Рішення № 80009757, 20.02.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2019 р.

м. Київ

справа № 755/14291/18

провадження № 2/755/88/19

Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Галагана В.І., за участю секретаря Проценко Н.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Укрвакцина» Міністерства охорони здоров'я України», третя особа: ОСОБА_3, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1, звертаючись з позовом до Державного підприємства «Укрвакцина» Міністерства охорони здоров'я України» (далі - ДП «Укрвакцина»), просить суд визнати незаконним наказ № 18-ОС від 14.08.2018 року та поновити ОСОБА_1 на займаній посаді в.о. головного бухгалтера ДП «Укрвакцина» Міністерства охорони здоров'я України»; стягнути з ДП «Укрвакцина» Міністерства охорони здоров'я України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 6 000 грн.; стягнути з ДП «Укрвакцина» Міністерства охорони здоров'я України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі, визначеному на день ухвалення рішення суду про поновлення на роботі.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що з 11.04.2018 року позивач ОСОБА_1 працював у ДП Укрвакцина» МОЗ України» на різних посадах. 14.08.2018 року наказом № 18-ОС позивача було звільнено через відсутність на роботі без поважних причин по п. 4 ст. 40 КЗпП України з посади в.о. головного бухгалтера. Копія наказу про звільнення позивачу не вручалась, та позивач про існування цього наказу дізнався випадково. Позивач дійсно був відсутнім на роботі з 06.08.2018 року по 13.08.2018 року, однак причина його відсутності була поважною, оскільки позивач був відсутнім на роботі у зв'язку із травмою (пошкодженням зв'язок на нозі), яку він отримав на тренуванні о 07.000 год. 03.08.2018 року, однак не надавши цьому значення, поїхав на роботу, де виконував свої обов'язки. Згодом біль почав посилюватися, і поїхавши на обід додому, позивач зрозумів, що не в змозі пересуватися, про що він у той же день попередив генерального директора ДП «Уквакцина» ОСОБА_4, та отримав від нього дозвіл залишитися вдома та лікуватися скільки потрібно. Згодом позивач попередив про причину своєї відсутності головного інженера ДП «Укрвакцина» ОСОБА_5. До лікаря за оформленням листка тимчасової непрацездатності позивач не міг звернутися, оскільки не міг самостійно пересуватися. Спробу виклику лікаря додому позивачем було здійснено, однак за телефоном реєстратури поліклініки за місцем проживання йому було запропоновано з посиланням на нові правила медичного обслуговування прийти на прийом до лікаря, а той, в свою чергу, направить його на прийом до лікаря-травматолога. Способи лікування подібних травм позивачу відомі, оскільки він давно займається спортом, отримував аналогічні травми і раніше, а отже додаткових рекомендацій медиків він не потребував, і отримавши на це дозвіл, лікувався самостійно. 14.08.2018 року позивач з'явився на роботу і з'ясував, що на підприємстві призначено нового виконуючого обов'язки генерального директора ОСОБА_3, який одразу ж почав здійснювати на позивача тиск та вимагав звільнитися з роботи за власним бажанням заднім числом. Позивач звільнитися відмовився, після чого ОСОБА_3 повідомив позивачу про його звільнення за прогул.

09 січня 2019 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Укрвакцина» Міністерства охорони здоров'я України», третя особа: ОСОБА_3, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні та постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. (а.с. 69-71)

30 січня 2019 року у встановлений ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 09 січня 2019 року строк представником відповідача ДП «Укрвакцина», який також є третьою особою по справі, ОСОБА_3 подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник заперечує проти позову в повному обсязі, просить у його задоволенні відмовити, вказуючи на відповідність оскаржуваного Наказу про звільнення позивача діючому законодавству України з підстав, що містить зміст відзиву, долученого до матеріалів справи. Представником додатково зауважено, що попри відсутність позивача на робочому місці без поважних причин, останній не повідомляв про причини своєї відсутності на робочому місці діючого на той час в.о. генерального директора ДП «Укрвакцина» ОСОБА_3 (призначений наказом № 77-Адм від 18.07.2018 року), а повідомив ОСОБА_4, який був відсторонений від посади та знаходився під слідством відповідно до наказу № 39-Адм від 13.04.2018 року «Про проведення перевірки в ДП «Укрвакцина» МОЗ України». (а.с. 76-81)

06 лютого 2019 року представником позивача ОСОБА_6 подано письмову відповідь на відзив відповідача, яким уточнено позицію сторони позивача щодо неправомірності оскаржуваного Наказу відповідача, зокрема, представником зауважено, що позивачем не заперечується факт його відсутності на роботі 06.08.2018 року по 10.08.2018 року та 13.08.2018 року, позиція позивача ґрунтується на тому, що він був відсутній на роботі з поважних причин - за станом здоров'я, що виключає можливість звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул. (а.с. 98-101)

08 лютого 2019 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва заяви представника позивача ОСОБА_6 про розгляд справи з повідомленням/викликом сторін, про виклик світків та витребування доказів, подані в межах цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Укрвакцина», третя особа: ОСОБА_3, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні - задоволено частково. Зобов'язано відповідача Державне підприємство «Укрвакцина» (м. Київ, вул. Чигоріна, 18) протягом трьох днів з дня одержання копії даної ухвали суду надати суду належним чином засвідчені копії документів: акту про відсутність позивача ОСОБА_1 на робочому місці 10.08.2018 року; наказу про прийняття позивача ОСОБА_1 на роботу, а також усіх наказів про переведення та покладення на нього обов'язків головного бухгалтера; копію повідомлення про нараховані позивачу суми, належні при звільненні, що передбачено ст. 116 КЗпП України; довідку про нараховану та виплачену позивачу ОСОБА_1 заробітну плату за весь час роботи у ДП «Укрвакцина», включаючи премії та інші заохочення, з розшифровкою видів виплат. В іншій частині клопотання не задоволено. (а.с. 120-122)

12 лютого 2019 року представником відповідача ДП «Укрвакцина» який також є третьою особою по справі, ОСОБА_3 подано заперечення на позовну заяву, відповідно до яких представником підтверджено свою позицію щодо позову, викладену у письмовому відзиві на позовну заяву, та представником додатково зауважено, що копія Акту від 10.08.2018 року, яка була отримана позивачем від начальника юридичної служби ДП «Укрвакцина» ОСОБА_8 є неналежним доказом у справі, оскільки 19.12.2018 року ОСОБА_8 була звільнена з займаної посади. Акт від 10.08.2018 року є офіційним внутрішньо-службовим документом, який повинен зберігатися в особовій справі працівника підприємства. Тобто своїми діями ОСОБА_8 незаконно отримала вищевказаний Акт, який в подальшому був переданий позивачу, тому такий доказ наданий із порушенням порядку, встановленого законом.

Крім того, представником відповідача заявлено клопотання про проведення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. (а.с. 138-142)

20 лютого 2019 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва заяву представника позивача ОСОБА_6 про забезпечення доказів шляхом виклику свідків, подану в межах цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Укрвакцина», третя особа: ОСОБА_3, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні, повернуто заявнику. (а.с. 163-164)

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, приймаючи до уваги письмові заяви учасників розгляду, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 232 Кодексу законів про працю України, безпосередньо в районних міських судах розглядаються трудові спори за заявами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижче оплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основних свобод, ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997 року, кожний при вирішенні питання про його цивільні права і обов'язки має право на відкритий і справедливий судовий розгляд незалежним і безстороннім судом. Складовою частиною справедливого судочинства є доступ до судової процедури з усіма атрибутами контролю за порушеннями при звільненні з роботи з боку працедавців - власників та керівників господарських товариств, підприємств, установ, організацій.

Статтею 43 Конституції України проголошено право кожної людини на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, які він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та закріплено гарантії реалізації права на працю, що включає право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом.

Судом встановлено, що Наказом № 07-ос від 10.04.2018 року ОСОБА_1 з 11 квітня 2018 року прийнято на посаду головного бухгалтера ДП «Укрвакцина» МОЗ України». (а.с 154)

13.04.2018 року Наказом Міністерства охорони здоров'я України № 39-Адм «Про проведення перевірки в ДП «Укрвакцина» Міністерства охорони здоров'я України» відсторонено ОСОБА_4 від посади генерального директора ДП «Укрвакцина» МОЗ України на період здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні з 13.04.2018 року до 08.06.2018 року. Призначено в.о. генерального директора ДП «Укрвакцина» Міністерства охорони здоров'я України» ОСОБА_11., першого заступника генерального директора ДП «Укрвакцина». Утворено та затверджено склад комісії для проведення перевірки діяльності ДП «Укрвакцина». (а.с. 85-86)

Листом Міністерства охорони здоров'я України від 11.05.2018 року № 11.3-15/830/11838 повідомлено ДП «Укрвакцина» МОЗ України» про непогодження призначення ОСОБА_1 на посаду головного бухгалтера ДП «Укрвакцина» МОЗ України» у зв'язку із не відповідністю кваліфікаційним вимогам, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня 2004 року № 336. (а.с. 149)

На підставі Листа Міністерства охорони здоров'я України від 11.05.2018 року № 11.3-15/830/11838 Наказом ДП «Укрвакцина» МОЗ України» та за згодою ОСОБА_1 останнього 11.05.2018 року переведено на посаду бухгалтера ДП «Укрвакцина» МОЗ України». (а.с. 148, 149, 150)

25.05.2018 року рішенням зборів управління ДП «Укрвакцина» МОЗ України» (протокол № 3 від 25.05.2018 року) призначено в.о. генерального директора ДП «Укрвакцина» головного інженера ОСОБА_5 (а.с. 83-84)

Наказом ДП «Укрвакцина» МОЗ України» з 01.06.2018 року покладено на ОСОБА_1 за його згодою обов'язки головного бухгалтера ДП «Укрвакцина» МОЗ України». (а.с. 151)

18.07.2018 року Наказом Міністерства охорони здоров'я України № 77-Адм «Про внесення змін до наказу МОЗ України від 13.04.2018 року № 39-Адм» покладено виконання обов'язків генерального директора ДП «Укрвакцина» МОЗ України» на заступника генерального директора ДП «Укрвакцина» МОЗ України» ОСОБА_3 (а.с. 82)

За даними Акту, складеного начальником служби безпеки ОСОБА_12, в присутності референта ОСОБА_13 та старшого бухгалтера ОСОБА_14, в.о. головного бухгалтера ОСОБА_1 був відсутній на роботі 06.08.2018 року з 09.00 год. до 18.00 год. (весь робочий день). (а.с. 88)

За даними Акту від 07.08.2018 року, складеного в.о. генерального директора ОСОБА_3, начальником служби безпеки ОСОБА_12, начальником відділу забезпечення ЛЗ та ВМП ОСОБА_15, референтом ОСОБА_13, старшим бухгалтером ОСОБА_14 та диспетчером ОСОБА_16, встановлено неявку в.о. головного бухгалтера ОСОБА_1 на роботу 06.08.2018 року з 09.00 год. до 18.00 год., а також 07.08.2018 року з 09.00 год. до 18.00 год. (а.с. 89)

За даними Акту від 08.08.2018 року, складеного в.о. генерального директора ОСОБА_3, начальником служби безпеки ОСОБА_12, начальником відділу забезпечення ЛЗ та ВМП ОСОБА_15, диспетчером ОСОБА_16, логістом ОСОБА_17 встановлено неявку в.о. головного бухгалтера ОСОБА_1 на роботу 08.08.2018 року з 09.00 год. до 18.00 год. (а.с. 90)

За даними Акту від 09.08.2018 року, складеного в.о. генерального директора ОСОБА_3, начальником служби безпеки ОСОБА_12, начальником відділу забезпечення ЛЗ та ВМП ОСОБА_15, диспетчером ОСОБА_16, логістом ОСОБА_17, заступником головного бухгалтера ОСОБА_18 встановлено неявку в.о. головного бухгалтера ОСОБА_1 на роботу 09.08.2018 року з 09.00 год. до 18.00 год. (а.с. 91)

За даними Акту від 10.08.2018 року, складеного в.о. генерального директора ОСОБА_3, начальником відділу забезпечення ЛЗ та ВМП ОСОБА_15, начальником автогосподарства ОСОБА_10, старшим бухгалтером ОСОБА_14, з приводу причин відсутності на роботі за період з 06 серпня 2018 року по 09 серпня 2018 року включно в.о. головного бухгалтера ОСОБА_1 надати будь-які письмові пояснення відмовився. (а.с. 92)

За даними Акту від 13.08.2018 року, складеного в.о. генерального директора ОСОБА_3, начальником відділу забезпечення ЛЗ та ВМП ОСОБА_15, референтом ОСОБА_13, старшим бухгалтером ОСОБА_14 та начальником юридичної служби ОСОБА_8, встановлено неявку в.о. головного бухгалтера ОСОБА_1 на роботу 13.08.2018 року з 09.00 год. до 18.00 год. (а.с. 93)

14.08.2018 року Наказом № 18-ос ДП «Укрвакцина» МОЗ України» за підписом в.о. генерального директора ОСОБА_3 у зв'язку з відсутністю на роботі з 06.08.2018 року по 13.08.2018 року без поважних причин в.о. головного бухгалтера ОСОБА_1 14.08.2018 року звільнено з роботи на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України. (а.с. 87)

