Рішення № 80009404, 20.02.2019, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/9602/18

Провадження № 2-о/711/21/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2019 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Скляренко В.М.

при секретарі Слабко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,

в с т а н о в и в:

Заявник – ОСОБА_1 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. Заінтересована особа по справі – Дубіївська сільська рада Черкаського району Черкаської області.

В обґрунтування заяви вказує, 02.09.2012 року померла його бабуся – ОСОБА_2. За життя вона була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, с, Дубіївка, Черкаський р-н, Черкаська обл., що стверджується довідкою сільської ради. Він же (заявник) був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. Однак, проживали вони разом в його квартирі АДРЕСА_1 в. м. Черкаси, тобто за місцем його реєстрації.

Після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно. За життя ОСОБА_2 склала заповіт, яким заповіла йому (заявнику) належну їй частину будинку по вул. Жовтнева, 97 в с. Дубіївка Черкаського р-ну.

Також вказує, що в передбачений законом шестимісячний строк він не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, оскільки вважав, що і так прийняв спадщину так, як спільно проживав з ОСОБА_2 на день її смерті.

При зверненні до нотаріальної контори йому було роз’яснено, що він не може отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, так як заяву про прийняття спадщини в визначений законом строк не подав і не був зареєстрований з ОСОБА_2 за однією адресою на день її смерті.

А тому, просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме що ОСОБА_2, яка померла 02.09.2012 року, постійно з квітня 2012 року по день її смерті – 02.09.2012 року проживала разом з ОСОБА_1.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.12.2018 року відкрито провадження у справі за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Дубіївська сільська рада Черкаського району Черкаської області про встановлення факту, що має юридичне значення.

В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 – адвокат ОСОБА_3 заяву ОСОБА_1 підтримав та просив її задовольнити, встановити факт, що ОСОБА_2, яка померла 02.09.2012 року, постійно з квітня 2012 року по день її смерті – 02.09.2012 року проживала разом з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2.

В судове засідання представник заінтересованої особи – Дубіївської сільської ради Черкаського району Черкаської області не з’явився, але 25.01.2019 року до суду надійшло клопотання за підписом сільського голови Дубіївської сільської ради Черкаського району Черкаської області ОСОБА_4, в якому останній просить розглянути справу у відсутність їх представника. Крім того вказує, що не заперечує проти встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: що ОСОБА_2, яка померла 02.09.2012 року з квітня 2012 року до дня смерті проживала з ОСОБА_1 в м. Черкаси.

Заслухавши пояснення представника заявника ОСОБА_1 – ОСОБА_3, пояснення свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення заяви, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

За положеннями ст. 293 ЦПК України, окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Частиною другою вказаної статті визначено перелік справ, які розглядаються судом в порядку окремого провадження.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Встановлення факту проживання однією сім’єю спадкодавця і спадкоємця можливе лише в судовому порядку, іншого порядку встановлення такого факту чинним законодавством не передбачено.

В судовому засіданні встановлено, що 02.09.2012 року померла ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-СР № 198894 від 06.09.2012 року (а.с.3).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, яка згідно заповіту складалася із належної їй частини будинку № 97 по вул. Жовтнева в с. Дубіївка Черкаського району Черкаської області, яку остання заповіла ОСОБА_7 Однак останній своєчасно не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки вважав, що і так прийняв спадщину так, як на момент відкриття спадщини проживав спільно зі спадкодавцем.

Як вбачається з довідки № 121 від 27.02.2013 року, виданої Дубіївської сільської ради Черкаського району, Черкаської області ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 на день смерті – 02.09.2012 року дійсно була зареєстрована (прописана) одна за адресою с. Дубіївка, вул. Жовтнева, 99 Черкаського району, Черкаської області, а проживала в ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.7).

Згідно актів від 08.11.2018 року та від 09.11.2018 року, посвідчених головою правління ОСББ «Калина-55» ОСОБА_2 з квітня 2012 року по день її смерті – 02.09.2012 року проживала разом з внуком – ОСОБА_1 в м. Черкасах (а.с. 8, 9).

Крім того, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6 пояснили, що померла ОСОБА_2 з квітня 2012 року по день її смерті – 02.09.2012 року проживала разом зі своїм внуком – ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2, який і здійснював догляд за нею.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім’єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01.01.2004 року тощо.

Згідно з п. 23 вищевказаної постанови Пленуму ВСУ, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв’язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Встановлення факту проживання однією сім’єю зі спадкодавцем – ОСОБА_2 на час відкриття спадщини для заявника ОСОБА_1 має юридичне значення, оскільки зумовлене необхідністю реалізації його спадкових прав, а саме необхідністю оформлення прав на спадкове майно в нотаріальному порядку, на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

Факт постійного проживання ОСОБА_2 з квітня 2012 року по день її смерті – 02.09.2012 року разом з ОСОБА_1 в АДРЕСА_3 підтверджується: довідкою Дубіївської сільської ради 121 від 27.02.2013 року, актами від 08.11.2018 року та від 09.11.2018 року, поясненнями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, даними в судовому засіданні.

А тому, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 та встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_2, яка померла 02.09.2012 року, постійно з квітня 2012 року по день її смерті – 02.09.2012 року проживала разом з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 81, 89, 293, 315-319 ЦПК України, постановою Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», постановою Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд, –

в и р і ш и в :

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_2, яка померла 02.09.2012 року, постійно з квітня 2012 року по день її смерті – 02.09.2012 року проживала разом з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Черкаської області на протязі тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складений 20.02.2019 року.

Головуючий: В.М. Скляренко