Вирок № 80009698, 11.02.2019, Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 705/6658/16-к

Провадження № 1-кп/711/97/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2019 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого: судді Угорчука В.В.

суддів Казидуб О.Г. і ОСОБА_1,

при секретарі Бак М.А.,

за участі прокурора Бурлаки О.М., потерпілої ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4,

провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси судовий розгляд кримінального провадження за звинуваченням ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, працюючого дорожнім робітником філії «Уманський районний автодор» ДП «Черкаський облавтодор», раніше судимого:

1)12.09.1984 р. Уманським районним судом Черкаської області за ст.ст.19, 140 ч.2 КК України (1960 р.) до позбавлення волі строком 2 роки з відстрочкою виконання покарання на 2 роки; 2)08.07.1985 р. цим же судом за ст.ст. 185 ч.2, 43 КК України (1960 р.) до позбавлення волі строком 4 роки, звільненого 18.06.1988 р. у зв’язку з відбуттям покарання; 3)11.03.1991 р. цим же судом за ч.1 ст. 229-6 КК України (1960р.) до позбавлення волі строком 1 рік 6 місяців, звільненого 03.06.1992 р. у зв’язку з відбуттям покарання; 4) 05.04.1993 р. цим же судом за ч.2 ст. 229-6 КК України (1960 р.) до позбавлення волі строком 2 роки 6 місяців, звільненого 10.07.1995 р. у зв’язку з відбуттям покарання; 5) 19.11.1996 р. цим же судом за ч.3 ст. 101 КК України (1960 р.) до позбавлення волі строком 10 років, звільненого 19.04.2006 р. у зв’язку з відбуттям покарання; 6) 16.08.2007 р. Уманським міськрайонним судом Черкаської області за ч.1 ст. 296 КК України до обмеження волі строком 2 роки з іспитовим строком 2 роки; 7) 15.04.2016 р. цим же судом за ч.1 ст. 115, ст. 71 КК України до позбавлення волі строком 13 років 6 місяців, звільненого 15.04.2016 р. на підставі ч.5 ст. 72 КК України у зв’язку з відбуттям покарання, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_4,

у вчиненні злочину, відповідальність за який передбачена п.13 ч.2 ст. 115 КК України,

в с т а н о в и в :

Обвинувачений ОСОБА_3, будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, знаходячись на території підприємства «Уманьрайавтодор», розташованого по вул. Михайлівській, 124 в м. Умань Черкаської області, де він тимчасово проживав, біля 01 години 40 хвилин 17 серпня 2016 року зайшов до кімнати охорони, в якій перебував ОСОБА_5, який на ґрунті конфлікту, що виник раптово, схопив до рук ножа і почав виражатись в бік ОСОБА_3 нецензурною лайкою і вимагати залишити приміщення кімнати охорони, погрожуючи фізичною розправою. Після цього ОСОБА_3 вибіг з приміщення кімнати охорони та взяв із багажного відділення автомобіля ВАЗ-2105, який знаходився на території підприємства, хрестовинний люльковий ключ і з метою умисного протиправного заподіяння смерті ОСОБА_5, усвідомлюючи протиправність своїх дій і бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, направлених на позбавлення життя ОСОБА_5, повернувся до кімнати охорони, де наніс ним ОСОБА_5 кілька ударів по голові, спричинивши дві забійні рани в лобній ділянці потерпілого, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, внаслідок чого потерпілий ОСОБА_5 упав на ліжко. Далі ОСОБА_3 вихопив з рук ОСОБА_5 кухонний ніж та умисно наніс йому три удари в область шиї з правої сторони, заподіявши ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді трьох колото-різаних ран шиї з ушкодженням шийних м’язів та немагістральних судин шиї, що супроводжувались масивною кровотечею і призвели до знекровлення організму, та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя, від яких настала смерть ОСОБА_5

Вказаними умисними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене п.13 ч.2 ст. 115 КК України, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство.

Обвинувачений ОСОБА_3 винуватим себе не визнав і пояснив, що працював на підприємстві «Уманьрайавтодор» разом з ОСОБА_5 і на території цього підприємства вони тимчасово проживали в різних приміщеннях, конфліктів між ними не виникало. В ніч на 17.08.2016 р. він відпочивав у себе в кімнаті, а вранці працівник ОСОБА_6 розбудив його та повідомив про смерть ОСОБА_5, про що він розповів по телефону керівнику підприємства.

Винуватість ОСОБА_3 у пред’явленому обвинуваченні доведена перед судом наступними доказами.