За даними Акту, складеного в.о. генерального директора ОСОБА_3, начальником відділу забезпечення ЛЗ та ВМП ОСОБА_15, референтом ОСОБА_13, старшим бухгалтером ОСОБА_14, начальником автогосподарства ОСОБА_10 та начальником юридичної служби ОСОБА_8, з наказом про звільнення ОСОБА_1 письмово не ознайомився. (а.с. 94)

Згідно довідки, складеної ДП «Укрвакцина» МОЗ України» № 01.05.20-01/80 від 28.01.2019 року, ОСОБА_1 дійсно працював в ДП «Укрвакцина» МОЗ України» на посаді бухгалтера, його посадовий оклад за червень-липень 2018 року становив 6 000,00 грн., що також підтверджено розрахунковими листками по заробітній платі. (а.с. 95, 153)

За даними відомостей розподілу виплат ДП «Укрвакцина» МОЗ України» та розрахункових листків по заробітній платі ОСОБА_1 22.08.2018 року було нараховано та виплачено заробітну плату у розмірі 6 582,73 грн., а всього проведено виплат за серпень 2018 року у розмірі 25 317,73 грн. (а.с. 152, 153)

Згідно Доповідної записки, складеної інспектором з кадрів на ім'я в.о. директора ДП «Укрвакцина» МОЗ України» ОСОБА_3, на виконання ухвали суду від 08 лютого 2019 року під час перевірки документів було встановлено відсутність оригіналу акту щодо відсутності ОСОБА_1 на робочому місці 10 серпня 2018 року, а також при прийманні кадрової документації (акт № 1 від 19.12.2018 року) від ОСОБА_19, помічника генерального директора з кадрових питань, не було отримано документів, які є підставами для видання наказів з кадрових питань, що не увійшли до складу особових справ. (а.с. 155; 156)

У відповідності до частини 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України, підставами припинення трудового договору, серед іншого, є: розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41).

Відповідно до пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 24 Постанови № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», суди повинні виходити з того, що передбаченим нормою ч. 4 ст. 40 КЗпП України прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Крім того, згідно пункту 22 Постанови № 9 від 06.11.1992 року, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно виявилося порушення, яке стало приводом до звільнення; чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п. 4 ст. 40 КЗпП; чи додержано власником або уповноваженим ним органом передбачених статтями 1471, 148, 149 КЗпП правил і порядку застосування дисциплінарних стягнень.

Оскільки звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України є видом дисциплінарного стягнення, то при розірванні трудового договору необхідно враховувати правила, передбачені для накладення дисциплінарних стягнень.

Відповідно до ч. 1 ст. 147 Кодексу законів про працю України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один із таких заходів стягнення: догана, звільнення.

Порушенням трудової дисципліни є невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов'язків, що проявились в порушенні: правил внутрішнього трудового розпорядку; посадових інструкцій; положень, наказів та розпоряджень власника, якщо вони мають законний характер.

Дисциплінарне стягнення - передбачений в нормативно-правовому акті захід примусового впливу, що застосовується органом, якому надано право прийняття на роботу даного працівника відповідно до його компетенції, за вчинений дисциплінарний проступок. Слід мати на увазі, що власник підприємства чи уповноважений власником орган не вправі змінювати на свій власний розсуд заходи дисциплінарного стягнення.

Право застосування дисциплінарного стягнення надається тому органу, який здійснює право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. Слово «орган» у частині першій статті 1471 КЗпП України застосовується у тому ж значенні, що і в статті 29 Цивільного кодексу України, де йдеться про органи юридичної особи, які частіше за все є одноособовими. Це означає, що керівник підприємства завжди має право застосовувати стягнення. Особа, яка виконує обов'язки керівника підприємства в силу наказу про це, користується правом прийняття працівників, отже, згідно з частиною першою статті 1471 КЗпП України має право застосовувати стягнення. До керівників підприємства стягнення вправі застосовувати той орган, який відповідно до статуту приймає керівника на роботу.

