Постанова № 80009776, 19.02.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/174/19Головуючий по 1 інстанції - Корман О.В. Доповідач в апеляційній інстанції - Нерушак Л.В. Категорія: 308000000

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2019 року Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого Нерушак Л.В. (суддя-доповідач)

Суддів Василенко Л.І., Карпенко О.В.

розглянувши у м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 листопада 2018 року, постановлене під головуванням судді Кормана О.В. у залі Уманського міськрайонного суду Черкаської області 14 .11. 2018 року, у справі за позовом Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» до ОСОБА_3 про стягнення боргу, пені, індексу інфляції та 3% річних, - :

в с т а н о в и в :

04.09.2018 року Уманське комунальне підприємство «Уманьтеплокомуненерго» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу, пені, індексу інфляції та 3% річних.

Позивач в обгрунтування позовних вимог зазначає, що 25.06.2013 року між Уманським комунальним підприємством «Уманьтеплокомуненерго» та ОСОБА_3 було укладено договір № 9009 про надання послуг з центрального опалення і постачання гарячої води по АДРЕСА_1. Згідно до умов договору виконавець (позивач) зобов'язався надати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення, а при технічній та фінансовій можливості постачання гарячої води, а споживач (відповідач) в свою чергу взяв на себе зобов'язання своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими відповідно до законодавства тарифами у строки і на умовах, передбачених договором. За надані позивачем послуги відповідачу щомісячно направлялися рахунки для оплати, які нею приймалися, але оплата в повному обсязі не проводилася. На момент звернення до суду з позовом заборгованість відповідача ОСОБА_3 перед позивачем за надання послуг за договором з 21.11.2015 року по 21.08.2018 року складає 27811,81 грн., які вона відмовляється сплатити в добровільному порядку. Тарифи встановлені, погоджені та введені в дію постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері комунальних послуг № 1171 від 31.03.2015 року, рішенням виконавчого комітету Уманської міської ради № 408 від 23.11.2017 року встановлено одноставкові тарифи Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» на теплову енергію та послугу з централізованого опалення для населення, які оприлюднено в засобах масової інформації, є чинними, застосовувалися для населення та відповідачем не оскаржувались.

Відповідно до п.14 договору в разі не оплати або несвоєчасної оплати за надання послуги у строки зазначені в п.9 договору зі споживача на користь виконавця окрім суми заборгованості, стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Також позивач посилається на вимоги п.2 ст.625 ЦК України, в якій зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Таким чином, позивач вказує, що загальна сума позову становить 36935,46 грн., що складається з: 27811,81 грн. - основний борг; 3414,33 грн. - борг, що виник в наслідок інфляції; 1065,75 грн. - 3 % річних; 4643,57 грн. - пеня. Тому позивач Уманське комунальне підприємство «Уманьтеплокомуненерго» просить суд стягнути з відповідача - ОСОБА_3 на користь позивача - Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» 27811,81 грн. - основного боргу; стягнути з відповідача на користь позивача борг, що виник в наслідок інфляції на суму 3414,33 грн., 3% річних на суму 1065,75 грн., пеню на суму 4643,57 грн. Також просить стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір на суму 1841,00 грн.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 листопада 2018 року позовні вимоги Уманського коммунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» заборгованість на загальну суму 36935 гривень 46 копійок, яка складається із: заборгованості за оплату користування тепловою енергією в розмірі 27811,81 грн.; інфляційної складової боргу в розмірі 3414,33 грн.; 3% річних в розмірі 1065,75 грн.; пені в розмірі 4643,57 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» витрати на сплату судового збору в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 оскаржила рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу. В обгрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3 зазначає, що рішення суду першої інстанції є таким, що не відповідає нормам конституційного, матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи. Вказує, що судом проігноровано особливості Конституції України як основного закону, а саме : установчий характер - саме на основі її норм приймаються інші закони. Також, в апеляційній скарзі зазначається, що ціна позову значно завищена, внаслідок необгрунтованого та протиправного завищення вартості наданих послуг теплопостачання при відсутності доказів якісного їх надання.

ОСОБА_3 просить скасувати рішення Уманського міськрайонного суду від 14 листопада 2018 року у справі № 705/3664/18 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги про перерахунок заборгованості у відповідності до чинного законодавства, застосовуючи Конституцію як акт прямої дії.

28 січня 2019 року надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_3 від Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» на адресу апеляційного суду. У відзиві позивач вказує, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, всі міркування скаржника є її роздумами та домислами, щоб уникнути відповідальності за взяті зобов'язання в частині проведення розрахунків за отримані послуги теплопостачання. Рішення суду першої інстанції вважають законним та обґрунтованим, винесеним відповідно до вимог чинного законодавства, тому відсутні підстави для його скасування за надуманими доводами відповідача. Позивач просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції від 14 .11. 2018 року без змін.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Справа підлягає розгляду апеляційним судом Черкаської області у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням, але без участі сторін.

Згідно до вимог ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

При цьому, за загальним правилом встановленим вказаною нормою права, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Згідно до вимог ст.128 ЦПК України вбачається, що суд лише повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, а не викликає до судового засідання, якщо їх явка є не обов'язковою.

На підставі викладеного, розгляд даної справи проводиться судом апеляційної інстанції за загальним правилом, встановленим чинним процесуальним законом України з повідомленням учасників справи про дату, час і місце судового засідання, але без виклику до судового засідання, оскільки їх явка є не обов'язковою.

Заслухавши суддю - доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вищевказаними вимогам закону.

Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог про стягнення боргу, пені, індексу інфляції та 3 % річних, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, посилаючись, що позивач Уманське комунальне підприємство «Уманьтеплокомуненерго» свої зобов`язання за договором № 9009 належним чином виконує, так як надає споживачеві вчасно та відповідної якості послуги, проте відповідач свої зобов`язання за договором № 9009 не виконує, а саме не сплачує за надані позивачем послуги, у зв`язку з чим має заборгованість перед позивачем. Судом встановлено, що за весь період надання послуг з листопада 2015 року до серпня 2018 року, відповідач не оплачував послуги з центрального опалення та постачання гарячої води тому має місце заборгованість у розмірі 27811, 81 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Також суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають вимоги позивача за ст. 625 ЦК України про стягнення інфляційних, 3% річних та пені.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає висновки такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону, оскільки судом першої інстанції встановлено дійсні обставини справи, дано належну оцінку зібраним доказам, правильно застосовано норми матеріального права, не допущено порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, та ухвалено у справі законне і обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого, апеляційний суд не вбачає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

При розгляді справи встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 25.06.2013 року між Уманським комунальним підприємством «Уманьтеплокомуненерго» та ОСОБА_3 було укладено договір № 9009 про надання послуг з центрального опалення і постачання гарячої води по АДРЕСА_1 (а.с.11).

Згідно до п.1 договору виконавець (позивач) зобов'язався надати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення, а при технічній та фінансовій можливості постачання гарячої води, а споживач (відповідач) в свою чергу взяв на себе зобов'язання своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими відповідно до законодавства тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

Плата за надані послуги за наявності засобів обліку води і теплової енергії справляється за їх показаннями згідно з пунктами 10-13 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (п. 7 договору).

Пунктом 9 договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата здійснюється щомісячно протягом року. Платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до п. 14 договору, за несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми несплаченого платежу, за кожний день прострочення.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується із судом першої інстанції, яким достовірно встановлено, що позивач зобов`язався надати відповідачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення, а відповідач в свою чергу взяв на себе зобов`язання своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими відповідно до законодавства тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

Сторонами не заперечується факт підписання вище зазначеного договору.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно зі статтею 13 Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-ІV «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон України «Про житлово-комунальні послуги), залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3)послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладення договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементі конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг.

Водночас відповідно до пункту 5 частини третьої статті 2 цього Закону такому праву відповідає обов'язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, які їм надавалися. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг в повному обсязі.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач по справі ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1. Як зазначалося раніше, із відповідачем ОСОБА_3 укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, у зв`язку з чим на ОСОБА_3 відкрито особовий рахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальні послуги.

Згідно п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги, встановлені договором або законом.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції , що відповідач має заборгованість за отримані послуги, надані відповідачем , тому стягненню з відповідача ОСОБА_3 підлягають кошти у розмірі 27811, 81 грн. - заборгованість за оплату користування тепловою енергією.

Доводи апеляційної скарги про те, що кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу згідно Конституції, а ціна газу повинна бути обґрунтованою, при тому, що відповідач не погоджується із тарифами, згідно яких здійснено розрахунки за оплату теплопостачання , не дає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, оскільки скаржник визнає, що вона має оплачувати надані їй послуги, але не згодна з їх розміром, тому не сплачує з листопада 2015 року будь - яких сум за теплопостачання, чим порушує вимоги чинного законодавства. Своїх розрахунків заборгованості відповідач не надає, зазначаючи, що суд повинен провести такі розрахунки відповідно до вимог чинного законодавства, застосовуючи при цьому норми Конституції, як норми прямої дії. Також відповідач не надала суду доказів, що нею оскаржувались рішення щодо тарифів оплати за послуги, не зверталась вона з позовами про розірвання договору, його зміну чи визнання недійсним пунктів договору. А за таких обставин, відповідач не підтвердила суду належними та допустимими доказами, що є законні підстави для стягнення іншої суми заборгованості, яка задоволена судом, та стягнута на користь позивача, оскільки крім наданого позивачем розрахунку заборгованості, який відповідає затвердженим тарифам та нормам споживання, іншого розрахунку матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями ст.ст. 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Як зазначено у ст. 610 ЦК України, - порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст.611 ЦК України, - у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

У разі порушення зобов'язання за договором однією стороною друга сторона може отримати матеріальне відшкодування (неустойку). При цьому відповідно до ст.552 ЦК України сплата неустойки не звільняє боржника від виконання своїх зобов'язань за договором.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п.14 договору в разі не оплати або несвоєчасної оплати за надання послуги у строки зазначені в п.9 договору зі споживача на користь виконавця окрім суми заборгованості, стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Враховуючи вищевикладені норми права, обставини справи, наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази, дослідивши надані позивачем в підтвердження позовних вимог розрахунки заборгованості, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного та обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» та вірно вказав, що нарахування позивачем оплати житлово-комунальних послуг за нормами споживання відповідає вимогам Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Також апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції , який відповідно до вимог ст. 625 ЦК України стягнув інфляційну складову боргу у розмірі 3414, 33 грн., 3% річних у розмірі 1065, 75 грн. , пеню 4643, 57 грн., оскільки судом встановлено, що відповідач не оплачує щомісячно рахунки по оплаті за теплопостачання, накопичуючи борги, що дає підстави для відповідальності та застосування наслідків невиконання умов договору.

Доводи скаржника відносно того, що протягом 2015-2016 років, при досягнутому рівні зростання мінімальної заробітної плати на 23,48 %, тарифи на житлово-комунальні послуги, шляхом їх державного регулювання було збільшено від 70 до 312 %, що не відповідає досягнутому рівню соціально-економічного розвитку та суперечить основним принципам державної політики у сфері регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, закріпленим п.4 ч.1 ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки дані доводи не звільняють відповідача ОСОБА_3 від зобов`язань за договором № 9009, в якому чітко визначено, що виконавець (позивач) зобов'язався надати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення, а при технічній та фінансовій можливості постачання гарячої води, а споживач (відповідач) в свою чергу взяв на себе зобов'язання своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими відповідно до законодавства тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

Колегія суддів апеляційного суду приймає до уваги, що матеріали справи не містять доказів, а відповідачем не доведено та не підтверджено, що позивач - Уманське комунальне підприємство «Уманьтеплокомуненерго» свої зобов`язання за договором не виконує чи виконує їх неналежним чином.

Інші доводи апеляційної скарги, наведені ОСОБА_3 не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3, оскільки доводи апеляційної скарги були предметом розгляду суду першої інстанції, їм дана належна оцінка судом, інших доводів апеляційна скарга не містить, а скаржником висновки суду не спростовуються, тому відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Виходячи з вищевикладеного, не вбачається, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, залишено не розглянутими обставини, що мають значення для справи, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги, та скасування чи зміни рішення суду першої інстанції .

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що ухвалене у справі рішення є законним та обгрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачається, оскільки доводи апеляційної скарги не є суттєвими, носять суб'єктивний характер, не відповідають обставинам справи, зводяться до невірного трактування норм матеріального права і правильності висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення .

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375 , 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 листопада 2018 року у справі за позовом Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» до ОСОБА_3 про стягнення боргу, пені, індексу інфляції та 3% річних - залишити без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги залишити за особою, яка її подавала.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів, в порядку та за умов, визначених цивільно - процесуальним законом.

Головуючий Нерушак Л.В.

Судді Василенко Л.І.

Карпенко О.В.