Потерпіла ОСОБА_2 показала суду, що її син ОСОБА_5 працював на підприємстві «Уманьрайавтодор» і проживав у гуртожитку на території цього підприємства, вона підтримувала з ним зв'язок телефоном. 17.08.2016 р. їй повідомили про смерть сина.

Згідно з протоколом огляду місця події 17.08.2016 р. на території підприємства «Уманьрайавтодор» (філія «Уманський райавтодор» дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор»), розташованого в м. Умань Черкаської області, вул. Михайлівська, 124, в побутовій кімнаті приміщення охорони виявлено труп ОСОБА_5 із слідами насильницької смерті, а також ніж (т.1 а.с.130-150).

За висновками судово-медичної експертизи на трупі ОСОБА_5 виявлено наступні ушкодження: у верхній половині лобної ділянки праворуч в проекції лобного горба – дві паралельні лінійні рани поздовжнього напрямку; на правій боковій поверхні шиї – три паралельні лінійні рани. Смерть ОСОБА_7 наступила унаслідок трьох колото-різаних ран шиї з ушкодженням шийних м’язів та немагістральних судин шиї, що супроводжувались масивною зовнішньою кровотечею і призвели до знекровлення організму. Вказані тілесні ушкодження виникли від дії гострих предметів, цілком можливо при нанесенні трьох ударів ножем, мають причинний зв'язок з настанням смерті і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя. Дві забійні рани в лобній ділянці виникли від дії тупих твердих предметів, цілком можливо від нанесення двох ударів гайковим ключем, до настання смерті ніякого відношення не мають і відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я (т.1 а.с. 172-175).

З метою перевірки і уточнення отриманих відомостей про вчинення вбивства ОСОБА_5 підозрюваним ОСОБА_3 за його участю проведено слідчий експеримент, під час якого підозрюваний відтворив дії, обстановку і обставини події, що зафіксовано в протоколі з додатком (т.3 а.с.215-217).

Отримана в результаті слідчого експерименту інформація не оцінюються судом як показання підозрюваного з огляду на таке.

Процесуальними джерелами доказів у відповідності до ч.2 ст. 84 КПК України є: 1) показання, 2) речові докази, 3) документи, 4) висновки експертів.

Згідно із ч.1 ст. 95, ст. 104 та ст. 224 КПК України показання – це відомості, які даються під час допиту і фіксуються в протоколі допиту.

Протокол процесуальної дії (слідчого експерименту) згідно з положеннями п.3 ч.2 ст. 99 вказаного Кодексу є документом, тобто самостійним джерелом доказів, відмінним від показань.

У зв’язку із цим суд, обґрунтовуючи вирок документом, у якому зафіксовані отримані в результаті слідчого експерименту відомості, не порушує приписів ч. 4 ст. 95 КПК України, згідно з якими суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

З урахуванням викладеного суд враховує як доказ протокол слідчого експерименту, у якому зафіксовані не показання ОСОБА_3, а результати перевірки і уточнення відомостей, отриманих із його показань про вчинення ним умисного вбивства ОСОБА_5

Суд дослідив сам протокол слідчої дії та додаток до нього – відеозапис, і вияснив наступне. Обвинувачений ОСОБА_3 без стороннього впливу, після роз’яснення йому процесуальних прав і у присутності захисника відтворив свої дії та дії ОСОБА_5, а також обстановку і обставини нанесення останньому тілесних ушкоджень із застосуванням гайкового ключа і ножа. З указаного джерела доказу встановлено, що обвинувачений цілком орієнтувався в обстановці і відтворив обставини конфлікту, який виник між ним та потерпілим ОСОБА_5, в ході якого він наніс ОСОБА_5 удар гайковим ключем в область голови, а потім відібрав у нього ніж та наніс йому три удари в область шиї з правої сторони.

Відтворені обвинуваченим дії повністю співпадають із отриманими в ході огляду місця події та проведення судово-медичної експертизи даними. Так, він продемонстрував спосіб, у який він тримав ніж, кількість, місце і напрямок нанесення ножем ударів: ніж тримав у правій руці лезом донизу і наніс ним три удари в праву частину шиї ОСОБА_5 напрямком зліва-направо (відносно себе), тобто ззаду наперед і ззовні всередину відносно тіла потерпілого. Ця обставина повністю відповідає опису колото-різаних пошкоджень, виявлених на тілі ОСОБА_5 (т.1 а.с.174). Також він продемонстрував спосіб нанесення ОСОБА_5 зверху вниз одного удару гайковим хрестоподібним ключем в область лоба. Це також узгоджується із описом виявлених у верхній половині лобної ділянки голови ОСОБА_5 двох паралельних лінійних ран повздовжнього напрямку зверху вниз. Відтворена обвинуваченим ОСОБА_3 причина конфлікту (із-за продуктів у холодильнику) підтверджена тим, що він під час слідчого експерименту орієнтувався в тому, де розташований холодильник, а також тим, що під час огляду місця події в холодильнику виявлені предмети харчування (т. 1 а.с.132). Також обвинувачений відтворив обставини і обстановку після нанесення ним потерпілому ОСОБА_5 ударів ножем: що потерпілий похилився на ліжку на лівий бік, а він, взявши його за ноги разом із ковдрою, закинув їх на ліжко. Під час огляду місця події тіло ОСОБА_5 виявлено в такому ж положенні, при чому низ його ніг був прикритий ковдрою, що більш детально зафіксовано на фотознімках 18-20 (т.1 а.с. 144). Зазначене обвинуваченим місце, куди він поклав знаряддя вбивства, співпало з даними огляду місця події, згідно з якими кухонний ніж виявлено на верхній частині холодильника (т.1 а.с.132, 136).

