Рішення № 80008546, 18.02.2019, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №560/1187/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2019 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Сидоренко З.С.,

при секретарі судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на неповнолітніх дтей,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом та просить стягувати з відповідача ОСОБА_3 на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи від дня пред'явлення позову і до досягнення дітьми повноліття.

Свої вимоги мотивує тим, що вона перебуває з відповідачем у шлюбі, який зареєстрований 07 вересня 2002 року відділом РАГС Рокитнівського районного управління юстиції Рівненської області, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис за №55. Від даного шлюбу вони мають дітей: сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Однак, спільне сімейне життя не склалося і на даний час вони проживають окремо. Відповідач ніякої матеріальної допомоги на утримання дітей не надає. Діти постійно потребують матеріальної допомоги і все це лежить на ній, хоча їх утримання є рівним обов'язком як матері, так і батька.Всім необхідним вона змушена дітей забезпечувати самостійно, але її коштів на їх потреби у неї не вистачає.

У судовому засіданні позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав.

Відповідач, у встановлений судом строк, подав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначає, зокрема те, що твердження позивача про те, що він ніякої матеріальної допомоги на утримання дітей не надає, які знаходяться на повному її утриманні, не відповідає дійсності. На даний час він проживає із сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 у власному будинку. Син знаходиться на його утриманні. Позивач з дочкою у будинку з ними не проживають. Разом з тим, син ОСОБА_6, якому 12 повних років, сам виявив бажання залишитися з ним, оскільки за час його відсутності, він спостерігав за моральною атмосферою, яка склалася у сім'ї і вирішив, що йому краще буде жити з батьком. Наголошує на тому, що весь час, до переїзду позивача в с. Ясинець, він забезпечував її та дітей усім необхідним, брав безпосередню участь у їхньому вихованні та розвитку. Однак, позивач, навіть його не попередивши, забрала доньку та переїхала. Тому, на сьогоднішній день участь у вихованні доньки в повному обсязі, нажаль, він приймати не може. Але щодо матеріального забезпечення, то він повністю забезпечує всі матеріальні потреби дітей. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Вислухавши сторони, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку що позов слід задоволити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 07 вересня 2002 року. Шлюб зареєстровано відділом РАГС Рокитнівського районного управління юстиції Рівненської області, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис за №55. Дана обставина стверджується копією свідоцтва про одруження серії І-ГЮ №055715 від 07 вересня 2002 року (а.с.4).

З копій свідоцтв про народження серії І-ГЮ №030617, виданого 13 жовтня 2006 року та серії І-ГЮ №171037, виданого 07 серпня 2012 року вбачається, що батьком неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, є відповідач - ОСОБА_3 (а.с.5, 6).

З акту обстеження матеріально-побутових умов від 23.08.2018 року (а.с.9) вбачається, що ОСОБА_2 проживає в ІНФОРМАЦІЯ_4 разом з чоловіком та двома неповнолітніми дітьми. діти, зі слів ОСОБА_2, знаходяться на утриманні матері, яка виховує та матеріально забезпечує їх.

Зазначене у вищевказаному акті від 23.08.2018 року спростовується актом обстеження матеріально-побутових умов від 17.09.2018 року (а.с.21).

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов від 17.09.2018 року, ОСОБА_3 проживає із своїм сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 у власному будинку по вул. Воробинська, 143 Рівненської області. Син знаходиться на утриманні батька. Мати з дочкою на даний час у будинку не проживають.

Частиною 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України чітко визначено загальний обов’язок батьків утримувати своїх дітей до їх повноліття.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

У Декларації прав людини проголошено, дитині законом та іншими заходами повинен бути забезпечений спеціальний захист та надані можливості та умови, які б дозволяли їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та в соціальному відношенні здоровим та нормальним шляхом, що дитина повинна рости під піклуванням та відповідальністю своїх батьків та у будь-якому разі в атмосфері матеріальної забезпеченості, що суспільство та органи публічної влади повинні здійснювати особливе піклування про дитину, яка не має достатніх коштів для існування, що дитина за будь-яких обставин повинна бути серед тих, хто першим отримує захист та допомогу.

Стаття 3 Конвенції ООН про права дитини передбачає, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 18 зазначеної вище Конвенції передбачено, що суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що при вирішенні даного спору доцільно застосовувати положення ч. 8 ст. 7 СК України, відповідно до якої регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина 1 ст. 182 СК України вказує на обставини, які мають враховуватися при визначені розміру аліментів.

Як зазначено у ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини При цьому мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Враховуючи те, що обов'язок по утриманню дітей покладається на обох батьків, суд приходить до переконання, що позов слід задоволити лише в частинні стягнення аліментів на утримання дочки ОСОБА_5, з урахуванням тої обставини, що син ОСОБА_4 проживає з відповідачем та призначити останньому аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дочкою повноліття, оскільки такий розмір аліментів буде відповідати інтересам дитини, обставинам справи і вимогам Закону.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Згідно вимог ч.1 ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Згідно п.3 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору звільняються: позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Керуючись статтями 180-184, 191СК України, статтями 12, 81, 141, 247, 264, 265, 352, 354, 430 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей задоволити частково.

Стягувати з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_6 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8, аліменти у розмірі 1/4 всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову до суду, а саме з 28 серпня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_6, судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) на користь держави в особі Державної судової адміністрації України:

отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106;

код за ЄДРПОУ: 37993783;

банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

код банку отримувача (МФО): 899998;

рахунок отримувача: 31211256026001;

код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

У відповідності до підпункту 15.5) пункту 15 частини 1 Розділу ХШ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний текст рішення суду складено 21 лютого 2019 року.

Суддя: підпис.

З оригіналом згідно.

Голова Дубровицького

районного суду ОСОБА_7