Ухвала суду № 80013645, 15.02.2019, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 2-620/10

Номер провадження 4-с/404/86/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2019 року м. Кропивницький

Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючої судді -Панфілової А.В.

при секретарі - Проскурні О. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_2, зацікавлена особа Публічне акціонерне товариство « Індустріально- експортний банк»,-

В С Т А Н О В И В:

Адвокат ОСОБА_3 звернувся в інтересах ОСОБА_1 зі скаргою про визнання неправомірною відмову державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Кіровоградській області у поверненні стягувачу виконавчого листа від 30.11.2010 №2-620/10 про стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 та просив суд зобов'язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Кіровоградській області ОСОБА_2 повернути стягувачу виконавчий лист від 30.11.2010р. №2-620/10 про стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 .

В обґрунтування скарги зазначено, що рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14.06.2010р. по справі №2-620/10 задоволено позов АТ «Індустріально-експортний банк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за споживчим кредитом наданим у валюті.

На виконання вказаного рішення виданий виконавчий лист та відкрито виконавче провадження.

Відповідно до акту прилюдних торгів від 20.05.2011 року, затвердженого начальником підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області був реалізований будинок за адресою: м. Кіровоград, вул. Салтикова-Щедріна, 36, який належав на праві власності ОСОБА_1 та був предметом іпотеки за споживчим кредитом, наданим їй в іноземній валюті.

Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки).

Предмет іпотеки, який виступав як забезпечення зобов'язань за споживчим кредитом, наданим ОСОБА_1 в іноземній валюті, реалізований відділом примусового виконання рішень УДВС в межах виконавчого провадження, а інше майно протягом дії мораторію заборонено стягувати з ОСОБА_1, як з позичальника.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 37 вказаного Закону, про повернення стягувачу виконавчого документа виконавець виносить постанову.

Враховуючи, що протягом дії мораторію законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно, яке належить ОСОБА_1, як позичальнику, адвокат скаржника звернувся з письмовою заявою до ВПВР УДВС про повернення виконавчого документа стягувачу.

Листом від 06.12.2018 №14855/021-26 відмовлено у поверненні документа стягувачу з тих підстав, що законом не визначено такого обов'язку державного виконавця, як завершення виконавчого провадження, а тому просить задовольнити скаргу та стягнути витрати за правничу допомогу в сумі 4 000,00 грн.

До судового засідання державний виконавець надав свої заперечення на скаргу з посиланням, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби у Кіровоградській області перебуває виконавче провадження №35014071, відкрите на підставі виконавчого листа № 2-620 від 30.11.2010 року, виданого Кіровським районним судом м.Кіровограда про стягнення солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_4 на користь ПАТ "Індустріально-експортний банк"' заборгованості в сумі 1 257 906,47 грн., судового збору по 850 грн. з кожного та витрат на ІТЗ по 15 грн. з кожного, а всього 1 258 771,47 грн. за яким боржником значиться ОСОБА_1.

Не погоджуючись із міркуваннями та доводами боржника, викладеними його адвокатом у скарзі зазначив, що вся скарга зводиться до вимоги винести постанову про повернення виконавчого документа стягувачу згідно п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Вказаний виконавчий документ повторно пред'явлено стягувачем на виконання до органів державної виконавчої служби. Під час першого виконання відповідного виконавчого документа дійсно було реалізовано предмет іпотеки та винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Втім, жодної правової норми, яка позбавляє стягувача можливості повторного пред'явлення виконавчого документа після винесення постанови про повернення йому виконавчого документа (у тому числі у разі відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними) не має.

Після повторного пред'явлення виконавчого документа № 2-620, виданого 30.11.2010 року Кіровським районним судом м.Кіровограда, базуючись на нормах чинного законодавства проведено перевірку майнового стану, внаслідок чого встановлено, що боржник перебуває у трудових відносинах із ТДВ «КІРОВОГРАДСЬКА СІЛЬГОСПХІМІЯ».

Норма закону України «Про виконавче провадження», на яку посилається заявник для повернення виконавчого документа (п. 9 ч. 1 ст. 37) зазначає наступну підставу для винесення відповідної постанови - законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Також, представником боржника у заяві зазначено, що при реалізації предмета іпотеки, інше майно з позичальника заборонено стягувати. Проте, у разі аналізу пункту 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», інше майно, яке не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) у разі реалізації предмета іпотеки має виключний перелік, що встановлений підпунктом 1 вищевказаної частини статті Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». До такого переліку належить відповідно інше нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами -резидентами України в іноземній валюті.

Жодних виконавчих дій щодо стягнення/реалізації іншого іпотечного майна, та й взагалі нерухомого майна (окрім реалізації будинку за адресою вул. Салтикова-Щедріна 36, м.Кропивницький ще під час першого попереднього надходження виконавчого документа до відділу), належного боржнику, не проведено.

Тобто, правові підстави для винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу наразі відсутні, оскільки у встановленому законом порядку, на підставі ст.ст. 18, 68-70 Закону України «Про виконавче провадження», виконавцем звернуто стягнення на кошти боржника (його заробітню плату).

Чинним законодавством не визначено обов'язку виконавця завершувати виконавче провадження, а тим паче повертати виконавчий документ стягувачу за заявою представника боржника чи самого боржника.

Статтею 449 Цивільного процесуального кодексу України чітко визначено строки для звернення зі скаргою, а саме у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Втім, вказаний строк пропущено боржником. Так, безпосередньо боржниця ознайомлювалась з матеріалами виконавчого провадження та здійснювала його фотокопію 05.04.18р., згодом представники боржниці також ознайомлювалися із матеріалами виконавчого провадження та здійснювали фотокопії його матеріалів 18.09.18р. та 12.11.18р.

Причини пропущення вказаного строку визначеного цивільним процесуальним кодексом не зазначені, як і не заявлене клопотання про їх поновлення, а тому просить відмовити в задоволенні скарги повністю .

Представник зацікавленої особи Публічного акціонерного товариства « Індустріально- експортний банк» в судове засідання не з»явився, належним чином рекомендованим листом ( а.с. 24) повідомлено про час і місце розгляду скарги , поважні причини неявки суду не повідомлено.

Суд ухвалює скаргу розглядати за даної явки та наявних матеріалів у справі.

Судом встановлено, що виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби у Кіровоградській області перебуває виконавче провадження №35014071, відкрите на підставі виконавчого листа № 2-620 від 30.11.2010 року, виданого Кіровським районним судом м.Кіровограда про стягнення солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_4 на користь ПАТ "Індустріально-експортний банк"' заборгованості в сумі 1 257 906,47 грн., судового збору по 850 грн. з кожного та витрат на ІТЗ по 15 грн. з кожного, а всього 1 258 771,47 грн. за яким боржником значиться ОСОБА_1.

Аргументи, викладені у скарзі ОСОБА_1 зводяться до вимоги винести постанову про повернення виконавчого документа стягувачу згідно п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Вказаний виконавчий документ повторно пред'явлено стягувачем на виконання до органів державної виконавчої служби. Під час першого виконання відповідного виконавчого документа дійсно було реалізовано предмет іпотеки та винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану.

Втім, жодної правової норми, яка позбавляє стягувача можливості повторного пред'явлення виконавчого документа після винесення постанови про повернення йому виконавчого документа (у тому числі у разі відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними) не має.

Після повторного пред'явлення виконавчого документа № 2-620 виданого 30.11.2010 року Кіровським районним судом м.Кіровограда, базуючись на нормах чинного законодавства проведено перевірку майнового стану, внаслідок чого встановлено, що боржник перебуває у трудових відносинах із ТДВ «КІРОВОГРАДСЬКА СІЛЬГОСПХІМІЯ».

Норма закону України «Про виконавче провадження», на яку посилається заявник для повернення виконавчого документа (п. 9 ч. 1 ст. 37) зазначає наступну підставу для винесення відповідної постанови - законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Також, представником боржника у заяві зазначено, що при реалізації предмета іпотеки, інше майно з позичальника заборонено стягувати. Проте, у разі аналізу пункту 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», інше майно, яке не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) у разі реалізації предмета іпотеки має виключний перелік, що встановлений підпунктом 1 вищевказаної частини статті Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». До такого переліку належить відповідно інше нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами -резидентами України в іноземній валюті.

Жодних виконавчих дій щодо стягнення/реалізації іншого іпотечного майна, та й взагалі нерухомого майна (окрім реалізації будинку за адресою вул. Салтикова-Щедріна 36, м.Кропивницький ще під час першого попереднього надходження виконавчого документа до відділу), належного боржнику, не проведено.

Тобто, правові підстави для винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу наразі відсутні, оскільки у встановленому законом порядку, на підставі ст.ст. 18, 68-70 Закону України «Про виконавче провадження», виконавцем звернуто стягнення на кошти боржника (його заробітню плату).

Чинним законодавством не визначено обов'язку виконавця завершувати виконавче провадження, а тим паче повертати виконавчий документ стягувачу за заявою представника боржника чи самого боржника.

Статтею 449 Цивільного процесуального кодексу України чітко визначено строки для звернення зі скаргою, а саме у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Відповідно до роз»яснення п 18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» № 6 від 07.02.2014 року вказано, що суд не має права зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби, наприклад, постановити ухвалу про зупинення виконавчого провадження у випадках, передбачених статтями 37-38 Закону про виконавче провадження, проте може привести визначений державним виконавцем строк зупинення провадження у відповідність із законом шляхом його скорочення.

Згідно зі ст.74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення адвоката боржника та державного виконавця , суд дійшов наступних висновків.

Адвокат заявника, помилково визначив правову природу правовідносин, як такі , що пов»язані з споживчим кредитом, наданим в іноземній валюті і на які розповсюджується Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», що як наслідок має особливості виконання .

Аналізуючи рішення суду від 14 червня 2010 року, на підставі якого видано виконавчий лист , вбачається , що позивач звернувся з позовом до відповідачів про дострокове стягнення кредитної заборгованості згідно кредитного договору відповідно до якого позичальник отримала 154000 доларів США , з визначеним кінцевим терміном повернення до 01.09.2023 року( включно).

Дані вимоги позивача в рішенні судом визнано правомірними.

При цьому , позивачем змінено не тільки строки дії договору кредиту з 2023р. на 2010 рік, а й правову природу відносин , відповідно до якої валютні зобов»язання змінено на гривневі, тобто на національну валюту – в розмірі 1257906,47грн.

У зв»язку з зазначеним , на виконання надійшов виконавчий лист не про звернення стягнення на іпотечне майно в рахунок валютних зобов»язань, ні про стягнення заборгованості по кредитному договору у валюті кредиту, а про стягнення заборгованості по кредитному договору у національній валюті.

Саме зміна правової природи правовідносин в 2010 році на підставі рішення суду не дає права заявнику в чиїх інтересах діє адвокат на застосування законодавства , що визначає особливості виконання судових рішень, пов»язаних з споживчими кредитами, наданими в іноземній валюті.

Згідно ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, приватного виконавця і права заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

За встановлених судом обставин , суд вирішує постановити ухвалу про відмову в задоволенні скарги у зв»язку з її безпідставністю та необґрунтованістю.

Керуючись ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», ч.3 ст.451 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні скарги ОСОБА_1 ( 25000, м. Кропивницький, вул. Салтикова - Щедрина буд. 36, ІПН- НОМЕР_1) на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_2 ( 25006, м. Кропивницький, вул. Дворцова 6/7), зацікавлена особа Публічне акціонерне товариство « Індустріально- експортний банк» ( 01004, м. Київ, вул. Пушкіна 42/4, код ЄДРПОУ- 14361575) відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали виготовлено 20 лютого 2019 року.

Суддя Кіровського

районного суду

м.Кіровограда А. В. Панфілова