Рішення № 80019224, 22.02.2019, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/9382/18

Р І Ш Е Н Н Я

11 лютого 2019 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого-судді Демчика Р.В.

при секретарі Бузун Л.В.,

за участі позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права власності на частину квартири з виплатою грошової компенсації за належну частку та визнанням права власності на частину квартири, стягнення частини сплачених комунальних платежів, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про припинення права власності на частину квартири з виплатою грошової компенсації за належну частку та визнанням права власності на частину квартири, стягнення частини сплачених комунальних платежів.

В обґрунтування позову зазначила, що вона є власником ѕ частини квартири №64, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. С.Амброса (ОСОБА_4), 43. Інша ј частина даної квартири належить ОСОБА_3, яка у даній квартирі не живе, не сплачує комунальні платежі на утримання своє частки квартири, у зв’язку із чим позивач була вимушена сплачувати комунальні платежі в повному обсязі, на що витрачала власні кошти в сумі 8714,94грн., а тому вважає, що відповідач ОСОБА_3 має відшкодувати їй кошти в розмірі 2178,73грн, які вона мала сплатити за утримання своє ј частини даної квартири.

Враховуючи те, що протягом останніх трьох років відповідач у належній їй ј частині квартири не проживає та не використовувала іншим чином свої права як власника цього майна, та з урахуванням того, що у неї та її сім’ї є інше житло, яке належить їм на праві спільної часткової власності, а саме по 1/3 частині кожному квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, просить судж припинити право власності ОСОБА_3 на належну їй ј частку квартири з виплатою їй грошової компенсації в сумі 91375грн. Визнати за нею право власності на цю ј частику квартири та стягнути з ОСОБА_3 на її користь кошти в розмірі 2178,73грн., як витрати понесені на утримання ј частки що належить відповідачу.

Ухвалою суду від 03 грудня 2018 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено судове засідання з розгляду даної справи по суті.

В судовому засіданні позивач та її представник адвокат ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі посилаючись на обставини викладені у позові.

Відповідач в судове засідання не з’явилась, причину неявки суду не повідомила, про час та дату розгляду справи була повідомлена належним чином.

У відповідності до ст. 280 ЦПК суд ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши надані заяви по суті, заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

На підставі договору дарування від 17 грудня 2015 року ОСОБА_1 належить ѕ частки квартири №64, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Орджонікідзе, будинок 43 (а.с. 15). Зазначене також вбачається звитягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17 грудня 2015 року (а.с. 16).

Як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.07.2018р. інша ј частина вищезазначеної квартири належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 (а.с. 17).

Спірна квартира є двокімнатною. Загальна площа квартири складає 43,5кв.м /а.с.13-14/. Відповідач не проживає у спірній квартирі та має на праві спільної часткової власності інше житло, а саме 1/3 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 /а.с.44-46/.

Спільне користування квартирою сторонами неможливе і в добровільному порядку вони не можуть вирішити це питання, тому позивачка звернулась до суду з зазначеним позовом і просить припинити право власності відповідача на її частку квартири, стягнувши з неї на ОСОБА_3 користь 91375грн, що складає 1/4 частку ринкової вартості квартири.

Крім того, позивач просила стягнути з відповідача на свою користь витрати понесені нею за сплату комунальних послуг на утримання ј частки квартири , що належить відповідачу та дорівнює 2178,73грн.

В якості доказів судом досліджено звіт №МV-180730-01 про проведення незалежної оцінки ринкової вартості нерухомого майна, а саме: ѕ частки двокімнатної квартири загальною площею 44,3кв.м, за адресою: вул. ОСОБА_5 (ОСОБА_4)АДРЕСА_3, м. Черкаси /а.с. 18-43/, копії квитанція про сплату комунальних послух за адресою: вул. Орджонікідзе, 43/64, м. Черкаси /а.с. 47-68/, копія паспорта позивача /а.с. 8-12/, заява ОСОБА_1 від 21.08.2018р. /а.с.69-70/, договір-доручення №12/18 про надання правової допомоги /а.с.74/, розрахунок витрат за надання правничої допомоги /а.с.75/, квитанція про сплату послуг за надання правничої допомоги /ас.76/, пенсійне посвідчення позивача та довідка МСЕК /а.с. 77/.

Тож спір між сторонами виник з правовідносин щодо права власності і регулюється нормами Конституції України, Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та іншими нормативно-правовими актами.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб’єктивне право на захист – це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При здійсненні правосуддя у цивільних справах суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом (ст.5 ЦПК). Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст.16 ЦК. Натомість зі змісту ст.16 ЦК вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес лише таким способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст.13 ЦПК цивільне судочинство ґрунтується на принципі диспозитивності, відповідно до якого сторони розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Оцінивши обставини справи, суд дійшов висновку, що даний позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до статті 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Таким чином, аналіз положень статті 365 ЦК України дає підстави для висновку, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1–3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Саме ця обставина є визначальною при вирішенні спорів про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Аналогічний правовий висновок міститься й у постановах Верховного Суду України від 16 січня 2012 року по справі № 6-81кс11 (№ в ЄДРСРУ 21355285), від 15 травня 2013 року по справі № 6-37цс13 (№ в ЄДРСРУ 31701323) та від 2 липня 2014 року по справі № 6-68цс14 (№ в ЄДРСРУ 39783878).

Водночас при визначенні судом розміру грошової компенсації, яка підлягає стягненню з однієї сторони на користь іншої, необхідно враховувати роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, викладені в абз. 3 п. 6 постанови «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», відповідно до яких розмір такої грошової компенсації визначається за угодою сторін, а за відсутності такої угоди — судом за дійсною вартістю будинку (квартири) на час розгляду справи.

В той же час, позивачем надано суду звіт № МV-180730-01 від 30.07.2018р. про проведення незалежної оцінки ринкової вартості нерухомого майна, а саме: ѕ частки двокімнатної квартири загальною площею 44,3кв.м, за адресою: вул. ОСОБА_5 (ОСОБА_4)АДРЕСА_3, м. Черкаси, а не всієї квартири в цілому /а.с. 18-43/. За таких обставин, позивачем не надано доказів, які підтверджують, що об’єктом огляду була саме квартира АДРЕСА_4 (ОСОБА_4) в м. Черкаси, а не її частка. У зав’язку з чим не можливо визначити вартість ј частини квартири.

Крім того, при зверненні до суду з позовом, позивачем не внесено на депозитний рахунок суду вартості цієї частки, що в свою чергу порушує вимоги ч.2 ст. 365 ЦК України.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Так, Європейський суд у п. 36 справи "ОСОБА_6 проти України" (Заява N 35041/05, Страсбург, 21 грудня 2010 року) зауважує, той факт, що не має значення чи було судом присуджено компенсацію за таку втрату (майна) для питання щодо наявності певного виду втручання. Однак умови щодо компенсації є суттєвими для оцінки того, чи дотримав оскаржуваний захід справедливий баланс відповідно до ст. 1 Першого протоколу (див., наприклад, рішення у справі "Україна-Тюмень" проти України" (Ukraine-Tyumen v. Ukraine), N 22603/02, п. 57 від 22 листопада 2007 року).

Таким чином, попереднє внесення на депозитний рахунок суду вартості частки в спільному майні в разі припинення права власності за вимогою інших співвласників є однією з основних умов ухвалення рішення про позбавлення особи майна без її згоди.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові ВСУ від 13 січня 2016 року по справі № 6-2925цс15.

За таких обставин, вимога позивача про припинення права власності відповідача на ј частину спільної квартири з виплатою грошової компенсації за належну їй частку за рахунок коштів співвласника та визнання за позивачем права власності на дану ј частку спірної квартири не підлягає до задоволення.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на її користь коштів витрачених нею на утримання (сплаті комунальних платежів) ј частки спірної квартири, то з урахуванням наданих позивачем доказів, суд приходить до висновку що дана вимоги також не підлягає до задоволення з наступних підстав.

З наданих позивачем копій чеків вбачається, що сплата за комунальні послуги здійснювалася за адресою: м. Черкаси, вул. Орджонікідзе, 43/64. Проте платником в усіх наданих квитанціях зазначена ОСОБА_7. Таким чином, позивачем не доведено суду, що саме нею здійснювалися всі платежі, а не ОСОБА_7, як це зазначено в копіях чеків, а відтак у суду відсутні підстави, для стягнення з відповідача на користь позивача коштів в сумі 2178,73грн.

За таких обставин, у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує положення п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України, і судові витрати покладає на позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.2, 5, 13, 82, 141, 206, 258-265 Цивільно-процесуального кодексу України, суд –

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_5, РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_3 ( місце проживання та перебування невідоме, паспорт НЕ082235, виданий Соснівським РВ м. Черкаси 24 квітня 2002 року) про припинення права власності на частину квартири з виплатою грошової компенсації за належну частку та визнанням права власності на частину квартири, стягнення частини сплачених комунальних платежів відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий: Р.В.Демчик.

Вступна та резолютивна частини рішення суду оголошені в судовому засіданні 11 лютого 2019 року, повне судове рішення виготовлено 21 лютого 2019 року.

Головуючий: ОСОБА_8