Такі точні деталі обставин і обстановки, що були відтворені обвинуваченим ОСОБА_3 під час слідчого експерименту, могли бути відомі тільки особі, яка наносила потерпілому ОСОБА_5 удари гайковим ключем і ножем, і про них не було відомо іншим особам, в тому числі й співробітникам правоохоронних органів.

Вказане дозволяє суду зробити висновок про те, що на волевиявлення обвинуваченого відтворити обстановку і обставини вчиненого ним діяння не було зовнішнього незаконного впливу.

З урахуванням викладеного суд вважає доведеним, що саме обвинувачений ОСОБА_3, а не інша особа, умисно заподіяв потерпілому ОСОБА_5 виявлені на трупі останнього тілесні ушкодження, і від цих ушкоджень наступила смерть ОСОБА_5.

За висновками судово-імунологічних експертиз на вилученому при огляді місця події ножі та предметах одягу і взуття обвинуваченого ОСОБА_3 крові не виявлено (т. 3 а.с.161, 165). Суд ураховує цю обставину, але вважає, що вона не свідчить про невинуватість ОСОБА_3, тому що під час слідчого експерименту одержано відомості про те, що обвинувачений після нанесення ножем умисних тілесних ушкоджень ОСОБА_5 вимив цей ніж, а згідно з висновками судово-медичної експертизи внаслідок дії гострого предмета, яким міг бути ніж, були пошкоджені немагістральні судини шиї ОСОБА_5, тобто кров із ран виходила не під тиском, тому на одяг обвинуваченого могла не потрапити.

Суду надано протокол огляду місця події, згідно з яким в указаному обвинуваченим ОСОБА_3 автомобілі виявлено гайковий хрестовинний ключ (т.1 а.с.159), але суд ураховує те, що ця слідча дія проведена 17.08.2016 р. в період з 16 год. 48 хв. до 17 год. 10 хв., а ОСОБА_3 набув статусу підозрюваного з моменту затримання – 18 год. 55 хв. 17.08.2016 р. (т.2 а.с.1), тобто під час цієї слідчої дії ОСОБА_3 був свідком. Згідно з вимогами, викладеними у п.1 ч.3 ст. 87 КПК України, такий доказ є недопустимим. З цієї причини суд також визнає недопустимим доказом висновок судово-медичної цитологічної експертизи № 05-5-06/154 про те, що на чотирикінцевому ключі знайдено кров людини, тому що предметом дослідження був речовий доказ, який отримано незаконним шляхом.

Згідно з копією вироку ОСОБА_3 є особою, яка раніше вчинила умисне вбивство (т.3 а.с.256).

Вирішуючи питання про умисел обвинуваченого, з яким він наносив ОСОБА_5 удари ножем, суд виходить із наступного.

Суд вважає доведеним той факт, що між обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_5 виник конфлікт. Згідно з висновком судово-медичної експертизи в крові трупа ОСОБА_5 виявлено етиловий спирт у кількості, яка на момент смерті відповідала важкому алкогольному сп’янінню (т.1 а.с.175). Алкогольне сп’яніння потерпілого цілком вірогідно могло знизити його можливість реально оцінити обстановку, коли до приміщення, в якому він проживав, зайшов обвинувачений, і спровокувати його на сварку з ним. У висновку судово-медичної експертизи № 05-7-02\269 описане внутрішнє дослідження трупа, зокрема довжина і напрямки ранових каналів. Місце нанесення ударів (шия), в якому містяться життєво-важливі органи, розміри і властивості знаряддя злочину, який має лезо, а також сила прикладених ударів в область шиї, внаслідок якого ріжуча частина ножа пошкодила шкіру, підшкірну клітковину і заглибилась на 1,5 – 2 см, свідчать про те, що в момент нанесення ударів ОСОБА_5 обвинувачений ОСОБА_3 мав умисел на умисне позбавлення його життя.

Незважаючи на те, що ОСОБА_3 умисне наніс ОСОБА_5 тільки три удари ножем, цих ударів було достатньо для настання результату злочинного умислу, а саме – смерті ОСОБА_5

Проведеною судовою психолого-психіатричною експертизою встановлено, що ОСОБА_3 хронічним психічним захворюванням, недоумством не страждає і не страждав на період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованого правопорушення, а виявляє клінічні ознаки помірно вираженого розладу особистості збудливо-дисоціального типу в стані компенсації, що при збереженні у нього процесів пам’яті, інтелекту, критичних і прогностичних функцій свідчить про його здатність усвідомлювати власні дії та керувати ними. На період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованого йому правопорушення, ОСОБА_3 не знаходився у стані фізіологічного афекту або в іншому вираженому афективному стані, котрий міг би суттєво вплинути на його свідомість та поведінку (т.3 а.с. 179-182).

Згідно з даними медичного обстеження ОСОБА_3 був тверезим (т.1 а.с. 188), тому суд вважає недоведеним обвинувачення в тій частині, що обвинувачений вчинив злочин у стані алкогольного сп’яніння.

Підсумовуючи викладене, суд вважає доведеним, що ОСОБА_3 діяв з прямим умислом на позбавлення ОСОБА_5 життя і добився злочинного результату. Його дії слід кваліфікувати за п.13 ч.2 ст. 115 КК України, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство.

Призначаючи покарання за вчинений злочин, суд ураховує тяжкість і обставини вчинення злочину, дані про особу обвинуваченого.

Згідно з положеннями ст. 12 КК України ОСОБА_3 вчинив особливо тяжкий злочин. Обтяжує його покарання рецидив злочинів, тому що він вчинив новий умисний злочин, маючи судимість за умисний злочин, пом’якшує – наявність у нього певних захворювань, що підтверджено документально. З урахуванням наявності обставини, що пом’якшує покарання, суд не призначає обвинуваченому покарання у виді довічного позбавлення волі. Також суд застосовує положення ч.5 ст. 72 КК України в редакції від 26.11.2015 р. і зараховує строк попереднього ув’язнення із розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

При вирішенні питання про долю речових доказів суд згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України вважає за необхідне предмети одягу і взуття обвинуваченого повернути йому; предмети одягу ОСОБА_5 з урахуванням думки потерпілої – знищити; ніж, гайковий ключ, ключ-викрутку, пляшку з-під напою, конверти зі зразками крові, зрізів нігтів і волосся – знищити, як такі, що не мають цінності; сліди пальців рук і дактилокарти – зберігати в матеріалах кримінального провадження; телефон, банківську картку, блокнот та інші речі ОСОБА_5, які помилково визнані речовими доказами і передані потерпілій ОСОБА_2 – залишити в її розпорядженні.

Відповідно до положень ст. 124 КПК України з засудженого на користь держави потрібно стягнути документально підтверджені витрати на залучення експертів у розмірі 1100 грн. 50 коп.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред’явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого п.13 ч.2 ст. 115 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 12 (дванадцять) років.

Строк покарання обчислювати з 11 лютого 2019 року.

На підставі ч.5 ст. 72 КК України в редакції від 26.11.2015 р. зарахувати строк попереднього ув’язнення з 17 серпня 2016 року по день набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 залишити у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експертів в сумі 1100 грн. 50 коп.

Речові докази: 11 слідів пальців рук, 5 дактилокарт – зберігати в матеріалах кримінального провадження; предмети одягу ОСОБА_5 (футболку, труси і штани), металевий ніж, хрестовинний гайковий ключ, ключ-викрутку, ножиці і пляшку з-під напою «Рево», зрізи нігтів, волосся і крові, які поміщені до конвертів, – знищити, як такі, що не мають цінності; предмети одягу і взуття ОСОБА_3 (кросівки, штани і шкіряний ремінь) – повернути засудженому; мобільний телефон «Сіменс», блокнот та листки з записами, банківську картку, пін-код до картки банку «Аваль», талон-повідомлення, кошти в сумі 64 грн., паспорт громадянина України та ідентифікаційний код на ім’я ОСОБА_5 – залишити в розпорядженні потерпілої ОСОБА_2

Копію вироку вручити прокурору і підсудному негайно після проголошення.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд м. Черкаси в установленому законодавством порядку на протязі 30 днів з дня проголошення вироку, обвинуваченим – з дня вручення копії вироку.

Головуючий: ОСОБА_8

судді: Позарецька С.М.

ОСОБА_9