Рішення № 80006139, 15.02.2019, Житомирський районний суд Житомирської області

справа № 278/1822/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2019 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Грубіяна Є.О., за участю секретаря Журиної А.В., розглянув цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання майна спільним сумісним та визначення частки майна, –

В С Т А Н О В И В :

Направленим позовом заявник просить суд ухвалити рішення, яким встановити факт проживання однією сім'єю як чоловіка та дружини, відповідно позивача та ОСОБА_3 у період часу з 13 березня 2012 року по 9 березня 2017 року. Крім цього, похідними вимогами, просить суд визнати житловий будинок № 2 по вулиці Вишневій в смт Гуйва Житомирського району Житомирської області та земельну ділянку під ним площею 0,1493 га об'єктом спільної сумісної власності подружжя із часткою сторін по 1/2 частині за кожним.

В судовому засіданні позивач та її представник вимоги підтримали та просили суд їх повністю задовольнити. В обґрунтування такої позиції суду повідомили слідуюче. У зазначений період часу хоча шлюб між позивачем та ОСОБА_3 було розірвано, фактично шлюб продовжував існувати. Такі особи, спільно проживали, подорожували, вели спільно побут та господарство. Складення заповіту на відповідача щодо спірного майна стало несподіванкою для позивача та підставою для звернення до суду.

Відповідач разом з представником у судовому засіданні вимоги визнали частково, зазначаючи, що визнають факт існування шлюбу у період часу з листопада 2014 року по 9 березня 2017 року. В решті вимог просили відмовити. Власну позицію ґрунтували на наступному. Дійсно, у свій час позивач разом з ОСОБА_3 не проживали разом, але потім знову зійшлись та повторно уклали шлюб. За час окремого проживання батько відповідача - ОСОБА_3 спочатку придбав квартиру, яку потім продав та за отримані кошти придбав земельну ділянку, а згодом почав будівництво спірного будинку. По закінченню зареєстрував права власності на такі об'єкти нерухомості як особиста приватна власність. За таких обставин, на переконання відповідача та її представника, підстав для задоволення позову не має.

Заслухав пояснення учасників розгляду судом досліджені наступні докази подані сторонами.

25 червня 2017 року у віці 52 років в м. Житомирі помер ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, чоловік позивача та батько відповідача (а.с.10 т.1).

Заочним рішенням суду від 2 березня 2012 року, на якому міститься відтиск печатки про набрання ним законної сили 13 березня 2012 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано (а.с.11 т.1).

9 березня 2017 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 знову укладено (а.с.12 т.1).

Позивач є громадянкою України (а.с.13 т.1).

ОСОБА_3 уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2 мав зареєстроване місце проживання у буд. 5-г по І пров. Кармелюка в м. Житомирі з 10 березня 1998 року (а.с.14 т.1).

6 березня 2017 року ОСОБА_3 склав заповіт, яким спірний будинок та земельну ділянку заповів відповідачу - ОСОБА_2 (а.с.15 т.1).

Станом на 7 серпня 2017 року спадкоємцями майна ОСОБА_3, відповідно до інформації нотаріуса, є сторони у справі (а.с.16 т.1).

Спірний житловий будинок було зареєстровано, як об'єкт права власності 14 жовтня 2014 року, земельна ділянка отримана у власність 12 червня 2013 року. Власником зазначено ОСОБА_3 (а.с.17,18 т.1).

Відповідач має зареєстроване місце проживання у м. Києві з 7 лютого 2013 року (а.с.32 т.1).

За даними з паспортів громадян України для виїзду за кордон позивач перетинала кордон України у такі періоди:

з 5 по 19 червня 2012 року;

з 7 листопада по 1 грудня 2012 року;

з 12 по 26 січня 2013 року;

з 26 липня по 2 серпня 2014 року;

Також паспорт громадянина України ОСОБА_1 для виїзду за кордон містить відмітки про перетин кордону 5 лютого 2012 року, 18 серпня 2012 року та 24 березня 2013 року.

