Рішення № 80011630, 21.02.2019, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/369/19

2/212/1205/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2019 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді – Борис О.Н., з участю секретаря судового засідання Деменко А.С., справа №212/369/19, 2/212/1205/19, позивач ОСОБА_1, відповідач ОСОБА_2 акціонерне товариство «Суха Балка», розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, в залі суду в місті ОСОБА_3 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві,

встановив:

16 січня 2019 року адвокат ОСОБА_4, в інтересах позивача ОСОБА_1., звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з приватного акціонерного товариства «Суха Балка» (далі – ПрАТ «Суха Балка») моральної шкоди завданої смертю на виробництві його батька ОСОБА_5. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що 21 травня 1997 року на шахті «Ювілейна» відкритого акціонерного товариства «Суха Балка», правонаступником якого є ПрАТ «Суха Балка», з гірником очисного забою ОСОБА_5 внаслідок обвалу гірничої маси стався смертельний нещасний випадок. Посилаючись на те, що у зв’язку з утратою батька він зазнав душевного болю й відчув сильний емоційний стрес, чим йому завдано моральної шкоди, ОСОБА_1 просить стягнути ПрАТ «Суха Балка» 192100,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.

21 січня 2019 року судом постановлена ухвала про відкриття провадження та призначення розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі доказами.

Відповідач скористався правом надання до суду відзиву, у якому зазначив, що положення ЦК УРСР не передбачають права на відшкодування моральної шкоди, завданою смертю фізичної особи, її дітям, а тому вважає позовні вимоги безпідставними та просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, вважає можливим ухвалити рішення у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на підставі наявних у справі доказів.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому згідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення позивача та її представника, представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

09 вересня 1958 року народився ОСОБА_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії 1V-КИ №494730, батьками якого записані ОСОБА_5 та ОСОБА_6. (а.с.9)

21 травня 1997 року у 16 год 30 хв. у штреку скреперування, дільниці № 16, шахти «Ювілейна» Відкритого акціонерного товариства «Суха Балка», під час виконання трудових обов’язків гірничого робочого очисного забою внаслідок обвалу гірничої маси отримав травму несумісну з життям ОСОБА_5.

Відповідно до матеріалів розслідування, зокрема п.11.3 акту форми Н-1 про нещасний випадок на виробництві № 24 від 02 червня 1997 року причиною нещасного випадку на виробництві, під час якого був смертельно травмований ОСОБА_7, було визнано: виконання робіт по випуску гірничої маси із дучки при змінених гірничотехнічних умовах в блоці без розробки мір безпеки; незадовільний контроль надзору дільниці і шахти за безпечним виконанням робіт.

Пунктом 13.2. акту форми Н-1 про нещасний випадок № 24 від 02 червня 1997 року встановлено вину підприємства у нещасному випадку, який стався з ОСОБА_7, а саме порушення вимог § 16,161 «Єдиних правил безпеки при розробці рудних, нерудних та розсипних родовищ підземним способом»; п.п. 4.11, 4.12, 4.16 «Правил внутрішнього трудового розпорядку в ВАТ «Суха Балка»; п.п.7.2.5; 7.6.5; 7.14.9; 7.18.3; 7.18.4 «Системи управління охороною праці на руднику «Суха Балка». (а.с. 4-8)

ОСОБА_5 помер 21 травня 1997 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-КИ №069000. (а.с.3)

Згідно статті 6 ЦК УРСР, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, захист цивільних прав здійснюється в установленому порядку судом шляхом компенсації моральної шкоди.

У відповідності до статті 440-1 ЦК УРСР, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди.

Необхідною умовою виникнення зобов’язання по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди, є заподіяння цієї шкоди. Під шкодою в праві прийнято розуміти всяке применшення блага, що охороняється правом. Благо, що охороняється правом, може бути майновим або особистим немайновим. Внаслідок цього і шкода, що заподіюється благам, що охороняються, може бути майновою і моральною (немайновою). Вказуючи на моральну (немайнову) шкоду, що підлягає відшкодуванню, частина перша статті 440-1 ЦК України не визначає її поняття. Визначення цього поняття міститься в правових нормах спеціальних законів, що регулюють певні види суспільних відносин і передбачають право громадян та організацій на відшкодування моральної (немайнової) шкоди (наприклад, статті 1, 33, 34 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність», стаття 10 Закону «Про режим іноземного інвестування», стаття 24 Закону «Про захист прав споживачів», стаття 44 Закону «Про авторське право і суміжні права», стаття 12 Закону «Про охорону праці» та ін.). Разом з тим, враховуючи особливості правового регулювання суспільних відносин цими законодавчими актами, у відповідних нормах про поняття моральної (немайнової) шкоди, встановлюються і різні її критерії. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Стаття 440-1 ЦК України не містить будь-яких обмежень відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Отже, відповідно до статті 440-1 ЦК України фізична або юридична особа має право вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди у разі порушення її прав неправомірними діями в будь-яких цивільних та інших правовідносинах. У вказаній статті міститься пряма вказівка на те, що моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянинові або організації діяннями іншої особи, і порушила їх законні права, відшкодовується особою, що заподіяла шкоду. Порушення законних прав, указаних в законі осіб, завжди є протиправним. Отже, неправомірна поведінка заподіювача моральної (немайнової) шкоди є необхідною умовою відповідальності, тому суд при розгляді справ цієї категорії зобов’язаний з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних або фізичних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони заподіянні. У статті 440-1 ЦК України виявляється дія принципу генерального делікту, закріпленого в статті 440 ЦК України, в силу якого заподіяння шкоди признається протиправним, якщо особа не була управоважена на її заподіяння.

Стаття 440-1 ЦК України є загальною нормою, такою, що регулює делікатні правовідносини. Оскільки моральна шкода, завдана позивачу у зв’язку зі смертю її чоловіка в результаті нещасного випадку на виробництві не відшкодовується ні на підставі Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», ні на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ні Правилами відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов'язаним із виконанням ним трудових обов'язків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 427, така моральна шкода за наявності для цього підстав повинна виплачуватись особою, яка її заподіяла, на підставі статті 440-1 чинного на час виникнення спірних правовідносин ЦК України.

Як роз'яснено в пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», а розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності та справедливості.

Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень, у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 Цивільного кодексу України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди, а тому колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги про те, що нормами 440-1 Цивільного кодексу України не було передбачено право позивача на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка від професійного захворювання.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов’язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Як вбачається з матеріалів справи, батько позивача загинув на виробництві, під час виконання трудових обов’язків.

Внаслідок його смерті позивачу спричинено моральну шкоду, пов'язану із втратою рідної людини, позбавлено моральної підтримки, що призвело до душевних страждань, порушення нормальних життєвих зв'язків.

Виходячи із наведених вище обставин, суд вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування.

Свої моральні страждання, пов’язані зі смертю батька позивач оцінює в розмірі 192100,00 гривень.

Разом з тим вважає, що з урахуванням роз’яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин, виходячи із засад розумності та справедливості, беручи до уваги конкретні обставини по справі, а саме обставини травмування та смерті батька позивача, вік позивача в якому ним було втрачено батька, беручи до уваги характер і тривалість моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, який втратив підтримку близької людини, наслідки, що наступили, та їх невідворотність, вважає, що справедливою компенсацією перенесених позивачем моральних страждань, пов’язаних із втратою близької людини та зміною звичного ритму життя, буде стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 150000,00 грн.

Щодо вимоги про стягнення 192100,00 грн., то суд приходить висновку, що така сума належним чином не вмотивована, є завищеною і не відповідає тяжкості та характеру завданої позивачеві шкоди.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно положення, закріпленого в п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також смертю фізичної особи.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Зі змісту положень п. 3 ч. 3 ст. 175, п. 1. ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Позивач подав позов про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров’я та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1, п. п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною-особою підприємцем, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб на місяць на 1 січня 2019 року становив 1 921,00 грн., тобто за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, судовий збір не може бути меншим 768,40 грн. та не може перевищувати 9605,00 грн.

Розподіляючи судові витрати між сторонами, суд, виходячи з положень ст. 141 ЦПК України, та стягує з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору у сумі 1498,38 грн., виходячи з розрахунку 150 000 грн. х 100% / 192 100 грн. = 78%; 1921 грн. х 78% / 100% = 1498,38 грн. (де 150 000 грн. – задоволена вимога позивача, 192 100 грн. – заявлена грошова вимога позивача, 78% - відсоток задоволеної позовної вимоги, 1921 грн. – судовий збір, який підлягає сплаті за подання даної позовної вимоги).

Крім того, судовий збір у розмірі 422,62 грн. слід компенсувати за рахунок держави на підставі ч.6 ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 6, 440-1 ЦК Української РСР, ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України суд ,-

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві - задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Суха Балка» (ЄДРПОУ 00191329, адреса: м. Кривий Ріг, вул. Конституційна, 5) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: м. Кривий Ріг, вул. Кропивницького, 25/13) моральну шкоду в розмірі 150000 (сто п’ятдесят тисяч) гривень 00 копійок, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов’язкових платежів.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Суха Балка» (ЄДРПОУ 00191329, адреса: м. Кривий Ріг, вул. Конституційна, 5) на користь держави судові витрати в розмірі 1498,38 грн. (одна тисяча чотириста дев’яносто вісім гривень 38 копійок).

Судовий збір у розмірі 422,62 грн. (чотириста двадцять дві гривні 62 копійки) компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга у Дніпровський апеляційний суд через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, проживає за адресою: 50015, м. Кривий Ріг, вул. Кропивницького,25/13.

Відповідач: ОСОБА_2 акціонерне товариство «Суха Балка», місце знаходження юридичної особи: 50029, м. Кривий Ріг, вул. Конституційна,5, код ЄРДПОУ 00191329.

Повне рішення складено та підписано 21 лютого 2019 року.

Суддя: О. Н. Борис