Відповідно до ст. 148 Кодексу законів про працю України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом (якому надано право прийняття на роботу) безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Стаття 116 цього Кодексу зобов'язує власника або уповноважений ним орган провести виплату належних працівнику сум в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, належні працівнику суми мають бути виплаченими не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Як убачається з матеріалів справи, предмет спору становлять вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконним Наказу № 18-ОС від 14.08.2018 року та поновлення ОСОБА_1 на займаній посаді в.о. головного бухгалтера ДП «Укрвакцина» Міністерства охорони здоров'я України»; стягнення з ДП «Укрвакцина» Міністерства охорони здоров'я України» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 6 000 грн.; стягнення з ДП «Укрвакцина» Міністерства охорони здоров'я України» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі, визначеному на день ухвалення рішення суду про поновлення на роботі, з огляду на порушення відповідачем трудового законодавства під час звільнення позивача з роботи за п. 4 ст. 40 КЗпП України, не урахувавши відсутність позивача на роботі у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю, що є поважною причиною відсутності на роботі, яка не може бути підставою для звільнення.

Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, приймаючи до уваги доводи сторони позивача, щодо порушення його прав з боку відповідача, заперечення представника відповідача, керуючись положеннями трудового законодавства, діючого на час виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання незаконним Наказу № 18-ОС від 14.08.2018 року та поновлення ОСОБА_1 на займаній посаді в.о. головного бухгалтера ДП «Укрвакцина» МОЗ України»; стягнення з ДП «Укрвакцина» МОЗ України» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 6 000 грн.; стягнення з ДП «Укрвакцина» МОЗ України» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі, визначеному на день ухвалення рішення суду про поновлення на роботі, - оскільки в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази факту прогулу, тобто відсутності позивача на робочому місці у робочий час у період з 06.08.2018 року по 13.08.2018 року повний робочий день, що підтверджено позивачем у змісті позовної заяви (а.с. 59), зафіксовано актами комісії підприємства відповідача та є порушенням трудової дисципліни, встановленої правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства відповідача, за яке передбачена дисциплінарна відповідальність, в тому числі у виді звільнення у порядку п. 4 ст. 40 КЗпП України, що також не спростовано позивачем відповідно до змісту поданих ним заяв. При цьому позивачем не надано суду належних та допустимих доказів його перебування на лікарняному у зазначений період у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю, або доказів звернення до медичних установ, здійснення виклику лікарів швидкої медичної допомоги, або доказів надання керівництвом підприємства відповідача офіційного дозволу на відсутність позивача на робочому місці у період з 06.08.2018 року по 13.08.2018 року, що мало б бути оформлено відповідним наказом керівника такого підприємства. Тому за відсутності доказів вчинення протиправних дій з боку відповідача, а також доказів поважності причин відсутності позивача на роботі у робочий час, суд визнає правомірним фіксування часу відсутності позивача на робочому місці у робочий час без поважних причин, наслідком чого було прийнято наказ про звільнення позивача з роботи за прогул без поважних причин відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України та проведено передбачені законом виплати (а.с. 152, 153).

З огляду на вищевикладене та приймаючи до уваги факти, які містять матеріали справи, підтверджені належними та допустимими письмовими доказами, суд визнає правомірними дії відповідача в частині винесення Наказу про звільнення позивача з роботи на підставі ч. 4 ст. 40 КЗпП України, оскільки зазначений вид дисциплінарного стягнення, як право роботодавця, було застосовано відповідачем за неодноразові порушення позивачем трудової дисципліни, тобто за невиконання з вини позивача покладених на нього трудових обов'язків у робочий час, що проявилось в порушенні правил внутрішнього трудового розпорядку, що не спростовано останнім відповідно до змісту поданих письмових заяв по суті позову.

Таким чином, суд дійшов висновку, що зазначені порушення трудової дисципліни позивачем, що мали неодноразовий характер, могли бути підставою реалізації відповідачем свого права на застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення за прогул без поважних причин за ч. 4 ст. 40 КЗпП України, яке було застосовано відповідачем в межах встановленого законом строку.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проаналізувавши зібрані у справі докази у їх сукупності, наведені сторонами доводи та заперечення з приводу предмету позову, суд вважає, що відповідачем не порушено жодних прав, законних інтересів позивача та вимог чинного законодавства України, а тому правові підстави позивача, наведені на обґрунтування позовних вимог, суд вважає безпідставними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, яке регулює трудові відносини, що виникли між сторонами у справі.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Укрвакцина» Міністерства охорони здоров'я України», третя особа: ОСОБА_3, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні - є безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення в повному обсязі.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 36, 40, 47, 147, 1471148 Кодексу законів про працю України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 6 листопада 1992 року, ст.ст. 2, 4, 6-13, 82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Укрвакцина» Міністерства охорони здоров'я України», третя особа: ОСОБА_3, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.

Повний текст рішення складено 20 лютого 2019 року.

Суддя: В.І. Галаган