Копії сторінок з паспорту громадянина України ОСОБА_3 для виїзду за кордон містить інформацію про перетин ним кордону у такі періоди:

з 5 по 19 червня 2012 року;

з 7 листопада по 1 грудня 2012 року;

з 12 по 26 січня 2013 року;

з 26 липня по 2 серпня 2014 року;

Паспорт громадянина України ОСОБА_3 для виїзду за кордон містить відмітки про перетин кордону 22 липня 2012 року, 18 серпня 2012 року, 24 березня 2013 року.

Судом досліджені копії ваучерів туристів на позивача та ОСОБА_3 (а.с.43-52 т.1).

За період часу з 2012 по 2015 роки ОСОБА_3 подав декларації платника єдиного податку із відміткою про дохід на суму 15 900 гривень отриманих у 2013 році (а.с.53-63,111-113 т.1; а.с.57-60 т.2).

ОСОБА_1 подала декларації платника єдиного податку за період часу з 2012 по 2015 рік із відміткою про дохід на загальну суму 706 105 гривень (а.с.64-70, 111-113 т.1, а.с.57-60 т.2; а.с.33-50 т.3).

Позивачем подано документи про придбання нею із доставкою на адресу розташування спірного будинку:

14 липня 2014 року - 16 304 керамічних блоки (цегли) на загальну суму 163 171,2 гривень. Дані будівельні матеріали відпущено ФОП ОСОБА_4, який мав розрахунковий рахунок 26008055996567 (а.с.71 т.1);

18 вересня 2014 року - меблі та елементи сантехніки (а.с.72 т.1);

7 серпня 2013 року шпатлівка, ґрунтовка (а.с.196 т.1);

23 вересня 2013 року самовирівнююча суміш для підлоги (а.с.197 т.1);

24 лютого 2014 року цемент, сітка зварна та штукатурка (а.с.198 т.1);

12 березня 2011 року позивач уклала попередній договір за яким зобов'язалась продати частину приміщення в м. Коростень Житомирської області (а.с.199 т.1).

25 квітня 2012 року позивач продала частину приміщення в м. Коростень Житомирської області за 810 тисяч гривень (а.с.201-203 т.1).

26 березня 2012 року позивач придбала легковий автомобіль за 527 823,76 гривень (а.с.1-15,43-56 т.2; а.с.76-79 т.3).

ОСОБА_3 був замовником технічних умов та з ним укладався договір про користування електричною енергією за адресою розташування спірного житлового будинку (а.с.18 - 29 т.2).

За І квартал 2011 року ОСОБА_3 подавав декларацію про операції з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням без підпису (а.с.36,81-89 т.2).

9 січня 1997 року ОСОБА_3 був зареєстрованим як ФОП з видом діяльності роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами (а.с.76-79 т.2).

23 серпня 2013 року ОСОБА_3 замовлено технічні умови для отримання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення у спірний житловий будинок (а.с.102 - 106 т.2).

15 липня 2013 року ОСОБА_3 сформовано та сплачено замовлення по виготовленню металопластикових вікон у спірний житловий будинок (а.с.107 - 110 т.2).

21 жовтня 2013 року ОСОБА_3 сплачено за придбання секцій для воріт (а.с.111 т.2).

14 березня 2013 року ОСОБА_3 придбавались лісоматеріали (а.с.112 т.2).

25 січня 2013 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладено договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 (а.с.113-116 т.2).

