Постанова № 80009301, 15.02.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 33/793/30/19 Справа № 699/921/18 Головуючий по 1 інстанції Черненко В. О. Категорія:ч. 2 ст. 172-6 КУпАП Доповідач в апеляційній інстанції Биба Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2019 р. м. Черкаси

Суддя апеляційного суду Черкаської області Биба Ю.В., за участю прокурора Гречаника Р.І. та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_3, розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову судді Городищенського районного суду Черкаської області від 03 грудня 2018 року щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, тимчасово виконуючої обов'язки інспектора з РС Корсунь-Шевченківського ВП Звенигородського ВП ГУНП в Черкаській області,

у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП,

в с т а н о в и в :

Постановою Городищенського районного суду Черкаської області від 03.12.2018 ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, а провадження по справі закрито на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

З постанови місцевого суду вбачається, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією № 13 від 15.08.2018, ОСОБА_3, в період з 07.11.2015 по 29.12.2017, перебуваючи на посаді заступника начальника слідчого відділення Корсунь-Шевченківського ВП Звенигородського ВП ГУНП в Черкаській області, будучи відповідно до пп.«з» п. 1 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700- VII, суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, згідно договору купівлі - продажу від 22.11.2017 № 2200 набула право власності на трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною вартістю на момент набуття 419 740 грн., що перевищує 50 прожиткових мінімумів на одну працездатну особу, встановлених на 01.05.2017 (тобто суму 81 200 грн.), та 22.11.2017 внесла відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на праві приватної власності, в порушення вимог ч. 2 ст. 52 Закону, несвоєчасно, без поважних причин, не повідомила Національне агентство з питань запобігання корупції про суттєві зміни у своєму майновому стані, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за вчинення якого передбачена ч.2 ст. 172-6 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати постанову судді першої інстанції та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю у її діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП.

В обґрунтування апеляційних вимог вказує на те, що винною вона себе не визнає, оскільки у встановлений законом 10-денний строк не могла внести дані про суттєві зміни у майновому стані до Єдиного держреєстру декларацій, через те, що у неї закінчився строк дії особистого електронного ключа, який надавав можливість вчинити такі дії. На той час електронно-цифровий підпис отримувала значна кількість громадян, через що створювалися великі черги, а тому при виконанні обов'язків заступника начальника слідчого відділення Корсунь-Шевченківського ВП Звенигородського ВП ГУНП у Черкаській області та при великій завантаженості по роботі вона не мала достатнього часу вчасно такий одержати.

Тобто, вона намагалася отримати електронно-цифровий підпис і подати вчасно дані про істотні зміни у майновому стані, однак, не могла цього зробити через обставини, що не залежали від неї, тобто вона діяла без умислу приховати інформацію від НАЗК, про що свідчить подана нею декларація у березні 2018 року з інформацією про набуте майно.

Таким чином, апелянт вважає, що в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки у протоколі про адміністративне правопорушення та оскаржуваній постанові відсутні будь-які дані про форму вини, у даному випадку - наявність у неї умислу на порушення вимог фінансового контролю чи переслідування будь-якого корупційного інтересу.

Апелянт також вказує, що судом першої інстанції не враховано пом'якшуючі її вину обставини, а саме, що вона має на утриманні малолітню дочку, яку виховує без батька дитини, та яка є інвалідом.

Також, звертає увагу на те, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення у суді першої інстанції не вівся протокол судового засідання та не здійснювалось фіксування судового процесу технічними засобами, що є процесуальним порушенням, а суд, закриваючи провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, не повинен був вказувати про визнання її винною у вчиненні адміністративного правопорушення, про що вказано у Консультативному висновку Вищого адміністративного суду України від 19.11.2017.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_3, яка просила задовольнити апеляційну скаргу та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, міркування прокурора Гречаника Р.І. про законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції та відсутність підстав для задоволення апеляційних вимог ОСОБА_3, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає до задоволення.

Згідно ч. 2 ст. 7 та ст.ст. 245, 280 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин кожної справи, правильного і справедливого її вирішення. Суддя зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам ст. 283 КУпАП, ґрунтуватися на встановлених в ході судового розгляду обставинах та достатніх і беззаперечних доказах, оцінка яких проводиться в порядку ст. 252 КУпАП, шляхом всебічного, повного і об'єктивного їх дослідження як окремо, так і в сукупності з іншими обставинами.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, зазначених вимог закону суд першої інстанції не дотримався і не вжив усіх заходів для всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, всупереч ст.ст. 245, 252 КУпАП.

Зокрема, як вбачається зі змісту протоколу № 13 про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією від 15.08.2018, складеного старшим оперуповноваженим Черкаського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України Дяченком Р.В., ОСОБА_3, будучи особою, на яку відповідно до п.п. «з» п. 1 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про запобігання корупції» поширюється його дія та в порушення вимог ч. 2 ст. 52 даного Закону, без поважних причин, з порушенням встановлених законом строків (граничний строк подачі повідомлення про суттєві зміни в майновому стані для ОСОБА_3 є 02.12.2017) несвоєчасно повідомила НАЗК про суттєві зміни у своєму майновому стані, а саме набуття права власності на квартиру, вартість якої перевищує 50 прожиткових мінімумів встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 172-6 КУпАП.

В судовому засіданні суд першої інстанції визнав факт вчинення ОСОБА_3 адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, за обставин, наведених в протоколі, доведеним.

Разом з цим, такі висновки суду першої інстанції не знайшли свого об'єктивного підтвердження в ході апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення, з огляду на наступне.

Санкцією частини 2 ст. 172-6 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема, за неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про суттєві зміни у майновому стані.

З суб'єктивної сторони дане адміністративне правопорушення передбачає наявність умисної форми вини. Зокрема, відповідальність за неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про суттєві зміни у майновому стані настає за умови, що суб'єкт усвідомлював протиправний характер своїх дій і мав прямий умисел спрямований на ухилення від повідомлення чи несвоєчасне повідомлення про суттєві зміни у майновому стані, керуючись особистим інтересом чи інтересами третіх осіб. Вчинення такого діяння через необережність не охоплюється санкцією ч. 2 ст. 172-6 КУпАП і виключає притягнення до адміністративної відповідальності.

За змістом ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала їх настання.

Згідно п.2 роз'яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією» вих. № 223-943/0/4-17 від 22.05.2017, суб'єктивна сторона правопорушень пов'язаних з корупцією характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності. Крім того, на умисну форму вини, а також наявність відповідного корисливого або іншого особистого інтересу особи, чи інтересу третіх осіб, як на обов'язкові ознаки корупційного правопорушення також звертає увагу Конституційний Суд України в рішенні від 06.10.2010 (справа №1-27/2010).

Разом з цим, з протоколу про адміністравтине правопорушення та долучених до нього матеріалів не вбачається наявності умисної форми вини ОСОБА_3 в частині несвоєчасного, поза межами граничного строку, повідомлення про суттєві зміни у майновому стані, наявність такого умислу не доведена прокурором і в ході апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення.

Як встановлено в ході апеляційного розгляду, ОСОБА_3 в період з 07.11.2015 по 29.12.2017 перебувала на посаді заступника начальника СВ Корсунь-Шевченківського ВП Звенигородського ВП ГУНП в Черкаській області згідно наказу начальника ГУНП в Черкаській області № 1 від 07.11.2015. В подальшому, наказом начальника ГУНП в Черкаській області № 374 від 29.12.2017 ОСОБА_3 переведено на посаду слідчого СВ Катеринопільського ВП Звенигородського ВП ГУНП в Черкаській області. З огляду на наведене, ОСОБА_3, перебуваючи на посаді заступника начальника СВ Корсунь-Шевченківського ВП Звенигородського ВП ГУНП в Черкаській області, займала відповідальне та особливо відповідальне становище, являлась відповідно п.п. «з» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією та на неї розповсюджувались обов'язки, передбачені ст. 52 даного Закону.

Зокрема, вона, являючись суб'єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», була зобов'язана, у визначеному законом порядку, подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави та виконувати додаткові заходи фінансового контролю, передбачені ч. 2 ст. 52 ЗУ «Про запобігання корупції».

Так, за змістом ч. 2 ст. 52 даного Закону, у разі суттєвої зміни у майновому стані, а саме отримання ним доходу, придбання майна на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених на 1 січня відповідного року, суб'єкт декларування у десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна зобов'язаний письмово повідомити про це НАЗК. Вказана інформація вноситься до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та оприлюднюється на офіційному сайті НАЗК.

Згідно матеріалів справи про адміністративне правопорушення, 22.11.2017 у ОСОБА_3 відбулися суттєві зміни у майновому стані від набуття права власності на підставі договору купівлі-продажу № 2200 від 22.11.2017 квартири, загальною вартістю, на момент придбання, 419 740 грн., що перевищує 50 прожиткових мінімумів на працездатну особу, встановлених ЗУ «Про державний бюджет України на 2017 рік» станом на 01.05.2017, тобто 81 200 грн.

Про факт набуття ОСОБА_3 права власності на нерухоме майно свідчить договір купівлі-продажу № 2200 від 22.11.2017 та відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Тобто, починаючи з набуття права власності на нерухоме майно вартість якого перевищує 50 прожиткових мінімумів на працездатну особу у ОСОБА_3 з'явився обов'язок, на виконання ч. 2 ст. 52 ЗУ «Про запобігання корупції», повідомити НАЗК про суттєвої зміни у майновому стані і граничним терміном такого повідомлення є 02.12.2017.

За даними Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічна декларація ОСОБА_3 за 2017 рік опублікована 22.03.2018, а 29.03.2018 до неї внесено зміни. В наведеній декларації остання повідомила про набуття 22.11.2017 права власності на квартиру, вартістю 419 740 грн.

Як слідує з пояснень ОСОБА_3 наданих суду першої та апеляційної інстанції, вона не мала прямого чи непрямого умислу на неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про суттєві зміни у майновому стані, оскільки намагалась вчасно повідомити НАЗК про відповідні зміни у зв'язку з набуттям права власності на квартиру, однак у зв'язку із закінченням строку дії особистого електронного ключа, не здійснила це вчасно. Разом з цим, ОСОБА_3 зазначила про те, що в березні 2018 року, при подачі щорічної декларації за 2017 рік, вона повідомила НАЗК про набуття права власності на нерухоме майно, з зазначенням його вартості та усіх боргових зобов'язань.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що у ОСОБА_3 не було прямого чи непрямого умислу на неповідомлення або несвоєчасне повідомлення НАЗК про суттєві зміни у майновому стані, пов'язані з придбанням квартири вартістю 419 740 грн., оскільки остання хоч і не повідомила до граничного строку 02.12.2017 про такі зміни, однак їх не приховувала, офіційно зареєструвала у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно договір купівлі-продажу квартири, відомості про що перебувають у відкритому доступі і в березні 2018 року, при подачі щорічної декларації за 2017 рік, зазначила про придбання нерухомого майна в грудні 2017 року, а прокурором в судовому засіданні не доведено протилежного.

Оскільки матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять будь-яких доказів, що безпосередньо, поза розумним сумнівом вказували б на наявність у ОСОБА_3 умислу (прямого чи непрямого) та відповідного корисливого або іншого особистого інтересу особи, чи інтересу третіх осіб, на несвоєчасне повідомлення про суттєві зміни у майновому стані, з урахуванням того факту, що вона фактично повідомила про суттєві зміни у майновому стані березні 2018, при подачі щорічної декларації, тобто до виявлення уповноваженою особою вчиненого нею правопорушення. З огляду на наведене, не вбачаю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, в тому числі і у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

За змістом ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до п.2 ч.8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.

У зв'язку з вищевикладеним, вважаю, що постанова районного суду щодо ОСОБА_3 є незаконною та необґрунтованою, в зв'язку з чим підлягає скасуванню, а провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 - закриттю відповідно до п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП.

Доводи ОСОБА_3 про те, що судом першої інстанції не здійснювалося фіксування перебігу судового розгляду технічними засобами, не вівся протокол судового засідання, а також про те, що у суду були відсутні підстави визнавати її винуватою при закритті провадження на підставі ст. 38 КУпАП, визнаю необґрунтованими та такими, що суперечать положенням КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись п.1 ч.1 ст. 247, ст. 294 КУпАП -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову судді Городищенського районного суду Черкаської області від 03 грудня 2018 року, якою ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Ю. В. Биба