Ухвала суду № 80014982, 21.02.2019, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/99/19

провадження №2/619/438/19

Ухвала

21 лютого 2019 року

м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області, суддя Нечипоренко І.М.,

імена (найменування) учасників справи:

позивач: ОСОБА_1,

відповідач: ОСОБА_2.

Питання, що вирішується ухвалою.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить розірвати договори про фінансову участь у будівництві житлових будинків, на земельних ділянках по пров. Золотому, 5 в с. Черкаська Лозова Харківської області та по вул. Лісна, 3 в смт Мала Данилівка Харківської області від 16.05.2012, укладені між ним та ОСОБА_2, стягнути з відповідача на його користь загальну суму вкладу у будівництво у розмірі еквівалентному 2000 доларів США, що становить 55600,00грн.

Ухвалою суду від 23 січня 2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми.

18.02.2019 до суду надійшла заява представника позивача – адвоката ОСОБА_3, у якій просить накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_4 В обґрунтування заяви зазначено, що протиправною поведінкою відповідача, яка виражається у здійсненні дій, направлених на ухилення від виконання свого обов’язку за договорами, порушуються права позивача щодо неповернення належних йому коштів. При цьому, житлові будинки, які були предметами договорів про фінансову участь у приватному будівництві, в даний час належать іншим особам. Як стало відомо позивачу, зазначена вище квартира належить відповідачу та у зв’язку з великою ціною позову вважає, що застосування заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно, є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Згідно вимог ч.1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Частинами 1,2 статті 149 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як роз'яснено в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», єдиною підставою для забезпечення позову, є мотивована заява будь-кого з осіб, які беруть участь у справі.

Отже, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Із заяви представника позивача про забезпечення позову вбачається, що вимога про накладення арешту на квартиру обґрунтовується лише великою ціною позову.

За змістом ч.3 ст.150 заходи забезпечення позову, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Пленум Верховного Суду України в п.4 Постанови №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз’яснив судам, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Під забезпеченням позову розуміється вжиття судом передбачених законом заходів, які створюють реальну гарантовану можливість для виконання в майбутньому рішення по справі в разі задоволення заявленого позову.

При цьому, забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Так, загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов'язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.

Таким чином, керуючись наведеними нормами цивільного процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суд зазначає, що заява про забезпечення позову не є мотивованою, та встановлено, що заявником не надано доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч.2 ст.149 ЦПК України.

Крім того, представником позивача не надано доказів належності ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1, а згідно п.1 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Частинами 6,10 ст.153 ЦПК України встановлено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.

Ухвали суду, які оформлюються окремим процесуальним документом, постановляються в нарачій кімнаті. Ухвали суду, постановлені окремим процесуальним документом, підписуються суддею і приєднуються до справи.

Керуючись ст. ст. 149-153 ЦПК України, суд

постановив:

У задоволенні заяви представника позивача – адвоката ОСОБА_3 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області відповідно до пп.15.5 п.15 Перехідних положень.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя І. М. Нечипоренко