ОСОБА_5 заявою завіреною нотаріально 16 лютого 2018 року у зв'язку із розглядом даної цивільної справи повідомив наступне. Знає позивача та знав за життя ОСОБА_7 починаючи з 1998 року. ОСОБА_5 знає, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 тривалий час перебували у цивільному шлюбі (з 1998 по 2008 року), аж до укладення вперше шлюбу. В подальшому у 2011 році між ними виникла критична ситуація і ОСОБА_3 залишив ОСОБА_1. В подальшому шлюб між ними було розірвано рішенням суду постановленим у березні 2012 року. В квітні 2012 року ОСОБА_3 придбав квартиру АДРЕСА_2, однак оформлення якої відбулось на свою куму ОСОБА_8 Потім, дану квартиру було продано та придбано за виручені кошти у ОСОБА_5 спірну земельну ділянку і ОСОБА_3 займався будівництвом спірного будинку. Після розриву стосунків з ОСОБА_1 ОСОБА_3 жив з іншою жінкою. За час спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 займались ювелірним бізнесом. Після розлучення ведення спільного бізнесу переформатувалось, деякі торгівельні точки перейшли до ОСОБА_3, деякі лишились у ОСОБА_1. З листопада 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 почали знову проживати разом, однією сім'єю, а в подальшому знову уклали шлюб (а.с.125-130 т.2).

ОСОБА_5 має протипоказаннями щодо психологічного навантаження у зв'язку із станом здоров'я і за поясненнями відповідача та її представника він не може бути допитаним як свідок у судовому засіданні.

26 грудня 2013 року ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_3 придбав спірну земельну ділянку. Пунктом 1.5. даного правочину визначено, що останній на час укладення договору у шлюбі та у фактичних шлюбних стосунках не перебуває і грошові кошти на придбання такого майна не є спільною сумісною власністю, а є особистим майном покупця (а.с.131 - 134 т.2).

Державна архітектурно-будівельна інспекція у Житомирській області повідомила, що будівельний паспорт виготовлено 19 вересня 2014 року, повідомлення про початок будівельних робіт спірного житлового будинку зареєстровано ОСОБА_3 22 вересня 2014 року та 8 жовтня 2014 року зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації (а.с.185 - 198 т.2).

Висновком № 809/04.18 від 30 квітня 2018 року зробленим на замовлення ОСОБА_2 зазначено наступне. Загальний стан конструктивних елементів спірного житлового будинку станом на 5 квітня 2018 року дає підстави стверджувати, що він не завершений будівництвом, а відсоток готовності становить 81%.

Сантехнічне обладнання, самовирівнююча підлога, ґрунтовка глибокого проникнення, шпатлівка на момент дослідження не були використані в будівництві спірного будинку. Цемент, сітка зварна могли бути використані в процесі будівництва спірного житлового будинку (а.с.211 - 232 т.2; а.с.7-10 т.4).

Технічний паспорт на житловий будинок виготовлений 18 вересня 2014 року і містить, серед іншого, відмітку про рік побудови 2014 (а.с.228-230 т.2).

ОСОБА_1 подавала звіти про операції з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням за період часу з 2010 по 2015 роки (а.с.247-251 т.2).

10 грудня 2014 року ОСОБА_1 подала позов про виселення ОСОБА_3 з будинку № 5-г по І-му пров. Кармелюка в м. Житомирі (а.с.157 - 161 т.3), а 26 травня 2015 року рішенням суду позов відхилено (а.с.162 - 163 т.3).

3 вересня 2015 року ОСОБА_1 повторно зверталась із позовом про виселення ОСОБА_9, який за її заявою від 11 лютого 2016 року залишено без розгляду (а.с.164-165 т.3).

ОСОБА_3 перебував на лікуванні в Житомирській обласній психіатричній лікарні № 1 з діагнозом змішаний розлад особистості органічного (після травматичного, інтоксикаційного) ґенезу чотири рази (а.с.168 т.3).

В судовому засіданні заслухано аудіо запис пояснень ОСОБА_3 з приводу позову ОСОБА_1 про виселення, зафіксований за допомогою технічного пристрою при дачі ним пояснень в залі судового засідання (а.с.179 т.3).

Листом від 22 січня 2019 року ОСОБА_10 повідомив суд, що у період часу з 1 липня по 31 грудня 2014 року грошових коштів у сумі 163 171,20 гривень від ОСОБА_1 на рахунок 26008055996567 ФОП ОСОБА_4 не надходило (а.с.47 т.4).

За клопотанням учасників розгляду в судовому засіданні проведено допит наступних свідків.

