Рішення № 80021766, 20.02.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2019

Справа № 910/16091/18

за позовом Державного підприємства «Український державний центр радіочастот»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ведекон»

про стягнення 21074,16 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Український державний центр радіочастот» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ведекон» про стягнення 21074,16 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам договору № 3216/241м-15 від 01.02.2016 не сплатив кошти за виконані роботи, у зв’язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 21074,16 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2018 суд ухвалив: позовну заяву Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» залишити без руху; встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до позовної заяви; зазначення попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи; надання доказів які підтверджують відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів; встановити позивачу строк для усунення недоліків – протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.

17.12.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

У прохальній частині позову позивач просить розглядати дану справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом сторін).

З огляду на наведене, оскільки у справі №910/16091/18 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, враховуючи клопотання позивача, суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Так, враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи, відтак, в задоволенні клопотання позивача щодо розгляду справи № 910/16091/18 з повідомленням (викликом) сторін судом відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2018 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив – протягом п’яти днів з дня отримання відзиву; подати суду докази надіслання (надання) її іншим учасникам справи, встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п’яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

11.01.2019 до відділу діловодства суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 63222,48 грн.

У вказаній заяві позивач зазначає, що відповідачем не виконано зобов’язання щодо сплати коштів також за рахунками №1391 від 25.09.2018 на суму 21074,16 грн. та №14626 від 25.10.2018 на суму 21074,16 грн.

Дослідивши вказану заяву, суд зазначає, що вказана заява фактично є заявою, спрямованою на одночасну зміну предмету та підстав позову, а не заявою про збільшення розміру позовних вимог (кількісного показника заявленої суми), так як у вказаній заяві позивач просив стягнути грошові кошти, що не були предметом заявленого позову, за рахунками, які не були заявленими серед підстав позову при поданні позову.

За змістом ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.

З огляду на наведене, оскільки у господарському процесі не допускається одночасна зміна і предмету, і підстав позову, заява позивача, подана 11.01.2019, спрямована на зміну предмету та підстав позову, не приймається судом до розгляду.

В той же час, позивач не позбавлений права звернутись до суду з окремим позовом про стягнення заборгованості за рахунками, зазначеними у заяві про збільшення позовних вимог.

У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2016 між Державним підприємством “Український державний центр радіочастот” (позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ведекон” (відповідач, замовник) укладено договір на роботи, пов’язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів № 3216/241м-15 (далі – Договір), предметом якого є проведення виконавцем робіт, пов’язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності (ЕМС) радіоелектронних засобів (РЕЗ) згідно з виданими дозволами, а також виявлення та усунення дії джерел радіозавад роботі РЕЗ замовника на території України.

Відповідно до п. 3.1 Договору ціна виконаних робіт, пов’язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС РЕЗ, визначається на підставі чинних Тарифів на роботи (послуги) Державного підприємства “Український державний центр радіочастот”, затверджених у встановленому порядку, за один календарний місяць, залежить від кількості РЕЗ, щодо яких проводились роботи і не включає податок на додану вартість. Податок на додану вартість нараховується згідно з законодавством України. Розрахунок, наведений у додатку.

Відповідно до п. 3.2 Договору виконання робіт підтверджується відповідними актами виконаних робіт, підписаними обома сторонами.

Згідно з п. 3.3 Договору виконавець після закінчення проведення робіт оформлює рахунки за проведені роботи та разом з актами виконаних робіт надсилає на адресу замовника.

У випадку не підписання замовником актів виконаних робіт без вмотивованої відмови у прийнятті робіт по закінченню строку, вказаного в п. 3.3.1 договору, акти вважаються підписаними, а роботи прийнятими і підлягають оплаті (п. 3.3.2. Договору).

Відповідно до п. 3.4 Договору розрахунки між виконавцем та замовником за роботи, пов’язані з радіочастотним моніторингом та забезпечення ЕМС РЕЗ, проводяться шляхом перерахування суми, що вказана у платіжному документі, на поточний рахунок виконавця не пізніше 25 числа місяця, наступного за місяцем, у якому був виставлений (оформлений) рахунок.

Цей договір укладений на строк один календарний рік, набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний строк тривалістю один календарний рік, якщо жодна зі сторін за 30 календарних днів до закінчення строку його дії не надішле іншій стороні письмове повідомлення про свій намір припинити його дію надалі (п. 6.1 та п. 6.2 Договору).

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що на виконання Договору позивачем складено акт №18-11871 від 31.08.2018 про виконання робіт за серпень 2018 року на суму 21074,16 грн. (вказаний акт підписаний лише зі сторони позивача) та рахунок №11871 від 29.08.2018 на суму 21074,16 грн.

Судом встановлено, що 28.10.2018 позивачем було направлено на адресу відповідача акт №18-11871 від 31.08.2018 про виконання робіт за серпень 2018 року на суму 21074,16 грн. та рахунок №11871 від 29.08.2018 на суму 21074,16 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист №11871 та повідомленням про вручення №0530023301678 (вручено представнику за довіреністю 01.11.2018).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам договору № 3216/241м-15 від 01.02.2016 не сплатив кошти за виконані роботи, у зв’язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 21074,16 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, на виконання Договору позивачем складено акт №18-11871 від 31.08.2018 про виконання робіт за серпень 2018 року на суму 21074,16 грн. (вказаний акт підписаний лише зі сторони позивача) та рахунок №11871 від 29.08.2018 на суму 21074,16 грн.

Як встановлено судом, 28.10.2018 позивачем було направлено на адресу відповідача акт №18-11871 від 31.08.2018 про виконання робіт за серпень 2018 року на суму 21074,16 грн. та рахунок №11871 від 29.08.2018 на суму 21074,16 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист №11871 та повідомленням про вручення №0530023301678 (вручено представнику за довіреністю 01.11.2018).

Так, відповідачем не спростовано вказані обставини, будь-яких заперечень по суті позову не подано, оскільки відзив відповідачем не надано.

Як встановлено судом, у випадку не підписання замовником актів виконаних робіт без вмотивованої відмови у прийнятті робіт по закінченню строку, вказаного в п. 3.3.1 договору, акти вважаються підписаними, а роботи прийнятими і підлягають оплаті (п. 3.3.2. Договору).

За наведених обставин, з огляду на відсутність будь-яких пояснень (мотивів) щодо відмови від прийняття послуг за Договором за актом №18-11871 від 31.08.2018, який отримано відповідачем засобами поштового зв’язку, в силу п. 3.3.2. Договору, зазначені у вказаному акті послуги вважаються прийнятими відповідачем.

У статті 903 ЦК України вказано, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 3.4 Договору розрахунки між виконавцем та замовником за роботи, пов’язані з радіочастотним моніторингом та забезпечення ЕМС РЕЗ, проводяться шляхом перерахування суми, що вказана у платіжному документі, на поточний рахунок виконавця не пізніше 25 числа місяця, наступного за місяцем, у якому був виставлений (оформлений) рахунок.

З огляду на наведене, станом на дату звернення до суду з позовом строк здійснення відповідачем оплати вартості наданих послуг за спірним актом є таким, що настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідачем не надано доказів сплати вартості наданих послуг за Договором за актом №18-11871 від 31.08.2018 в заявленій позивачем сумі, не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов’язку зі сплати заявленої в позові заборгованості – 21074,16 грн., у зв’язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості у вказаному розмірі, з огляду на що позовні вимоги Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 1762,00 грн. з огляду на задоволення позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ведекон» (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 51-Б, кімната 4; ідентифікаційний код: 32162049) на користь Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» (03179, м. Київ, проспект Перемоги, 151; ідентифікаційний код: 01181765) основний борг у розмірі 21074 (двадцять одна тисяча сімдесят чотири) грн. 16 коп. та судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева