Вирок № 80019250, 21.02.2019, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Кримінальне провадження № 696/344/17

1-кп/703/47/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2019 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Опалинської О.П.

при секретарях: Литвин Г.Т., Бойко Л.М., Харченко М.О.

за участю прокурорів:Лут І.В., ОСОБА_1

потерпілого: ОСОБА_2

обвинуваченого: ОСОБА_3

захисника обвинуваченого: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сміла кримінальне провадження №12017250170000026 від 12.01.2017 року по обвинуваченню ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, житель ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянин України, українець, не працюючий, розлучений, ІНФОРМАЦІЯ_4, депутатом не являється, малолітніх, неповнолітніх дітей, непрацездатних батьків на утриманні не має, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України, в скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.121 КК України,-

встановив:

ОСОБА_3, 11.01.2017 року близько 16 години 00 хвилин, перебуваючи в будинку №41 по вул. Л.Борисової в м. Кам'янка Черкаської області після спільного вживання спиртних напоїв з ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, у ході сварки, яка виникла на грунті раптово виниклих неприязних відносин, з метою спричинення тілесних ушкоджень, умисно завдав численних ударів руками та ногами в обличчя та по голові ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, спричинивши останній наступні тілесні ушкодження: черепно – мозкову травму, у вигляді забою головного мозку, крововиливів під тверду мозкову оболонку, крововиливами під м'якими мозковими оболонками півкуль мозку, крововиливів під м'якими мозковими оболонками півкуль мозку, крововиливів в м'які тканини голови, які згідно висновку експерта №03-01/125 від 07.02.2017 року за ознакою небезпеки для життя відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

12.01.2017 року із вищеописаними тілесними ушкодженнями ОСОБА_5 була госпіталізована до ОСОБА_8 ЦРЛ, а 13.01.2017 року до Черкаської обласної лікарні, де 05.02.2017 року від отриманих тілесних ушкоджень померла.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, небезпечне для життя у момент його заподіяння, за що передбачена відповідальність відповідно до вимог ч.1 ст.121 КК України.

На вказаній кваліфікації наполягали прокурори Смілянської місцевої прокуратури ОСОБА_9 та Кам?янського відділу Смілянської місцевої прокуратури ОСОБА_1, які підтримували державне обвинувачення під час судового розгляду кримінального провадження.

Обвинувачений під час судового розгляду справи своєї вини в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України не визнав та надав пояснення, згідно яких 11.01.2017 року чи 12.01.2017 року прийшов в будинок №41 по вул. Л.Борисової в м. Кам'янка приблизно о 14-15 годині, в якому проживає разом з ОСОБА_6, та побачив, що за столом сиділа ОСОБА_6 і ОСОБА_5, вони пили горілку, він присів поруч них, у ОСОБА_5 з лівої сторони був збитий лоб, ОСОБА_6 повідомила йому що це наслідки побиття її співмешканцем. В процесі розпиття горілки, ОСОБА_5 напилася та почала бити стакани та вони з ОСОБА_6 поклали її на лежанку, яка є метровою, а вони продовжували сидіти за столом, в той час ОСОБА_5 впала з лежанки, розбила собі носа, в неї текла кров, вони її поклали на одіяло, і він до неї не торкався. Ольга ватою обтерла її, поклавши на подушку. Потім ОСОБА_6 пішла до ОСОБА_10, а він залишився сидіти вдома, після чого вони вдвох відвели її додому, а він пішов одразу близько 20.00 години з будинку, але точно о котрій годині не пам'ятає. З ОСОБА_6, пояснював на запитання прокурора відносини добрі, чи є в неї підстави обмовлювати його, не знає. Також зазначив, що з ОСОБА_5 не знайомий, з ОСОБА_10 теж, потім добавив, що в будинку в той вечір був ще ОСОБА_7, та вони прийшли в будинок з ним вдвох близько 14-15 години, його він зустрів у центрі м. Кам'янка, його раніше він не знав, однак ОСОБА_7 знав його однокласника, ОСОБА_11, у ОСОБА_7 була пляшка літрова горілки, а може сімсотграмова, вони в будинок зайшли вдвох, на столі стояла пляшка горілки, але куплена не в магазині. Коли ОСОБА_5 зняла шапку у неї на голові, на лобі з лівої сторони було розрубане гострим предметом місце, але точно він не пам’ятає, чи знімала все ж таки вона шапку, ОСОБА_7 пішов додому близько 19.30 години, після того як прийшла ОСОБА_6 з ОСОБА_10, він запевнив, спиртних напоїв не вживав, на відміну від ОСОБА_7. Також вказав, що ОСОБА_5 падала в будинку разів 3-4.

Потерпілий ОСОБА_2 надав пояснення, що його донька була роботящою, обробляла город, в дворі в неї був порядок, з сусідами жила дружньо, навчала дітей англійській мові, із ОСОБА_6 вона не дружила, хоча то її кума, як вона попала в її будинок не знає, вона спиртними напоями не зловживає, він думає, що вона вступилася за ОСОБА_7, а тому її ОСОБА_3 побив, 10.01.2017 року він був у неї вдома, ніяких пошкоджень у доньки не було, на лобі була царапинка, невеличка, давня, то якийсь шрам, вона на його запитання сказала, що то наніс ушкодження їй співмешканець Бичок, що проходить свідком по справі, це неначе як сталося в них на Новий рік, але та рана зажила, але вона ні на що не скаржилася, донька орендувала житло, а співмешканець приходив до неї, внучка проживає з ним та його дружиною, до неї діти мали прийти на навчання, чи були 11.01.2017 року в неї заняття не знає, донька напередодні побиття, 12.01.2017 року збиралася приїхати в село, але не приїхала, він зателефонував їй в 11.00 год,, вона сказала, що знаходиться у ОСОБА_6, це вже було після побиття, голос в неї був хриплий, ще була при пам'яті, сказала, що допомагає ОСОБА_6, дзвінок обірвався, а о 20.00 год. 12.01.2017 року повідомили з лікарні, що донька непритомна перебуває у них, ввечері вони приїхали з жінкою в лікарню, на швидкій сказали, що чоловік зателефонував і сказав, що в будинку лежить побита жінка, і о 23.00 год. її відправили в обласну лікарню, з першої години ночі до сьомої ранку їй робили операцію, з сільської ОСОБА_12 теж їм зателефонували, повідомивши що донька в лікарні, 13.01.2017 року коли приїхали в обласну лікарню, то лице доньки було закривавлене, синє, голова синя, сильно побита, її не можна було впізнати, 24 дні дружина їздила в лікарню, а він ходив по сусідам позичав кошти, але врятувати дитину не змогли, 05.02.2017 року вона померла. Вважає, що ОСОБА_6 могла б зарадити трагедії, викликавши в день побиття швидку медичну допомогу. ОСОБА_13 казали, що бачили як ввечері переносили доньку з будинку ОСОБА_6. Цивільний позов підтримав в повному осязі та просив стягнути з обвинуваченого завдану матеріальну шкоду в розмірі 26020 гривень, 61 копійку, як затрати на лікування та кошти витрачені на похорони, 250000 тисяч гривень завданої моральної шкоди, зазначивши що донька була б єдиною підтримкою в старості, окрім того в неї залишилася дитина, тому їй необхідні кошти на навчання та проживання, окрім того, вказав, що необхідно зробити поминальний обід по смерті доньки, а також встановити пам’ятник. Зазначив, що для них з дружиною це великий стрес, такі втрати по здоров'ю вимагають відновлення, а тому необхідні кошти на лікування.

Свідок ОСОБА_6 пояснила, 11.01.2017 року вона разом із потерпілою ОСОБА_2 перебували у будинку її батька ОСОБА_14 Ніяких тілесних ушкоджень на обличчі у ОСОБА_2 не було. Близько 11 години до будинку прийшов ОСОБА_3 та відразу пішов до магазину придбати горілки. Повернувся ОСОБА_3 через 2 години разом із чоловіком на ім'я ОСОБА_7. Із собою ОСОБА_3 приніс 2 літри горілки. Вони стали у чотирьох вживати спиртні напої. Під час вживання спиртних напоїв між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 виникла сварка. ОСОБА_5 попросила ОСОБА_3 не бити ОСОБА_7. ОСОБА_3 не реагував на її прохання і наніс удар ОСОБА_7, який від удару втратив свідомість. Між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 виникла сварка, в ході якої останній наніс удар рукою по обличчю ОСОБА_5 Потім ОСОБА_3 наніс два удари коліном правої ноги в лівий бік голови та обличчя ОСОБА_5, а потім наніс ОСОБА_5 декілька ударів кулаком правої руки по лівій щоці в області вуха. Вона зрозуміла, що не не може зупинити ОСОБА_3 та пішла до сусіда на ім'я ОСОБА_13, щоб він заспокоїв ОСОБА_3 ОСОБА_13 відмовився йти заспокоювати ОСОБА_3 і порадив їй викликати працівників поліції. Близько 20 години вона повернулась до будинку разом із ОСОБА_10. У будинку знаходилися ОСОБА_3 та ОСОБА_7. ОСОБА_5 лежала на підлозі у кімнаті. В неї було сильно розпухше обличчя, на губах та в районі очей були синяки та садна.

Свідок ОСОБА_12 пояснив, що його сусідка ОСОБА_6 11.01.2017 року приходила по місцю його проживання і просила прийти до неї та заспокоїти ОСОБА_3, який поводився агресивно в тому числі до її знайомої ОСОБА_5, яка знаходилася у неї вдома. Однак він не пішов до ОСОБА_6, так як знаходився з дитиною.

Свідок ОСОБА_15 пояснив, що 12.01.2017 року він був по місцю проживання ОСОБА_5, на обличчі якої були наявні тілесні ушкодження, вона розповіла що такі їй завдав співмешканень її знайомої ОСОБА_6.

Свідок ОСОБА_10 повідомив, що 11.01.2017 року близько 18.00 год. він йшов по вул. Г.Майдану в м. Кам'янка поблизу піцерії «Чиж», він зустрів знайому ОСОБА_6, яка проживає ІНФОРМАЦІЯ_6. При спілкуванні остання попросила про допомогу, а саме вона розповіла що по місцю її проживання її співмешканець ОСОБА_3 на прізвисько «Мацон», вчинив бійку в ході якої наніс тілесні ушкодження ОСОБА_5 та невідомому чоловіку. По прибуттю до місця проживання ОСОБА_6, вони зайшли в будинок, де в кухні на стільці сидів чоловік в якого на обличчі були гематоми та в області потилиці були сліди крові. ОСОБА_3 в цей момент ходив по будинку в збудженому стані та почергово підходив до вказаного чоловіка та ОСОБА_5, яка знаходилася в сусідній кімнаті на підлозі в скрученому стані. На обличчі у ОСОБА_5 теж були численні гематоми та поруч з нею на підлозі було багато слідів крові. Після побаченого він спробував підняти з стільця невідомого чоловіка та хотів допомогти піти йому до свого місця проживання, а ОСОБА_6 в цей час пішла до ОСОБА_5 та підняла її з підлоги. Побачивши це ОСОБА_3 почав перешкоджати та не давати виводити невідомого чоловіка з будинку. В кімнаті на столі лежав паспорт чоловіка, виданого на ім'я ОСОБА_7. Під час того, як ОСОБА_6 намагалась повернути паспорт його власнику, ОСОБА_3 забрав у неї документ. Далі вони запропонували ОСОБА_5 викликати швидку медичну допомогу, однак остання категорично заперечила цьому, сказавши що з нею все буде добре. Після цього він з ОСОБА_6 відвів ОСОБА_5 по місцю її проживання. Повернувшись назад, помітили як ОСОБА_7 пішов по вул.Л.Борисової в центр м. Кам'янка. Зайшовши до будинку ОСОБА_6 ОСОБА_3 вже не було.

Свідок ОСОБА_16 повідомила, що 12.01.2017 року близько 12.00 год. вона спільно з ОСОБА_17, ОСОБА_15 прийшли по місцю проживання ОСОБА_5. Під час того, як ОСОБА_5 відкривала двері вона помітила, що в неї на обличчі наявні тілесні ушкодження у вигляді синців. Під час відпочинку ОСОБА_5 їй розповіла, що напередодні їй наніс тілесні ушкодження чоловік її подруги, яка проживає неподалік молокозаводу. Близько 19.00 год. стан ОСОБА_5 погіршився та ОСОБА_17 з мобільного телефону викликав карету швидкої допомоги. Однак, не дочекавшись медичних працівників пішли до себе додому.

Свідок ОСОБА_17 показав, що 12.01.2017 року він був по місцю проживання ОСОБА_5, на обличчі якої були наявні тілесні ушкодження та остання повідомила, що такі їй спричинив співмешканець її знайомої ОСОБА_6.

Свідок ОСОБА_18 пояснила, що з Вікою ОСОБА_5 дружили, 11.01.2017 року вона разом із ОСОБА_6 приходили вранці по місцю її проживання, Віка передала їй сушку, відносини із співмешканцем у неї були нормальні, це було о 7.30 год., пили чай з печивом, неначе ОСОБА_6 і ОСОБА_5 були з похмілля, на стан здоров'я Віка не скаржилася, тілесних ушкоджень в неї не було, хоча вона сиділа у шапці, як і ОСОБА_6. Потім ввечері цього ж дня біля першої школи перед 19 год. чи 20 год. бачила знову Віку з ОСОБА_6, тілесних ушкоджень у ОСОБА_5 не було.

Свідок ОСОБА_19 пояснила, що потерпілих не знає і ніколи не знала, обвинувачений це її син, який проживав з ОСОБА_6. 11, 12, 13 точної дати не пам’ятає 2017 року ОСОБА_6 прийшла ввечері п'яна, коли вона із чоловіком дивилася телевізор та повідомила, що зустріла потерпілу і вони пішли до неї по місцю її проживання, випили, покурили, коли ОСОБА_19 прийшов, потерпіла йому погрожувала і ОСОБА_6 відштовхнула її в сторону лежанки. Після 11.01.2017 року вона сина не бачила.

Свідок ОСОБА_20 надав покази, що з ОСОБА_5 у нього були відносини, років 3 він її знав, до 11.01.2017 року в нього з нею конфліктів не було, бачив її 04.01.2017 року. ОСОБА_6 декілька разів бачив, ОСОБА_5 їз нею дружила. 12.01.2017 року ОСОБА_5 зателефонувала, повідомила, що лежить вдома побита, але побиття сталося не вдома, хто це зробив вона не говорила, та надвір вона вийти не в змозі, він сказав їй зателефонувати в міліцію, а вона відмовилася. 12.01.2017 року він приїздив з Висоцьким по місцю проживання ОСОБА_5, вул. Борисової, 54 в м. Кам'янка після 19.00 год., і швидка медична допомога забрала її в непритомному стані, це повідомив ОСОБА_21, який йшов на зустріч.

Свідок ОСОБА_21 пояснив, що 12.01.2017 року біля 19 години він прийшов до будинку ОСОБА_5, де в той час знаходилася карета швидкої допомоги. Коли він зайшов до будинку, то ОСОБА_5 лежала без свідомості, на лобі у неї він бачив рану довжиною 2 см. Він допоміг занести її до машини швидкої допомоги.

Прокурор в судовому засіданні наполягав, що вина обвинуваченого в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України доведена повністю, окрім показів свідків, ОСОБА_6, ОСОБА_21, ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_10, ОСОБА_16, ОСОБА_17 підтверджується доказами, дослідженими в судовому засіданні: висновками судово – медичних експертиз №03/01/125, №03-01/125/1, №03/01/125/2, протоколом слідчого експерименту від 23.02.2017 року, протоколом огляду місця пригоди будинку №41 по вул. Л.Борисової в м. Кам'янка Черкаської області від 18.01.2017 року, протоколом №75 т/122/62-2017 за результатами проведення оперативно – розшукового заходу у виді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 27.01.2017 року, висновком судово – медичної (імунологічної) експертизи №05-1-08/83, судово – медичної (імунологічної) експертизи №05-1-08/78, висновком судово – медичної (імунологічної) експертизи №05-1-08/76, висновком судово – медичної (імунологічної) експернтизи №05-1-08/82, висновком судово – медичної (імунологічної) експертизи №05-1-08/77, висновком судово – медичної (імунологічної) експертизи №05-1-08/79, висновком судово – медичної експертизи №03-01/125/40, проведеної на підставі ухвали судді Опалинської О.П.

Натомість, захисником під час судового розгляду справи та під час виступу в судових дебатах зазначалося про необхідність визнання недопустимим доказом у даному кримінальному провадженні, зокрема – висновок експерта №03-01/125 від 05.02.2017 року, експертиза проведена судово – медичним експертом комунального закладу «Черкаське обласне бюро судово – медичної експертизи» ОСОБА_22 у рамках розслідування кримінального провадження №12017251010001203 від 06.02.2017 року, досудове розслідування у якому здійснювалося СВ Черкаського ВП за ч.1 ст.115 КК України та приєднана до кримінального провадження №12017250170000026 без будь – яких законних підстав, а також експертиза була проведена слідчим Заєць Л.С. до внесення відомостей до ЄРДР, а саме 05.02.2017 року, окрім того слідчому Заєць Л.С. не доручалося проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017250170000026, відтак права на її призначення у неї не було. Також вказує, що при ознайомленні з матеріалами кримінального провадження йому постанова про призначення вищевказаної експертизи не відкривалася. Окрім того, вважає, що всі інші висновки експерта, при складанні яких були використані дані з висновку №03-01/125 є недопустимими доказами. Також зазначив, що недопустимим доказом є протокол слідчого експерименту від 23.02.2017 року зі свідком ОСОБА_6, оскільки відповідно до ч.3 ст.107 КПК України у матеріалах кримінального провадження зберігаються оригінальні примірники технічних носіїв інформації зафіксованої процесуальної дії, резервні копії яких зберігаються окремо, однак при виконанні вимог ст.290 КПК України стороною обвинувачення не були пред’явлені стороні захисту для ознайомлення технічні носії інформації, а саме флеш картку з оригіналами фотознімків результатів слідчого експерименту, що дає підстави сумніватися в тому, що до них шляхом обробки в комп’ютерних програмах не вносилися зміни. Також зазначив, що покази дані свідком ОСОБА_6 в судовому засіданні кардинально відрізняються від показів, наданих під час слідчого експерименту. Захисник зазначив, у зв’язку з визнанням слідчого експерименту недопустимим доказом, недопустимим є ї і висновок судово – медичного експерта трупа ОСОБА_5 №03-01/125/2, який проведений з використанням даних, отриманих при слідчому експерименті. Також зазначив, що протокол огляду трупа ОСОБА_5 від 07.02.2017 року проведений старшим слідчим в ОВС СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_23, дана слідча дія проводилася за участі судово – медичного експерта ОСОБА_24 та інспектора криміналіста ОСОБА_25, 07.02.2017 року з 09 години по 11 годину і згідно даних цього протоколу після огляду труп направляється для проведення судово – медичної експертизи (розтину), розтин проведено в приміщенні моргу судово – медичним експертом ОСОБА_24 і як раз в цей же час хвилина в хвилину, згідно даних висновку експерта №03/01/125, судово – медичний експерт ОСОБА_22 проводив розтин трупа ОСОБА_5, при цьому ще був і присутнім слідчий Личак І.С. та інспектор – криміналіст ОСОБА_25, то хто ж з експертів фактично проводив розтин не встановлено, у зв’язку із чим висновок експерта ОСОБА_22 №03/01/125 викликає сумнів у його достовірності та об’єктивності. Також зазначає, не зрозуміло чому висновки експертиз №03-01/125/1 та №03-01/125/2 проводилися за участю слідчого Личак І.С. та інспектора – криміналіста ОСОБА_25 Окрім того зазначив про недопустимість у кримінальному провадженні щодо його обвинуваченого такого доказу обвинувачення як протоколу №75т/122/62-2017 від 27.01.2017 року проведення оперативно – розшукових заходів у вигляді зняття інформації з транспортних комунікаційних мереж, оскільки такі проводилися у рамках невідомої оперативно – розшукової справи, номер та категорії справи не відомі, ухвала апеляційного суду про дозвіл на зняття інформації з транспортних комунікаційних мереж не розсекречена, відсутня ухвала слідчого судді про дозвіл використання даних матеріалів ОРС у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_3

Згідно п.5 ч.2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягає доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

Обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, викладене в обвинувальному акті, який затверджений начальником Кам?янського відділу Смілянської місцевої прокуратури ОСОБА_1 30.03.2017 року (а.п.3-15 Т.3).

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, під час судового розгляду прокурорами Лут І.В., Остапенко А.П., які підтримували державне обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, таке не змінювалося, додаткове не висувалося та від його підтримання не відмовлялися.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст.93 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Аналізуючи зазначені норми, суд приходить до беззаперечного висновку, що прокурор під час судового розгляду надає суду ті докази, які вважає необхідними для доведеності або спростування тієї чи іншої обставини, при цьому суд позбавлений можливості витребовувати у прокурора будь-які документи, оскільки в цьому разі буде порушено принцип змагальності сторін у кримінальному провадженні.

Відповідно до змісту ст.92 КПК обов’язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом. Суд оцінює надані сторонами докази відповідно до ст.94 цього кодексу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів — з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Судом приймались всі заходи для розгляду кримінального провадження шляхом ретельного допиту обвинуваченого, свідків, потерпілого та дослідження письмових доказів, тобто вичерпані всі можливості по збору доказів по справі.

Розшук нових доказів після проведення всіх можливих процесуальних дій не входить до компетенції суду.

Відповідно до ст. 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Конституційний Суд України у рішенні № 12-рп/2011 від 20 жовтня 2011 року у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України зазначив, що визнаватися допустимими і використовуватися як доказ в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази (параграф 34 рішення у справі Тейксейра де Кастро проти Португалії від 9 червня 1998 року, параграф 54 рішення у справі Шабельника проти України від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканність, на повагу до приватного і сімейного життя, таємницю кореспонденції, на недоторканність житла (статті 5, 8 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод»), тощо.

Також Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні по справі «Перес проти Франції», заява № 47287/99 від 12 лютого 2004 р. вказав, що «Дія статті 6 Конвенції полягає і в тому, щоб, серед іншого, зобов'язати суд провести належне дослідження зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами по справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належність до справи».

Згідно ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною ОСОБА_12 України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Згідно ч.3 ст.87 КПК України докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.

У частині 2 ст. 87 КПК України надано перелік тих діянь, які суд безумовно зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, а саме: здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; порушення права особи на захист; отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; порушення права на перехресний допит. Недопустимими є також докази, що були отримані: з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні; після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень; під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у зв'язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії; під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею. Невідкриття сторонами матеріалів після закінчення досудового розслідування є підставою для визнання відомостей, що містяться в них, недопустимими як доказів. Такий висновок зробив ВСУ в постанові №671/463/15-к. Згідно ч.1 ст.94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Суд зобов’язаний неухильно дотримуватися вимог Конституції, міжнародних договорів, згоду на обов’язковість яких дано Верховною ОСОБА_12, тобто з урахуванням рішень Конституційного ОСОБА_13 та практики Європейського суду з прав людини, ст.62 Конституції (презумпція невинуватості) та ст.6 Конвенції.

У рішеннях у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06.12.1998 року Європейський суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п.150, п.253).

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 судом кваліфіковано за ч. 2 ст. 121 КК України - умисне тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведення обставин, які підлягають доказуванню, а обвинувальний вирок може ґрунтуватися тільки на переконливих та безспірних доказах.

Незважаючи на те, що під час судового розгляду справи обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні злочину не визнав його вина доведена зібраними по справі доказами, які суд вважає належними та допустимими.

Згідно висновку експерта №03-01/125 від 05.02.2017 року експертиза проведена судово – медичним експертом комунального закладу «Черкаське обласне бюро судово – медичної експертизи» ОСОБА_22 у рамках розслідування кримінального провадження №12017251010001203 від 06.02.2017 року, досудове розслідування у якому здійснювалося СВ Черкаського ВП ГУНП у Черкаській області за ч.1 ст.115 КК України. Експертиза проводилася на підставі постанови слідчого Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_26 По результатам досудового розслідування кримінального провадження №12017251010001203 за фактом смерті ОСОБА_27 проваження було закрите(а.п.143-146 Т. 1).

Матеріали кримінального провадження №12017251010001203 були витребувані із Черкаського ВП ГУНП у Черкаській області оглянуті судом та ним досліджені.

Також згідно листа заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури ОСОБА_9 від 20.02.2018 року №1638 було доручено заступнику начальника ГУНП у Черкаській області, начальнику слідчого управління ГУНП у Черкаській області провести службове розслідування щодо правомірності призначення слідчим Черкаського відділу поліції ОСОБА_26 експертизи причин смерті ОСОБА_5 Згідно висновку службового розслідування від 14.03.2018 року заступника начальника ГУНП в Черкаській області, постанова про призначення експертизи причин смерті ОСОБА_5 слідчою ОСОБА_28 винесена правомірно, однак допущено деякі порушення вимог КПК України, що виразилося у неналежному заповненні відповідних граф бланку постанови про призначення експертизи, зокрема помилковим є зазначення дату її винесення 05.02.2017 року, замість 06.02.2017 року, про що і слідчим Заєць Л.С. надані відповідні пояснення(а.п. 102 - 109 Т.4).

Окрім того слідчим Заєць Л.С. надані ґрунтовні пояснення під час проведення службового розслідування причину винесення постанови про призначення судово – медичної експертизи 05.02.2017 року, а не 06.02.2017 року, чим і спростовуються пояснення захисника обвинуваченого ОСОБА_4 в частині неможливості призначення судово – медичної експертизи до внесення відомостей до ЄРДР за ч.1 ст.115 КК України. Оскільки, як вбачається із висновку службового розслідування, проведеного за листом Смілянської місцевої прокуратури щодо правомірності призначення слідчим Черкаського ВП ГУНП у Черкаській області експертизи причин смерті ОСОБА_5, остання входила до слідчо – оперативної групи, яка здійснювала огляд місця пригоди 05.02.2017 року о 15.24 год. в Черкаській обласній лікарні по вул. Менделеєва, 3, де померла ОСОБА_5 та складала протокол огляду місця пригоди, відтак нею була винесена постанова про призначення судово – медичної експертизи. За таких обставин зазначені захисником процесуальні порушення допущені на досудовому розслідуванні про які зазначається вище, а саме не відкриття постанови про призначення судово – медичної експертизи, винесеної слідчим Заєць Л.С. у кримінальному провадженні №12017251010001203 від 06.02.2017 року, досудове розслідування у якому здійснювалося СВ Черкаського ВП за ч.1 ст.115 КК України не є такими, що тягнуть за собою недопустимим в цілому такий доказ, як висновок експерта №03-01/125 від 05.02.2017 року, оскільки слідчі дії як в кримінальному провадженні №12017251010001203 від 06.02.2017 року за ч.1 ст.115 КК України, так і в кримінальному провадженні №12017250170000026 від 12.01.2017 року за ч.2 ст.121 КК України проводилися по факту смерті ОСОБА_5 та з висновком експертизи, яка міститься в матеріалах кримінального провадження №12017250170000026 №03-01/125 від 05.02.2017 року був ознайомлений як захисник, так і обвинувачений при відкритті матеріалів.

За обставин, зазначених вище суд приймає за належний та допустимий доказ у кримінальному провадженні - висновок експерта №03-01/125 від 05.02.2017 року(а.п. 143-146 Т.1).

Відповідно до ч.1 ст.240 КПК України слідчий експеримент проводиться шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. В протоколі про проведення слідчого експерименту докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.

Як вбачається із протоколу про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) від 31.03.2017 року захисник був в повному обсязі ознайомлений з матерілами досудового розслідування, що підтверджено власноручно виконаним ним підписом, будь – яких заяв від нього, застережень чи зауважень не надходило, в тому числі і щодо наявності у нього сумнівів достовірності копій фотокарток іх оригіналам, окрім того, під час розгляду справи фотокартки, що є додатком до протоколу слідчого експерименту були предметом дослідження в суді, та будь – яких сумнівів у суду щодо невідповідності їх тим які оглядалися в ході розгляду справи, не викликали.

Окрім того, протокол слідчого експерименту від 23.02.2017 року містить докладні умови та результати слідчого експерименту. Вказаний слідчий експеримент проведений та зафіксований у відповідності до норм ст.240 КПК України, відтак є допустимим доказом та приймається судом.

Відповідно до ч.1,2,3 ст.107 КПК України рішення про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час досудового розслідування приймає особа, яка проводить відповідну процесуальну дію. За клопотанням учасників процесуальної дії застосування технічних засобів фіксування є обов’язковим. Про застосування технічних засобів фіксування процесуальної дії заздалегідь повідомляються особи, які беруть участь у процесуальній дії. У матеріалах кримінального провадження зберігаються оригінальні примірники технічних носіїв інформації зафіксованої процесуальної дії, резервні копії яких зберігаються окремо.

Відповідно до ч.1, 2, 3, 4 ст. 99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об’єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першоюцієї статті, можуть належати: 1) матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні); 2) матеріали, отримані внаслідок здійснення під час кримінального провадження заходів, передбачених чинними міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною ОСОБА_12 України; 3) складені в порядку, передбаченому цим Кодексом, протоколи процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії; 4) висновки ревізій та акти перевірок. Матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп осіб, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", за умови відповідності вимогам цієї статті, є документами та можуть використовуватися в кримінальному провадженні як докази. Сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов’язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке ж значення, як документу. Дублікат документа (документ, виготовлений таким самим способом, як і його оригінал), а також копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід’ємних частинах, виготовлені слідчим, прокурором із залученням спеціаліста, визнаються судом як оригінал документа.

Окрім того під час рогляду кримінального провадження був безпосередньо допитаний слідчий Коломієць В.П., який пояснив з приводу фототаблиць, які є невід?ємною частиною протоколу слідчого експерименту від 23.02.2017 року, що знімки робилися на його власний фотоапарат «»SONI», 32 Ггб, потім були скопійовані на робочий комп'ютер, змін до них ніяких не вносилося.

З врахуванням вищезазначеного, суд не вбачає підстав для визнання у кримінальному провадженні недопустимим доказом протокол слідчого експерименту від 23.02.2017 року, оскілький такий складений, а слідчий експеримент проведені у відповідності до вимог чинного законодавства, приєднання ж до нього слідчим Коломієць В.П. дублікату фотокарток не суперечить вимогам ст.99 КПК України(а.п. 124-128 Т.2).

В частині визнання допустимим доказом протоколу огляду трупа ОСОБА_5 від 07.02.2017 року суд зазначає наступне. В ході розгляду справи був допитаний експерт ОСОБА_22, який пояснив, що проводив дослідження трупа ОСОБА_5 на підставі постанови слідчого Заєць Л.С. від 05.02.2017 року. Огляд трупа ОСОБА_5 проводився 07.02.2017 року, дана слідча дія проводилася з 09 години по 11 годину в той же час як і експертиза, тобто паралельно і при проведенні експертизи був присутнім його колега ОСОБА_24

Надані експертом пояснення ОСОБА_22 спростовують пояснення захисника обвинуваченого щодо визнання по справі недопустимим доказом протоколу огляду трупа від 07.02.2017 року.

Окрім того під час огляду трупа ОСОБА_5 07.02.2017 року були присутніми старший слідчий ОВС СУ ГУНП у Черкаській області ОСОБА_23, інспектор криміналіст ОСОБА_25, чим і пояснюється їхня присутність під час проведення судово – медичних експертиз 03-1/125/1 та 03-1/125/2, проведені експертом ОСОБА_22

За таких обставин протокол огляду трупа від 07.02.2017 року є належним та допустимим доказом у справі (а.п.118-121 Т.1).

Щодо протоколів №75т/122/62-2017 від 27.01.2017 року, №-22т/122/62-2017 від 11.01.2017 року проведення оперативно – розшукових заходів у вигляді зняття інформації з транспортних комунікаційних мереж суд прийшов до наступного.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, відносно ОСОБА_3 проведено негласні оперативно-розшукові заходи у виді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, за результатами яких складено протоколи №75т/122/62/2017 від 27.01.2017 року та №22т/122/62-2017 від 11.01.2017 року.

Відповідно до ч.2 ст.99 КПК України, матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп осіб, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог Закону України "Про оперативно-розшукову дільність" від 18.02.1992 року №2135- XII, за умови відповідності вимогам цієї статті, є документами та можуть використовуватися в кримінальному провадженні як докази.

За положеннями ст.6 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність (станом на час її проведення у даному кримінальному провадженні), підставами для проведення оперативно-розшукової діяльності є, у тому числі наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів і засобів, про злочини, що готуються, осіб, які готують вчинення злочину. Зазначені підстави можуть міститися у тому числі в заявах, повідомленнях громадян. Забороняється приймати рішення про проведення оперативно-розшукових заходів при відсутності підстав, передбачених у цій статті.

Частинами 2 та 3 статті 7 вказаного Закону визначено, що у разі виявлення ознак злочину оперативний підрозділ, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, зобов'язаний невідкладно направити зібрані матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, до відповідного органу досудового розслідування для початку та здійснення досудового розслідування в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України. У разі, якщо ознаки злочину виявлені під час проведення оперативно-розшукових заходів, що тривають і припинення яких може негативно вплинути на результати кримінального провадження,підрозділ, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, повідомляє відповідний орган досудового розслідування та прокурора про виявлення ознак злочину, закінчує проведення оперативно-розшукового заходу, після чого направляє зібрані матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, до відповідного органу досудового розслідування. Згідно із п.9, 13 ч.1 ст.8 Закону, оперативним підрозділам для виконання завдань оперативно-розшукової діяльності за наявності передбачених статтею 6 цього Закону підстав надається право: здійснювати аудіо-, відеоконтроль особи, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, електронних інформаційних мереж згідно з положеннями статей 260, 263-265 Кримінального процесуального кодексу України, мати гласних і негласних штатних та позаштатних працівників.

За п.1 ст.10 Закону, матеріали оперативно-розшукової діяльності використовуються як приводи та підстави для початку досудового розслідування. Як вбачається із роз'яснень, що містяться в п.3.3. рішення Конституційного ОСОБА_13 України у справі щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України, проведення оперативно-розшукових заходів або використання засобів для отримання фактичних даних повинно відбуватися виключно з дотриманням прав і свобод людини і громадянина, у передбачених законом випадках та у відповідному процесуальному порядку особами або підрозділами, які уповноважені здійснювати оперативно-розшукову діяльність. Недотримання Конституції України та порушення особами, уповноваженими здійснювати оперативно-розшукову діяльність, вимог Кодексу, інших законів України при одержанні фактичних даних є підставою для визнання зібраних у такий спосіб доказів недопустимими.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 КПК України, фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом.

Положеннями ст. 104 КПК України визначено, що протокол, де фіксуються хід і результати проведення процесуальної дії, повинен містити, серед іншого, відомості про: послідовність дій; вилучені речі та спосіб їх ідентифікації; спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу; підписи учасників.

На підтвердження законності здійснених оперативно розшукових заходів у даному кримінальному провадженні та відповідно отриманих в їх результаті доказів стороною обвинувачення було зазначено СD диск, інвентарний номер 27 від 19.12.2016 року, протоколи №75т/122/62-2017 від 27.01.2017 року, №-22т/122/62-2017 від 11.01.2017 року проведення оперативно – розшукових заходів у вигляді зняття інформації з транспортних комунікаційних мереж, а також ухвала Апеляційного суду Черкаської області.

Однак, фактичні дані, що містяться у протоколах проведення негласних слідчих (розшукових) дій не можуть бути визнані допустимими доказами, виходячи з наступного.

З реєстру матеріалів досудового розслідування не вбачається наявність документів, що отримання дозволів на проведення НСРД, що не відповідає вимогам Закону.

Окрім того незрозумілим є в рамках якої оперативної справи проводилися негласні(слідчі) дії.

Відсутність у матеріалах кримінального провадження копії відповідної ухвали слідчого судді апеляційного суду Черкаської області про дозвіл на застосування негласних слідчих (розшукових дій) не дало можливість суду перевірити законність проведення негласних оперативно - розшукових заходів, що є підставою для визнання отриманих у результаті їх проведення доказів, а саме двох протоколів №75т/122/62-2017 від 27.01.2017 року, №-22т/122/62-2017 від 11.01.2017 року за результатами проведення негласного оперативно-розшукового заходу (зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (електронних інформаційних систем)) та додатку до даних протоколів СD диск, інвентарний номер 27 від 19.12.2016 року, недопустимими.

Окрім того, відповідні документи не відкривались стороною обвинувачення стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України, згідно якої невідкриття матеріалів сторонами в порядку цієї статті є окремою підставою для визнання таких матеріалів недопустимими як докази. При цьому відкриттю, крім протоколів, у яких зафіксовано хід та результати проведення певних дій, в обов'язковому порядку підлягають і матеріали, які є правовою підставою проведення таких дій (ухвали, постанови, клопотання), що забезпечить можливість перевірки стороною захисту та судом допустимості результатів таких дій як доказів.

Вказану обставину не заперечувала сторона обвинувачення щодо не відкриття ухвали Апеляційного суду Черкаської області стороні захисту.

Зазначене вище повністю узгоджується із правовою позицією, яка визначена Верховним Судом України (п. 11 постанови від 16.03.2017 року у справі № 671/463/15-к), що чинний КПК не містить заборони для сторін кримінального провадження представляти в суді матеріали, не відкриті одна одній. Заборона адресована суду, який згідно з ч. 12 ст. 290 КПК не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази. Факт ознайомлення з матеріалами справи після закінчення розслідування не є достатнім для відстоювання стороною захисту своєї позиції в кримінальному процесуальному змаганні. За таких умов, коли стороні обвинувачення відомі всі докази, а сторона захисту не володіє інформацією про них до завершення розслідування, порушується баланс інтересів у кримінальному процесі. Невідкриття сторонами кримінального провадження одна одній матеріалів суттєво зменшує їх доказову базу, що, у свою чергу, може негативно вплинути на законність та обґрунтованість прийнятого судом рішення.

Оскільки зазначені вище докази були відомі на час звернення до суду з обвинувальним актом, проте не були долучені до матеріалів кримінального провадження та їх не було відкрито стороні захисту відповідно до вимог ст. 290 КПК України, суд визнає їх недопустимими.

За таких обставин, зазначені протоколи не можуть бути враховані судом при прийнятті свого рішення.

З врахуванням наведеного, суд вважає доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_4 в частині визнання недопустимим доказом, протоколів №75т/122/62-2017 від 27.01.2017 року, №-22т/122/62-2017 від 11.01.2017 року проведення оперативно – розшукових заходів у вигляді зняття інформації з транспортних комунікаційних мереж обґрунтованими (а.п.213-220 Т.1).

З врахуванням вищезазначеного, суд вважає, що вина обвинуваченого доведена належними та допустимими доказами, зокрема:

показами потерпілого ОСОБА_2, який пояснив, що 10.01.2017 року він був у доньки вдома, ніяких пошкоджень у неї не було, на лобі була царапинка, невеличка, давня, то якийсь шрам, вона на його запитання сказала, що то наніс ушкодження їй співмешканець Бичок, що проходить свідком по справі, це неначе як сталося в них на Новий рік, але та рана зажила, але вона ні на що не скаржилася, вона орендувала житло, а співмешканець приходив до неї, донька напередодні побиття, 12.01.2017 року збиралася приїхати в село, але не приїхала, він зателефонував їй в 11.00 год., вона сказала, що перебуває в ОСОБА_6, це вже було після побиття, голос в неї був хриплий, ще була при пам'яті, сказала, що допомагає ОСОБА_6, дзвінок обірвався, а о 20.00 год. 12.01.2017 року повідомили що донька перебуває у лікарні, непритомна, ввечері вони приїхали з жінкою в лікарню, на швидкій сказали, що чоловік зателефонував і сказав, що в будинку лежить побита жінка, і о 23.00 год. її відправили в обласну лікарню, де з першої години ночі до сьомої ранку їй робили операцію, 13.01.2017 року коли приїхали в обласну лікарню, то лице доньки було закривавлене, синє, голова синя, сильно побита, її не можна було впізнати;

показами свідка ОСОБА_6 яка пояснила, 11.01.2017 року вона разом із потерпілою ОСОБА_2 перебували у будинку її батька ОСОБА_14 Ніяких тілесних ушкоджень на обличчі у ОСОБА_2 не було. Близько 11 години до будинку прийшов ОСОБА_3 та відразу пішов до магазину придбати горілки. Повернувся ОСОБА_3 через 2 години разом із чоловіком на ім'я ОСОБА_7. Із собою ОСОБА_3 приніс 2 літри горілки. Вони стали у чотирьох вживати спиртні напої. Під час вживання спиртних напоїв між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 виникла сварка. ОСОБА_5 попросила ОСОБА_3 не бити ОСОБА_7. ОСОБА_3 не реагував на її прохання і наніс удар ОСОБА_7, який від удару втратив свідомість. Між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 виникла сварка, в ході якої останній наніс удар рукою по обличчю ОСОБА_5 Потім ОСОБА_3 наніс два удари коліном правої ноги в лівий бік голови та обличчя ОСОБА_5, а потім наніс ОСОБА_5 декілька ударів кулаком правої руки по лівій щоці в області вуха. Вона зрозуміла, що не не може зупинити ОСОБА_3 та пішла до сусіда на ім'я ОСОБА_13, щоб він заспокоїв ОСОБА_3 ОСОБА_13 відмовився йти заспокоювати ОСОБА_3 і порадив їй викликати працівників поліції. Близько 20 години вона повернулась до будинку разом із ОСОБА_10. У будинку знаходилися ОСОБА_3 та ОСОБА_7. ОСОБА_5 лежала на підлозі у кімнаті. В неї було сильно розпухше обличчя, на губах та в районі очей були синяки та садна;

показами свідка ОСОБА_12, який показав, що його сусідка ОСОБА_6 11.01.2017 року приходила по місцю його проживання і просила прийти до неї та заспокоїти ОСОБА_3, який поводився агресивно в тому числі до її знайомої ОСОБА_5, яка знаходилася у неї вдома. Однак він не пішов до ОСОБА_6, так як знаходився з дитиною;

показами свідка ОСОБА_15, згідно яких 12.01.2017 року він був по місцю проживання ОСОБА_5, на обличчі якої були наявні тілесні ушкодження, вона розповіла що такі їй завдав співмешканень її знайомої ОСОБА_6.

показами свідка ОСОБА_10, який пояснив, що 11.01.2017 року близько 18.00 год. він йшов по вул. Г.Майдану в м. Кам'янка поблизу піцерії «Чиж», він зустрів знайому ОСОБА_6, яка проживає ІНФОРМАЦІЯ_6. При спілкуванні остання попросила про допомогу, а саме вона розповіла що по місцю її проживання її співмешканець ОСОБА_3 на прізвисько «Мацон», вчинив бійку в ході якої наніс тілесні ушкодження ОСОБА_5 та невідомому чоловіку. По прибуттю місця проживання ОСОБА_6, вони зайшли до будинку де в кухні на стільці сидів чоловік в якого на обличчі були гематоми та в області потилиці були сліди крові. ОСОБА_3 в цей момент ходив по будинку в збудженому стані та почергово підходив до вказаного чоловіка та ОСОБА_5, яка знаходилася в сусідній кімнаті на підлозі в скрученому стані. На обличчі у ОСОБА_5 теж були численні гематоми та поруч з нею на підлозі було багато слідів крові. Після побаченого він спробував підняти з стільця невідомого чоловіка та хотів допомогти піти йому до свого місця проживання, а ОСОБА_6 в цей час пішла до ОСОБА_5 та підняла її з підлоги. Побачивши це ОСОБА_3 почав перешкоджати та не давати виводити невідомого чоловіка з будинку. В кімнаті на столі лежав паспорт вказаного чоловіка на ім'я ОСОБА_7. Під час того, як ОСОБА_6 намагалась повернути паспорт його власнику, ОСОБА_3 забрав у неї документ. Далі вони запропонували ОСОБА_5 викликати швидку медичну допомогу, однак остання категорично заперечила цьому, сказавши що з нею все буде добре. Після цього він з ОСОБА_6 відвів ОСОБА_5 по місцю її проживання. Повернувшись назад, помітили як ОСОБА_7 пішов по вул.Л.Борисової в центр м. Кам'янка. Зайшовши до будинку ОСОБА_6 ОСОБА_3 вже не було;

показами свідка ОСОБА_16, яка повідомила, що 12.01.2017 року близько 12.00 год. вона спільно з ОСОБА_17, ОСОБА_15 прийшли по місцю проживання ОСОБА_5. Під час того, як ОСОБА_5 відкривала двері вона помітила, що в неї на обличчі наявні тілесні ушкодження у вигляді синців. Під час відпочинку ОСОБА_5 їй розповіла, що напередодні їй наніс тілесні ушкодження чоловік її подруги, яка проживає неподалік молокозаводу. Близько 19.00 год. стан ОСОБА_5 погіршився та ОСОБА_17 з мобільного телефону викликав карету швидкої допомоги. Однак, не дочекавшись медичних працівників пішли до себе додому;

показами свідка ОСОБА_17, який показав, що 12.01.2017 року він був по місцю проживання ОСОБА_5, на обличчі якої були наявні тілесні ушкодження та остання повідомила, що такі їй спричинив співмешканець її знайомої ОСОБА_6;

показами свідка ОСОБА_20, який повідомив, що 12.01.2017 року йому зателефонувала ОСОБА_5, з якою в нього були відносини і повідомила, що лежить вдома побита та не в змозі вийти на двір та що побиття сталося не в неї вдома, а ввечері після 19.00 год. йому ОСОБА_21 біля будинку, 54 по вул. Борисової повідомив, що ОСОБА_5 забрала швидка допомога у непритомному стані;

показами свідка ОСОБА_21, який пояснив, що 12.01.2017 року біля 19 години він прийшов до будинку ОСОБА_5, де в той час знаходилася карета швидкої допомоги. Коли він зайшов до будинку, то ОСОБА_5 лежала без свідомості, на лобі у неї він бачив рану довжиною 2 см. Він допоміг занести її до машини швидкої допомоги.

Суд зважує на те, що покази, надані потерпілим ОСОБА_2, свідками ОСОБА_6, ОСОБА_21, ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_10, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_20 в судовому засіданні відповідають дійсності, оскільки такі надавалися під присягою, повністю відповідають матеріалам справи, є логічними та послідовними, у повній мірі відповідають дослідженим під час судового розгляду письмовим доказам, в зв'язку з чим суд приходить до обґрунтованого висновку, що такі відповідають дійсності. Вищевказані покази свідків жодним наявним у матеріалах кримінального провадження доказом не спростовані, відтак підстави вважати їх такими, що не відповідають дійсності, відсутні.

протоколом огляду місця події будинку №41 по вул. Л.Борисової в м. Кам'янка Черкаської області від 12.01.2017 року з фототаблицями до нього (а.п.9-19 Т.1);

протоколом огляду місця події від 13.01.2017 року (а.п.20-21 Т.1);

протоколом огляду місця події будинку №41 по вул. Л. Борисової в м. Кам'янка Черкаської області від 18.01.2017 року з фототаблицями, який проводився на підставі ухвали Кам'янського районного суду, в результаті якого було вилучене наступне: на килимах, які знаходилися на підлозі будинку, виявлено сліди бурого кольору, на глиняній плиті у будинку виявлено сліди бурого кольору, спортивні штани та куртка на яких виявлено сліди бурого кольору, наволочка, на якій виявлено сліди бурого кольору(а.п.101-104 Т.1);

висновком експерта №03-01/125, згідно якого причиною смерті ОСОБА_5 є черепно - мозкова травма у вигляді забою головного мозку, крововиливу під тверду мозкову оболонку, крововиливів під м'якими мозковими оболонками півкуль мозку, які перебувають у прямому причинному зв’язку з настанням смерті(а.п. 143-146 Т.1).

Покази свідка ОСОБА_6 щодо механізму спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_5 повністю співпадають із висновком судово – медичної експертизи щодо виявлених тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_5

протоколом слідчого експерименту від 23.02.2017 року за участю свідка ОСОБА_6, яка показала за яких обставин ОСОБА_3 наніс тілесні ушкодження ОСОБА_5, а саме, вказавши механізм спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_5М.(а.п.118-121 Т.2);

протоколом огляду трупа від 07.02.2017 року (а.п. 118-121 Т.1);

висновком додаткової судово – медичної експертизи №03-01/125/1, згідно якого причиною смерті ОСОБА_5 є черепно - мозкова травма у вигляді забою головного мозку, крововиливу під тверду мозкову оболонку, крововиливів під м'якими мозковими оболонками півкуль мозку, які перебувають у прямому причинному зв’язку з настанням смері (а.п. 33 Т.2);

висновком додаткової судово – медичної експертизи №03-01/125/2 про те, що ОСОБА_5 могла отримати тілесні ушкодження при таких обставинах, на які вказує свідок ОСОБА_6 у своїх показах при проведенні слідчого експерименту від 23.02.2017 року (а.п. 56 -57 Т.2).

Експерт ОСОБА_22 в ході розгляду справи пояснив, що проводив дослідження трупа ОСОБА_5 на підставі постанови слідчого Заєць Л.С. від 05.02.2017 року. Удари, яких зазнала ОСОБА_5 були множинними, більше одного чи двох разів, під час обстеження тіла, бачив на голові рубці, післяопераційні, після трепанації, однак, вони не є такими, що виникли до насення їй травм. Ним проводилися експертизи 03-01/125, 03-1/125/1 та 03-01/125/2, перша є первинною, 2 інші по факту настання смерті ОСОБА_5, експертиза №03-1/125/1 проводилася на підставі постанови слідчого Коломієць В.М., яка є додатковою до експертизи первинної. Однак, якби не проводилася експертиза на підставі постанови слідчого Заєць Л.С., відповіді на поставлені питання, зазначив були б ідентичними.

висновком судово – медичної (імунологічної) експертизи №05-1-08/75 з таблицею до нього, що на ватному тампоні, який був вилучений з місця пригоди будинку №41 по вул. Л.Борисової в м. Кам'янка 12.01.2017 року виявлено кров, походження від ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не виключається(а.п.151-154 Т.1);

висновком судово – медичної(імунологічної) експертизи №05-1-08/77 з таблицею до нього, що на передній поверхні лицевої сторони правої сторони куртки ОСОБА_3 на відстані 0 см. від верхньої горизонтальної лінії і на відстані 5 см. вправо від середньої лінії на ділянці 14 х 16 см. виявлена група помарок бурого кольору. Крім цього, на передній поверхні лицевої сторони правого рукава на відстані 0 см від головки плеча на відстані 6 см. вправо від середньої лінії на ділянці 8х9 см. виявлена група помарок бурого кольору. Виявлені вище помарки бурого кольору на куртці ОСОБА_3 є кров і походження від ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не виключається(а.п.159-162 Т.1);

висновком судово – медичної (імунологічної) експертизи №05-1-08/82 з таблицею до нього згідно якої, на спортивних штанах ОСОБА_3, які були вилучено з місця пригоди будинку №41 по вулиці Л.Борисової в м. Кам'янка на лицевій стороні, передній поверхні правої штанини на відстані 44 см від низу штанин та 7, 5 см вліво виявлено помарки бурого кольору. Тут же зразу вгору від низу штанини та 1,5 см. вліво виявлена помарка бурого кольору розміром 3, 2 см 11,6 см. Виявлені вище помарки бурого кольору на спортивних штанинах ОСОБА_3 є кров і походження від ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не виключається(а.п.166- 170 Т.1);

висновком судово – медичної (імунологічної) експертизи №05-1-08/79 з таблицею до неї, що на хустці виявлено кров, походження від ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не виключається(а.п.174-177 Т.1);

висновком судово – медичної (імунологічної) експертизи №05-1-08/83 з таблицею до неї, що на наволочці виявлено кров, походження від ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не виключається(а.п.181-184 Т.1);

висновком судово – медичної (імунологічної) експертизи №05-1-08/81 з таблицею до неї, що на хустці виявлено кров, походження від ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не виключається(а.п.188-191 Т.1);

висновком судово – медичної (імунологічної) експертизи №05-1-08/78, з таблицею до нього, що на відрізку килиму виявлено кров, походження від ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не виключається(а.п.195-198 Т.1);

висновком судово – медичної експертизи №05-1-08/76, що на частині килиму виявлено кров, походження від ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не виключається(а.п. 202-205 Т.1);

висновком судово – медичної (імунологічної) експертизи №05-1-08/79 з таблицею до нього, згідно якого на спортивній кофті, яка була 14.01.2017 року вилучена у ОСОБА_3, виявлено кров, походження від ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не виключається(а.п.209-213 Т.1);

висновком судово – медичної (імунологічної) експертизи №2/464 з таблицями до нього, згідно якого на футболці, вилученій в ОСОБА_8 центральній районній лікарні 13.01.2017 року виявлена кров людини, походження якої від ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не виключається(а.п. 234-238 Т.1);

висновком судово – медичної (імунологічної) експертизи №2/466 з таблицями до нього, згідно якого на кофті типу «гольф», вилученій в ОСОБА_8 центральній районній лікарні 13.01.2017 року виявлена кров людини, походження якої від ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не виключається(а.п. 243-248 Т.1).

висновком судово – медичної (імунологічної) експертизи №2/469 з таблицями до нього, згідно якого на кофті типу «гольф», вилученій в ОСОБА_8 центральній районній лікарні 13.01.2017 року виявлена кров людини, походження якої від ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не виключається(а.п. 5-10 Т.2).

Також судом під час судового розгляду справи було задоволено клопотання захисника обвинуваченого та призначено у кримінальному провадженні №12017250170000026 додаткову судово - медичну експертизу трупа ОСОБА_5 згідно якої об’єктивних судово – медичних даних, які б свідчили про можливість виявленої у ОСОБА_5 черепно – мозкової травми внаслідок падіння/падінь з положення стоячи з наступним ударом об тупі предмети чи підлогу під час проведення експертизи не виявлено(а.п. 153-154 Т.4).

Окрім того, пояснення експерта ОСОБА_22, який проводив судово – медичні експертизи №03-01/125 від 05.02.2017 року, №03-1/125/1 та №03-1/125/2 є чіткими та послідовними та не суперечать висновкам, викладених у них. Експертом надані пояснення також, що на тілі потерпілої відсутні характерні тілесні ушкодження, які виникають при падінні з висоти власного зросту з наступним ударом об тупі предмети.

Також м матеріалах кримінального провадження наявна довідка від 30.03.2017 року №01-09/453 ОСОБА_8 центральної районної лікарні, згідно якої в період з 01.01.2017 року по 12.01.2017 року гр. ОСОБА_5 до лікарні не зверталася, що виключає можливість отримання нею тілесних ушкоджень до 11.01.2017 року(а.п.151 Т.2).

Натомість надані обвинуваченим покази в судовому засіданні є плутаними та суперечливими, спростовуються показами свідків, що були допитані під час судового розгляду справи, ОСОБА_6, ОСОБА_21, ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_10, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_20, поясненнями експерта ОСОБА_22, письмовими доказами, дослідженими в ході розгляду справи, відтак судом оцінюються критично, оскільки вони у повній мірі суперечать встановленим під час судового розгляду обставинам справи.

Також суд критично відноситься і до наданих показів свідка ОСОБА_19, яка пояснила, що зі слів ОСОБА_6 їй стало відомо, що саме остання штовхнула ОСОБА_5 до лежанки, оскільки дане твердження повністю спростовується поясненнями, наданими самою свідком ОСОБА_6 та даними протоколу слідчого експерименту від 23.02.2017 року. Окрім того зазначене даним свідком твердження розцінюється судом як бажання сприяти обвинуваченому від уникнення від кримінальної відповідальності, за скоєне кримінальне правопорушення, оскільки такий є її сином.

Також суд критично відноситься і до показів свідка ОСОБА_29, яка пояснила, що близько 19 - 20 год. 11.01.2017 року бачила ОСОБА_5 з ОСОБА_6 біля першої школи, оскільки зазначене нею повністю спростовується показами свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_10 про перебування ОСОБА_5 у зазначений свідком ОСОБА_29 час за адресою: ОСОБА_30, 41 в м. Кам'янка Черкаської області.

На підставі вищевикладеного та приймаючи до уваги вимоги ст.95 КПК України, відповідно до яких суд може обґрунтовувати свої висновки на показаннях, які безпосередньо він отримав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК України, суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору або посилатися на них.

Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинне бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України.

Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Суд враховує роз’яснення, що містяться в постанові Пленуму ВСУ від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», зокрема, при призначенні покарання має бути враховано повною мірою дані про обвинуваченого який посередньо характеризуються по місцю проживання, не працевлаштований, постійного джерела доходів не має.

Оцінюючи досліджені по справі докази з точки зору їх допустимості, достовірності, і достатності, суд приходить до висновку, що прокурором за допомогою належних та допустимих доказів доведено, що відбулася подія кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.

Також, суд враховує поведінку обвинуваченого після вчинення ним злочину, оскільки останній бачивши, що потерпіла не подає жодних ознак життя, не намагався з'ясувати у якому стані вона перебуває, чи потребує невідкладної медичної допомоги, після чого зник в невідомому напрямку.

Конституційний суд України у рішенні від 02.11.2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути співмірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».

Згідно ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання суд керується вимогами ст. ст. 50, 65 КК України та роз'ясненням, що містяться в постанові Пленуму Верховного ОСОБА_13 України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання».

Зокрема враховується ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії тяжких і спричинив смерть потерпілого, дані про особу винуватого, який по місцю проживання характеризується посередньо, відсутність пом’якшуючих його вину обставин, вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння і вважає за необхідне призначити покарання у виді позбавлення волі на певний строк в межах санкції ч.2 ст. 121 КК України.

Підстав для призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 з застосуванням положень ст. 69 КК України суд не вбачає.

Що стосується заявленого потерпілим та прокурором в інтересах держави цивільних позовів, то суд виходить з того, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно ст. 129 КПК України ухвалюючи вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

На виконання вимог ст. 1166 ЦК України підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_2 понесені ним і документально підтверджені витрати майнового характеру, зокрема в загальній сумі 26020 гривень 61 копійка(а.п. 197-207 Т.3).

За змістом ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, в тому числі, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до п.3, 9 постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Згідно заявлених потерпілим позовних вимог, в порядку ст. 128 КПК України, останній порушує питання про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3, зокрема, в рахунок відшкодування 250000 тисяч гривень завданої моральної шкоди.

При розв'язанні цивільного позову потерпілого суд виходить з вимог ст.ст. 23, 1167 ЦК України та роз'яснень, що містяться у постанові Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та вважає, що незаконними діями обвинуваченого ОСОБА_3 заподіяна моральна шкода.

При визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з обвинуваченого суд виходить із меж заявлених вимог та враховує, що внаслідок протиправних дій останнього потерпілому заподіяна шкода немайнового характеру, внаслідок його моральних та фізичних страждань. При цьому, суд також враховує про те, що для останнього загибель рідної доньки викликає почуття безсилля перед обставинами, що склалися, що підвищує внутрішнє напруження, знижує його емоційну стійкість та веде до душевних переживань, які порушують його звичайне функціонування як особистості та вимагає додаткових зусиль для продовження звичайної життєдіяльності, оскільки на підримку своєї дитини він розраховував в старості.

З огляду на викладене, виваженим і справедливим розмір заподіяної потерпілому моральної шкоди суд оцінює в сумі 200 000 тисяч гривень, що підлягає стягненню з обвинуваченого.

Окрім того, начальником ОСОБА_8 відділу Смілянської місцевої прокуратури ОСОБА_1 заявлено цивільний позов в інтересах держави в особі комунального закладу «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ОСОБА_12» про стягнення з ОСОБА_3 коштів, витрачених на лікування ОСОБА_5 в сумі 8143 гривні 61 копійку та Кам?янської центральної районної лікарні в сумі 182 гривні (а.п. 172-174 Т. 3).

Як вбачається із довідки ОСОБА_8 центральної районної лікарні від 07.04.2017 року №06-18/534, вартість коштів закладу, затрачених на лікування ОСОБА_5 становить 182 гривні(а.п.175 Т.3).

З довідки комунального закладу Черкаська обласна лікарня від 10.04.2017 року слідує, що закладом витрачено на лікування ОСОБА_5 коштів в сумі 8143 гривні 61 копійка(а.п.176 Т.3).

ОСОБА_8 районна лікарня є закладом охорони здоров'я, який відноситься до власності ОСОБА_8 районної лікарні та фінансується з районного бюджету, відтак кошти витрачені на лікування ОСОБА_5 підлягають зарахуванню на відповідний рахунок районного бюджету.

Комунальний заклад «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ОСОБА_12» є закладом охорони здоров'я, який відноситься до власності Черкаської обласної ОСОБА_12 та фінансується з обласного бюджету, відтак кошти витрачені на лікування ОСОБА_5 підлягають зарахуванню на відповідний рахунок обласного бюджету.

Згідно ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов’язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_3 завдав збитків державі на суму 8325 гривень 61 копійку, які підлягають стягненню із нього.

Статтею 128 КПК України передбачено, цивільний позов в інтересах держави пред’являється прокурором.

Однак, як зауважив захисник, такий до задоволення не підлягає, оскільки прокурор не вправі заявляти цивільний позов в інтересах установи, яка знаходиться поза межами юрисдикції органу досудового розслідування.

З висновками висловленими захисником суд погодитися не може, оскільки правом на подачу цивільного позову в рамках кримінального провадження прокурор вправі скористатися в інтересах будь – якої установи, якій на його думку, підлягає відшкодуванню завдана шкода, що узгоджується із ст.128 КПК України, п.12 ч.2 ст.36 КПК України. Окрім того, прокурором на підтвердження понесених витрат вищевказаними медичними закладами надані підтверджуючі документи.

Відповідно до пунктів 104, 105, 106 Правової позиції ОСОБА_31 Верховного ОСОБА_13 України щодо застосування норми права, передбаченої ч.5 ст.72 КК України (зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання), висвітленої за результатами розгляду 29 серпня 2018 року справи №663/537/17, якщо особа вчинила злочин в період до 23 грудня 2015 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII(зворотна дія Закону № 838-VIII як такого, який «іншим чином поліпшує становище особи» у розумінні ч. 1 ст. 5 КК України). Таким чином, якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII в силу як прямої, так і зворотної дії кримінального закону в часі. Якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув'язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII. В такому разі Закон № 838-VIII має переживаючу (ультраактивну) дію. Застосування до таких випадків Закону № 2046-VIII є неправильним, оскільки зворотна дія Закону № 2046-VIII як такого, що «іншим чином погіршує становище особи», відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України не допускається. Оскільки станом на 20 червня 2017 року обвинувачений мав право на застосування до нього положень, передбачених ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України № 838-VIII «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26 листопада 2015 року, відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України відсутні підстави для застосування відносно нього положень Закону України № 2046-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення» від 18 травня 2017 року, яким погіршуватиметься становище обвинуваченого.

З врахуванням вищевказаної правової позиції, відповідно до ч.5 ст.72 КК України (в редакції до 21 червня 2017 року) ОСОБА_3 підлягає зарахуванню строк його попереднього ув'язнення починаючи із дня затримання, який визначений ухвалою слідчого судді Кам'янського районного суду Чекраської області від 14.01.2017 року, тобто з 14.01.2017 року у строк покарання з розрахунку: 1 день проведений в слідчому ізоляторі за 2 дні позбавлення волі.

Також з обвинуваченого ОСОБА_3 підлягають стягненню на користь держави витрати за проведення Черкаським НДЕКЦ МВС України судово - біологічної експертизи(імунологічних досліджень) 2513 (дві тисячі п’ятсот тринадцять) гривень 89 (вісімдесят дев'ять) копійок, судово – біологічної експертизи(імунологічної) експертизи у розмірі 2513 (дві тисячі п’ятсот тринадцять) гривень 89 (вісімдесят дев'ять) копійок, судово - біологічної експертизи(імунологічних досліджень) 2513 (дві тисячі п’ятсот тринадцять) гривень 89 (вісімдесят дев'ять) копійок.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.9, 62, 129 Конституції України, ст.67, ч.2 ст.121 КК України, ст.ст.7, 8, 11, 23, 36, 85, 86, 87, 89, 91, 92, 93, 94, 99, 100, 107, 124, 127, 128, 129, 240, 352, 356, 370, 373, 374, 375, 376 КПК України, Конвенцією про захист прав та основоположних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною ОСОБА_12 від 17 липня 1997 року №457/97/ВР, Правовою позицією ОСОБА_31 Верховного ОСОБА_13 щодо зарахування строків попереднього ув’язнення, постановою Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», рішенням Конституційного ОСОБА_13 України № 12-рп/2011 від 20 жовтня 2011 року у справі за конституційним поданням Служби безпеки України, Законом України "Про оперативно-розшукову дільність" від 18.02.1992 року №2135 - XII, ст.23, ст.ст.1166, 1206 ЦК України, рішенням Конституційного ОСОБА_13 України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004, постановою Пленуму ВСУ від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання, -

засудив:

Визнати ОСОБА_3, 02.08.1975 року нароження, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_7 винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України та призначити йому покарання у вигляді 8 (вісім) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з часу його затримання - з 14.01.2017 року.

Зарахувати ОСОБА_3 в строк відбування покарання період часу попереднього ув'язнення з 14.01.2017 року по набрання вироком законної сили, у відповідності до ч. 5 ст. 72 КК України, з розрахунку одному дню попереднього ув'язнення відповідають два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити ОСОБА_3 незмінним до набрання вироком законної сили.

Речові докази, а саме: 13 слідів пальців рук, ватний тампон, відріз килиму, частину килиму, хустку із синтетичної тканини, наволочку із синтетичного полотна, хустку із синтетичного полотна, зрізи нігтів з пальців обох рук ОСОБА_5, зрізи нігтьових пластин з лівої та правої руки ОСОБА_3, зразки крові ОСОБА_5 та ОСОБА_3, джемпер, светр, спортивні штани, шкарпетки, спортивну кофту типу олімпійки, спортивні штани, куртку із плащової тканини, бюстгальтер, жіночу футболку знищити.

Диск №27 від 19.12.2016 року залишити при матеріалах кримінального провадження.

Звільнити ОСОБА_2 від зобов’язань по зверігальній розписці.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати за проведення Черкаським НДЕКЦ МВС України судово - біологічної експертизи(імунологічних досліджень) 2513 (дві тисячі п’ятсот тринадцять) гривень 89 (вісімдесят дев'ять) копійок, судово – біологічної експертизи(імунологічних досліджень) експертизи у розмірі 2513 (дві тисячі п’ятсот тринадцять) гривень 89 (вісімдесят дев'ять) копійок, судово - біологічної експертизи(імунологічних досліджень) 2513 (дві тисячі п’ятсот тринадцять) гривень 89 (вісімдесят дев'ять) копійок.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), паспорт серії НЕ591341, виданий Кам'янським РВ ГУМВС України в Черкаській області 30.12.2009 року, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_7, житель м. Кам?янка Черкаської області, вул.Л.Борисової, 41, а зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_8 кошти, витрачені на лікування ОСОБА_5 в сумі 8143(вісім тисяч сто сорок три) гривні 61(шістдесят одну) копійку та зарахувати їх на рахунок комунального закладу «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ОСОБА_12» з реквізитами: код ЄДРПОУ 02005585, р/р 31559201143550 банк одержувач ГУДКСУ в Черкаській області, МФО 854018.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), паспорт серії НЕ591341, виданий Кам'янським РВ ГУМВС України в Черкаській області 30.12.2009 року, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_7, житель ІНФОРМАЦІЯ_9, а зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_8 кошти, витрачені на лікування ОСОБА_5 ОСОБА_8 центральною районною лікарнею в сумі 182 (сто вісімдесят дві) гривні та зарахувати їх на рахунок ОСОБА_8 районної державної адміністрації з реквізитами:р/р 3541201400437, МФО 854018, код ЄДРПОУ 04061205, банк одержувача ГУДКСУ у Черкаській області.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), паспорт серії НЕ591341, виданий Кам'янським РВ ГУМВС України в Черкаській області 30.12.2009 року, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_7, житель ІНФОРМАЦІЯ_9, а зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_8 в рахунок відшкодування завданої матеріальної щкоди на користь потерпілого ОСОБА_2, 26020 (двадцять шість тисяч двадцять) гривень 61 (шістдесят одну) копійку.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), паспорт серії НЕ591341, виданий Кам'янським РВ ГУМВС України в Черкаській області 30.12.2009 року, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_7, житель ІНФОРМАЦІЯ_9, а зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_8 в рахунок відшкодування завданої моральної щкоди на користь потерпілого ОСОБА_2 200000 (двісті) тисяч гривень.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Черкаської області шляхом подання апеляційної скарги через Смілянський міськрайонний протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий: О. П. Опалинська