ОСОБА_11 та ОСОБА_12 суду повідомили наступне. Дані свідки є сусідами домоволодіння ОСОБА_1 і знають стосунки господарки із померлим ОСОБА_3 Дані відносини як чоловіка та жінки тривали постійно до смерті останнього.

Свідок ОСОБА_8 повідомив суду, що знає позивача та її чоловіка від дня знайомства і до дня смерті ОСОБА_3 Вони постійно тривали та мали характер сімейних, як чоловіка та дружини увесь час.

Допитані свідки не обізнані ні про розлучення ні про укладення його знову між ОСОБА_3 та ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_8, крім цього, не знає про існування позовів про виселення ОСОБА_3.

Свідок ОСОБА_13 повідомив суду, що бачив ОСОБА_3 на початку 2013 року коли заносили меблі у квартиру АДРЕСА_2 і останній відрекомендувався як новий сусід.

Свідок ОСОБА_14 повідомив суду, що за замовленням ОСОБА_3 займався розробленням дизайну фасаду спірного будинку.

Правовідносини між сторонами врегульовані наступними положеннями норм матеріального права.

Якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу (ст. 74 СК України).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст. 60 СК України).

Крім норм матеріального права, суд застосовує і такі положення процесуального законодавства. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 1 - 4 ст. 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. ч. 1, 6, 7 ст. 81 ЦПК України).

Проаналізував фактичні обставини справи та норми законодавства, якими вони врегульовані, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Суд вважає не доведеним факт проживання саме як чоловіка та дружини ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у заявлений період, адже відповідних та належних доказів про це суду надано не було. Зазначені і освітлені матеріали, на переконання суду, не є достатніми для задоволення заявленої вимоги.

Показання свідків допитаних за клопотанням позивача не підтверджують факт існування шлюбних стосунків як чоловіка та дружини у спірний час, адже показання таких свідків мають суто формальний та поверхневий характер. Сусідки взагалі не обізнані про подробиці сімейного життя ОСОБА_3 та ОСОБА_1, адже навіть не обізнані про час укладення їх шлюбу, розірвання та його повторну реєстрацію. За таких обставин, вони не можуть свідчити про наявність чи відсутність стосунків чоловіка та жінки, відповідно як чоловіка та дружини. Надані ними показання про такі обставини судом до уваги не приймаються, як надані не об'єктивно.

Свідок ОСОБА_8, який стверджував про надзвичайно близькі стосунки між ним та ОСОБА_1 з ОСОБА_3, невідомо з яких причин навіть не був обізнаний про розірвання таких стосунків за рішенням суду. Так само не відомо йому і про обставини позбавлення права на користування жилим приміщенням ОСОБА_1 - ОСОБА_3, що мало місце двічі. Звідси показання і такого свідка про його достатню обізнаність щодо сімейних стосунків ОСОБА_1 та Леваковського судом до уваги не приймають як голослівні та надані без знання дійсних відносин таких осіб.

Існування реєстрації місця проживання ОСОБА_3 у будинку позивача, відмітки у паспорті про перетин кордону у один і той же час не свідчать про їх відносини як чоловіка та дружини у згадуваний період.

Навпроти рішення суду про розірвання шлюбу, направлення двох позовів про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням з виселенням без надання іншого жилого приміщення свідчать про відсутність дійсних саме сімейних відносин ОСОБА_1 та ОСОБА_3, відповідно як чоловіка та дружини.

Заслухані пояснення ОСОБА_3, які він надавав у суді при вирішенні питання про втрату права ним на житлове приміщення ОСОБА_1 судом до уваги не приймаються, адже не є доказом виходячи з положень ст. 76 ЦПК України.

