Рішення № 80019760, 14.02.2019, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/2154/19

Справа №754/11209/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

14 лютого 2019 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Зотько Т.А.,

за участю секретаря судових засідань - Гайворонського В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, -

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2018 року до Деснянського районного суду м. Києва звернувся представник Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» з позовною заявою до ОСОБА_3, про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, в якій просив суд стягнути з відповідача на користь позивача суму страхового відшкодування у розмір 45358,24 грн. та судові витрати по справі.

В обґрунтування вказаних позовних вимог представник позивача посилався на те, що 02.06.2016 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» (далі по тексту - Позивач, ПрАТ «СК «АХА Стархування) та ТОВ «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту за №гл71202а6ф.16, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб «Volkswagen Jetta», д.н.з. НОМЕР_1. 31.08.2016 року о 12 год. 00 хв. в м.Києві, по вул. Нижньоюрківська, 81 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів НОМЕР_2, яким керував водій ОСОБА_4 та «ГАЗ» 330214 д.н.з. НОМЕР_3, яким керував водій ОСОБА_3, внаслідок чого було пошкоджено автомобіль НОМЕР_2. Згідно Довідки №3016245555251667 про ДТП та постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 19.12.2016 року дорожньо-транспортна пригода сталося внаслідок порушення водієм ОСОБА_3 п.п. 12.1, 2.3.6 ПДР України. Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування, страхового акту №АХА2163465 від 12.09.2016 року та умов Договору страхування №гл71202а6ф.16 від 02.06.2016 року розмір страхового відшкодування склав 45358,24 грн., які ПрАТ «СК «АХА Страхування» було сплачено за відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу.

Отже, таким чином, позивач виконав свій обов'язок перед страхувальником згідно з умовами Договору страхування, та як наслідок отримав право вимоги про відшкодування суми сплаченого страхового відшкодування.

У зв'язку з вищевикладеним позивач і звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування та судові витрати.

Ухвалою від 23.08.2018 року відкрито провадження у вказаній справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою від 29.10.2018 року було вирішено питання щодо здійснення розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом сторін) та відповідно призначено судове засідання для заслуховування пояснень учасників справи.

У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Представник позивача ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач по справі в судове засідання повторно не з'явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, причина неявки суду не відома. Клопотання про відкладення справи до суду не надходили.

Відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надходило.

Враховуючи вищевикладене та вимоги ст.ст.279, 280 ЦПК України, суд вважав за можливе проводити заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, у відсутності не з'явившихся учасників справи за наявними у справі матеріалами, з ухваленням по справі заочного рішення, про що також не заперечував представник позивача у судовому засіданні.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши подані заяви по суті справи, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача з наступних підстав.

Судом встановлено, що 31.08.2016 року о 12 год. 00 хв. в м. Києві, по вул. Нижньоюрківська, 81 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів НОМЕР_2, яким керував водій ОСОБА_4 та «ГАЗ» 330214 д.н.з. НОМЕР_3, яким керував водій ОСОБА_3, внаслідок чого було пошкоджено автомобіль НОМЕР_2.

Статтею 22 ЦК України передбачено що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, зокрема якщо особа зазнала втрати у зв'язку з пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно Довідки №3016245555251667 про дорожньо-транспортну пригоду від 31.08.2016 року дорожньо-транспортна пригода сталося внаслідок порушення водієм ОСОБА_3 п.п. 12.1, 2.3 б) ПДР України, ст. 124 КпАП України (а.с.10).

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 19.12.2016 року ОСОБА_3, визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Провадження по справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито за закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП (а.с.9).

Вказана постанова набрала законної сили.

У відповідності до ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.06.2016 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» та ТОВ «ПОРШЕ ЛІЗИНГ Україна» було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту за №гл71202а6ф.16, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб «Volkswagen Jetta», д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.19-21, 22).

Оскільки відповідач в судове засідання не з'явився, матеріали справи не містять відомостей про те, що цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3, який керував автомобілем НОМЕР_4 застрахована.

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції яка діяла на момент дорожньо-транспортної пригоди, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Як вбачається з ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором.

05.06.2016 року ОСОБА_4 звернувся до ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» із Повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування.

Статтею 29 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

З урахуванням положень ч. 1 ст. 990 ЦК України та ст. ст. 25, 26 Закону України «Про страхування», сама по собі відсутність звіту про оцінку витрат, пов'язаних з відновленням транспортного засобу, не є підставою для відмови у задоволенні позову за умови підтвердження розміру оціненої шкоди іншими доказами.

05.09.2016 року було проведено огляд транспортного засобу «Volkswagen Jetta», д.н.з. НОМЕР_1.

Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування, страхового акту №АХА2163465 від 12.09.2016 року та умов Договору страхування №гл71202а6ф.16 від 02.06.2016 року розмір страхового відшкодування склав 45358,24 грн., які ПрАТ «СК «АХА Страхування» було сплачено за відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу, що підтверджується платіжним дорученням № 267 520 від 13.09.2016 року.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України, ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Згідно до п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Згідно до п. 36.4. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

За змістом ст. 12 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми.

Таким чином, судом було встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» виконало своє зобов'язання щодо сплати страхового відшкодування у повному обсязі, у строки та у відповідності до норм закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України «Про страхування» передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», роз'яснено судам, що особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання ,зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В п. 26 цієї Постанови вказано, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Сума страхового відшкодування підлягає стягненню з особи, відповідальної за завдані збитки відповідно до правил ст. 993 ЦК України.

15.09.2016 року позивачем Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» на адресу відповідача ОСОБА_3 була направлена Претензія про регресні вимоги.

Однак, вбачається, що станом на теперішній час вказана Претензія відповідачем проігнорована та як наслідок сума заборгованості погашена не була.

Відповідно частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ж до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Надані позивачем докази суд визнає належними і допустимими, також достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для задоволення вимог позивача.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування обставин, якими керувався позивач при пред'явлені позову до суду.

А відтак, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що сума збитків заподіяна автомобілю НОМЕР_5 у розмірі 45358,24 грн. підлягає стягненню з особи винної у скоєнні ДТП, а саме ОСОБА_3 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», а тому позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до ОСОБА_3, про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, підлягає задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір, який було сплачено позивачем при подачі позовної заяви у розмірі 1762, 00 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 23, 76-81, 82, 133, 141, 223, 247, 265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 22, 979, 990, 993, 988, 1187, 1188, 1199 ЦК України, ст. ст. 6, 12, 22, 25, 26, 29, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 20 Закону України «Про страхування», суд, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, РНОКПП - НОМЕР_6, (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1,) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (ЄДРПОУ-20474912, адреса місця знаходження: м. Київ, вул. Іллінська, 8 ) суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 45 358 грн. 24 коп. та судові витрати у розмірі 1762 грн..

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд міста Києва.

Суддя: