Рішення № 80012574, 04.02.2019, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/8182/18

2/214/747/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

04 лютого 2019 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого - судді Попова В.В.,

при секретарі - Джемерчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Криворіжіндустрбуд» про стягнення нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість із невиплаченої заробітної плати у сумі 30282 грн. 95 коп. та середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за період з 14.05.2018 року по 06.12.2018 року включно у сумі 53614 грн. 08 коп. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 24.05.2016 року його було прийнято на роботу у ПрАТ «КРИВОРІЖІНДУСТРБУД» та 14.05.2018 року звільнено на підставі наказу №58-к від 14.05.2018 року за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. В день звільнення заборгованість по заробітній платі у розмірі 30282 грн. 95 коп. позивачеві виплачена не була, у зв'язку з чим позивач вимушений був звернутись до суду з даним позовом.

Представник позивача у судове засідання надав письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив розглянути справу за його відсутності та відсутності позивача.

Відповідач, будучи повідомленим про час і місце розгляду справи належним чином, в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не надав.

При цьому представник відповідача надав до суду відзив, згідно якого заперечував проти позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні виходячи з наступного. Так, для розрахунку середнього заробітку позивач використовував кількість робочих днів - 144, проте такий розрахунок не відповідає вимогам Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100. При розрахунку позивач не врахував кількість робочих днів на підприємстві відповідача, тобто тих днів, які повинні бути оплачені середнім заробітком. Відповідно до наказу від 05.03.2018 року №23 «Про зміни в організації виробництва та праці та встановлення неповного робочого часу (дня)» у зв'язку з різким зниженням попиту на будівельні роботи, змінами в організації виробництва та праці з 07.05.2018 року на підприємстві був установлений неповний робочий день, тривалістю 2 години на тиждень. З дня прийняттям цього наказу та станом на теперішній час кількість робочих днів (годин) помісячно на підприємстві становила: з 07.05.2018 року по 31.05.2018 року - 3 робочих дні (6 год.); з 01.06.2018 року по 30.06.2018 року - 4 робочих днів (8 год.); з 01.07.2018 року по 31.07.2018 року - 5 робочих днів (10 год.); з 01.08.2018 року по 31.08.2018 року - 4 робочих дні (8 год.); з 01.09.2018 року по 30.09.2018 року - 4 робочих дні (8 год.); з 01.10.2018 року по 31.10.2018 року - 4 робочих дні (8 год.); з 01.11.2018 року по 30.11.2018 року - 4 робочих дні (8 год.); з 01.12.2018 року по 31.12.2018 року - 5 робочих дні (10 год.); з 01.01.2019 року по 29.01.2019 року - 4 робочих дні (8 год.). Так, за час затримки розрахунку при звільненні відповідач має сплатити позивачу середній заробіток за період з 15.05.2018 року по 29.01.2019 року у розмірі 13031 грн. 20 коп., тобто із розрахунку за 35 робочих днів.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно відомостей з трудової книжки ОСОБА_1, останній наказом №68-к від 24.05.2016 року був прийнятий до ПрАТ «КРИВОРІЖІНДУСТРБУД» на посаду інженера по безпеці руху та 14.05.2018 року наказом №58-к був звільнений із займаної посади за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України (а.с.6-9).

Згідно довідки ПрАТ «КРИВОРІЖІНДУСТРБУД» №157 від 08.06.2018 року, заборгованість по заробітній платі позивача складає 30282 грн. 95 коп. (а.с.10).

Згідно довідки ПрАТ «КРИВОРІЖІНДУСТРБУД» №597 від 21.09.2018 року, середньоденна заробітна плата позивача складає 372 грн. 32 коп. (а.с.11).

Відповідно до наказу №23 від 05.03.2018 року «Про зміну в організації виробництва та праці та встановлення неповного робочого часу (дня)», з 07.05.2018 року на підприємстві ПрАТ «КРИВОРІЖІНДУСТРБУД», для посад та професій згідно додатку №1, було встановлено неповний робочий день тривалістю 2 години на тиждень зі збереженням відповідно до ч. 3 ст. 53 КЗпП повного обсягу трудових прав працівників (а.с.18-22).

Статтею 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно ч. 1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Нормами ст. 47 КЗпП України, встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.

Згідно ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Статтею 233 КЗпП України, визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Отже, станом на день розгляду справи заборгованість по заробітній платі позивачу не виплачена.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд уважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з невиплаченої заробітної плати у сумі 30282 грн. 95 коп. є обґрунтованими, підтверджені письмовими доказами, та не заперечувались представником відповідача, а відтак підлягають задоволенню.

Щодо решти позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» передбачено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальність.

Таким чином, приймаючи до уваги вказані положення чинного законодавства та факт нездійснення з позивачем остаточного розрахунку при звільненні на момент ухвалення даного рішення, позивач має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з дня, наступного за днем звільнення, тобто з 15 травня 2018 року.

При розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд керується наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Формула для визначення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні передбачена у п.п. 2, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, і є наступною: розмір середньоденної заробітної плати помножений на кількість робочих днів затримки розрахунку. Середньоденна заробітна плата визначається так: сума зарплати за 2 місяці, що передують події, з якою пов'язана виплата, поділена на кількість відпрацьованих робочих днів за 2 місяці, що передують події, з якою пов'язана виплата.

Абз. 1 п. 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. (Абзац перший пункту 8 Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ №1398 від 30.07.1999 року).

Представник відповідача заперечував щодо вимог позивача в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені у розмірі 53614 грн. 08 коп., в підтвердження чого надав наказ від 05.03.2018 року №23 «Про зміни в організації виробництва та праці та встановлення неповного робочого часу», у зв'язку із різким зниженням попиту на будівельні роботи, змінами в організації виробництва та праці з 07.05.2018 року на підприємстві був установлений неповний робочий день тривалістю 2 години на тиждень, так:

-з 07.05.2018 року по 31.05.2018 року - 3 робочі дні (6 годин);

-з 01.06.2018 року по 30.06.2018 року - 4 робочі дні (8 годин);

-з 01.07.2018 року по 31.07.2018 року - 5 робочих днів (10 годин);

-з 01.08.2018 року по 31.08.2018 року - 4 робочі дні (8 годин);

-з 01.09.2018 року по 30.09.2018 року - 4 робочих днів (8 годин);

-з 01.10.2018 року по 31.10.2018 року - 4 робочих дні (8 год.);

-з 01.11.2018 року по 30.11.2018 року - 4 робочих дні (8 год.);

-з 01.12.2018 року по 31.12.2018 року - 5 робочих дні (10 год.);

-з 01.01.2019 року по 29.01.2019 року - 4 робочих дні (8 год.).

Тому, на думку відповідача, з якою також погоджується суд, відповідач має сплатити позивачу середній заробіток у розмірі 13031 грн. 20 коп., виходячи з розрахунку 372 грн. 32 коп. (середньоденна заробітна плата позивача) * 35 (кількість робочих днів за період з 15.05.2018 року по 29.01.2019 року).

Відтак, зважаючи на вище викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Разом з тим, на підставі ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Згідно до п. 1. ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору за звернення до суду з позовними вимогами про стягнення заробітної плати, а тому суд уважає необхідним в порядку, передбаченому ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1409 грн. 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 47, 53, 115, 116, 117, 233 КЗпП, Законом України «Про оплату праці», Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», Постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 року «Про затвердження Порядку проведення компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», ст.ст. 12, 13, 19, 23, 77, 78, 141, 263-265, 268, 273, 280-284, 354-355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «КРИВОРІЖІНДУСТРБУД» (ЄДРПОУ 01239186, юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, 10) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2) заборгованість з невиплаченої заробітної плати у сумі 30282 грн. 95 коп. та середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за період з 15.05.2018 року по 29.01.2019 року у сумі 13031 грн. 20 коп.

На підставі пункту 2 частини 1 статті 430 Цивільного процесуального кодексу України допустити рішення в частині стягнення заробітної плати до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути зПриватного акціонерного товариства «КРИВОРІЖІНДУСТРБУД» (ЄДРПОУ 01239186, юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, 10) в дохід держави судовий збір у розмірі 1409 грн. 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30-ти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Попов.