Відсутність самостійного доходу у ОСОБА_3 для придбання як земельної ділянки так і створення будинку, що намагалась довести сторона позивача, не є підставою стверджувати про створення спірного майна саме подружжям ОСОБА_3 і ОСОБА_1 та існування у такий період шлюбних стосунків зазначених осіб саме за рахунок доходів останньої. Окремим спростування такого факту слугує і запис у договорі купівлі-продажу спірної земельної ділянки де відображено чітко та беззаперечно, що майно придбавалось саме як особиста приватна власність. Залишення поза увагою такого та не повсякденного правочину як придбання земельної ділянки із зазначенням майна як приватної власності, спростовують вимоги позивача про перебування у фактичних шлюбних відносин у такий період. Не витримує критики і спростовує будь-які твердження позивача та його представника значимість створення нового будинку саме для проживання у майбутньому родини відмітка у договорі про набуття його у особисту приватну власність ОСОБА_3 та терміновість оформлення правовстановлюючих документів на будинок. З часу повідомлення про початок будівельних робіт (22 вересня 2014 року) до реєстрації права власності на будинок (14 жовтня 2014 року) минуло менше місяця. Суду позивачем не повідомлено необхідність такого швидкого оформлення прав власності на спірний будинок.

Не логічним є і твердження позивача про використання тільки її доходу для існування сім'ї та створення спірного майна з відміткою у договорі про набуття прав власності на земельну ділянку в особисту приватну власність ОСОБА_3.

Дії ОСОБА_3 з часу набуття прав власності на земельну ділянку і до складення заповіту, суд вважає, послідовними та такими, які підтверджують дійсну природу права власності спірних об'єктів як особистої приватної, а не спільної сумісної, адже навіть за декілька днів до повторного укладення шлюбу з позивачем ним складається заповіт на користь відповідача саме щодо спірного, а не будь-якого іншого майна.

Письмові пояснення ОСОБА_5 судом приймаються до уваги, як письмові докази та враховуються судом при прийнятті рішення і тим самим відхиляються доводи представника позивача про їх недопустимість виходячи з наступного. Такі пояснення засвідчені нотаріально у сукупності із діагнозом особи, на переконання суду, приймаються судом як письмовий доказ що регламентований положеннями ст. 95 ЦПК України. Одночасно, повідомлені ним обставини, про дійсного власника квартири по вулиці Київській в м. Житомирі, що суперечать дослідженому правочину, судом до уваги не приймаються як голослівні. В іншій частині, повідомлені обставини спростовують доводи позивача щодо заявлених вимог та підтверджують інші та проаналізовані судом докази.

Дії позивача направлені на подання недопустимих доказів щодо її участі у створенні спірного майна, як спільного сумісного та виразились у наданні документу про придбання цегли (керамічних блоків), на переконання суду, чергове підтвердження безпідставності вимог. Так, судом встановлено, що цеглу (керамічні блоки) за накладною від 14 липня 2014 року (а.с.71 т.1) не було сплачено позивачем (а.с.47 т.4), адже операцію не підтверджено банком.

Надання матеріалів, які, начебто, свідчать про участь позивача у придбанні матеріалів та створенні спірного майна, які за висновком експерта не використовувались в будівництві, чергове підтвердження правильності зроблених судом висновків.

Визнання позову відповідачем у певний період судом до уваги не приймається як єдина та беззаперечна підстава для визнання позову, адже не підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи такі висновки суд і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги про встановлення факту проживання однієї сім'єю як чоловіка та жінки та відхилення іншої похідної вимоги про визнання майна спільним сумісним.

Вирішуючи спір даним чином, на підставі положень ч. 9 ст. 158 ЦПК України, суд вирішує скасувати заходи забезпечення позову застосовані судом на підставі ухвали суду від 17 жовтня 2017 року (а.с.76 т.1).

Понесені позивачем судові витрати до розподілу не підлягають у зв'язку із відхиленням заявлених вимог. Дані правовідносини врегульовані положеннями ст. 141 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову - відмовити.

Заходи забезпечення позову від 17 жовтня 2017 року про накладення арешту та про заборону вчиняти дії щодо житлового будинку та земельної ділянки за адресою Житомирська область Житомирський район смт Гуйва вул. Вишнева, 2 - скасувати.

Повне рішення складено 21 лютого 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Є.О. Грубіян