Рішення № 80013904, 18.02.2019, Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

Справа № 396/1887/18

Провадження № 2/396/756/18

РІШЕННЯ

Іменем України

18.02.2019 року Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Гарбуз Ольга Анатоліївна

за участю секретаря судового засідання: Пономаренко Р.В.

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Новоукраїнка Кіровоградської області цивільну справу № 396/1887/18 за позовом ОСОБА_5, від імені та в інтересах якого діє представник за довіреністю ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, посилаючись на те, що 12 березня 2010 року померла дружина позивача ОСОБА_6. Після смерті дружини позивач звернувя до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Позивачу було видане свідоцтво про право на спадщину за законом на грошовий банківський вклад в сумі 7003,70 грн. Крім грошового вкладу, на момент відкриття спадщини, ОСОБА_6 належала 1/2 частина домоволодіння № 90/4 по вул. Івана Богуна (Дзержинського) в м. Новоукраїнка Кіровоградської області.

З метою реалізації свого спадкового права ОСОБА_1 звернувся до Новоукраїнської районної державної нотаріальної контори із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на частину житлового будинку № 90/4 по вул. І. Богуна (Дзержинського) в м. Новоукраїнка. Листом від 23 липня 2018 року, завідуюча Новоукраїнської районної державної нотаріальної контори повідомила, що після смерті ОСОБА_7, на ім'я ОСОБА_8 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на майно належне за життя ОСОБА_6, на підставі заведеної 26 січня 2011 року спадкової справи № 28/2011. Згідно довідки виданої 10 лютого 2011 року Новоукраїнською міською радою, що міститься в спадковій справі, ОСОБА_6 на день своєї смерті проживала та була зареєстрована разом із співмешканцем ОСОБА_1. Недостовірність інформації в зазначеній довідці, а саме факт того ОСОБА_1 та померла ОСОБА_6 не чоловік та дружина, а співмешканці, й стала підставою для оформлення спадкових прав на ОСОБА_8 06 грудня 2012 року ОСОБА_8 помер, в зв'язку з чим 30 квітня 2013 року із заявою про прийняття спадщини до державної нотаріальної контори Новоукраїнського району звернулася ОСОБА_9.

Зважаючи на вказані обставини позивач просить суд визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, яке було видане на ім'я ОСОБА_8

18.10.2018 року ухвалою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні.

05.11.2018 року через канцелярію суду відповідачем ОСОБА_3 подано заяву в якій остання зазначає, що 18.10.2018 року суддею Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області Гарбуз О.А. винесено ухвалу про відкриття загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1, від імені якого діє представник за довіреністю ОСОБА_2, до ОСОБА_9 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.

Відповідно до ч.11 ст. 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Враховуючи викладене вважає, що позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки пред"явлений позов до неналежного (неіснуючого) відповідача оскільки позивач зазначив відповідача як ОСОБА_9.

05.11.2018 року через канцелярію суду надійшов письмовий відзив ОСОБА_3 на позовну заяву ОСОБА_5 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_9 просить суд позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху у зв"язку з тим, що позивач при поданні ним позовної заяви порушив вимоги п.2 ч.3 ст. 175 ЦПК України, а саме позовна заява не містить: повного ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін. Оскільки її прізвище, ім'я та по батькові - ОСОБА_9, а не ОСОБА_9, як зазначено в позовній заяві.

08.11.2018 року представником позивача ОСОБА_2 подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд:

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, яке було видане державним нотаріусом Новоукраїнської державної нотаріальної контори ОСОБА_10 17 березня 2011 року в спадковій справі № 28/2011, зареєстровано в реєстрі за № 534, на ім'я ОСОБА_8 про спадкування ним 1/2 частки житлового будинку № 90/4 по вуд. ОСОБА_11 (Дзержинського), в м. Новоукраїнка Кіровоградської області.

- визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (іпн. НОМЕР_1), право власності в порядку спадкування на 1/2 частину житлового будинку № 90/4 по вул. Івана Богуна (Дзержинського), в м. Новоукраїнка Кіровоградської області.

- стягнути з ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 (іпн, НОМЕР_2), на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (іпн. НОМЕР_1), понесені ним судові витрати під час розгляду цивільної справи.

23.11.2018 року в судовому засіданні ОСОБА_3 було подано відзив на позовну заяву ОСОБА_5 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_9 просить суд у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у зв"язку з необгрунтованістю та безпідставністю позовних вимог.

29.11.2018 року через канцелярію суду представником позивача ОСОБА_2 подано відповідь на відзив, в якому представник позивача зазначає, що частинами 1, 2 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. З цього випливає той факт, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право лише на прийняття спадщини чи на відмову від її прийняття. Не передбачено права спадкоємця на прийняття спадщини лише в її частині, що підтверджується тезою ч. 2 ст. 1268 ЦК України, яка вказує на те, що не допускається прийняття спадщини за умовою чи із застереженням. Оформлення спадкових прав на частину спадкового майна, вказує на прийняття спадщини спадкоємцем вцілому.

17.12.2018 року в судовому засіданні представником відповідача - адвокатом ОСОБА_4 було подано заперечення, зі змісту яких вбачається, що представник відповідача просить суд в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

17.12.2018 року ухвалою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1, від імені та в інтересах якого діє представник за довіреністю ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та призначено її до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні, уточнивши вірне прізвище відповідача ОСОБА_3.

Витребувано з канцелярії Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області цивільну справу № 396/1797/18 про забезпечення доказів.

14.02.2019 року через канцелярію суду надійшла заява про застосування строку позовної давності подана представником відповідача адвокатом ОСОБА_4 відповідно до якої останній просить суд в задоволенні позовних вимог за позовом ОСОБА_1, від імені якого діє представник за довіреністю ОСОБА_2, до ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.03.2011 року на ім'я ОСОБА_8 про спадкування ним 1/2 частки житлового будинку № 90/4 по вул. Івана Богуна (Дзержинського) в м. Новоукраїнка та визнання за позивачем права власності на 1/2 частки вищевказаного житлового будинку відмовити за спливом строків давності звернення до суду.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні збільшені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні збільшені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_9 в судовому засіданні позов не визнала, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.

Представники відповідача адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнали, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість, а також підтримали доводи, які викладені в письмовому відзиві на вищевказаний позов та запереченнях. Крім того представником відповідача було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.

Заслухавши пояснення позивача, відповідача, представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд встановив слідуючі обставини і визначив відповідно до них правовідносини, які виникли між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно ч.3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне їй право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.

Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обовязковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 12 березня 2010 року померла дружина позивача ОСОБА_6, вказані обставини підтверджуються свідоцтвом про смерть серії 1-ОЛ № 152551, яке видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану Новоукраїнського районного управління юстиції у Кіровоградській області (а.с.10).

Згідно довідки від 24.04.2018 року виданої Новоукраїнською міською радою Кіровоградської області ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3, місце проживання якого зареєстровано ІНФОРМАЦІЯ_4 про те, що померла 12 березня 2010 року ОСОБА_6 до дня смерті проживала та була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_4 разом із чоловіком ОСОБА_1 (а.с. 11).

Згідно витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі, тип реєстрації : реєстрація видачі свідоцтва про право на спадщину, спадкодавець: ОСОБА_6, спадкоємець: ОСОБА_12, спадкове майно: грошові вклади 7003,70 грн (а.с. 17).

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу Серії I-ОЛ № 277719, 10 листопада 1998 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 10 листопада 1998 року було зареєстровано шлюб Новоукраїнським р/в ЗАГС Кіровоградської області, актовий запис № 123. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини «Чухрій» (а.с. 18 ).

Згідно відповіді КП "Благовіщенське міжміське бюро технічної інвентаризації від 05.07.2018 року на запит ОСОБА_2 від 04.07.2018 року про надання інформації про належність нерухомого майна на 01.01.2013 року, а саме домоволодіння в місті Новоукраїнка Новоукраїнського району Кіровоградської області по вулиці Івана Богуна (Дзержинського) № 90/4 на ім'я ОСОБА_6 повідомляємо, що згідно Закону України про захист персональних даних із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 23 лютого 2012 року N 4452-VI, від 20 листопада 2012 року N 5491-VI, від 16 травня 2013 року N 245-VII, який регулює правові відносини, пов'язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв'язку з обробкою персональних даних КП «БМБТІ» не може надати на руки іншій особі інформацію про власника на нерухоме майно не належне йому (а.с. 19).

Згідно витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі, тип реєстрації: реєстрація спадкової справи, спадкова справа: 53496416, номер у нотаріуса: 324/2012, спадкодавець: ОСОБА_6 (а.с. 20).

Згідно наданої відповіді завідуючою Новлоукраїнською районною державною нотаріальною конторою від 23.07.2018 року про те, що після смерті ОСОБА_7, що помер 26 липня 2010 року заведено спадкову справу № 28/2011 від 26 січня 2011 року та 17 березня 2011 року за р. № 534 на ім'я племінника спадкодавця - ОСОБА_8, було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на майно належне сестрі спадкодавця - ОСОБА_6, що померла 12 березня 2010 року, так як в довідці Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області від 10 лютого 2011 року № 1442 вказано, що на момент смерті ОСОБА_6 зареєстрована з співмешканцем ОСОБА_12 (а.с. 21).

Ухвалою Новоукраїнського районного суду від 24.09.2018 року заяву ОСОБА_1, від імені та в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 про забезпечення доказів про забезпечення доказів - задоволено.

Зобов'язано Новоукраїнську державну нотаріальну контору Головного управління юстиції у Кіровоградській області (27100, Кіровоградська обл., м. Новоукраїнка, вул. Соборна, 43), надати суду копії спадкових справ по смерті: ОСОБА_6, яка померла 12 березня 2010 року; ОСОБА_7, який помер 26 липня 2010 року; ОСОБА_8, який помер 06 грудня 2012 року);

Забов’язано Новоукраїнський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (27100, Кіровоградська обл., мГ Новоукраїнка, вул. Соборна, 55), надати суду копію актового запису про смерть ОСОБА_8, померлого 06 грудня 2012 року;

Зобов’язано Новоукраїнський районний сектор Державної міграційної служби (27100, Кіровоградська обл., м. Новоукраїнка, вул. Гагаріна, 4), надати суду відомості про осіб чиє місце проживання зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 8).

Згідно постанови № 3 про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 07.02.2019 року державний нотаріус Новоукраїнської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_10 відмовила ОСОБА_12 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, після смерті ОСОБА_6, що померла 12 березня 2010 року у зв"язку з тим, що після смерті ОСОБА_7, що помер 26 липня 2010 року заведено спадкову справу № 28/2011 від 26 січня 2011 року на підставі заяви ОСОБА_8 та видане свідоцтво про право на спадщину за законом на майно матері спадкодавця ОСОБА_6.

Так як на момент видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, ОСОБА_8 відповідно до документів, які знаходилися, на той час, у спадковій справі був єдиним спадкоємцем, 17 березня 2011 року на підставі наданих нею правовстановлюючих документів на 1/2 частку житлового будинку, на його ім'я видане свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку житлового будинку за номером в реєстрі 534.

Як вбачається з копії спадкової справи № 324/2012, після смерті ОСОБА_6 до Новоукраїнської районної державної нотаріальної контори, звернувся з заявою про видачу свідоцтва ОСОБА_1. 05.10.2012 року державним нотаріусом ОСОБА_10 було видане свідоцтво про право на спадщину за законом, спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, яка померла 12 березня 210 року, є її чоловік ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_7. Спадщина, на яку в указаній частці видано свідоцтво, складається з: грошових вкладів, а саме компенсаційний рахунок № НОМЕР_3 із залишком вкладу 7003,70 грн ( справа № 396/1797/18, а.с. 59-70).

Як вбачається з копії спадкової справи № 28/2011, після смерті ОСОБА_7 до Новоукраїнської державної нотаріальної контори, звернувся з заявою про прийняття спадщини ОСОБА_8. 26 липня 2010 року ОСОБА_7 помер, вказані обставини підтверджуються свідоцтвом про смерть серії 1-ОЛ № 115565, яке видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану Новоукраїнського районного управління юстиції у Кіровоградській області. ОСОБА_7 24.05.1984 року був спадкоємцем своєї матері, та сестри ОСОБА_8 - ОСОБА_6, яка померла 12.03.2010 року. 18.03.2011 року ОСОБА_8 звернувся до Новоукраїнської районної державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва. 17 березня 2011 року державним нотаріусом ОСОБА_10 видано свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_8, який помер 26 липня 2010 року, є його дядько - ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_9. Спадщина на яке видане свідоцтво, складається з 1/2 частки жилового будинку з господарсько-побутовими будівлями за номером 90/4, м. Новоукраїнка Кіровоградської області, по вул. Дзержинського ( справа № 396/1797/18, а.с. 40-58).

Як вбачається з копії спадкової справи № 164/2013, після смерті ОСОБА_8 до Новоукраїнської державної нотаріальної контори, звернулась з заявою про прийняття спадщини ОСОБА_9. 06 грудня 2012 року ОСОБА_8 помер, вказані обставини підтверджуються свідоцтвом про смерть серії I-ОЛ № 162019, яке видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану Новоукраїнського районного управління юстиції у Кіровоградській області. З заявами про відмову від прийняття спадщини до Новоукраїнської нотаріальної контори звернулися дружина померлого ОСОБА_13 та син померлого ОСОБА_14. Свідоцтво про право на спадщину не видане ( справа № 396/1797/18, а.с. 31-39).

Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив та батьки спадкодавця.

Згідно із ч. 1 ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

За змістом ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно положень пункту 23 постанови Пленуму Верховного суду № 7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, в установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно частинам 1 та 10 статті 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім'я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо. Свідоцтво про право на спадщину видається після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених частиною другою статті 1270 і статтею 1276 Цивільного кодексу України, - не раніше зазначених у цих статтях строків.

Згідно ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

В абз. 3 п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що відповідно до ст.1301 ЦК свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Положеннями ст. 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Відповідно до ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Конвенція та практика Європейського суду з прав людини, при розгляді справ судами застосовується як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) численними рішеннями (у справах «Воловік проти України», «Копецький проти Словаччини», «Суханов та Ільченко проти України», «Беєлер проти Італії» та інших) сформувала позицію, що поняття «майно» та «власність», які міститься у ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції, є значно ширшим, ніж закріплено у ст. 41 Конституції України та чинному ЦК України, та мають автономне значення, яке не обмежується правом власності на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, певні інші права та інтереси, які становлять майно, можуть також розглядатись як «право на власність» та відповідно як «власність» для цілей цієї статті.

Крім іншого, до майна у розумінні Конвенції належать також визначені законом права відповідно до яких, заявник має право вимагати «законного очікування» фактичного користування правом.

Поняття «законні очікування» (legitimate expectations) слід розглядати як елементи верховенства права та «юридичної визначеності» (legal certainty). Таким чином, характеристика очікувань як легітимних поєднує у собі: 1) їх законність, яка зумовлена реалізацією особою належного їй суб'єктивного права, 2) їх обґрунтованість, тобто зумовлену законом раціональність сподівань учасників суспільних відносин.

Таким чином, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне очікування», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя.

Відповідно до вказаного, суд вважає, що право на спадщину у розумінні Конвенції та практики ЄСПЛ слід розцінювати як право на «законне очікування» майна, яке входить до її складу.

Практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішеннях «Бочаров проти України» від 17.03.2011 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, вказано, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом», таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

З огляду на вказане та враховуючи досліджені судом докази, які подані позивачем, а також те, що померлій ОСОБА_6 за життя належало 1\2 домоволодіння за адресою: ОСОБА_15(до переіменування Дзержинського), 90/4, а позивач по справі, який був її чоловіком та є її спадкоємцем за законом, своєчасно прийняв спадщину у встановленому законом порядку, що свідчить про наявність підстав для визнання за позивачем права власності на вказаний житловий будинок у порядку спадкування за законом.

Судом також встановлено, що спадковим майном є 1/2 частина жилового будинку з господарсько-побутовими будівлями за номером 90/4, м. Новоукраїнка Кіровоградської області, по вул. І.Богуна(до переіменування Дзержинського). При видачі ОСОБА_8 свідоцтва про право на спадщину за законом не було враховано спадкове право ОСОБА_1, як чоловіка померлої ОСОБА_6 на 1/4 частину житлового будику, оскільки в довідці виданої Новоукраїнською міською радою було зазначено, що ОСОБА_6, яка померла 12.03.2010 року була зареєстрована з співмешканцем ОСОБА_12. Довідка Новоукраїнської міської ради була видана ОСОБА_8 та надана нотаріусу для приєднання до матеріалів спадкової справи.

З огляду на вимоги ст. 1301 ЦК України, враховуючи те, що державним нотаріусом Новоукраїнської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_10 при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_8 не було враховано обставину, що ОСОБА_6 перебувала у шлюбі з ОСОБА_1 а не співмешканцем як подано заяву, проживали спільно та є особою, який фактично прийняв спадщину, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про визнання цього свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним.

В частині визнання за ОСОБА_1, право власності в порядку спадкування за законом на 1\2 частину житлового будинку, суд прийшов до наступного.

Згідно зі ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав може бути визнання права.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Оскільки до часу смерті матері - ОСОБА_6, як встановлено в судовому засіданні її син, ОСОБА_7 був зареєстрований та проживав розом з матір'ю, він вважається таким, що прийняв спадщину, проте свої спадкові права не оформив.

Відповідно до ч.1 ст.1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Враховуючи те, що судом визнано обґрунтованими позовні вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, суд приходить до висновку, що позовна вимога про визнання за ОСОБА_1, право власності в порядку спадкування за законом на 1\2 частину житлового будинку підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 1/4, так як на час смерті із спадкодавцем проживав і син спадкодавця та який фактично прийняв спадщину, а тому частки є рівними.

Одночасно, суд не приймає до уваги при ухваленні рішення доводи представника відповідача щодо спливу трирічного строку позовної давності з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 257, 261 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При розгляді справи позивач повідомив, що про порушення свого права він дізнався з листа Новоукраїнської районної державної нотаріальної контори від 23 липня 2018 року, інших доказів на підтвердження того, що позивачу стало відомо раніше про наявність оспорюваного свідоцтва суду сторонами не було надано, внаслідок чого, суд дійшов висновку, що позивачем дотримано трирічний строк звернення до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а тому з відповідача на користь позивача, підлягає стягненню судові витрати понесені при поданні позовної заяви - судовий збір по справі в розмірі 1409,60 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Новоукраїнської державної нотаріальної контори ОСОБА_10 17 березня 2011 року в спадковій справі №28/2011, яке зареєстроване в реєстрі за №534, на ім’я ОСОБА_8 про спадкування ним Ѕ частки житлового будинку №90/4 по вул.Івана Богуна (Дзержинського), в м. Новоукраїнка Кірвооградської області.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_10, право власності в порядку спадкування за законом на 1\4 частину житлового будинку №90/4 по вул. Івана Богуна, в м. Новоукраїнка, Кіровоградської області.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрованої за адресою ІНФОРМАЦІЯ_11 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати в розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев’ять) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Кропивницького апеляційного суду або через Новоукраїнський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст рішення складено 21.02.2019 року.

Головуючий: О. А. Гарбуз