вказаний факт неодноразово описано в акті перевірки.

З огляду на наведене судом критично оцінюються доводи відповідача про те, що ФОП ОСОБА_1 був особою, яка підлягає обов'язковій реєстрації платником податком на додану вартість.

У цьому випадку, з позиції суду, порушення п. 187.1 ст. 187 ПК України позивачем не допущено, оскільки, позивач перебував на спрощеній системі оподаткування та не був платником податку на додану вартість, а відтак сплачував податок на додану вартість у складі єдиного податку у відповідності до пп.2 п. 293 ст. 293 ПК України, та за приписами п. 297.1 ст. 291 ПК України звільнений від обов'язку нараховувати та сплачувати податок на додану вартість.

З огляду на викладене відсутні підстави для донарахування позивачеві податку на додану вартість грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1910125,00 грн. (в т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та підстави для донарахування позивачеві зобов'язання з єдиного податку на загальну суму 188870 грн. (в т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Отже, на переконання суду, податкові повідомлення-рішення від 07.11.2018 № НОМЕР_6 та № НОМЕР_4 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до 36.1 ст. 36 ПК України визначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з п. 49.1 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 49.2 ст. 49 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Нормою підпункту 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання (п. 120.1 ст. 120 ПК України).

Отже, платник відповідного податку має подавати у конкретні строки податкову звітність за відповідним платежем, а неподання цієї звітності тягне за собою накладення штрафу.

Поряд із цим, склад податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття податкового повідомлення-рішення від 07.11.2018 № НОМЕР_3, доводиться контролюючим органом виключно на підставі акта перевірки від та не підтверджено наявними доказами у справі. Відповідачем не доведено належними доказами підстави для нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій з єдиного податку у розмірі 170 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 07.11.2018 № НОМЕР_2 за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, суд зазначає таке.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, внормовано положеннями статті 177 ПК України.

Пунктом 177.2 цієї статті обумовлено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

При цьому, згідно з підпунктом 177.4.4. п. 177.4 ст. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту.

Відповідно до п. 177.1 ст. 177 ПК України, доходи фізичних осіб підприємців оподатковуються за ставками, визначеними в п. 167.1 ст. 167 цього Кодексу. Ставка податку становить у 2015- 15% бази оподаткування, 2016-2017 рр. - 18% бази оподаткування .

В акті перевірки зазначено, що відповідно до наданих документів, які підтверджують понесені витрати, встановлено, що сума документально підтверджених витрат становить 958925,82 грн., у 2017 році - 6277569,03 грн. Вказано, що ФОП ОСОБА_1 не задекларував чистий оподатковуваний дохід в сумі 651784,50 грн., в т.ч. за 2016 рік - 102857 грн., за 2017 рік - 548927,50 грн., в наслідок чого не задекларував податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 117321,21 грн., в т. ч. за 2016 рік на 18514,26 грн., за 2017 рік на 98806,95 грн.

Разом з тим, відповідачем не доведено, що під час здійснення господарської діяльності, позивач перевищував граничних сум доходу, передбачених статтею 291 ПК України, а відтак доходів, які оподатковуються податком на доходи фізичних осіб, не отримував. Висновки контролюючого органу про заниження позивачем чистого річного доходу та те, що при перевищенні граничного розміру можливого отриманого доходу він повинен був перейти з спрощеної системи на загальну систему оподаткування є хибними.

З огляду на наведене, суд вважає податкове повідомлення-рішення від 07.11.2018 №0052271305 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 07.11.2018 № НОМЕР_7, відповідно до якого за порушення п. 51.1 ст. 51, п. 176.2 ст. 176 ПК України до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510 грн., то суд зазначає, що в акті перевірки не здійснено покликань на конкретні первинні документи та проведення аналізу на підставі таких документів, а висновки у такому зводяться до узагальнених тверджень.

З огляду на наведене, суд вважає зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 07.11.2018 № НОМЕР_1, відповідно до якого за порушення п.п. 1.2, 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір в розмірі 12212,96 грн., з яких 9776,77 грн. - сума за податковим зобов'язанням та 2444,19 грн. - штрафні (фінансові) санкції, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Відповідно до пп.1.1-1.6 п.16-1 підрозд.10 розд. ХХ ПК України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Статтею 162.1 ст. 162 ПК України передбачено, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 ПК України: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Враховуючи наведене та те, що у ході судового розгляду справи не підтверджено правомірність донарахування контролюючим органом податку на доходи фізичних осіб, нарахування відповідачем військового збору на суму заниженого доходу є протиправним.

Щодо правомірності нарахування та розрахунку контролюючим органом суми єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування, то суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України від 08.07.2010 №2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (Закон №2464-VІ).

Пунктом 2 частини 1 статті 1 вказаного Закону визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Водночас, дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (ч. 1 ст. 2 Закону №2464-VІ).

Згідно з приписами пунктів 1, 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць (абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VІ).

Частиною 5 статті 8 Закону №2464-VІ визначено, зокрема, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до частини 3 статті 9 Закону №2464-VІ обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (ч. 11 статті 9 Закону №2464-VІ).

Судом встановлено, що сума недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 112992 грн., обрахована контролюючим органом з урахуванням заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу, доходу, на який нараховується внесок, за 2016 рік на суму 72000 грн.; за 2017 рік на суму 441600 грн. у зв'язку з тим, що позивач з 01.10.2016 повинен був перебувати на загальній системі оподаткування.

В той же час, як зазначалося, суд дійшов висновку про хибність доводів відповідача про те, що позивач зобов'язаний був перейти з спрощеної системи на загальну систему оподаткування.

Необхідно зазначити, що вимога щодо сплати боргу (недоїмки) є похідною від податкового повідомлення-рішення з податку на доходи фізичних осіб, яке, на переконання суду, є протиправним.

Тому на підставі вищевикладеного, суд доходить до висновку, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не порушено абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 11, ст. 8, п. 2 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування", а тому вимога контролюючого органу щодо сплати боргу (недоїмки) від 07.11.2018 №Ф-0052211305 в сумі 112992 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 задоволено повністю, суд вважає за необхідне стягнути з ГУ ДФС у Вінницькій області за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь позивача судовий збір у розмірі 8810 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області від 07.11.2018 №№ НОМЕР_6, НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_7 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Вінницькій області від 07.11.2018 № Ф-0052211305.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Вінницькій області судовий збір у сумі 8810 грн. (вісім тисяч вісімсот десять гривень).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (22450, Вінницька область, Калинівський район, с. Дружелюбівка, вул. Пролетарська, 25, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5)

Головне управління ДФС у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 39402165)

Рішення у повному обсязі складено 22.02.2019

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович